Ф. Петрарка. Життя і творчість (презентація)

Франческо Петрарка «Книга пісень»

Франческо Петрарка – італійський поет доби Відродження

Народився Франческо Петрарка 20 липня 1304 року в м. Ареццо в родині флорентійського нотаріуса Петракколо ді Паренцо й Елетти КаніджаніБудинок, у якому народився Франческо Петрарка

Найперший вірш Франческо написав у 9 років і присвятив його своїй матері – Елетті Каніджані, яка дуже рано померла. Вірш складався із 38 рядків – саме стільки років доля відвела прожити на світі жінці, яку він назвав «найкращою із матерів»

Навчався спочатку в юридичній школі в Монпельє, а потім у Болонському університеті, найкращому з навчальних закладів Європи. Болонський університет

Після смерті батька Петрарка повернувся до Авіньйона і прийняв духовний сан, відмовившись назавжди від юридичної кар’єри.м. Авіньйон

6 квітня 1327 року в церкві Святої Клари в Авіньйоні він зустрів Лауру - жінку, яку покохав на все життя й оспівав у своїх сонетах. «Року 1327, у квітні, о першій годині шостого дня, ввійшов я в лабіринт, де виходу немає» - так писав Петрарка про цю подію.

Петрарка закохався в Лауру з першої миті, з першого погляду і понад 20 років обожнював її, земну, реальну жінку, яку в своїх сонетах підніс до небес, дорівнявши до самої Мадонни.

Сонети, присвячені Лаурі, пізніше були укладені у збірку «Канцоньєре» («Книга пісень»)

Ще одна знаменна подія в житті Петрарки сталася у квітні. 8 квітня 1341 року в Римі на Капітолійському пагорбі, де раніше лаврами прикрашали голови імператорів-переможців, Петрарка був увінчаний лавровим вінком за поему "Африка», в якій оспівав подвиги римських полководців.

На Капітолій поет піднявся у королівських шатах – пурпуровій мантії, подарованій йому королем Робертом Анжуйським, і виголосив промову, яка стала першим маніфестом гуманізму.

Так у Римі відродилася антична традиція уславлення видатних мужів лавровим вінком. Знаменно, що після багатьох століть панування церкви духовним лідером освіченої Європи став світський поет. Самого Петрарку стали називати «королем поетів».

Але то була не єдина вершина, яку подолав поет у своєму житті. Бажаючи пережити відчуття Фаетона, сина бога Геліоса, який на колісниці піднявся до небес, Петрарка подолав альпійську вершину Мон Ванту і став першим альпіністом Європи.

Петрарка був справжнім громадянином і патріотом Італії. Його канцони «Italia mia» («Моя Італія») та «Spirito gentil» («Незалежний дух») стали символом італійського духу і символом віри всіх патріотів Італії на багато століть потому.

Він багато працював і багато подорожував. Жив у різних містах: Пармі, Воклюзі Венеції. Останні роки життя провів у м. Аркуа поблизу Падуї.

Одного разу він сказав: «Я хочу, щоб смерть прийшла до мене в той час, коли я буду читати чи писати». Так і сталося. У ніч з 18 на 19 липня 1374 року він помер у своєму робочому кабінеті з пером у руці, схилившись над життєписом Цезаря, не доживши один день до свого 70-ліття.

На могилі поета є напис: «Тут його немає, шукайте його серед живих, серед тих, хто шанує його ім’я»

Франческо Петраркаіталійський поетзнавець стародавнього світуувінчаний лавровим вінкомперший європейський альпіністмайстер італійського сонетагуманістпатріот«Африка»«Книга пісень»вчений«Italia mia»«Spirito gentil»

Збірка «Канцоньєре» («Книга пісень») – вершина творчості Петрарки

Ф. Петрарка «Книга пісень» Щоденниккоханняпоета. Лірична сповідь Петрарки. Побачивши у 1327 році Лауру, Петрарка закохався в неї на все життя, і все життя складав для неї сонети, які зібрав у «Книгу пісень». Тому й називають збірку по-різному.

«Канцоньєре» («Книга пісень») містить 365 віршів. Із них 317 сонетів, присвячених Лаурі. Ф. Петрарка «Книга пісень»

Навіть тоді, коли Лаури не стало, поет продовжував кохати й сповідуватися їй у своїх почуттях. Ф. Петрарка «Книга пісень»

Ф. Петрарка «Книга пісень» Поет поділив збірку на дві частини: І частина – "На життя мадонни Лаури" ІІ частина – "На смерть мадонни Лаури"

Закінчується «Книга пісень» канцоною, у якій Петрарка звертається до Діви Марії з проханням пробачити йому за ту любов, яку він проніс крізь життя і від якої не зміг відмовитися. Незадовго до смерті він написав: «Уже ні про що не думаю, окрім неї».

Сонети Петрарки – то своєрідний заповіт світові, в якому живе душа поета.