МОДЕЛЬ-АПЛІКАЦІЯ
ЕТАПИ ЕМБРІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ ТВАРИН І ЛЮДИНИ
ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ
Ембріональний (зародковий) період індивідуального розвитку тварин і людини - це час, коли новий організм розвивається всередині материнського організму або всередині яйця.
Ембріональний розвиток тваринного організму починається з дроблення зиготи. Унаслідок дроблення кількість клітин зростає, але їхні розміри зменшуються після кожного поділу.
Процес дроблення завершується утворенням бластули - багатоклітинного кулястого зародка з порожниною (бластоціль) всередині, стінки якого утворені одним шаром клітин - бластомерів.
У деяких кишковопорожнинних, плоских червів, членистоногих, більшості ссавців унаслідок дроблення утворюється стадія морули. Вона відповідає стадії бластули, однак становить собою скупчення бластомерів, щільно притиснутих один до одного.
Другий етап ембріонального розвитку – гаструляція – процес формування двошарового зародка – гаструли. Найчастіше цей процес відбувається частини бластомерів усередину бластули. При цьому утворюються два шари клітин: зовнішній - ектодерма та внутрішній – ентодерма. Ці шари тіла зародка багатоклітинних тварин дістали назву зародкових листків. На місці вгинання утворюється первинний рот, який веде в замкнену порожнину первинної кишки.
У багатоклітинних тварин між ектодермою та ентодермою закладається третій зародковий листок – мезодерма.
На етапі формування тканин (гістогенез) та органів (органогенез) у зародків хребетних тварин виділяють фази нейруляції (формування нервової трубки та хорди) та формування інших органів.
Зародок на фазі нейруляції має назву нейрули.
Поступово зародок набуває плану будови дорослого організму: під нервовою трубкою формується хорда, під нею - кишечник.
У формуванні різних тканин, органів беруть участь різні зародкові листки.
З ектодерми виникають нервова тканина, елементи органів чуття, зовнішній шар покривів (епідерміс шкіри) та шкірні залози, передня та задня кишки, зовнішні зябра земноводних тощо.
Ентодерма дає початок органам травної системи та травним залозам (печінці, підшлунковій залозі), плавальному міхуру, внутрішнім зябрам, легеням, частинам деяких залоз внутрішньої секреції (гіпофіза, щитоподібної залози тощо).
З мезодерми формуються хрящова та кісткова тканини, м’язові тканини, кровоносні та лімфатичні судини, серце, статеві залози, протоки видільних органів, сполучнотканинні шари шкіри (дерма), плевра, епітелій порожнини тіла, перикард тощо.