Есе. Твого сумління й мужності уроки ми бережем і будем берегти. Додатковий матеріал до біографії Т. Г. Шевченка.

Про матеріал

Есе "Твого сумління й мужності уроки ми бережем і будем берегти" містить власні роздуми, які заперечують декотрим, що посміли назвати Т. Г Шевченка п'яницею. Учні, користуючись інтернетом читають цей матеріал. Тому, спираючись на його "Щоденник. Вибрані листи" показую, що Шевченко Т. Г. є мужньою, нескореною людиною, котра невтратила інтерес до творчості та до самого життя.

Перегляд файлу

Твого сумління й мужності уроки

Ми бережем і будем берегти

 

Епіграф    

Геніальна творчість і життєвий шлях 

Тараса Шевченка…    

Зробили його символом українства й одним із 

найпотужніших чинників у формуванні 

українських державницьких інтересів  

М. Жулинський

 

 

 Одного разу на уроці учень запитав мене: «А чи правда, що               Т.Г. Шевченко був п’яницею?»

         Звичайно, я відразу ж заперечила, навела приклад безпутного життя французького поета Поля Верлена, який,  маючи талант, сприятливі умови для творчості високо піднісся, але через алкоголь потім згубив усе, чим володів. Т. Г. Шевченко ж, навпаки, живучи в тяжких умовах, не втратив інтерес до творчості й життя до останнього подиху.

           Пізніше, зацікавившись долею поета, звернулася до тому 5 «Щоденник. Вибрані листи» Т. Шевченка видавництва художньої літератури «Дніпро» К. 1971р., в якому прочитала «…Сей журнал, который в эти томительные дни ожиданий сделался для меня необходимым, как страждущему врач»  (с. 41, 2 липня). Саме цей том допоміг мені  познайомитися ширше з життям видатного поета й дати повну відповідь учню.

          Вивчаючи біографію великого поета, виховуючи молодь не лякатися труднощів та навчаючи відстоювати завжди свою людську гідність, не слід забувати нам, учителям, про солдатський період  життя нашого пророка і генія. Прошу також нападників не забувати, що він – людина з її слабкостями, але Людина велика у своїй творчості, велич якої не можна затьмарити, зітерти, зміряти.

         Людина великої сили волі, підкреслюю, що саме таким був наш поет, писав: «…О мои искренние, мои верные друзья! Если бы вы знали, что со мною делают на расставанье десятилетние палачи мои, вы бы не поверили, потому что я сам едва верю в эти гнусности» ( «Щоденник. Вибрані листи»  29 червня с.34  )

         У листі до Бр. Залеського (10 лютого 1855 року Новопетровське укріплення, «Щоденник. Вибрані листи»  с. 307) занотував : «…видеть перед собою постоянно эти тупые и в добавок пьяные головы – человеку и более хладнокровному немудрено  с ума сойти …»  У щоденнику Шевченко розповідає: «…Вновь прибывшие лихие ребята сидели и лежали в одних красных рубахах на разостланной кошме, и перед ними красовалась полуведерная бутыль сивухи. Живая сцена из «Двумужницы» князя Шаховского. Я, чтобы не пополнить собою группы волжских разбойников, вырвался из объятий покровителя и выбежал на площадь. Покровитель выбежал за мною, закричал дежурного унтер – офицера по роте и велел взять меня на гауптвахту за лично нанесенную дерзость офицеру. Приказание офицерское было исполнено в точности» («Щоденник. Вибрані листи»  27 червня с.31).

