Фізика і внутрішня гармонія і краса

Фізика і внутрішня гармонія і краса

 Вивчення природи людиною, розуміння її законів, пояснення таємниць – все це завжди хвилювало не тільки вчених, а й митців. Наукове пізнання природи та її поетичне сприйняття йдуть поруч, взаємно збагачуючи одне одного. Знання фізики, природних явищ, дозволяє ще сильніше відчути їх внутрішню гармонію та красу; в свою чергу відчуття цієї краси – це величезний стимул для подальших досліджень. Це є природно, бо людська душа не відчуває межі між раціональним і емоційним.

Не дивлячись на різницю поетичного сприйняття природи та її наукового опису, між ними є глибокий внутрішній зв’язок. Його існування, Нільс Бор пояснював тим, що художник завжди спирається на «загальнолюдський фундамент», на якому будують гіпотези також і вчені. Мистецтво і наука збагачують одне одного (не даремно ж існує словосполучення «Фізики - лірики»).

Матеріал, зібраний з літературних джерел, містить приклади різних фізичних явищ. Якісні задачі, сформульовані на їх основі, дуже цікаві і корисні для розвитку фізичного мислення учнів. Розв’язання таких задач потребує серйозної і грунтовної підготовки, що спонукає учнів до самоосвіти.

Доцільне, доречне і вміле використання літературного матеріалу в навчанні фізики роблять процес пізнання більш емоційним і вражаючим, ні в кого вже не повернеться язик назвати фізику «сухою наукою».

Фізика і мистецтво. Здається вони не сумісні. Але це не так і сьогодні ми спробуємо це довести. Представники мистецтва, іноді самі того не знаючи використовують для своїх творів фізичні закономірності. А фізики… вони люблять і цінять мистецтво, яке пробуджує їх творчі думки, надихає, і саме тому, допомагає розгадувати таємниці природи. А. Енштейн, в хвилини відпочинку грав на скрипці, Л.Д. Ландау любив читати вірші Лермонтова і Байрона, М. Планк і В. Гейзенберг були чудовими піаністами, творець першого в світі ядерного реактора І.В. Курчатов часто відвідував симфонічні концерти, Л. Больцман дуже влучно сказав «Тим, чим я став, я забовязений Шіллеру. Без нього я міг би бути людиною з тією ж бородою і формою носа, як у мене , але це був би не я …«Іншою людиною, яка справила на мене такий вплив, є Бетховен…».

Проблеми «фізиків і лириків» хвилюють людство давно. В 15 столітті в Італії жила людина ім’я якої відомо зараз в усьому світі. Це Леонардо да Вінчі. До цих пір іде суперечка про те, хто він, художник чи вчений (художник, математик, механік інженер, архітектор). Людина всебічно розвинута, він залишив глибокий слід і в нації, і в мистецтві.

Віолетта Дворецька викладає фізику в КРМК НАУ з 1964 року. Відмінник освіти України, викладач-методист вищої категорії, заслужений учитель України. Як класний керівник випустила 11 груп. Неодноразовий лауреат освітянського конкурсу «Таланти твої, Україно!» Переможець конкурсу «Киянка року – 2008». Поетеса, автор багатьох поетичних збірок. Одна з них «Про фізику і фізиків».

Нагороджена медаллю «За заслуги».

Справа життя

Ти певен, що свою щоденно робиш справу? 
Що лише в ній одній твоя життєва суть? 
Який учитель ти? Ним бути маєш право? 
Яке слова твої наповнення несуть? 
Питанням цим не раз ти, мабуть, задавався, 
І відповідь шукав в очах своїх дітей – 
Чи світяться, коли заходиш ти до класу? 
І чи потрібен їм запал твоїх ідей? 
І якщо так – то знай: працюєш недаремно. 
Не буде в душах їх холодної зими. 
Ти вчиш дітей добру. І можеш бути певним, 
Що виростуть вони хорошими людьми!

Працює фізика на нас

Проста вона наука начебто, 
А нам допомагає жить. 
У дзеркалі себе побачите — 
В основі фізика лежить.
На лижі стали — і поїхали, 
Або на ковзанах мчите…
І не лякає сніжна віхола —
Ви добре фізику вчите
І знаєте закони руху,
Тому не втратите ви духу!
Солодкий чай ви, мабуть, любите?
Тож цукор в ньому розчиніть.
Якщо ви голку десь загубите- 
З магнітом знайдете за мить.
Ось кнопку в ліфті ви натиснули,
І він повіз угору вас.
І знов простий ми робимо висновок:
Працює фізика на нас.

Про фізику і фізиків є дуже велика кількість віршів:

Творці фізики

В четвертім столітті до нашої ери

Про нього весь світ уже знав —

Це древній філософ Мудрець Арістотель

Детально природу вивчав.

У Греції древній Фундамент науки

Заклав інженер Архімед.

Про нього й донині Розказують люди

Чимало цікавих легенд.

Про плавання тіл І прості механізми,

Про Сонце і про дзеркала.

За внесок у всі Природничі науки

Йому, Архімеду, хвала.

А ось астроном Одночасно і фізик

Великий творець – Галілей

В його голові Ще в юнацькому віці

Роїлося сотні ідей.

Експериментатор,

Творець телескопа,

Він фази Венери відкрив,

На Місяці гори,

Нові в небі зорі —

Життя для науки прожив.

Великий Ньютон – Геніальний англієць

Професор із юних ще літ.

Закони динаміки, ним ще відкриті

Вивчає й до нині весь світ.

Максвелл і Ейнштейн,

Резерфорд, Торрічеллі,

Ом, Бор – це далеко не всі.

Та в розвиток фізики Внесок вагомий

Зробили і наші творці.

Пулюй, Корольов,

Кондратюк і Ландау,

Смакула, Засядько,

Шарпак, Кибальчич,

Патон, Ярмошевич і Гамов,

Глушков, Боголюбов, Грицак.

Й Вам вдасться здійснить відкриття.

Прогресу науки і розвитку людства

Вони присвятили життя.

Можливо, колись,

Завдяки працелюбству

І Вам пощастить

Здійснити нові відкриття.

 

Теплові двигуни

Поважні які теплові двигуни,
Бо людям полегшують працю вони: 
Орють, засівають, збирають зерно.
Без них, як без рук, все одно.
Із міста у місто нас возять не раз,
І тим економлять нам сили, і час.
Внизу залишивши свій шлейф вогняний 
У простір космічний злітають вони.
В повітрі, як птахи, як риби в воді,
Хоч досить вже давні, та все ж молоді. 
Потрібні всім людям усюди й завжди 
Та тільки приводять бува до біди. 
Повітря отруйне як спадок для всіх 
І в тому їх шкода, великий їх гріх.
А скільки пального з’їдають щодня!..
То може повернем вола і коня? 
Проблеми відразу розв’яжуться всі 
Є віз дерев’яний, навіщо таксі?!
Чи може зуміємо вихід знайти,
Щоб Землю свою й двигуни зберегти.
На річці взимку товстий лід,
Це стан без сумніву твердий.
В повітрі пара, ну а під, під льодом простір водяний.
Ось агрегатні стани всі, -
їх без зусиль запам’ятай.
Природній уклонись красі, 
Подякуй за такий розмай.

Задача

Як витягуєм з криниці 
Холоднющої водиці,
То дарма часу не гаймо 
І роботу визначаймо.
Що ж дано у цій задачі? 
Плавно йде відро, не скаче. 
І з водою, не з горохом,
Отже, поміркуймо трохи. 
Певно нам об’єм відомий, 
Відра ж десятилітрові. 
Густина води, тим паче, 
Вже й спростилася задача. 
Розв’язок зовсім простий, 
Тільки ж як без висоти? 
Метрів візьмемо з десяток, 
Ось тепер уже порядок.

 

Провідність газів

Сотні дослідів доводять:
Гази струму не проводять.
Ми сто перший проведем, 
Протилежне доведем.
Увімкнемо лампу в коло,
Хай засвітить всім навколо. 
Переріжем провідник —
Струм ішов, і раптом зник.
Вмить причина проясниться: 
Непровідна є дільниця,
Між кінцями дроту в нас 
Лиш повітря, тобто газ.
Варто газ вогнем нагріти, 
Лампа знов буде горіти.
Це наочно доведе,
Що в повітрі струм іде!
При значному нагріванні 
Наступає відривання 
Електронів від ядра.
Як наступить ця пора,
В газі з’являться іони,
Крім іонів електрони, їх рухливість і заряд 
Спричинятимуть розряд.
Цей розряд не самостійний, 
Він не може йти постійно. 
Струм у газі доти є,
Як іони щось дає.
Залишилося додати,
Що іони можуть дати 
Енергійних квантів, 
Навіть ультрафіолет.
А рентгенівське проміння, 
Що пронизує каміння,
Все, що в газі тільки є,
На іони розіб’є.
Гама-промінь ще сильніший, 
Енергійніший, грізніший,
Бо інертний навіть газ 
Він провідним робить враз.
Сотні дослідів доводять:
Гази струму не проводять. 
Ми сто перший провели, 
Протилежне довели.

