Фламандський і голландський живопис. Творчість П.Рубенса. Рембрандт - великий голландець

Про матеріал
Даний матеріал знайомить учнів з історичними умовами розвитку фламандського і голландського живопису, вчить порівнювати характерні їх особливості; знайомить із творчими портретами П.Рубенса і Рембрандта ван Рейна, їхньою мистецькою спадщиною.
Перегляд файлу

11 клас

 

Тема:          Фламандський і голландський живопис.

Творчість П.Рубенса. Рембрандт - великий голландець

 

Мета: ознайомити учнів з історичними умовами розвитку фламандського і голландського живопису, вчити порівнювати характерні їх особливості; розглянути творчі портрети П.Рубенса і Рембрандта ван Рейна, ознайомити учнів із творами мистецької спадщини художників; поглибити знання мистецтва, навчати виражати власні думки і почуття; розвивати індивідуальне сприйняття мистецтва, мислення, збагачувати естетичне бачення учнів; виховувати бережливе ставлення до творів мистецтва.

 

Обладнання: репродукції картин художників, мультимедійна презентація.

Музичний ряд: Б.Марчелло «Концерт», Є.Крилатов «Прощання з Джайран» (музика до кінофільму «Зруйновані мости»).

 

Тип уроку: урок засвоєння нових знань

Форма проведення уроку: віртуальна подорож

 

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Мотивація навчальної діяльності

ІІІ. Актуалізація опорних знань

  1. Складання «Асоціативного куща»

Завдання: складіть «Асоціативний кущ» за темою «Жанри живопису» (Слайд №2).

 

           

 

  1. Індивідуальна вправа

Учитель пропонує учням переглянути репродукції картин (на вибір учителя на столі перед кожним учнем лежить репродукція) та визначити жанри запропонованих живописних творів.

 

ІV. Оголошення теми, мети уроку

Учитель:

Тюльпани і гіацинти, дюни і безмежні рівнини, стада на зелених луках, хатинки, що причаїлися на узліссі букових та дубових гаїв, веселі народні свята, сільські вечірки, міста з доглянутими домівками, гавані з численними суднами… І небо, наповнене сріблястим або золотавим маревом, - це Нідерланди.

(Слайд №3) Сьогодні ми здійснимо уявну подорож у ХVІІ століття до Фландрії та Голландії, познайомимося із найкращими зразками живопису цих країн, дізнаємося про особливості творчості художників Пауля Рубенса та Рембрандта ван Рейна, розглянемо найвідоміші їхні роботи.

(Слайд №1) Запишіть тему нашого уроку «Фламандський і голландський живопис. Творчість П.Рубенса та Рембрандта ван Рейна».

Для початку зробіть у своїх зошитах дві колонки, зазначте «Особливості фламандського і голландського живопису». Під час нашої уявної подорожі ви будете їх заповнювати. 

 

V.  Подача нового навчального матеріалу

 

Учитель:

Тож давайте заглянемо в історію цих країн. А допоможе нам у цьому група істориків.

Історик 1:

Історія будь-якої країни отримує відображення в її художній творчості. Внаслідок революції XVII століття  Нідерланди поділилися: на Голландію і Фландрію (сучасна Бельгія). Спільна риса цих художніх шкіл – любов до життя та земних радощів. Розквіт художньої творчості Нідерландів, пов'язаний з отриманням країною незалежності.

Країна розвиненої промисловості зазнала слави і своїм мистецтвом. Гобелени ХVІ ст. відображають історію, мисливські та любовні сценки, релігійні сюжети (Слайд). До кінця ХV ст. Нідерландам належить провідна роль у золотарстві. Улюбленими предметами голландців були золоті блюда на підставках, вишукані глеки. Шедеврами золотарства вважають келихи з надзвичайно тонко промальованим фігурним декором (Слайди).

 У Нідерландському місті Дельфт концентрується виробництво фаянсу. Дельфтський фаянсовий  посуд виготовляли в китайському стилі, розписуючи його тільки синьою фарбою.

У фламандського живописі були талановиті мариністи, художники архітектурних видів і натюрмортів. Фламандський художник кожен натюрморт прагнув перетворити на гімн багатства й достатку. Тут поширився парадний портрет.

