Есе "Я -- оповідач історій" (Отфрід Пройслер)

                  « Я ─ оповідач історій»

(до 95-річного ювілею Отфріда Пройслера)

                              Я переконався, що діти ─ найрозумніша і

                                         найкраща публіка,  яку міг  би  побажати

                                         собі оповідач історій. Діти ─ це найвибаг-

                                         ливіші та непідкупні критики.

                                                                                               О.Пройслер

     Популярний дитячий письменник Отфрід Пройслер народився 20 жовтня 1923 року у Рейхенберзі (Північна Богемія), у місті, де його предки-склодуви жили із ХV ст. Це місто дитинства митця, де проживали і майстри-сукнарі, було розташоване біля підніжжя гір. Ліси, гірські джерела, могутні дерева ─ все, здавалося, приховувало казкових істот ─ працелюбних гномів, хитрих відьом і всесильних чаклунів. Враження дитинства і приємна домашня атмосфера мали вплив на творчість письменника. Його бабуся була прекрасним оповідачем і знала багато народних легенд про водяників і чорних духів, які жили у старовинних замках.

     У домі Пройслерів була велика бібліотека у шість тисяч  томів, і книги з раннього дитинства увійшли в життя Отфріда. Батько й мати працювали вчителями і піклувалися про розвиток художнього смаку і досконалості мови своїх дітей. Батько захоплювався вивченням історії і фольклору рідного краю і, відправляючись у краєзнавчі експедиції, часто брав із собою сина…

     Більше двадцяти років О.Пройслер працював учителем початкових класів і директором школи, поєднував педагогічну діяльність із літературною творчістю. Твори письменника є абсолютно нетиповими для німецької дитячої літератури ─ у його книгах традиційно негативні персонажі виступають у ролі позитивних.

     О.Пройслер написав 32 книги, які перекладені на 55 мов світу (сумарний тираж досягає 55 млн. екземплярів) і отримали різні премії: Німецьку премію за книги для дітей, Німецьку премію за книги для юнацтва, Культурну премію міста Розенхайма, Срібне перо Роттердама, Польську премію за книги для юнацтва, Європейську премію за книги для юнацтва, Премію «Видатна книга 1973 року» Американської бібліотечної асоціації, Велику премію Німецької академії дитячої та юнацької літератури, Німецьку премію фентезі міста Пассау тощо.

     …«Одного прекрасного дня, коли млиновий водяний повернувся додому, дружина сказала йому:

     ─ Відтепер ти повинен поводитися дуже тихо, бо у нас з’явився маленький хлопчик.

     ─ Що ти кажеш? ─ радісно вигукнув батько-водяний. ─ Справжній маленький хлопчик?

     ─ Так, справжній Маленький Водяний.»

     Так починається дебютна книжка О.Пройслера, яка вийшла друком у 1956 році (після низки спроб). Веселощі і добро ─ головні ознаки цієї казки. Відчайдушний і пустотливий зеленоволосий і зеленоокий водяний надзвичайно допитливий, цікавиться буквально всім від народження. Він переміщається по ставку, спілкується з різними рибами, виявляє інтерес до всього, що бачить, а також знайомиться з людьми, які живуть на землі і до ставка приходять лише купатися, ловити рубу або кидати камінці.

     Яким би був Маленький Водяний, якби не влаштував пустотливі розваги із млиновим колесом, не пожартував над скупим мельником, хитро не обвів навколо пальця нерозумного рибалку, рятуючи рибок; не змагався у веселих розвагах із сільськими хлопчаками? У цьому і полягає талант автора, щоб вигаданий ним фантастичний світ поєднати із світом буденним, повсякденним, де існують свої закони і правила. І якщо світ ставка з його кольорами, чарівними звуками арфи, чудесними мешканцями полонить уяву читача своєю таємничістю, то світ реальний підтверджує суть земного існування, основи людського взаєморозуміння. «Реальні» діти і Маленький Водяний швидко знаходять спільну мову, вчать один одного іграм і розвагам, довіряють таємниці свого світу, а найголовніше ─ дружать.

    …Якось увечері, буквально перед сном, маленькі дочки поскаржилися Отфріду Пройслеру, що вони страшенно бояться злих відьом. Казкар намагався переконати їх, що не варто боятися відьом, адже їх більше не існує.

     ─ А чому? ─ запитали дівчатка.

     ─ А дійсно ─ чому? Я над цим раніше не замислювався, ─ зізнався письменник.

      Але незабаром знайшов, що відповісти. Так народилася історія про Маленьку Бабу Ягу, яку Отфрід Пройслер записав для своїх трьох дочок і для всіх дітей, яким хочеться знати, чому в наші дні не варто боятися злих відьом. А для цього треба прочитати даний твір.

     «Маленька Баба-Яга» ─ пригодницька казкова повість про пустотливу, але добру і справедливу відьмочку, яка порушує всі правила, прийняті для відьом. Вона мешкає у лісовій хатинці зі своїм найкращим другом ─ вороном Абракасом. Їй лише сто двадцять сім років, і серед старших відьом вважається ще дівчинкою. За рік вона засвоює всю чаклунську книгу і здійснює багато гарних вчинків: допомагає дітям, які заблукали, знайти дорогу до міста; карає сімох хуліганів, які заради розваги хотіли зруйнувати сніговика; організовує в лісі карнавал для звірів; бере участь із дітьми у сільському карнавалі і начакловує пригощання; карає злого лісничого, який забороняє збирати хмиз у його лісі, і примушує його виправитися тощо. 

     …Казкова повість «Маленький привид» завершує своєрідну трилогію про маленьких представників надприродних істот.

     У замку Ойленштайн поблизу міста Ойленберг живе Маленький Привид. Він прокидається вночі і бродить по замку, а на світанку засинає. Одного разу йому захотілося дізнатися, яким є світ вдень, але не вдається прокинутися зранку. До того ж найкращий друг ─ пугач Шугу ─ застерігає від денного світла: сам Шугу одного разу ледве не загинув, не встигши повернутися до дупла вдень. Трапляється непередбачуване: Маленький Привид прокидається не опівночі, а опівдні. Він вилітає на вулицю і від сонячного світла стає чорним. Його помічають люди, і він ховається у підземних ходах, вилізає у найнеочікуваніших місцях у місті і лякає мешканців, зокрема, 1385 покупців і продавців на ринку, 288 фізкультурників на спортивному майданчику, 97 мешканців і прислугу готелю тощо.

     Фантазія автора переплітається із реалістичним описом невеликого містечка. З одного боку ─ казкова істота зі своїм побутом, пустощами, дружбою з мудрим пугачем. З іншого ─ побут городян, піклування бургомістра, реальні школярі, які врятували Маленького Привида від біди. Твір написаний для того, щоб діти зі сміхом боролися зі своїми страхами. А ще для того, щоб  пограли в страшне і таємниче.

     …Книга «Крабат, або Легенди старого млина» належить до жанру казкового фентезі і створена за легендами лужицьких сербів ─ західнослов’янської народності, яка проживала на сході Німеччини на берегах Шпреє. Здавна у тій місцевості розповідали легенди про юнака Крабата, який переміг Чорного Мельника, чаклуна і чорнокнижника, звільнив народ від зла. Але О.Пройслер по-іншому інтерпретує цю тему. Він розповідає старовинну легенду в інтонації реалістичної повісті про долю хлопчика-сироти, який жив у кінці ХVІІ століття, і одночасно зберігає її фантастичний план. Чорній магії автор протиставляє відданість, несхильність і дієву допомогу.

     …Німецький письменник О.Пройслер впевнений, що діти мають знати «дорослі» проблеми, наприклад, захист навколишнього середовища. Казковий Ближній ліс, млиновий ставок; ліс, де мешкає Маленька Відьма, яскраво описані, здатні  пробудити почуття любові до всього живого. Особлива привабливість пройслерівських заголовних героїв у тому, що, не дивлячись на свої чарівні якості, вони маленькі. Маленькі за віком, за характером, за своїми якостями, за своїми пустощами! Але вони забезпечують можливість читачу перевтілитися в ці образи.  

     У казках О.Пройслера стільки ж чаклунства, скільки мудрості і філософії:

• «Хіба не прекрасно знати, що світ великий, а у цьому світі у тебе є друг і тобі з ним нічого не страшно? Сидиш собі, мовчиш, а на душі радісно і спокійно. Що ж таке щастя, якщо не це?»

• «Чого не вдається одному, можливо, вийде, коли взятися удвох.»

• «У житті інколи буває таке, чого і уявити собі не можна. Але до цього треба бути готовим.»

• «Мрії інколи збуваються ─ і саме тоді, коли цього найменше чекаєш.»

• «Є чаклунство, якому навчаються за книгою, важко запам’ятовуючи заклинання. А є інше, яке йде із глибини серця.»

• «Хто не прислуховується до порад, тому не допоможеш.»

• «Який прекрасний цей світ!»

• «Читай скільки влізе!»

• «Одні заздрять іншим, не здогадуючись про те, що ті заздрять їм самим. У цілому у всіх буде добре, не дивлячись на дрібниці життя. І про це не варто забувати.»

• «Багатство калічить гірше за злу хворобу. Тіло стає немічним, дух слабшає, і людина збивається зі шляху.»

• «Він же хлопчик! А хлопчики повинні з малих літ звикати до самостійності.»

• «Все одно ─ перемога чи поразка, аби не війна!»

• «Скарби ─ це все, що втратила і чим знехтувала людина: втрачена даремно хвилина ─ сапфір, кинутий шматок хліба ─ смарагд, сила, яка не послужила на користь людям, ─ чисте золото. Якби люди не втрачали своїх скарбів, вони б розбагатіли.»