Есе "Життя ровесників в окупації"

Привіт, дорогий мій ровеснику!

  Як ти? Сподіваюся, що в тебе все добре. Може, я до кінця і не розумію твої почуття, переживання, але дуже хочу підтримати тебе в цей важкий час.Тому хочу написати тобі кілька слів, бо відчуваю, що важливо підтримувати один одного, особливо в такий непростий для всіх нас час. Я хочу, щоб ти знав: я тебе чую і завжди готова  вислухати.

  Розумію, що іноді буває важко говорити про своє переживання, але знай, що я завжди поруч, щоб допомогти. Можемо обговорити все, що завгодно – від повсякденних справ до найглибших думок і переживань. Твої почуття важливі, і вони заслуговують бути почутими. Якщо у тебе є якісь питання чи сумніви, не соромся поділитися ними зі мною. Я завжди готова  допомогти і зробити все можливе, щоб ти  почувався  краще. Пам'ятай, що ти не один, і разом ми можемо подолати будь-які труднощі.

  Я також хочу поділитися тим, що мене хвилює. Взаємна підтримка – це краще розуміти один одного і знаходити спільні рішення. Мені важливо знати, що я можу розраховувати на тебе так само, як ти можеш розраховувати на мене.

 У нас навчальний рік добігає кінця. І для нас він теж був дуже важким: постійні тривоги, відсутність світла, навчання у сховищах і досить довгий період дистанційки. Це, звичайно, не порівняти з тим, що ти переживаєш в окупації, тому, ми стараємося не жалітися, а чесно робити свою справу, тобто, навчатися, допомагаємо волонтерам у зборі коштів на дрони. Живемо з надією, що після закінчення війни ми обов’язково зустрінемося у наших Карпатах,- найкращому місці на землі, де найчистіше повітря, найсмачніша джерельна вода і найкращі в світі люди,- і обов’язково подружимося… Пишаюся тим, що Закарпаття – моя маленька Батьківщина.

  Тут хлопчина проживає, з Херсона сам, і четвертий рік навчається дистанційно, щиро вірить, що він обов’язково повернеться до рідної школи. Ми стараємося оточувати його любов’ю, увагою, робимо подарунки, запрошуємо до себе в гості і стараємося підтримати його з усіх сил. Адже розуміємо, як йому важко. Не залишаємося байдужими і до його мами, бо їй, дійсно, неймовірно важко, бо все життя пішло шкереберть. Вони двоє прекрасно опанували українську мову і тільки нею спілкуються, і ми їм у цьому допомагаємо.

                                                            1

   Давай разом помріємо, що наступний рік ми зустрінемо на мирній, не окупованій землі, і, як казав наш великий Кобзар:

                      «І на оновленій землі  врага не буде, супостата,

                       а буде син, і буде мати, і будуть люде на землі».

  Не втрачай віру у воїнів ЗСУ, у нашу Перемогу, і наше світле майбутнє! Ще буде й на нашій вулиці свято і феєрверки!

 Дуже чекаю на твій лист і сподіваюся, що скоро зможемо поговорити.

   З найкращими побажаннями до тебе Кароліна.

                                                    2