фонетико-фонематичні порушення мовлення (ФФПМ)

Фонетико-фонематичне порушення мовлення

Фонетико-фонематичне порушення мовлення (ФФПМ) — це порушення процесів формування вимови у дітей з різними мовними розладами через дефекти сприйняття і вимови фонем (звуків).

Діти з ФФП – це діти з нормальним фізичним слухом і інтелектом, у яких порушені вимовна сторона мовлення і особливо — фонематичний слух. Ознаки порушень мовлення не позначаються на словниковому запасі, він відповідає віковій нормі. Причиною патології іноді є особливості роботи мовних центрів головного мозку. Воно зустрічається у пацієнтів з нормальним слухом та інтелектом.

До фонематичних процесів відносять: Фонематичне сприймання – це здатність дитини впізнавати та розрізняти мовленнєві звуки. Завдяки фонематичному сприйманню дитина може розрізняти близькі за звучанням або схожі за артикуляцією звуки рідної мови (С-З, Ш-Ж, Т-Д, Л-Р тощо). Відповідно порушення фонематичного сприймання призводить до відсутності навику диференціації, що спричиняє виникнення різних мовленнєвих порушень у дошкільному віці (відставання від норми словникового запасу, у формуванні граматичної будови і зв'язного мовлення), а також порушення письма (дисграфія) та читання (дислексія) у школярів. Саме тому дуже важливо розвивати фонематичне сприймання у дітей з самого раннього віку.

Фонематичний аналіз і синтез — це розумові операції, завдяки яким зі слова виокремлюються певні звуки або, навпаки, певні мовні звуки поєднуються у слова. Фонематичні уявлення - здатність сприймати кожний мовленнєвий звук у різних варіантах його звучання. На цьому етапі виділяти спільний звук у словах, на ігровому матеріалі з опорою на слуховимовляння.

Ознаки порушення фонематичного слуху у дітей:• плутає схожі слова (бочка – почка, хвіст – гість тощо);• використовує власні слова, плутаючи, імпровізуючи в нових закінченнях та складах;• ковтає закінчення;• невірно розставляє наголоси;• ігнорує ненаголошені голосні на початку слова (огірок – гірок);• у дитини шкільного віку страждає письмо (дитина не чує слів і не розуміє як їх потрібно відтворити на письмі);• намагається запам’ятати слова, але плутає і створює власні вирази, використовуючи смислову пам’ять (замість дім-ліс-кіт «в дім вліз кіт») та ін.

В результаті фонетико-фонематичного порушення вся пізнавал сфера дитини, в період шкільного навчання, буде значно страждати. Звісно, також й буде спостерігатись вторинна інтелектуальна недостатність, дефіцит довільної саморегуляції та порушення процесу комунікації. Дитина не лише не чує, але й не може використовувати звуки і слова, бо не знає чи не розуміє їх. Вона також може й не чути власне мовлення, так само як і чуже.