        У таких нелюдських умовах 28 липня 1857 року в «Щоденнику»    (с. 83) Шевченко, дякуючи, Бога «…всемогущего человеколюбца, даровавшего мне силу души и тела пройти этот мрачный, тернистый путь, не уязвив себя и не унизив в себе человеческого достоинства», помічав красу тихої, місячної, казкової ночі. У повісті «Художник» писав, що в його житті відіграє велику роль прекрасне і мистецтво. «…Я  люблю или, лучше сказать, обожаю все прекрасное, как в самом человеке, начиная с его прекрасной наружности, так само, если не больше, и возвышенное изящное призведение ума и рук человека.» У книзі «Про художню творчість» Тарас Шевченко розмірковує про нерозгадану силу творчості, висловлює навіть перевагу дії на душу людини художнього полотна над природою.

      Отже, Шевченко вистояв, не зломився, не втратив потяг до краси. Він неодноразово просив друзів у листах вислати йому папір і фарби. Перебуваючи в Орській кріпості, де солдати займалися пияцтвом, бійкою, грою на балалайці, пише 26 лютого 1948 року, звертаючись до Бога «…неужели и мне суждено быть таким? Страшно! Пишите ко мне и присылайте книги».

       Т. Шевченко боявся стати п’яницею, бо син з народу добре знав приказки та прислів’я, які, я впевнена, вживали його рідні та сусіди:

«Не допивай пляжки до дна, бо дійдеш на споді дна».

«Не шкода горілки випитої, а шкода розуму пропитого».

«Де чарка, там і сварка».

        Нам усім треба пам’ятати характеристику людини, що пє,   Абуля Фараджи,  який виділив чотири якості: «…Спочатку схожий на павича, потім до мавпи, згодом до лева, а на закінчення перетворюється на свиню, і подібно їй валяється в багнюці.»

          За свідченням мемуаристів, на «Житіях святих Туптала», проповідника слова Божого (святого Димитрія Ростовського) виріс             Т.Г. Шевченко. Святий Димитрій Ростовський назвав силу п’янства виноградною лозою, на якій знаходиться 10 моральних «…гроздовъ, приносящихъ человьку вредъ и печаль». «Первый гроздъ…- помраченіе ума…, второй…-  безстидство…, третій…- тайны открывать…, четвертый…- блуд…, пятый…- ярость…, шестый – поврежденіе здоровъя…, седьмой – расточеніе имущества…, осьмой – утрата спасенія…, девятый – гневъ самого Бога…, десятый – всеконечная погибель души.(Книга «Духовные посевы», издание украинской православной церкви, К.: 1991, с. 378-379).

          Ми, вчителі, повинні виховувати у дітей відразу до спиртних напоїв, бо здорова нація – твереза нація. Життєва дорога  нашого пророка – нелегка, повчальна, велична. Саме він є символом моральної краси. Я переконана, що Т.Г. Шевченка нікому не вдасться втоптати у бруд. Невже можливо п’яниці залишити таку літературну та мистецьку спадщину:

240 поезій, з них – понад 20 поем;

 драма «Назар Стодоля»;

20 повістей (до нас дійшло 9);

щоденник; автобіографії;

 фрагменти 2 незакінчених драм;

 210 акварелей, передусім пейзажів;

150 портретів, з яких – 43 автопортрети;

27 офортів, з яких – 6 серії «Живописна Україна»;

 понад 230 олівцевих рисунків ландшафтів України;

ескізи, етюди, начерки – на 360 сторінках рукописів та альбомів.

      Повістяр Іван Тургенєв, ворог усього українського написав так про нашого Кобзаря: «… Взагалі  була то натура пристрасна, широка, здушена, але не зломана долею… »  А ще  він  наголосив, що Т.Г. Шевченко був  не лише великим поетом, а й  патріотом.

Нам, шановні, є чому повчитися у нашого Тараса! Саме він, людина незвичайної долі й незвичайного таланту, мислитель, геній, пророк здобув світову славу не лише собі, а й Україні.

 

 

 

 

 

 

Станьте першим, хто оцінить розробку

Щоб залишити свій відгук, необхідно зареєструватись.

Дякуємо! Ми будемо тримати Вас в курсі!
docx
Додано
9 січня
Переглядів
176
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку