Стаття "Інноваційні технології навчання дітей з особливими потребами"

Інноваційні технології навчання дітей

особливими потребами

План

1. Створення сприятливих умов для навчання і виховання дітей з особливими освітніми потребами.
2. Інноваційні технології навчання дітей з особливими освітніми потребами.
   1.           Інтерактивні методи – простір для саморегуляції.
   2.           Диференційоване навчання.
   3.           Методи арт-терапії.
   4.           Методика Марії Монтессорі.
   5.           Комп’ютерні технології.
3. Методи інклюзивного виховання. Класифікація, види.
4. Основні завдання сучасних технологій навчання і виховання дітей з особливими освітніми потребами.

   Соціально-економічні, суспільно-політичні та культурні процеси, що відбуваються в нашій державі, сучасні світові тенденції гуманізації, інтеграції суспільства призвели до суттєвих змін в галузі освіти: ставляться нові стратегічні завдання і цілі, застосовуються інноваційні освітні й виховні технології, оновлюються зміст та форми організації освітнього процесу, запроваджуються технології навчання, що ґрунтуються на нових методологічних засадах, сучасних дидактичних принципах.

   Проблема виховання молодого покоління — одна із найбільш актуальних у сучасній педагогічній науці.  Пріоритетним напрямком реформування освіти є забезпечення в кожному навчально - виховному закладі гуманістичного підходу до дитини. Організація навчально - виховного процесу має бути спрямована на створення відповідного життєвого простору, який допоможе кожній дитині знайти своє місце в житті, бути самостійною особистістю, здатною ціннісно ставитися не лише до самої себе, а й оточення, приймати свідомі рішення та відповідати за їх виконання.

   В різних державних документах вказано на рівний доступ до освіти всіх громадян України незалежно від їх психофізичних можливостей і визначено мету державної політики щодо розвитку освіти, яка полягає у створенні ефективного життєвого простору з метою забезпечення розвитку особистості та творчої самореалізації кожного громадянина України, вихованні покоління людей, здатних ефективно працювати й навчатися протягом життя, оберігати та примножувати національно-культурні та громадянські цінності.

   В умовах оновлення української освіти особливого значення набуває проблема створення сприятливих умов для розвитку, виховання і навчання осіб з особливими освітніми потребами, які б відповідали завданням реформування освіти на шляху до її відкритості, демократичності та доступності, реалізації основних завдань Нової української школи.

  Діти з особливими освітніми потребами відрізняються від здорових дітей своїм підходом до навчання, яке визначається фактором їхнього розвитку. Розумне, цілеспрямоване виховання допоможе компенсувати певний їх дефект, а завдяки компенсаторним можливостям та гнучкості їх нервової системи у процесі виховання відбудеться розвиток особистісних якостей.         Головною вимогою до сучасного виховного процесу дітей з особливими освітніми потребами є забезпечення процесу самореалізації та формування соціальних компетенцій кожного вихованця. Перед педагогами сьогодні постало завдання: створити відповідні умови, що допоможуть кожній дитині самовиразитися (активність до самореалізації), самоствердитися (активність, спрямована на самореалізацію), самоактуалізуватися (активність на збагачення своїх власних сил).

   Навчально-пізнавальна діяльність людини з особливими освітніми потребами не завжди ефективна при використанні традиційних засобів, тому необхідне застосування специфічних інноваційних засобів навчання і виховання. Використання інноваційних технологій спрямовано на розвиток вміння мотивувати дії, самостійне орієнтування в інформації, яку отримують, формування творчого, нешаблонного мислення, розвиток дітей за рахунок максимального розкриття їх природних здібностей.

   Інтерактивні методи найбільш відповідають компетентнісному підходу до навчання і виховання дітей з особливими освітніми потребами. Вони не змушують учнів виконувати ті чи інші вимоги, а дають простір для саморегуляції, створюють умови для того, щоб школяр сам прийшов до виконання поставлених завдань. Тому актуальними для інклюзивного навчання серед інтерактивних методів є імітаційні, а саме дидактичні ігри, робота в малих групах, технології "портфоліо", кейс методів.

