Естетичний розвиток особистості на уроках образотворчого мистецтва

Черняков Михайло Олексійович

вчитель образотворчого мистецтва

Новослобідського НВК :загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів –

дошкільний навчальний заклад

Новослобідської сільської ради Путивльського району Сумської області

 Естетичний розвиток особистості на уроках образотворчого мистецтва

Анотація. Стаття має на меті дослідження проблеми   формування естетичного виховання  школярів на уроках образотворчого мистецтва. Розкривається сутність поняття «естетичне виховання» як невід`ємної складової гармонійного та всебічного розвитку особистості  школяра. Розглянуті шляхи реалізації естетичного виховання, а саме виховний потенціал уроків образотворчого мистецтва . Саме навчальний процес має необмежені виховні можливості, щодо формування всебічно розвиненої особистості.

Ключові слова: естетичне виховання, образотворче мистецтво, творча діяльність, естетичне світосприйняття, нетрадиційні техніки.

Постановка проблеми. Проблема естетичного виховання сьогодні набуває особливої актуальності. Особистісна орієнтація сучасної освіти передбачає залучення молодої людини до естетичного досвіду людства, до творчої діяльності, що є основою естетичного розвитку особистості. У Національній доктрині розвитку освіти України в ХХI столітті визначено основну мету освіти, спрямованої на естетичне виховання та всебічний розвиток людини як найвищої цінності суспільства, формування її духовних смаків, ідеалів та розвитку художньо-творчих здібностей.

На сучасному етапі актуальність даної теми є очевидною, оскільки це обумовлено деформацією естетичного сприйняття під впливом сучасних стереотипів, ідолів та інших чинників.

Основою, на якій здійснюється естетичне виховання є певний рівень художньо-естетичної культури особистості, її здатності до естетичного освоєння дійсності. Цей рівень виявляється як у розвитку всіх компонентів естетичної свідомості (почуттів, поглядів, переживань, оцінок, смаків, потреб та ідеалів), так і в розвитку умінь і навичок активної перетворюючої діяльності у мистецтві, праці, побуті людських взаємин.

Естетичне виховання - це процес формування цілісного сприйняття і правильного розуміння прекрасного у мистецтві та дійсності; здатність до творчого самовиявлення що притаманне людині. Однак ця здатність вимагає свідомого, цілеспрямованого, планомірного і систематичного розвитку.

Аналіз останніх публікацій. Проблема естетичного виховання широко репрезентована у спадщині видатних українських педагогів-класиків К.Ушинського, В. Сухомлинського, А. Макаренка, С. Русової. Основне завдання естетичного виховання С. Русова вбачала у тому, щоб "розвинути свідомість,смак естетичний до найкращого приймання художніх вражень" [2, с. 230], "розвинути почуття краси, вимоги гармонії і в житті, і в душі своїй, і в творах майстрів, і в наших власних творах і вчинках" [2, с. 192].

Цим питанням займається також велика кількість сучасних педагогів та діячів освіти – Л. Коваль, В. Передерій, Т. Цвілих, А. Щербо, В. Шацька. Л. Коган, В. Разумний, В. Скатерщиков.

Важливого значення набувають наукові пошуки вітчизняних дослідників у галузі теорії та практики естетичного виховання, вихідні засади якого відображені в Національній доктрині розвитку освіти, Національній програмі виховання дітей та учнівської молоді в Україні, Концепції художньо-естетичного виховання учнів у загальноосвітніх закладах України. Серед виховних завдань реалізації поставленої мети визначено “забезпечення базової культури, розвиток естетичних потреб і почуттів” [3, с.12]. Естетичне виховання спрямовується на розвиток в особистості здатності збагнути та виразити власне ставлення до мистецтва.

Багато авторів вважають естетичне виховання одним із провідних у формуванні особистості школяра. С.О. Герасімов пояснює означену позицію таким чином: «Функцією естетичного виховання і художньо-естетичної діяльності дітей є розвиток у них образного мислення, відмінного від понятійного». [4]  Розглянута у статті проблема ґрунтується на аналізі джерел присвячених дослідженню проблеми естетичного виховання авторами яких є такі провідні вчені: Л. Долинська, М. Бердяєв, І. Бех, І. Кудіна, М. Попович, Л. Коваль, М. Левківський, Л. Масол.

