Етична бесіда на тему "Відповідальність"

План-конспект етичної бесіди

«Відповідальність»

Підготувала студентка 2 курсу

Факультету математики,

природничих наук та технологій

Бойко Вікторія

Мета заходу: виховати в учнях почуття відповідальності

Завдання заходу:

1.Поглибити знання про організованість та відповідальність

2.Підвищити здатність нести відповідальність за свої вчинки, вміти приймати рішення

3.Навести приклади відповідальністі

Форма проведення: етична бесіда

Обладнання і наочність: картинки, мультимедіа

Хід роботи

Вчитель: Доброго дня діти, сьогодні ми будемо говорити на тему відповідальність. Що на вашу думку означає бути відповідальним?

Учні відповідають:

Вчитель: Як багато у вас різних і цікавих думок, і кожен по своєму має рацію, адже в слові відповідальність кожна людина знаходить свій зміст і  вирішує для себе, наскільки вона здатна відповідати за свої вчинки, поведінку, ставлення до будь-яких подій чи оточуючих її людей. Бути відповідальною людиною – це означає бути людиною з великою силою волі, адже потрібно завжди бути готовим прийняти будь-яку ситуацію. Взагалі як ви гадаєте за що відповідає людина?

Відповідь учнів:

Вчитель: Цілком вірно, людину називають людиною, коли вона спроможна відповідати за свої вчинки, поведінку, за результати своєї діяльності, тримати у своїх руках особисту долю, готова до будь-яких випробувань і перемог. Чому на вашу думку бути відповідальним це так важливо?

Відповіді учнів…

Вчитель:  Молодці, як багато ви знаєте. Зараз пропоную вам послухати оповіданням В. Сухомлинського «Важко бути людиною», та відповісти на декілька питань

    Діти поверталися з лісу. Вони сьогодні ходили в далекий похід. Шлях додому пролягав через невеликий хутірець, що лежав у долині за кілька кілометрів до села. Втомлені, знесилені діти ледве дійшли до хутірця. Зайшли в крайню хату, попросили води. З хати вийшла жінка, за нею вибіг маленький хлопчик. Жінка витягла з колодязя води, поставила на стіл серед двору, а сама пішла до хати. Діти напилися, відпочили на траві. Де й узялися сили. Відійшли на кілометр від хутірця, Марійка тут і згадала:

-  А ми ж не подякували жінці за воду.

Діти зупинилися. Справді, забули подякувати.

-    Що ж...— каже Роман,— це не велика біда. Жінка вже й забула, мабуть. Хіба варто повертатися через таку дрібницю?

-    Варто,— наполягає Марійка.— Хіба тобі самому не соромно перед собою, Романе?

Роман усміхнувся. Видно, що йому не соромно.

-    Ви як хочете,— каже Марійка,— а я повернуся й подякую...

-    Чому? Скажи, чи ж обов’язково це зробити? — питає Роман.— Адже ми так потомилися.

-    Бо ми люди. Якби ми були телята, можна було б і не вертатися.

Вона рушила до хутірця. За нею пішли всі.

Роман постояв хвилинку й, зітхнувши, теж поплівся за гуртом.

• Важко бути людиною.— сказав він.

Вчитель: Чи однаково діти розуміли почуття відповідальності за свої вчинки ?

Учні відповідають:

Вчитель: Як би ви поступили в такій ситуації?

Відповідь учнів:

Вчитель: Які ви в мене молодці, а головне відповідальні. Ну а на останок хочу запропонувати послухати вам дуже цікаву, і саме головне повчальну притчу.

Це розповідь про чотирьох осіб, які називалися УСІ, ХТОСЬ, КОЖНИЙ і НІХТО.

Треба було виконати Якесь дуже важливе завдання і Усі були впевнені, що саме Хтось це зробить. Кожний міг це зробити, але Ніхто не зробив. Хтось розгнівався, тому що це було завдання Кожного. Усі вважали, що саме Кожен може виконати це, та Ніхто не зрозумів, що саме Усі цього не зроблять. Закінчилося тим, що саме Усі обвинувачували лише Когось, бо Ніхто не виконав того, що Кожний міг зробити САМ. Отож, дбаймо всі РАЗОМ, щоб таких історій не складали про нас…

Вчитель: Що корисносного для себе ви можете винести з цієї розповіді, та й взагалі з сьогоднішньої нашої бесіди?

Відповіді учнів..

Вчитель: Супер, я дуже рада і задоволена що ви дізналися скільки корисносного для себе, обов’язково застосовуйте ці знання в житті.