   Основа інтерактивного навчання – робота в малих групах. Найпростіша форма, що належать до інтерактивного навчання – це робота в парах, що дозволяє учням набути навичок співробітництва, оволодіти уміннями висловлюватись та активно слухати. Під час роботи в парах можна швидко виконувати вправи, які за інших умов потребують великої затрати часу. Серед них можна назвати такі дидактичні ігри:

•  "Знайди пару" – учні до карток з друкованими буквами добирають відповідні рукописні літери. Називають букви, звуки, які вони позначають, складають з ними слова.
•  "Незнайко" – один учень читає, а інший виправляє допущені помилки.
• "Вовк і заєць" – один учень починає читати текст, другий вступає після нього, як перший дійде до крапки, й намагається його догнати.
•  Метод "Мікрофон" надає можливість кожному учневі щось сказати, по черзі, відповідаючи на запитання або висловлювати свою думку. Правила проведення такі: говорити має тільки той, у кого "символічний" мікрофон (відповіді не коментуються і не оцінюються; коли хтось висловлюється, інші не можуть говорити або викрикувати з місця).

   Поширеними є ігри "Засели будиночок", "Розмова по телефону", розгадати кросворд чи скласти слово із запропонованих букв.

   «Школа враховує здібності, потреби та інтереси кожної дитини. Буде забезпечено неупереджене та справедливе ставлення до кожного учня». (Концепція Нової української школи)

Зважаючи на це, технології викладання і навчання в інклюзивному середовищі мають бути придатні та ефективні для задоволення різноманітних освітніх потреб усього багатоманітного контингенту учнів, а одна з найдієвіших технологій — диференційоване викладання.

Диференційоване викладання передбачає, що всі учні різні, тож необхідно: виявити ці відмінності, створити відповідне освітнє середовище та організувати навчальний процес таким чином, аби забезпечити ефективний навчальний досвід для кожного з них. Диференційоване навчання має забезпечити доступність освітньої програми для учнів з особливими освітніми потребами, необхідну підтримку, успішне опанування змісту навчання і досягнення максимально можливих для кожного з них результатів.

   Арт-терапія (реабілітація шляхом творчості). Це лікування за допомогою залучення дітей з особливими освітніми потребами до мистецтва.

    Методи арт-терапії . Лікувальна педагогіка – це галузь соціальної педагогіки,  яка межує із знаннями медицини, педагогіки і психології. Проблемами лікувальної педагогіки займалися зарубіжні та вітчизняні вчені Д. Виготський, А. Дубровський, В. Кащенко, Я. Корчак, В. Сухомлинський та ін.

   Поняття „лікування” з грецької означає терапія. Метою лікувальної педагогіки є виховання дітей з відхиленнями у здоров'ї, тобто їх оздоровлення інтелектуальної, духовної, душевної, фізичної та соціальної сфери, розвиток соціальних навичок, ціннісних орієнтацій, спрямування соціальних установок у конструктивному напрямі.

   Завдання лікувальної педагогіки в діяльності вчителя початкових класів полягає у подоланні соціально-педагогічної дезадаптації дитини, оздоровлення міжособистісних стосунків, корекція поведінки, реабілітація здоров'я, здійснення домедичної допомоги у ставленні до себе, до інших і до реального життя

   Здійснити поставлені завдання допоможуть засоби естетики (естетотерапія), фауни (зоотерапія), запахів флори (аромотерапія), природи (дендротерапія) та ін. Зокрема з метою розв'язання проблем адаптації:

  1. Ігрова терапія – процес спільного з дитиною переживання і осмислення будь-якої життєвої ситуації, що подана в ігровій формі. Головне значення гри полягає в тому, що завдяки особливим ігровим способам дитина моделює взаємодію з навколишнім світом та людські стосунки. Це надає опанованим раніше предметним діям певного сенсу. Отже, у ході гри дитина засвоює мотиви людської діяльності. На основі цього формується прагнення до суспільноважливої діяльності, що стає основним моментом готовності до шкільного навчання та трудової діяльності.