Мета статті – розкрити шляхи формування естетичного виховання учнів середнього шкільного віку

Викладання основного матеріалу. Естетичне виховання - складова частина виховного процесу, безпосередньо спрямована на формування здатності сприймати і перетворювати дійсність за законами краси в усіх сферах діяльності людини. Естетичне виховання не обмежується тільки навчальним процесом. Це значно масштабніше поняття яке поширюється на всі сфери життя людини.

Навчити бачити прекрасне навколо себе, в навколишній дійсності покликана система естетичного виховання. Проте  недостатня теоретична розробленість питань художньо-естетичного виховання, підвищений інтерес до предметів художньо-естетичного циклу, зокрема образотворчого мистецтва, їхнього потенціалу у вихованні та навчанні школярів, мінімальна кількість психолого-педагогічних рекомендацій щодо художньо-естетичного виховання  школярів підтверджують важливість означеної проблеми. Оскільки успіхи школи в естетичному вихованні дітей в більшості залежать від учителя, йому необхідно щоразу збільшувати арсенал даних засобів та завжди модернізувати  їх.

Жодному вчителеві ще не вдалося передати своє розуміння смислу художнього твору учням. Учитель може повідомити учням про те, як сам сприймає і що при цьому відчуває або думає, але зрозуміти суть і сенс учень може лише сам, усвідомивши свої власні думки і почуття, а не думки і почуття вчителя. [4] Отже, потрібно спрямувати сили на розробку таких технологій, які активізують самосприйняття та саморозвиток учнів.

Естетична вихованість людини полягає в органічній єдності розвинених природних сил, здібностей, сприйняття, емоційного переживання, уяви, мислення художньо-естетичної освіченості. У цьому фундаменті і формується  творча індивідуальність, її естетичне ставлення до мистецтва, до самої себе, своєї поведінки, до людей і суспільних відносин, до природи і до праці. Естетична вихованість школяра припускає наявність в нього естетичних ідеалів, чіткого уявлення про досконалість краси в мистецтві та житті.

Зміна естетичної вихованості здійснюється з допомогою різних критеріїв: психологічних, педагогічних, соціальних. Психологічними критеріями вимірюються здібності дитини адекватно оригіналу відтворити уявою художні образи і відтворювати їх, милуватися, переживати і висловлювати судження смаку. [5]

Під час естетичного виховання треба враховувати й те, що важливою є фіксація самого факту включення учнів в ту чи іншу художню діяльність. Якщо діти спілкуються з мистецтвом досить випадково і без внутрішньої потреби, то така художня діяльність небагато чого дає особистості. Художньо-естетична підготовка передбачає оволодіння системою загально мистецтвознавчих понять, що необхідно для оцінки художніх явищ. [6]

Формування естетичних умінь і навичок виявляється в такій організації навчання, при якій учні могли б відтворювати у своїй пам'яті вивчений раніше матеріал та користуватися їм як з навчальною, так і з практичною метою. Особливе місце в організації художньо-естетичного розвитку особистості належить принципу наочності. Адже наочність є обов'язковою    умовою повноцінного навчання та виховання, що сприяє пізнанню суті явищ, виявленню його характерних властивостей і закономірностей. Вона покликана поєднувати адекватне відображення і простоту сприймання творів мистецтва, за допомогою моделі суттєвих їх рис забезпечити чуттєве сприймання пізнавального матеріалу. Доцільно проводити виставку малюнків дітей, в кінці кожного уроку. Такий вид роботи дозволить включити певний елемент змагання, бажання дітей виглядати достойно на фоні робіт однокласників, стимулює не тільки до наполегливої роботи під час виконання малюнка, а й сприяє активності учнів на протязі всього уроку.  Також важливе місце займали виставки репродукцій картин. Важливими є і прогулянки на  природу, споглядання всієї  краси в розмаїтті та гармонії барв, звуків, форм, закономірні зміни явищ, які мають місце в живій і неживій природі.

