Есе на тему "Мій Шевченко".

«Мій Шевченко»

Вступ. Розглядаючи культуру XVIII століття, слід відзначити, що вона позначена зростанням національної самосвідомості: відкриває творчість цілої плеяди українських митців, які стали вагомими постатями вітчизняної духовної скарбниці. Головна причина у розвитку саме такого роду подій криється у внутрішніх соціально-політичних відносинах між народом та владою того часу.

Важливим складником культурного поступу є творчі здобутки забутих письменників, які внесли свій вклад у тематичне та жанрово-стильове розмаїття літератури. Саме до таких малопомітних трудівників пера належить і творчість Тараса Григоровича Шевченка, чиї твори і досі не втратили своєї актуальності и перечитуються протягом багатьох віків. Саме він є патріотичним символом України.

Виклад основного матеріалу. Художня манера письма Тараса Григоровича, який жив у тоталітарну епоху й передбачив національно-демократичні зміни в Україні, викликає багаторічне наукове зацікавлення. Так, український письменник, поет, літературо- і мовознавець, мислитель, живописець, гравер, етнограф та громадський діяч народився 25 лютого (9 березня за новим стилем) 1814 року в селі Моринці в Черкаській області.

Тараса Григоровича вважають одним із видатніших майстрів українського образотворчого мистецтва. За період життя українському письменнику доводилось працювати у галузі станкового живопису, графіки, монументально-декоративного розпису, а також скульптури. Окрім всього Тарас Шевченко у досконалості володів акварельною технікою, а також малював фарбами на основі олії, офорту, також творив картини із застосуванням олівців та пера. У 1859-1860 роках виконав офорти з творів зарубіжних художників, за які одержав звання академіка гравірування.

Свій талант Тарас Григорович почав активно викладати на папері із початком другої половини 30-х років. На його рахунку понад тисячі мистецьких творів (з яких втрачено бiльше 160).

Тарас Григорович залишив по собі величезну кількість не лише творів, а й значну картинну спадщину своїх шедеврів. Нині відомо понад тисячу робіт його пензля. З них збереглося 835 творів. Більшість картин – оригінали, частково гравюри на металі й дереві, а також копії, що їх виконали художники ще за життя митця. Серед них пейзажі, історичні та міфологічні композиції, портрети і автопортрети, з яких понад 270 полотен було утрачено.

Шевченко є великим патріотом, чиє перо завжди дбало про повноту та свіжість стилістичних засобів. Мова його творів це ніби докір тим, хто твердив, що мова України це мовний покруч або такий собі суржик. Боротьба за українську культуру, а й взагалі за вільне існування української мови було принциповою позицією Тараса Григоровича. Це відзначають усі, хто знав його.

Тарас Григорович пройшов досить не простий життєвий та творчий шлях. Його життя спіткали бідність, ворожнеча із представниками влади, арешти та постійне переслідування. Від цього страждали особисті почуття Шевченка, як митця якого не всюди хочуть працевлаштовувати, і як літератора – чиї твори всіляко намагались придушити і не дати можливості чи то друкуватись, чи то взагалі мислити українською мовою. Такі перепони штовхали письменника на обман заради права реалізувати себе за здобутою освітою та потайки писати твори українською мовою під прикриттям начебто активною цікавістю та освітленням творчості російськомовних письменників. 

Висновок. Із дослідженого матеріалу можна зазначити, що особистість Тараса Григоровчиа є дуже цікавою. Його життя є основою його творчості. Письменник прожив своє життя будучи активним патріотом українського слова. Шевченко був одночасно і вченим-мовознавцем, і літературознавцем. Літературні критики говорять про творчість Тараса Григоровчиа, як про творчість, яка є досконалою.

Питання актуальності вивчення творчості Тараса Григоровича Шевченка полягає в об’єктивному розгляді зовнішніх і внутрішніх чинників розвитку літературної мови того часу (без надання переваги першим, тобто історичним), формуванні концепції національної ідентичності, уточненні періодів функціонального розширення нової української мови, акцентуванні на мовній діяльності відомих постатей у мовотворчому процесі початку ХІХ ст. Можна сказати, що тарас Григорович є уособленням людини, яка мала свою позицію і навіть під тиском влади та її виконавців не сорималась її виражати.

Українському поетові Тарасу Шевченко встановлено близько 1200 пам’ятниківпо всьому світу. Більшість із них знаходиться на західній Україні.

Список літератури

1. Дев’ятко Н. Тарас Григорович Шевченко - ХХІ століття. URL: https://chl.kiev.ua/key/Books/ShowBook/540
2. Жулинський М,Г.. Шевченко Тарас [Архівовано 3 липня 2015 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. К. : Наукова думка, 2013. Т. 10 : Т. Я. С. 619.784 с. 
3. Плачинда В. П. Шевченко Тарас Григорович // Українська мова: Енциклопедія. Редкол.: В. М. Русанівський, О. О. Тараненко та ін. 2-е вид. випр. і доп. К.: Українська енциклопедія, 2004. С. 803-804
4. Шевченко Т.Г. URL: http://www.univ.kiev.ua/ua/geninf/osobystosti/shevchenko/