   Важливою ознакою ігротерапії є інструкція до будь-якої гри, побудована у формі казки або притчі. До прикладу, гра „Допоможи ближньому”. Вибирається сюжет: Король, який править країною; слуги -Радість, Задоволення, Інтерес, Злість, Страх, Образа.

    2. Бібліотекотерапія - читання літератури з подальшим обговоренням прочитаного, організація літературно-музичного вечорів.

 З метою терапії фізичної активності використовується:

•  Психогімнастика – форма терапії або невербальний метод групової психотерапії, що ґрунтується на руховій експресії, міміці, пантоміміці.Соціальний педагог використовує вправи на зняття напруги і скорочення емоційної дистанції учасників групи.
•  Музикотерапія. Впливаючи на психоемоційний стан людини, музика призводить до певних гормональних і біохімічних змін в організмі, позитивно впливає на інтенсивність обмінних процесів. Позитивні емоції, що виникають під час звучання музики, стимулюють інтелектуальну діяльність дитини.
•  Зоотерапія. Петтерапія – лікування за допомогою домашніх тварин. Зокрема собак і котів використовують до дітей, які з певних причин відчувають труднощі у навчанні (читання вголос для тварин), у яких нерозвинені моторні навички рук (застебнути нашийник на собаці, пристебнути поводок тощо), у яких гіпертрофована активність (контакт з кішкою заспокоює дитину), до аутичних дітей та ін

Дельфінотерапія, іпотерапія (лікування дельфінами і кіньми) сприяє лікуванню аутизму, депресії, астенічного (хронічна втома) і посттравматичног синдромів, наслідків ДЦП тощо.

   Широко використовують:

– лікувальну гімнастику. У результаті різних засобів руху знімається втома, змінюється реактивність організму, підвищується його стійкість, активізується діяльність мозку та ін.

– аромотерапію використовують для підвищення тонусу організму, зміцнення зоров'я, лікування простудних захворювань та ін. Наприклад, аромат евкаліпта знижує сонливість, яка викликана перенапруженням; запах лаванди допомагає зосереджуватися тощо.

   Технології, які спрямовані на соціалізацію дітей з особливими освітніми потребами.

   Казкова імідж-терапія спрямована на миттєве перетворення, зміну поведінкових стеріотипів. Недостатньо здорова в психологічному і соматичному сенсі дитина часто звикає до однієї ролі - ролі хворого. І тільки реальна, а не уявна зміна способу поведінки, реальне переодягання здатне допомогти їй знайти альтернативні іпостасі самої себе. Змінюючи свій образ, дитина змінює характер, стиль поведінки і спілкування. Через казкове перетворення діти дуже добре починають контролювати свою поведінку. Взагалі, казкотерапія - це процес: пошуку сенсу, розшифровка знань про світ і систему взаємовідносин; утворення зв'язку між казковими подіями та поведінкою в реальному житті; перенесення казкового змісту в реальність; активізації ресурсів, потенціалу особистості.

 У навчально-виховній та корекційній роботі казки виконують такі функції:

 - функція дзеркала: зміст казки стає тим дзеркалом, яке відображає внутрішній світ людини, полегшуючи тим самим ідентифікацію з ним;

 - функція моделі: казки відображають різні конфліктні ситуації і пропонують можливі способи їх вирішення або вказують на наслідки окремих спроб вирішення конфліктів, таким чином вони допомагають вчитися за допомогою моделі;

 - функція опосередкування: казка виступає в якості посередника між дитиною і психологом, знижуючи тим самим опір;

 - функція зберігання досвіду: після закінчення психокорекційної роботи, казки продовжують діяти в повсякденному житті людини;

 - функція повернення на більш ранні етапи індивідуального розвитку: вона викликає здивування і подив, відкриваючи доступ в світ фантазії, образного мислення;

 - функція зміни позиції: казки несподівано викликають у дитини нове переживання, в його свідомості відбувається зміна позиції .

    В рамках казкової лялькотерапії реально втілюються уявні образи за допомогою пальчикових ляльок, ляльок рукавичок, тіньових ляльок.

