Філософська спадщина Сковороди

         Сковорода вважав,що будь-яка праця принесе щастя,якщо вона “ сродна”, аби людина любила її й вкладала у неї душу.

         Мислитель піднісся до філософського осмислення праці, розумів її внутрішню потребу для людини, побачив у ній красу, розвивав думки про “сродну працю”, тобто про природжену здатність кожної людини до того чи іншого заняття. Такі погляди притаманні народному світогляду, та Сковорода по-своєму інтерпретував їх  і літературно оформив. “Бо чого не переможе чесна праця?”-запитував він.- “Хіба не приємно працювати, коли ми народжені для цього?”

        Щастя людини  Г. Сковорода бачив у праці, прославляв її як джерело радості й задоволення. Проте не можна обійти того факту, що це уславлення має абстрактний характер. Для щастя людини потрібно, щоб праця була вільною.

        Григорій Савич був прихильником  трудового виховання, вказуючи на визначальну роль “cродної праці” у житті людини. Саме через працю,на його думку, лежить моральне удосконалення людини. Важливим є положення Сковороди про корисність і почесність будьякої праці, професії, аби лише вона відповідала покликанню людини і приносила користь суспільству. Гідність людини визначається результатами її праці.

        Виховання слід починати якомога раніше, максимально враховуючи психофізіологічні особливості дітей. Хоч іноді й важко пізнати природу маляти, але вона може і повинна бути пізнана. Г. Сковорода наголошував на необхідності вести щоденне спостереження за дитиною, її грою, стосунками з оточуючими, за всім її життям. Важливо в цей період залучати малят до посильної та радісної їм праці. Тільки в такий спосіб можна глибоко вивчити її задатки і відповідно будувати процес виховання. Саме правильне виховання дитини з перших днів її життя, вважав Г. Сковорода, є основою профілактики відхилень у формуванні її особистості, вчинення нею пртиправних дій.

        Праця- природна потреба кожного, але тільки праця вільна- “ Сродна”. Щастя людини, писав Сковорода,- у спорідній праці її для суспільного добра.Загальне благо і особисте щастя повністю залежать від того, чи працюватимуть люди відповідно до природних нахилів “Сродності”,чи ні. Він закликав:пізнай самого себе і відповідно працюй.

         Учення Сковороди  про працю і виховання  любові до неї- цінний внесок до скарбниці філософської, етичної, педагогічної світової думки.

          З наведеного вище можна зробити висновок, що значення філософської спадщини Г. С. Сковороди в тому, що на неї можна спиратися в наш непростий час.