Есей на тему: "Проблеми сьогодення української мови: загальна характеристика й причини мовного стану, виклики й ризики для мовної освіти й суспільного функціонування укр.мови"

Тема есею: «Проблеми сьогодення української мови: загальна характеристика й причини мовного стану, виклики й ризики для мовної освіти й суспільного функціонування української мови»

Без української мови не буде українського світу! – ось лейтмотив застережних волань поборників розвинутого, суверенного громадянського суспільства. І не можна не помітити: 1) не існує проблеми української мови в її автономному (суто лінгвістичному чи й філологічному) функціонуванні; мова як система, а тим паче – як навчальний предмет, – дуже важливі сфери дослідження, однак вони є лише гранями проблеми мови як універсального феномена самовираження, самопізнання й самотворення людини й народу;   2) саме тому проблема мови органічно пов’язана з українознавством, а тим самим – і з усіма суспільними та природничими науками, з політикою та економікою, культурою і психологією, геостратегією держави. Мова – це код, паспорт і голос народу. Мова – душа народу!

Проблема мови – проблема єдності батьків, дітей та влади і – не меншою мірою – органів законодавства й виконавчих владних структур, ЗМІ та інформаційного українознавства. Проте це лише одна складова проблеми української мови в сучасній Україні. Інша в нас – корінних українцях, які під впливом русифікаційних процесів так «обрусіли», що розмови про українську мову нам тепер уже наче й ні до чого. І як наслідок, чуємо схожі по суті думки і по радіо, і на телебаченні, але вже із вуст журналістів, депутатів, партійних «босів».

Сучасна наука доводить, що мова є унікальним інструментом культури. Вона є зв’язком між людиною і мисленням. Мова – це явище суспільне, соціальне. Вона функціонує, розвивається тільки в суспільстві і є найнеобхіднішою умовою сутності людини, живе, функціонує в мовленні – усному чи писемному. Ми спілкуємося, надаючи перевагу усному мовленню. І це правильно, адже усне мовлення – універсальний засіб спілкування. Майстерне володіння словом включає і культуру мовлення. А культура мовлення – це оволодіння нормами літературної мови. Василь Сухомлинський писав, що «мовна культура – це живодайний корінь культури розмовної, високої, справжньої інтелектуальності. Щоб правильно розмовляти і писати, треба прагнути до удосконалення своїх знань, набутих раніше, треба любити українську мову і свою справу».

Поряд із цим в Україні існує проблема функціонування української мови в усіх сферах життя і діяльності держави. Зараз українська мова помітно піднесла свій престиж. Тепер нею повинні говорити не тільки перші особи держави. Мовна проблема пов’язана з питанням про становлення еліти нації, яка могла перешкодити процесам духовного зубожіння нації, мовного та національного збайдужіння. Людина народилась і повинна відразу ж  почути українську мову, мову свого народу. Але і тут не все гаразд. Дошкільні заклади стикаються з проблемою браку літератури українською мовою. Не кожний вихователь досконало володіє українською мовою. Недостатньо забезпечені підручниками й середні школи.

Мова є могутнім чинником відображення дійсності. Вона є частиною соціального середовища, у якому живе людина, у якому складається ментальність нації й кожного індивіда. Особа виростає у мовному середовищі, стає її носієм. Мова є ланцюгом між минулим і майбутнім. Видатний учений О.О. Потебня доводив, що люди, зазвичай, добровільно не відмовляються від своєї мови. А за його висновками саме мова дає змогу людині глибше орієнтуватися в самій собі, усвідомлювати свій фізичний стан, думки і почуття, формувати в людині національну свідомість, совість, чесність, правдивість. Тому її вивчення є потрібним і дуже важливим процесом.

Сьогодні ми є свідками того, як у сферах нашого життя розширюється функціонування української мови. Лексика сучасної української мови весь час перебуває в русі. Нові слова входять у наше життя і прикрашають мову. Це велика кількість іншомовних слів, що увійшли до лексики нашої мови. Ці лексичні пласти не зробили слов’янські мови біднішими, а зробили їх рівноправними партнерами, бо слов’янські мови набули сучасного наукового та суспільного рівня завдяки цьому. Іншомовні слова засвідчують, що лексика дуже чутлива до змін у житті суспільства – політичних, економічних та культурних і водночас збагачує словниковий запас слов’янських мов. Високої мовної культури здатна досягти людина, яка наполегливо працює над словом, людина діяльна в думці. Наші громадяни мають навчитися національно мислити, усвідомити свої національні цінності, насамперед роль мови, і тоді Україна стане нарівні з високорозвиненими країнами. Українська мова й українська культура пропагують ідею громадянського суспільства, сприяють становленню України як демократичної, правової держави. Україна має всі шанси посісти гідне місце серед цивілізованих держав з високою культурою. Кожний громадянин України незалежно від національності зобов’язаний знати й поважати державну мову, вміти спілкуватися нею, володіти культурою мовлення. Державна мова повинна виконувати всі суспільні та культурні функції, бути мовою науки.