   У лялькотерапії важливий процес виготовлення ляльки - процес творення нового казкового життя та гри з ляльками - входження в персонаж. Особливого значення набуває процес виготовлення ляльки. У спільній роботи у процесі виготовлення розвивається дрібна моторика рук, фантазія та образне мислення, уміння виражати характер, концентрувати увагу.

    Важливий етап „оживлення ляльки” та її представлення. Вчені дійшли висновку, що непосидючі діти стають більш уважними та врівноваженими, а замкнуті – більш відкритими та емоційними.

   Завдяки лялькотерапії створюється особливе «терапевтичне» середовище, що стимулює розвиток особистості дитини, а також зміцнюється зв'язок з педагогом. 

   Фотографія допомагає встановити контакт з дітьми і активізувати їх мовні навички, може розглядатися як спосіб контролю за зовнішніми об'єктами і ситуаціями, і дає дітям відчуття власної сили і значущості. Дає можливість відчути себе художником і в кращий бік змінити власне уявлення про себе і про свої можливості. Фотографування дитини може сприяти підвищенню її самооцінки і задовольнити потребу в увазі та турботі, дозволити відчути свою самостійність і проявити ініціативу.

   Застосування фотографій може бути пов'язане з використанням готових знімків, а також з їх створенням в ході заняття або поза ним. При створенні фотографій в ході занять діти можуть самі вибирати тему, наприклад «Прекрасне і потворне», «Улюблені куточки», «Світ дітей», «Дитяча фантазія безмежна» та ін.

   З метою вирішення навчально-виховних завдань доречно проводити зйомку в тому середовищі, яке виступає в якості значущого зовнішнього ресурсу. Наприклад, зйомка на природі сама по собі забезпечує сенсорну стимуляцію, викликає позитивні емоції і естетичні переживання. Або ж зйомку можна проводити в такому середовищі, яке буде стимулювати виникнення складних почуттів. Наприклад, фоторепортаж, де показані результати недбалого ставлення людини до природи.

   Методика Марії Монтессорі. Метод Монтессорі заснований на спостереженні за дитиною у природних умовах та прийнятті її такою, якою вона є. У групах Монтессорі дитина навчається самостійно за допомогою спеціально розробленого навколишнього середовища – Монтессорі-матеріалів, маючи можливість самоконтролю; дитина сама бачить свої помилки, дорослому не потрібно вказувати на них. Роль вчителя полягає у керуванні самостійною діяльністю дитини, а не в її навчанні.

  Методи, які використовуються, залежать від проблеми у дітей, індивідуальних особливостей, середовища, рівня соціальної адаптації, можливостей самого спеціаліста.

    Комп'ютерні технології важливі, перш за все, як джерело інформації при використанні мережі Інтернет. Оволодівши досить простими навичками роботи з пошуковими системами можливий доступ до безлічі довідників, словників, енциклопедій тощо, крім цього Інтернет має значну базу музичного, образотворчого і фотоматеріалу.

    Комп'ютерні ігри - це потужний резерв в ігротерапії. Ігри повинні бути не тільки елементом розваги, а й тренуванням ряду емоційних, психічних і моторних функцій. Вони дозволяють моделювати різні стани, як сенсорні, так і емоційні, тренують координацію, рух, включають механізм «око-рука». Ігри сприяють формуванню таких якостей, як ухвалення рішення, подолання страху перед непередбаченими обставинами. Існують ігри, які вимагають вміння утримувати в пам'яті і управляти досить великою кількістю параметрів одночасно (стратегічні, тактичні, рольові ігри), інші дозволяють програвати екстремальні стани (автомобільні гонки, а також інші симулятори).

   За допомогою методів виховання у вчителя є можливість коригувати поведінку та розвиток дітей, формувати необхідні якості особистості, ціннісні орієнтації, збагачуючи при цьому досвід діяльності, спілкування та відносин.

   Метод інклюзивного виховання – спосіб діяльності вихователя і вихованців з метою досягнення поставленої корекційно-виховної мети.

