Фасилітативна роль викладача при формуванні математичної компетентності здобувачів освіти

Соловйова В. Ф., викладач математики Херсонського морського коледжу рибної промисловості, магістр фізики та інформатики, викладач математики вищої категорії, старший викладач.

Фасилітативна роль викладача при формуванні математичної компетентності здобувачів освіти

Кабінетом міністрів України затверджено Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти (постанова КМУ №1392 від 23.11.11 року), який спрямований на виконання завдань закладів освіти і визначає вимоги до освіченості здобувачів освіти. 

В першій частині Державного стандарту чітко сформовані компетентності вихованців та діяльнісний підхід що до їх формування. Тобто зазначено, що навчально-виховного процес необхідно спрямувати  на розвиток умінь і навичок особистості, що спроможна застосовувати на практиці здобуті знання з різних навчальних предметів, успішно адаптується в соціумі, буде мати професійну самореалізацію та будуть сформовані здібності до колективної діяльності та самоосвіти.

В  частині яка описує освітню галузь "Математика" зазначається, що основною метою галузі є формування у здобувачів освіти математичної компетентності на рівні, достатньому для забезпечення життєдіяльності в сучасному світі, успішного оволодіння знаннями з інших освітніх галузей у процесі навчання, забезпечення інтелектуального розвитку учнів, розвитку їх уваги, пам’яті, логіки, культури мислення та інтуїції.

Постає питання: які форми, методи повинен застосовувати викладач на заняттях для успішного досягнення визначеної мети? Чи повинен педагог перебудувати свій внутрішній світ для сприйняття нових підходів до навчання та розвитку дитини? Як, за якими принципами, формами та методами проводити трансформацію набутих ним, вчителем, знань та навичок на учня? 

На ці та інші питання відповідає поняття педагогічна інновація - процес створення, поширення й використання нових засобів (нововведень) для розв'язання тих педагогічних проблем, які до цього розв'язувались поіншому.

Стає зрозумілим, що нові завдання сучасної освіти вимагають від педагога виконання багатьох різних ролей:

-         Розробник навчальних програм. Педагог повинен уміти визначати очікувані навчальні результати, навчальні завдання, які приведуть до досягнення цих результатів, способи перевірки (оцінювання), необхідні ресурси та час.

-         Презентатор. Під час проведення презентацій педагог інформує, мотивує, описує. Презентація здебільшого - це одностороння комунікація, яка передбачає передачу інформації від педагога аудиторії та підкріплюється візуальними засобами.

-         Тренер. Допомагає іншим в оволодінні новими навичками, знаннями, ставленнями.

-         Наставник. Допомагає здобувачам освіти переносити здобуті знання у практику. Заохочує рефлективну практику.

-         Менеджер. Планує, оцінює, вносить зміни до навчального процесу для досягнення учнями очікуваних навчальних результатів. Забезпечує необхідними ресурсами.

-         Консультант. Ділиться знаннями, навичками, розвиває спроможності учнів, робить внесок в успіх кожного.

-         Дослідник. Роль учителя як дослідника вимагає від учнів нового розуміння процесу навчання, зміщуючи акцент від «зовнішнього до внутрішнього джерела» (Lytle&Cochran-Smith, 1993).

-         Агент змін. Заохочує та проводить постійний аналіз і рефлексію. Ініціює різноманітні альтернативні існуючі практики. Сприяє процесу змін і розвитку закладу освіти.

-         Фасилітатор. Роль фасилітатора - допомогти учням досягнути очікуваних результатів навчання. Тому педагог-фасилітатор скоріше ставить запитання, сприяє, щоб звучали різні думки, точки зору у групі. На відміну від презентатора, який є певним чином експертом в інформації, що презентується, фасилітатор пропонує процес, який допомагає учасникам засвоїти знання.

З цієї точки зору стає цікавим відкрите в педагогіці і психології явище фасилітації (від англ. To facilitate - полегшувати, сприяти, сприяти, створювати сприятливі умови). 

Головне завдання фасилітатора - донести до учня думку про те, що основний результат навчання - здатність до інтенсивного і грамотного пошуку знань.   

У науці виділяють фасилітації соціальну і педагогічну. 

Під першою розуміють підвищення швидкості або продуктивності діяльності особистості внаслідок актуалізації. Під другий - посилення продуктивності освіти (навчання, виховання) та розвиток суб'єктів педагогічного процесу за рахунок особливого стилю спілкування і особистості педагога. об'єднання  цих видів фасилітації сприяє підвищенню продуктивності як навчальної так і педагогічної  діяльності. 

Розробку концепції педагогічної фасилітації розпочав у 50-х рр.. XX ст. К. Роджерс разом з іншими представниками гуманістичної психології.  

У вітчизняній психології кількість робіт, присвячених педагогічній фасилітації, не таке велике (Е. Ф. Зеєр, І. В. Жижин та ін.) Вивчаючи цей феномен, автори встановлюють його особливості і психотехнології розвитку. Більшість досліджень виконано в контексті педагогіки (Р. С. Дімухаметов, Є. Ю. Борисенко, Л. М. Куликова, Є. Г. Врублевська). 

Так, Є.Ю. Борисенко розглядає питання впровадження форм і методів роботи з фасилітації, становлення екзистенціальної спрямованості особистості учнів, розвитку невстигаючих школярів. У дослідженнях Л.М. Куликової і Є.Г. Врублевської вивчається фасилітативне  спілкування як вид педагогічної взаємодії, в ході і в результаті якого за певних умов здійснюється усвідомлений, інтенсивний і продуктивний саморозвиток його учасників. 

Виділено основні педагогічні умови, що забезпечують розвиток здатності вчителя до такої взаємодії та визначено алгоритм дій вчителя і учня, представлений у вигляді «атрибутивного кільця»: 

1)                     фасилітація мотиво-утворюючої діяльності; 

2)                     фасилітація формування мети;   3) фасилітація пошуку предмета пізнання; 

4)                     фасилітація пошуку методу діяльності; 

5)                     фасилітація пошуку засобів пізнання; 

6)                     фасилітація реалізації процесу;   7) фасилітація рефлексії. 

Звернення до названих робіт та їх аналіз дозволяють зробити висновок про те, що педагогічна фасілітація пред'являє цілий ряд вимог як до процесу навчання, так і до особистості викладача, особливо до його вміння будувати взаємини із учнями. 

Суть педагогічної фасилітації у освіті полягає в тому, щоб подолати традиційне закріплення за вихованцями виконавської частини спільної діяльності і тим самим перейти від формування учня-функціонера до підготовки активного, здатного до самостійного аналізу і прийняття нестандартних рішень випускника. 

Потреби і мотиви активної поведінки формуються не під час виконавської, а під час орієнтаціонної взаємодії. У зв'язку з цим завдання викладача - включити учнів  у спільне орієнтування, розділити з ними ряд управлінських функцій з метою створення умов для пробудження глибокого інтересу до предмета і виникнення реальних змістовних мотивів навчання. 

Тому можна  вважати, що педагогічна фасілітація - це якісно вищий і відповідаючий сучасним запитам практики рівень навчання учнів. Практично дитина засвоює рівно стільки, скільки у неї виникло питань, тобто наскільки вона була активна в навчальному процесі. Ніяке емоційне і логічно побудоване викладання матеріалу не дає бажаного ефекту, якщо навчаючись залишилися пасивними учні, які лише присутні на уроці і машинально фіксують записи на дошці. Кожен з них бере від занять рівно стільки матеріалу, скільки проявлено їм свідомості при його сприйнятті. 

При фасилітації навчання вчитель отримує можливість використовувати не догматичні методи і прийоми, а ті з них, які сприяють творчому засвоєнню необхідної інформації, формують уміння міркувати, шукати нові грані проблем у вже відомому матеріалі. Вона дозволяє вчителю зайняти позицію не «над», а «разом» з учнями і не боятися при цьому бути звинуваченим у «незнанні існуючих на практиці проблем», які аналізуються в ході вивчення матеріалу і часто піддаються сумніву. 

Таким чином, він залишається дослідником і не втрачає свого обличчя як вчитель, не надягає на себе маску педагога-догматика, що дає однозначні відповіді на всі без винятку питання навчальної програми. Все це разом узяте створює умови для підвищення інтересу і пізнавальної активності учнів, оптимізує процес формування їх особистості та самосвідомості. 

Наприклад, на уроці алгебри в 9 класі при вивченні теми «Розв’язування систем  рівнянь другого степеня із двома змінними»,  при формуванні вміння й навичок розв'язання систем рівнянь із двома змінними ІІ-го степеня графічним способом при засвоєнні нових знань необхідно скласти алгоритм розв’язання системи рівнянь із двома змінними графічним способом, вчитель-фасилітатор використовує  групову форму роботи та метод «Мозковий штурм», поставивши проблему: «Як вирішити систему рівнянь із двома змінними графічно?», пропонує побудувати графіки двох лінійних функцій на одній декартовій площині. 

Під час  обговорення та виконання практичної частини учні складають і записують у зошит алгоритм розв'язання системи рівнянь із двома змінними графічним способом, спираючись на знання, отримані в 7-му класі. 

Алгоритм 

1.        Побудувати графіки рівнянь системи в одній системі координат. 

2.        Знайти координати спільних точок цих графіків. 

На уроці геометрії в 11 класі, при вивченні теми «Переріз циліндра і конуса площиною, паралельно основі» головним завданням перед вчителем постає розвиток просторового уявлення та  логічного мислення учнів, виховування самостійності та інтересу до геометрії. Виконання цього завдання максимально проводиться під час мотивації учнів до навчання. Для цього вчитель-фасилітатор використовує «Мозковий штурм», пропонує учням відповісти на запитання: «Що ми отримуємо, якщо переріжемо циліндр і конус площиною паралельною основі?» (учні висловлюють свої думки).  

Роботу в групах, практична робота з використанням пластиліну і пластикової картки, а саме: перша група виконує переріз циліндру, друга група – переріз конусу. 

Робота в зошиті: групи міняються отриманими фігурами з пластиліну та будують в зошиті перерізи.

Для корегування отриманих учнями результатів на дошці виводяться (як варіанти - зображені вчителем, плакат, мультимедійна презентація) правильно побудовані перерізи та пропонується скорегувати свої зображення.

При вивченні нового матеріалу та доведення теорем учні користуються не тільки знаннями отриманими при вивченні попередніх тем, а й зробленими своїми руками макетами перерізів. Їх просторове уявлення налаштоване на сприйняття стереометричних фігур та відтворення їх у зошиті. Таким чином вчителем створена атмосфера успіху, що вкрай важливо для засвоєння складного матеріалу.

Список літератури

1                           Вукіна Н.В., Дементієвськаа Н.Л., Суизенко І. М. Критичне мислення: як цього навчити: Науково-методичним посібник / За наук. ред. О. 1. Пометун. -Х„ 2007.-190 с.

2                           Бевз Г. П., Математика : 11 клас. : підруч. Для загальноосвітніх навч. Закл. : рівень стандарту/ Г. П. Бевз, В. Г. Бевз.- К.: Генеза, 2011.-320 с.: іл..-Бібліогр. : с. 294.

3                           Гришина Т. В. Освітня технологія як професійний пріоритет учителя. – Х.: Вид. група «Основа», 2003. – 96 с. – (Серія «Бібліотека журналу «Управління школою»»; Вип. 4).

4                           Гуцало Е.У. Загальна психологія. Навчально-методичне забезпечення самостійної роботи студентів за КМСОНП.  - Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В.Винниченка. – 2005.-  426 с.

5                           Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти (постанова КМУ №1392 від 23.11.11 року)

6                           Дичківська        І.       М.     Інноваційні          педагогічні технології.-          К.: Академвидав,2004.

7                           Кравчук В. Р., Підручна М. В., Янченко Г. М. Алгебра. Підручник для 9 класу. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2009.- 256 с.  

8                           Лушин П.В.Психология личностного изменения. – Кировоград,

2002.– 360 с.