Есе: «Фанатизм та екстремізм в ХХІ ст.: походження та запобігання»

Есе: «Фанатизм та екстремізм в ХХІ ст.: походження та запобігання»

Вступ

Не можна заперечувати, що кожна людина, здійснюючи свою свободу, має право виявляти, що саме стосується її життя, а також віддавати будь-які зусилля, які вони вважають за доцільне, щоб зануритися в це. Настільки, що дуже часто це найшвидший і найбезпечніший шлях до вироблення справжньої чесноти.

Однак існує (нечітка) межа між тим, що нас «приваблює», і тим, що стає катом нашої логіки та розуміння. І саме в тому, що пристрасть, дотягнута до своїх крайнощів, є не що інше, як фанатизм чи екстримізм.

Фанатизм (фр. fanatisme від лат. fanaticus — несамовитий, шалений):

• сліпа, пристрасна відданість своїй вірі й нетерпимість до інших вірувань, до іновірців;
• безрозсудна одержимість якимись ідеями, поглядами, поєднана з нетерпимістю до будь-яких інших ідей, поглядів.

Екстремі́зм (від фр. extremisme, лат. extremus — крайній) — прихильність крайнім поглядам і, особливо, методам, діям, заходам у політиці.

Серед таких методів можна відзначити провокацію заворушень, громадянську непокору, терористичні акції, методи партизанської війни. Найбільш радикально налаштовані екстремісти часто заперечують в принципі будь-які компроміси, переговори, угоди.

Основний зміст

Фанатизм - це універсальне явище (типове для всієї людської цивілізації), коріння якого сягає зорі нашої еволюційної історії. Насправді існують тексти класичної філософії, в яких це питання обговорюється, і відображається можливий вплив нерухомих ідей, що його характеризують. Так, її існування походить не від певного періоду часу, або від зовнішніх впливів що пояснюється культурними вимірами; скоріше, це частина когнітивного, поведінкового та афективного багажу нашого виду.

Слово "фанатик" походить від латинського слова "fanaticus", яке можна перекласти як адепт або "приналежність до храму". І це те, що за часів Стародавнього Риму існували простори, відомі як "фанум", огорожі, зарезервовані для поклоніння богам. До них приходили люди, особливо віддані релігійним обрядам, і регулярно проводились зустрічі, на яких прославляли благословення року (гарна погода, рясні врожаї тощо) та очищали гріхи чоловіків під пильним оком істот, які домінували над кожним аспектом. особистого та соціального життя.

Оцінювання тих чи інших дій як екстремістських досить суб'єктивне та може відрізнятися у різних цивілізацій, країн, етносів, суспільних груп або прошарків населення. Його здійснюють виходячи з прийнятих у суспільстві політичних, моральних, етичних норм, а також допустимих меж відхилення. В ідеологічній сфері екстримізм проявляється у сповіданні людиноненависницьких поглядів та ідей, реалізація яких може призвести до розвитку нестабільності у суспільстві та соціальних катастроф. При цьому категорично заборонено будь-яке вільнодумство, жорстко регламентована система політичних і релігійних поглядів, етичних і моральних норм, нав'язуваних опонентам; від прибічників вимагається сліпа покора та виконання будь-яких наказів і вказівок. У поширенні своїх ідей екстремістські організації й рухи спираються не на розум, а на почуття, пересуди та примітивні інстинкти. При цьому використовують привабливі гасла й символи (наприклад, свастика у нацистів і п'ятикутна зірка у більшовиків), які повинні підсвідомо посилювати значимість проголошених ідей.

Екстримізм спричинює низка факторів, серед яких – соціально-економічна криза, що значно обмежує права суспільно активних прошарків населення, створює для них атмосферу неможливості соціальної реалізації; деградація суспільниз відносин та деформація політичних інститутів і структур, унаслідок чого вони нездатні вирішувати покладені на них соціальні завдання; тоталітарний характер режимів, політичні репресії щодо опозиції, національний та релігійний гніт, які звужують простір для маневрів у легітимному правовому просторі, «виштовхуючи» через безвихідь певні прошарки населення з простору відкритої політичної боротьби; намагання політично і соціально активних груп вирішувати глобальні проблеми в умовах жорсткого обмеження у часі, просторі та ресурсах, надмірні амбіції їх лідерів; значне звуження впливу прийнятих соціальних норм і культур. цінностей, правовий нігілізм; «експорт» Екстримізм ззовні через демонстрацію позитивних прикладів швидкого розв'язання актуальних питань, що, як правило, супроводжується формуванням в інформаційному полі (шляхом застосування сучасних технологій) відповідних віртуальних образів.

Протидія екстремізму та фанатизму ґрунтується на наступних принципах:

• верховенство права;
• визнання, дотримання і захист прав і свобод людини і громадянина, а також законних інтересів організацій;
• законність;
• пріоритет заходів, спрямованих на попередження екстремістської діяльності;
• системність та комплексне використання політичних, інформаційно-пропагандистських, соціально-економічних, правових та інших заходів протидії екстремізму та фанатизму;
• співпраця держави з громадськими та релігійними об'єднаннями, міжнародними та іншими організаціями, громадянами;
• невідворотність покарання за здійснення екстремістської діяльності.

Висновки

Отже, можна сказати, що фанатизм та екстремізм – це дуже складні явища, що мають давнє історичне та соціальна коріння. Також зрозуміло, що цим процесам дуже важко запобігати та протидіяти.

Література

1. Гобсбаум Е. Вік екстремізму: Коротка історія ХХ віку. 1914–1991 / Пер. з англ. К., 2001;
2. Кримський С. Де межа між патріотизмом і екстремізмом? // День. 2002, 6 берез.;
3. Остроухов В. Ісламський релігійний екстремізм та ваххабізм // Політ. менеджмент. 2007. № 6.
4. А. Подольський. Фанатизм політичний // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.:Парламентське видавництво, 2011. — с.744 ISBN 978-966-611-818-2
5. Філософський словник // Ред. В. І. Шинкарука. Київ: Академія наук УРСР. 1973.