   У соціально-педагогічній діяльності вчителя початкових класів актуальними методами інклюзивного виховання є методи, котрі умовно можна класифікувати на:

•  Методи формування свідомості: бесіда, диспут, лекція, приклад, пояснення, переконання.
• Метод організації діяльності та формування суспільної поведінки особистості: вправи, привчання, виховні ситуації, приклад.
•  Методи мотивації та стимулювання: вимога, громадська думка.  Неприпустимо застосовувати в інклюзивному вихованні методи емоційного стимулювання – змагання, заохочення, переконання.
• Метод самовиховання: самопізнання, самооцінювання, саморегуляція.
•  Методи соціально-психологічної допомоги: психологічне консультування, аутотренінг, стимуляційні ігри.
•  Спеціальні методи: патронат, супровід, тренінг, медіація.
•  Спеціальні методи педагогічної корекції, запропоновані І. Подласим, які варто використовувати для цілеспрямованого виправлення поведінки або інших порушень, викликаних спільною причиною. До спеціальних методів корекційної роботи належать: суб'єктивно-прагматичний метод, метод заміщення, метод "вибуху", метод природних наслідків і трудовий метод.

  Ефективність колективних, групових та індивідуальних форм організації виховної роботи зростає, якщо вони застосовуються у системі, пов'язані між собою і доповнюють одна одну.

  Виховання молодшого школяра, а відтак і його соціалізація, відбувається через діяльність. У залежності від діяльності, яка є головною на певній стадії виховання, умовно класифікують наступні форм організації інклюзивного виховання:

•  Позакласна пізнавальна діяльність. Навчаючись у загальноосвітній школі діти з особливими можливостями включаються у загальношкільні позаурочні заходи: участь в олімпіадах і конкурсах, концертах, конференціях. Долучаються до участі у загальношкільних лінійках, присвячених різним акціям (перший і останній дзвінок, Свято Букваря, День знань та ін). У початковій школі проводяться: – тематичні свята: Свято Матері; – народознавчі свята: Свято святого Миколая, Великдень; – державні свята: День Перемоги, День Незалежності, День Конституції; – професійні свята: День Вчителя, день космонавтики.
• Спортивна діяльність. У школі повинні працювати гуртки і секції, у яких діти з обмеженостями життєдіяльності можуть розвивати свої спортивні здібності. Велику роль у вихованні відіграє позитивний приклад. Прикладом стійкості і мужності є герої Олімпіади та особливо герої Паралімпіади.
•  Художня діяльність. Гуртки образотворчого мистецтва і прикладної творчості доступні усім дітям, включених в інклюзивний освітній процес. До прикладу:

      – малюнок відображає думки, почуття, внутрішній світ школяра, у ньому зображується важкі життєві ситуації, проблеми особистісних стосунків. Засоби мистецтва сприяють подоланню внутрішніх бар'єрів, зміні себе, стресів, страхів та інших психологічних проблем. Процес малювання впливає на розвиток дрібної моторики рук і пальців, руховій координації ока. При допомозі малювання дитини сприймає колір, форму, величину, положення предмету у просторі;

   – оріґамі – мистецтво складання паперу. Метою цього мистецтва є створення витворів шляхом використання схеми геометричних згинів і складок. Заняття орігамі зменшують рівень тривожності, допомагають забути біль і горе, підвищують самооцінку, сприяють налагодженню дружніх відносин, взаємодопомоги в колективі. При цьому зникає почуття ізольованості, налагоджується спілкування. Ефект посилюється, якщо застосувати рухливі фігурки орігамі, такі як стрибаюча жаба, каркаюча ворона, журавлик, що махає крилами та ін.;

   – костюмовані постановки, презентації, відео, кольорові ілюстрації і інші елементи наочності, спрощені майстер-класи рукоділля.

   – читання книг. Найактивніше варто використовувати навчальні навички: повторення, переказ, відгадування загадок, скороговоріння, заучування напам'ять. Книги, особливо про дітей-інвалідів, дуже потрібні, як здоровим читачам, так і дітям з особливими освітніми потребами: вони допомагають виховувати увагу і доброту до людей, вчать відповідальності і взаємодопомоги. Саме тому, у систему класних годин уроків позакласного читання у початковій школі варто включати казки Г.Х. Андерсена "Ангел", В. Катаева "Цвєтік-семицвєтік", Д. Мамина-Сибіряка "Сіра Шийка", В. Сухомлинського "Ґавеня і соловей", українська народна казка "Кривенька качечка" та ін..

