Презентація "Звичаї та обряди Гуцульщини".

Гуцульська вишивка.

Банош – страва гуцула. Розповідають таку легенду: "Неподалік від Рахова жив собі ґазда, тримав отару овець, з чого й жив. Повсякдень харчувався овечим молоком, сиром, бринзою, всім тим, що Бог давав на городі та в саду. Одного разу ґазда пішов на торговицю продавати овечу бринзу, там гуцули-ґазди з Рахівщини завжди закупляли борошно, оскільки в краї не росла пшениця. І тут один торговець, якого звали Банош, запропонував йому муку жовтого кольору, ґазда хоч і вагався, та все-таки придбав півкіло тої муки. Повернувшись додому, надумав на вихідні в дворі приготувати їжу на вогнищі. Наклав ватру, поклав казан і почав гадати, як приготувати щось з тієї жовтої муки, надумав, що можна спробувати на сметані, щоб було смачніше, з думкою, що сметана жовте борошно забарвить у білу кашу. Взяв сметану та насипав до казана, почекав, поки не почалося кипіння, після чого почав добавляти кукурудзяної муки, помали помішуючи на малому вогні. Після якоїсь там години зняв ту страву з вогню та поніс до хати. Наклав по мисках і почали пробувати: ґаздувська жона (файна гуцулка) поїла ту страву і запитує чоловіка: "З чого приготовелена ся страва?" Той відповів: "З жовтої муки, яку я придбав у Баноша на торговиці". Жона похвалила чоловіка та подякувала за дуже смачну страву". Кажуть, що від тодішніх часів банош готують тільки чоловіки і тільки на Рахівщині!

Рецепт баноша. Бануш (банош) готують у чавунному казанку на відкритому вогні. У казанок заливають сметану чи вершки і доводять до кипіння, солять, потім дрібною цівочкою сиплють кукурудзяне борошно, постійно помішуючи дерев’яною ложкою, доводять до готовності, поки на поверхню не проступлять крапельки жиру. Готова страва має бути середньої щільності, жовтого кольору і ледь кислувата на смак. Подають зі шкварками, бринзою, грибами. Справжній гуцульський банош можна скуштувати на Рахівщині на щорічному фестивалі "Гуцульська бринза".

Гуцульська бринза. Один із найулюбленіших продуктів гуцульської кухні – це бринза (бриндза), або “бриндзя”, як лагідно називають її самі гуцули. Бринза — особливий сорт сиру з овечого молока, який готують на полонинах; він не має нічого спільного з тим продуктом, який продають у магазинах з написом “бринза” на етикетці. Проціджене овече молоко заквашують спеціальною закваскою з молока, звурдженого в шлунку ягняти, яке ще не паслося. Чани з молоком ставлять поруч із ватрою та помішують, поки не почнуть з’являтися згустки сиру, які в чані руками зліплюють у більші грудки. Ці грудки сиру потім підвішують у теплому місці чи просто розкладають на сонці. Так виходить “напівфабрикат” бринзи — будз. Після тижневого вигрівання будз перетирають з сіллю і маслом — так отримують бринзу.

Гуцульські голубці. Голубці гуцули готують переважно із кукурудзяної крупи. Зараз до них додають ще й рис. Раніше, коли ще не було рису, гуцули готували їх тільки із кукурудзяної крупи. Голубчик гуцульський має бути невеличкий, такий, як пальчик. Усередину обов’язково кладуть шкварок. Капуста на голубці має бути квашена. Крупа наполовину з рисом, гарний шкварок сала – ось вам і гуцульський голубчик. Шар голубців, а потім зверху шар сала.