 

Електроліз

Нема давно нових ідей 
Про струм в електроліті,
Бо їх подав ще Фарадей 
В минулому столітті.
Він самий перший ввів слова 
“анод” ”катод”, ”іони” і електролізу аж два 
Відкрив свої закони.
Хоч солі різні, та завжди 
В них спільна є ознака: 
Дають, попавши до води, 
Іони різних знаків.
Така ж властивість кислоти, 
Така ж молекул лугу.
А як до ванни підвести 
Від джерела напругу.
Тоді іони, як в строю,
Йдуть в електричнім полі,
І кожний порцію свою 
Несе заряду в колі.
До електродів підійдуть,
На них осядуть сходу,
Заряд негайно віддадуть 
Аноду чи катоду.
І в тім немає дивини,
Що пропорційна маса 
Осілої речовини 
До сили струму й часу.
Отож, як бачимо, ясна 
І мудра та ідея,
Яка втілилась сповна

В законах Фарадея.

 

Фізика

Входиш у світ цей формул, графіків і законів, 
З ними тоді вже навіки, ти вже у них в полоні. 
Тут вже і творчий пошук, логіки дивне диво. 
Фізика – це неповторно, фізика – це звабливо!

Ом, Ампер, Ньютон, Паскаль,
Лєбєдєв, Попов, Столєтов…
Не полічиш всіх, на жаль,
Хто відкрив її секрети.
Тут Ейнштейн і Фарадей,
Резерфорд і Бор, й Гальвані.
Скільки вже було ідей!…
Вірю, це ще не останні.
Галілей у цім ряду,
Архімед, Фермі, Курчатов,
Що на щастя чи біду 
Приручили “дикий” атом.
Непроста наука ця,
Відкриттям нема кінця.
Молекули, атоми і електрони…
А може це все невідомі світи?
Не мега, а мікро, на нашій долоні, їх цілі 
Галактики, спробуй знайти. 
Найближчу, найдальшу, розкрий невідоме, 
Проникни між них і знанням збагатись.
А поки що в мріях лише, підсвідомо 
У захваті в атомні надра дивись!

 

Дисперсія

Біле світло, чи просте ж?
В нім можливостей без меж.
Сховані всі кольори:
Не один, не два, й не три.
Є оранжевий, червоний, 
Жовтий, біля них в полоні, 
Голубий, зелений, синій, 
- їх знайдеш у літній днині. 
Всіх повинно бути сім,
Тож виходить, що не всі. 
Залишився про запас 
Фіолетовий у нас.
Що за явище, за диво, 
Неповторне і звабливе.
І у чому того суть,
Що дисперсією звуть?

Які ж багатогранні ці хвилі світлові 
Такі весь час цікаві, такі весь час нові.
Коли інфрачервоні, то лагідні без меж, 
Теплом зігріють тіло і душу нашу теж.
І радіосигнали здалеку принесуть,
Щоб знали всі на світі, як люди десь живуть. 
Вбивають всі мікроби, хворобам кажуть “ні”, 
Коли із сонцем дружиш і влітку, й навесні. 
Так розсипають щедро веселки кольори,
Ну, а коли захочеш, – у білий знов збери.
І сонця промінь чистий, і блиск з далеких зір 
Одну природу мають, хоч вір, а хоч не вір.

У Ньютоновім законі 
Все, неначе на долоні:
P – то сила, m – то маса,
а – прискорення, окраса 
Рухів всіх, прямих й не дуже. 
А прискоренню байдуже 
Чи до центра, чи від нього, 
Був би рух лише, й дорога,
а знайдеш, коли повіриш,
Г на ш мерщій поділиш,
І проставиш одиниці,
Як належить, як годиться.
Всіх законів три, як стій,
Вивчи їх і зрозумій.
І тоді не буде горя,
Й не страшне фізичне море.