Контрольна робота. ЕСЕ на тему “Що потрібно зробити для впровадження діяльнісного підходу у свою щоденну практику? “

Контрольна робота.

ЕСЕ на тему “Що потрібно зробити для впровадження діяльнісного підходу у свою щоденну практику? “

  НУШ 4 роки! І це неймовірно. За ці роки сталося багато, реформа розвивалася та росла разом із дітьми.

 Прийшло усвідомлення того, що дітей треба навчати по-новому, що перевірені століттями методи навчання та виховання не дозволяють в достатній мірі забезпечити успішну адаптацію випускників до життя в сучасному суспільстві. Обсяг наукової інформації стрімко зростає - за кожні 10 років він подвоюється. Тому очевидно, що які б міцні і обширні не були знання учня, він опиниться безпорадним у житті перед лавиною завдань і проблем, якщо не навчиться вчитися, змінювати себе.

Якщо ще 10-15 років тому в педагогічному співтоваристві йшли палкі дискусії про цілі освіти, то в наші дні це питання стає риторичним. Вирази «вміти вчитися», «готовність до саморозвитку», «самореалізація особистості» можна прочитати в статті і нормативному документі, почути в будь-якій аудиторії, де педагоги та психологи обговорюють проблеми сучасної освіти. Проте чи завжди ми розуміємо зміст цих слів, а головне - володіємо методами організації освітнього процесу, котрі зроблять ці високі слова реальною практикою?

         Насправді, це словосполучення «діяльнісний підхід» більше відлякує вчителів, аніж його зміст та суть. Яка головна мета цього процесу? Через практичну дію учня отримати бажаний результат. Наприклад: насправді, ж головне, щоб після уроку на тему «Вартість. Грошові одиниці» (в 2 класі на математиці) дитина зрозуміла матеріал так, щоб практично могла його використати в буденному житті та бути компетентною в різних сферах свого життя. І якщо спочатку здається нереальним для втілення певна навчальна ситуація, це тільки тому, що вчитель не пропрацював мозковий штурм сам з собою. От навіть тема грошей, це зараз в НУШ є іграшкові гроші, а раніше ж їх не було. Але це не проблема. Їх можна намалювати, вирізати, роздрукувати. На край використати реальні купюри та копійки, пропрацювати певні життєві ситуації/моделі поведінки з учнями «касир-покупець», «покупець – продавець». Дитина на уроці має змогу розв’язувати реальні життєві задачі та аналізувати, обговорювати свої дії з вчителем та учнями, досягаючи певного логічного завершення. Не маючи цієї дієво-практичної навички, учні потрапляють в реальне життя та губляться, не знаючи способів подолання певних проблем. Насправді вихід є. Саме тому, вчитель має намагатись максимально наблизити навчання до реалій сьогодення. Педагог  сьогодні має можливість без підручника навчати, без слів розповідати, та без образ та приниження виховувати, адже власний приклад – це запорука бути не просто почутим, а отримати гарні  знання та навички. Коли вчитель щось обіцяє учням, він має прикласти максимум зусиль, щоб здійснити це. Даючи зауваження дитині, педагог має можливість закликати учня не лише не робити щось погане, але і стимулювати до відповідального життя, яке чекає на дитину після навчання в школі. Стимулюючи учнів до  діяльності, завжди треба наголошувати на відповідальності за обрану роль, посаду чи організаторську діяльність, адже від якості роботи кожного буде залежати результат класу, школи, міста та країни.

     Навчання на основі діяльнісного підходу відповідає сучасним вимогам до освіти. Величезні можливості для цього надають сучасні інформаційні комп’ютерні технології . Актуальність використання комп’ютерних технологій під час діяльнісного  навчання полягає саме в ефективності поєднання корисного і цікавого, навчання і розваги, наочності і інформативності.

         Цей метод навчання є одним із провідних у сучасній початковій школі. Його застосування забезпечує можливості щодо вироблення в учнів необхідних пізнавальних вмінь, компетенцій саморозвитку та самовиховання.  Діяльнісний підхід дозволяє дітям глибоко поринути у таємниці навчального предмету, оволодіти методами його пізнання та різними способами розв’язування завдань щодо організації роботи у класі із запровадження діяльнісного методу навчання на уроках.

Переваги застосування діяльнісного підходу (на прикладі учнів класу):

   Минулого року я проходила КПК  (куратор п.Христина Чушак) як заступник директора школи з НВР. І прийшлося виконувати контрольну роботу, де потрібно було розкрити суть компетентності, яка, на мою думку, є найслабше розвинута у сучасних вчителів. Для сьогоднішньої  роботи вона стала для мене виручалочкою  і я можу дещо «скопіювати». Чому?  Для того , щоб впровадити  діяльнісний  підхід у свою щоденну практику, потрібно не тільки «перезавантаження» вчителя  на «сучасний лад», а ще потрібно, щоб вчитель був впевнений у собі. Бо компетентність,  яка найслабше розвинута у сучасних вчителів – це впевненість у собі. Так-так, саме впевненості не вистачає тим, хто нібито кожного дня стоїть перед великою кількістю учнів, проводить відкриті уроки, свята та організовує зустрічі з відомими людьми. Якщо запитати у перехожих, кого вони знають з відомих футболістів, акторів, співаків, навіть ведучих новин  - вам одразу назвуть два, три імені та прізвища. А чи знають сучасних педагогів – новаторів? Тих, хто пише сучасні підручники, зошити, методичну літературу? Нажаль… Щоб змінити це в суспільстві, не треба ні коштів, ні реформ, ні винагород. Просто дати педагогу можливість творити. Не заганяти в рамки та шаблони, зразки чужих конспектів, схем виховних планів, а сприяти саморозвитку, самовдосконалюватись на власний розсуд, враховуючи смаки та вподобання людини. Слухати курси за власним вибором та смаком. І нічого страшного, якщо фізик в душі художник і вечорами малює картини, а математик - вишиває хрестиком і хоче пройти курси з літератури. Дитина сприймає педагога як цілісний організм, а отримувати знання від людини, яка гармонійна та різносторонньо розвинута, набагато цікавіше. Можливо, колись на вулиці великого міста мене запитають прізвище відомого педагога сучасності і я не розгублюсь. Я зможу назвати багато таких Імен…

        Підходячи до завершення, я хочу наголосити, що діяльнісний підхід до навчання – справжня рятівна паличка для вчителя. Адже -  це реальна можливість для розвитку ключових компетентностей та наскрізних умінь особистості, застосування теоретичних знань на практиці, формування здібностей до самоосвіти й командної роботи та, звісно, успішної інтеграції в соціумі, а згодом і професійної самореалізації.

      «... Те, що я чую, я забуваю. Те, що я бачу й чую, я трохи пам'ятаю. Те, що я чую, бачу й обговорюю, я починаю розуміти. Коли я чую, бачу, обговорюю й роблю, я набуваю знань і навичок. Коли я передаю знання іншим, я стаю майстром». Конфуцій

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!