    -  Ціннісно-орієнтувальна діяльність – бесіди, диспути щодо проблем життя, бесіди, зустрічі з цікавими людьми, рольові ігри тощо.

   -  Вільне спілкування як обмін інформацією і як взаємодія, передбачає перегляд і аналіз кіно-і діафільми, репродукції творів видатних художників, обговорення прочитаних творів, книг, журнальних чи газетних статей, прослуховування фонозаписів, виступи запрошених та учнів класу. Класна година як одна з форм позакласної виховної роботи,  передбачає створення оптимальних умов для продуктивного спілкування класного керівника з учнями з метою формування у них соціальної зрілості.

     Таким чином, виховання  дітей з особливими освітніми потребами — невід’ємна складова в загальному виховному просторі, що базується на основних вимогах сьогодення щодо виховання молодого покоління з метою забезпечення соціальної адаптації дітей та їх відповідної самореалізації. Сучасні інноваційні технології дозволяють кожній дитині залишатися самою собою, не відчувати незручності, образи від порівняння з іншими учасниками групи, класу та просуватися в розвитку відповідно до своїх природних можливостей.

    Отже, визначальними формами і методами виховання молодших школярів в інклюзивному класі є методи, котрі розраховані на довготривалі терміни, поєднують індивідуальні когнітивні, емоційно-вольові та досвід і, разом з тим, є корекційного спрямування. У процесі соціально-педагогічної діяльності вчитель повинен створити відповідні умови, що допоможуть кожній дитині саморозвиватися, самостверджуватися і самоактуалізовуватися і, отже, інтегруватися в суспільство.

Література:

1 Войтко В. Навчання і виховання дітей з особливими потребами: сучасні підходи., КЗ «КОІППО імені Василя Сухомлинського» 2016 р.

2 . Гета А.В. Заіка В.М., Коваленко В, В. та ін. Сучасні засоби ІКТ підтримки інклюзивного навчання : навчальний посібник / за заг. ред. Ю. Г. Носенко. – Полтава : ПУЕТ, 2018.

3. Данілавічютє Е. А., Литовченко С.В. Стратегії викладання в інклюзивному навчальному закладі: Навч. метод. Посібник/ За заг. ред. А.А. Колупаєвої, - Київ: Видавнича група «А. С. К.», 2012. .

4.Колупаєва А.А. Діти з особливими освітніми потребами та організація їх навчання. Видання доповнене та перероблене: наук.-метод.посіб./ А.А. Колупаєва, Л.О. Савчук., К. : Видавнича група » АТОПОЛ», 2011.Серія «Інклюзивна освіта»

5. Колупаєва А.А. Діти з особливими потребами в загальноосвітньому просторі: початкова ланка. Путівник для педагогів:/ А.А. Колупаєва, О.М. Таранченко. - Навчально-методичний посібник. - К.:»АТОПОЛ».-2010.Серія «Інклюзивна освіта»

6. Нагорна О. Б. Особливості корекційно-виховної роботи з дітьми з особливими освітніми потребами: навчально-методичний посібник / О. Б. Нагорна. – Рівне, 2016.

7. Пометун О.І. Застосування інтерактивних технологій у навчанні молодших школярів. Методичний посібник для вчителів початкової школи/О.І. Пометун, Л.В. Пироженко, О.А. Біда та ін.- Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2011.

8.Порошенко М.А.Інклюзивна освіта: навчальний посібник – Київ. ТОВ «Агенство «Україна», 2019.

 9. Сак Т.В. Технологія портфоліо в інклюзивному класі//Дефектологія № 4.2009.

10. Таранченко О. М. Стратегія сучасного викладання: надання підтримки учням з особливими потребами в умовах інклюзивного навчання / О. М. Таранченко // Початкова школа. 2013, № 4.

11.https://imso.zippo.net.ua/wp-content/uploads/2019/04/statja_20190404_6.pdf

12.https://mon.gov.ua/storage/app/media/zagalna%20serednya/nova-ukrainska-shkola-compressed.pdf