Есе вчителя на конкурс "Вчитель року"

Це може здаватися неймовірним, але за 15 років роботи я не мала почуття байдужості і нелюбові до своєї діяльності. Мене ніколи не відвідувала думка кинути все і піти звідси. Вся справа в тому, що мені пощастило і я досить швидко зрозуміла, чим мені подобається займатися у житті. Я не помічаю труднощів і проблем, з якими пов'язана робота вчителя, тому що я просто люблю те ,що я роблю. Любов це найважливіше, що є у нас у житті, як у відносинах, так і в роботі. А якщо це так і труднощі в роботі хочеться вирішувати, знаходити найоптимальніші шляхи. Наприклад, як допомогти дитині з предмету або які методи роботи будуть ефективні, які форми дадуть найкращий результат. Хочеться вчитися та пізнавати щось нове. Я щодня ставлю собі запитання, навіщо все це роблю. І якщо протягом тривалого часу я не знаходжу відповіді, я намагаюся щось змінювати та змінюю. Іноді мені буває тісно в рамках одного підручника, іноді не вистачає уроку тому що мене і дітей (я сподіваюся) захоплює те, що я роблю. Іноді я буваю занадто емоційна, але діти настільки мудрі, що ставляться до цього з розумінням і поблажливістю. Я вдячна їм за це. І високо ціную цю довіру, яку вони мені надають. Так, саме вдячна, бо не вважаю себе вищою. Я вдячна школі, своїй, сім'ї, своїм друзям, за те, що вони дають мені шанс робити те, що я люблю. Тільки разом у нас виходить досягати високих показників і мова зараз не тільки про показники успішності, але й про те, як діти змінюються, як вчитися слухати, тому що слухають їх. Як вчаться довірі, тому що довіряють їм. як намагаються досягти результату з останніх сил, бо бачать теж саме в мене. Участь у конкурсі Вчитель року це ще одна можливість спробувати себе, ще один шанс навчиться чомусь інакше поглянути на свою роботу та на роботу своїх колег. Я сподіваюся, що в процесі я зможу знайти нові нестандартні рішення, які допоможуть покращити мою роботу та освіту моїх дітей. І Нехай все здійсниться)))