ЕСЕ на тему "Оцінювання в НУШ: гра, виклик, діагноз чи ресурс..." ( із своєї практики)

ЕСЕ  на тему "Оцінювання в НУШ: гра, виклик, діагноз чи ресурс..." ( із своєї практики)

       Курс розвитку сучасного освітнього процесу в напрямі формування компетентностей зумовлює перегляд основних підходів до оцінювання навчальних досягнень учнів. Стандартні тести і перевірні (контрольні) роботи, які здебільшого зосереджуються на тому, чого не знають чи не вміють робити учні, відходять у минуле. На перший план виходять методи і форми оцінювання, які зосереджуються на протилежному – що знають і що вміють робити учні.

       Міністерство освіти і науки  України затвердило методичні рекомендації щодо оцінювання результатів навчання учнів 1-4 класів закладів загальної середньої освіти (наказ №813 від 13.07.2021р.),  де на заміну узагальненій бальній оцінці розробники пропонують використовувати вербальну оцінку окремих результатів навчання. Це може бути не лише оцінювальне судження, а  також може називати рівень результату навчання конкретного учня. Я вважаю, що це дуже сучасно, прогресивно та демократично. Між учнями зникає психологічна конкуренція в класному колективі. Немає порівнянь в родинах за принципом: «Поглянь, у тебе 3 бали за контрольну, а Оксанка з сусіднього будинку  - відмінниця – завжди отримує  12 балів. Маючи такі випадки в своїй педагогічний практиці, коли при мені матуся слабкого учня демонстративно порівнювала його з більш успішною дитиною, де  ще більше відбивала жагу до знань та навчання.

«Якщо уявити учнів в образі рослин, то зовнішня (підсумкова) оцінка, прийнятна для традиційного навчання, – це процес простого вимірювання їх зросту. Результати вимірювань будуть цікавими для порівняння та аналізу, але вони самі по собі не впливають на ріст рослин. Формувальне оцінювання, навпаки, схоже на підживлення і полив рослин. Тим самим безпосередньо впливає на їх ріст». Морзе Н.В., Барна О.В., Вембер В.П. «Формувальне оцінювання: від теорії до практики».

      На мою думку, формувальне оцінювання допомагає вчителю стимулювати окремо кожного  учня та реагувати на індивідуальний поступ саме до цієї дитини. Одному для того, щоб почути фразу: «Ти сьогодні попрацював значно краще, ніж вчора», достатньо розв’язати задачу з логічним навантаженням, а інший, нарешті, навчився швидко з усім класом працювати та вчасно здавати зошит на перевірку. Тобто, він перевершив свої власні успіхи, він зріс над собою і про це треба говорити. Підтримуючи кожного учня, вчитель дає зрозуміти, що він всіх поважає, за всіх радіє та тішиться успіхам кожного, при цьому не порівнюючи його з іншою дитиною, адже кожен талановитий по-своєму.

     Вважаю, що саме оцінювання в Новій українській школі є найбільш проблемним питанням. Адже тут вчителю слід не тільки переступити психологічний бар'єр, не тільки забажати оцінювати по-новому, а й мати певні навички, які треба цілеспрямовано напрацьовувати. Вчителі  мають краще розуміти, що таке формувальне оцінювання й те, що це серйозна праця з боку вчителя. Попереду усвідомлення кожним вчителем розвивального характеру оцінювання по-новому та набуття умінь й навичок здійснювати його на практиці.

       Роздумуючи над твердженням "Оцінювання в НУШ: гра, виклик, діагноз чи ресурс...", з власного та професійного досвіду  можу сказати: « ТАК! Ці зміни на краще». Я вважаю, що нове оцінювання   стало перш за все викликом, як для вчителів, так і для батьків. Бо це є зміни.  Але більшість вчителів, ані більшість батьків не готові до змін, до того ж будь- яких змін, але всім нам треба через це пройти. Як казав Конфуцій: "Я не заздрю тим, хто живе у часи змін". Але ті, хто сьогодні  навчається у 1-4 класах НУШ , через 20 років дійсно зможуть навчати по- новому, бо в них буде приклад, вони зможуть дивитися на навчання          по- новому. « НУШЕНЯТА, на вас надія України...». 

                                                                                         Дякую за увагу.