На кожному уроці обов’язковою умовою має бути об’єктивне оцінювання робіт учнів з аналізом помилок та підкресленням правильності виконання певних елементів. В процесі навчання вчитель може контролювати в учнів знання, уміння і навички розуміння мистецьких творів, то в нерегламентований час ці можливості досить обмежені.[6] Правильна організація всіх складових впливу на школярів – одна з головних умов педагогічного керівництва оціночною діяльністю школярів. На кожному уроці дітям доцільно пропонувати словник з термінами, використовуючи які діти могли повніше висловити свою думку під час аналізу мистецьких творів. Важливим засобом естетичного виховання на уроках образотворчого мистецтва також  є слово. Так на більшості уроків дітям варто декламувалися вірші відомих письменників. Але в поєднанні з творами образотворчого мистецтва вплив на естетичне виховання збільшується, адже учні сприймають картину разом з поетичним описом, характеристикою, оцінкою.

Під час підготовки до кожного уроку потрібно керуватися визначеними Матвієнко О. В. [7] дидактичними функціями творів образотворчого мистецтва (інформаційна, ілюстративна, евристична, асоціативна, мотиваційна, аксіологічна, герменевтична, сенсорна) у формуванні творчої активності учнів, які сприяють, з одного боку – розшифруванню художнього образу з виділенням його частин, і з іншого – створенню художнього образу на основі різних його перетворюючих функцій.

Важливим засобом естетичного виховання на проведених уроках був приклад виконання роботи вчителем. Окрім втягнення особистості у процес творчої діяльності, важливим завданням у формуванні художнього смаку є цілеспрямоване збагачення художніх вражень особистості шляхом сприйняття найкращих творів мистецтва, бо «чуттєве сприйняття» є основою культури особистості. [1]

Висновок. Отже завдяки навчально-виховному процесу така складова гармонійного розвитку дитини, як естетичне виховання може реалізувати себе максимально повно. Естетичний виховний потенціал певного уроку є не обмеженим, він тільки обмежується можливостями самого вчителя, від якого залежить обізнаність у нових формах і методах роботи, у передових розробках та, що не менш важливим, у широті його уяви, адже кожна творчість (безперечно навчальний процес вимагає творчості) потребує активізації цього психічного процесу.

Включення в практичну діяльність всіх вище перерахованих засобів спрямовується на формування здатності сприймати дитиною прекрасне у навколишньому середовищі і мистецтві, на розвиток естетичних почуттів, суджень, смаків, умінь, творчих здібностей, потреби брати участь у створенні прекрасного в житті і художній творчості.

Важливіша задача педагога полягає в тому, щоб навчити учнів самостійно на елементарному рівні аналізувати твори мистецтва, визначати емоційний настрій, духовний зміст, аргументовано висловлювати своє емоційно-ціннісне ставлення до них. Вирішення цієї задачі і є одним з шляхів формування естетичної оцінки  школярів засобами образотворчого мистецтва.

Література:

1.Концепція художньо-естетичного виховання учнів у загальноосвітніх навчальних закладах / [за ред. Л.Масол]. // Шкільний світ. –2002. – No9. – С.1-154.

2. Русова С.Ф. Вибрані педагогічні твори. Книга перша / С.Ф. Русова. – К.: Либідь, 1997. – 269 с.

3.Бех І., Чорна К. .Національна програма виховання дітей та учнівської молоді в Україні // Світ виховання//. – 1(20). - 2007. – С.23-34.

4.Рудницька О. Мистецтво у контексті розвитку духовної культури особистості/  О. Д. Рудницька // Художня освіта і проблеми виховання молоді. Зб. наук. статей. – К.: Міносвіти України, УЗІМН, – 2001. – С. 3-11.

5.Кондратенко Г. Естетичне світосприйняття підлітків: сутність, особливості, розвиток / Ганна Кондратенко // Вісник Львівського університету. Серія: Педагогіка. – 2007. – С.51-573.

6.Стасюк Н. А.   Естетичне     виховання    молодших   школярів   засобами образотворчого мистецтва [Електронний ресурс]  / Н. А Стасюк// Педагогические  науки. – 2009. –  № 5. –  С. 23 – 31 – Режим доступу  до журн. :http://lib.chdu.edu.ua/pdf/naukpraci/pedagogika/2006/46-33-11.pdf.

7.Матвієнко О.В. Виховання молодших школярів : Теорія і технологія/ О.В.  Матвієнко. – К.: Стилос, 2006. – 543 с.