 

Історик 2:

Культура Голландії XVII століття пройнята пафосом соціального і духовного оновлення, провідною темою художників стала реальна життєва обстановка, природа, людський образ. Живопис відрізнявся вражаючою різноманітністю жанрів. У Голландії розвивався тип скромного, точного документального портрета. Побутовий живопис голландців став одним із-поміж провідних жанрів.

Голландці називали натюрморти «тихим життям», а не «мертвою природою». Вони в них  прості за композицією, містять зазвичай небагато предметів.

 Голландським живописцям властиво тонке відчуття кольору і світлотіні. Світло в їх картинах грає головну роль.

Блискучий період голландського живопису тривав недовго - лише одне століття. З початком ХVIII століття починається його занепад.

 

Учитель:

Познайомити нас із творчістю видатних представників цих двох художніх шкіл попросимо біографів.

 

Біограф 1:

Пітер Пауль Рубенс (1577—1640) — видатний фламандський живописець, неперевершений колорист і рисувальник, родоначальник і глава фламандської школи живопису у стилі барокко. Він також був архітектором, державним діячем і дипломатом, вільно володів сімома мовами, відмінно знав античну культуру, колекціонував старовинні монети та геми (округлі ювелірні камінці), а також картини та статуї. Але перш за все він був художником. Майстерня Рубенса стала школою не лише для живописців, але й для скульпторів, архітекторів, майстрів шпалерної справи (шпалера – настінний ворсовий килим-картина).

    Початкову художню освіту Рубенс здобув у місцевих живописців. У 1600 році він їде до Італії вдосконалювати свою майстерність. В Італії художник жив і навчався з 1600 по 1608. Там він міг вивчати твори античних і сучасних майстрів, серед яких його увагу передусім привертали Мікеланджело (слайд із зображенням скульптури Мікеланджело), Караваджо та художники венеціанської школи – Тіціан і Веронезе, в яких він запозичив багатоколірну палітру. Ці вісім років, проведених Рубенсом в Італії, не тільки визначили його живописну манеру, але й дарували йому успіх і визнання, закріпили віру у власні сили, були періодом формування його мистецтва.

Потім Рубенс був призначений художником при дворі Габсбургів в Антверпені, де виробив власний стиль, драматичний і емоційний, зі складними ракурсами, завдяки чому став найзнаменитішим художником у країнах Північної Європи. Він виконує грандіозні живописні цикли: пише 39 картин для церкви святого Карла Борромея в Антверпені та створює серію «Життя Марії Медичі» з 21 картини (на замовлення) для Люксембурзького палацу.

Коли Паулю Рубенсу було 46 років – померла від чуми його 12-річна донька, а ще через три роки - перша дружина, Ізабелла Брант. Пригнічений і самотній Рубенс залишив живопис і поринув у дипломатію, прийнявши на себе ведення складних дипломатичних переговорів. Він від’їздить до Іспанії та Англії для врегулювання відносин між цими країнами. Англійський та іспанський королі зустріли Рубенса з великою повагою, вважаючи за честь приймати художника зі світовою славою. Він отримує нові замовлення, набуває покровительства царських осіб, йому дарують дворянські та лицарські титули. В Європі Рубенса називають «королем живопису та живописцем королів».

    Через 4 роки він узяв другий шлюб з Оленою Фоурмен. Цей шлюб Рубенса був щасливішим за перший — він мав дружину, яка була повноцінним уособленням його мрій. Олена народила Рубенсу 5 дітей. Вона з початку шлюбу почала з'являтися майже в кожній картині свого чоловіка. Як пізніше помітили критики, у практично кожній картині художника у жіночих о́бразах «завжди з'єднувалися риси Ізабелли і Елен: у першій він передбачав риси другої; в другу вкладав незабутній спогад про першу».

Він малює її на прогулянці разом із собою, у саду, із дітьми, одягненою й оголеною. Рубенс уславлює жінку як символ життя.

 

Мистецтвознавець 1:

Полотнам Рубенса властиві драматизм, динамізм образів, невгамовна енергія пристрастей і почуттів. Герої його картин – засмаглі чоловіки могутньої статури та пишні світловолосі жінки з ніжною шкірою. Рубенс показував життя у різноманітних проявах, вічному русі, безмежності. Він був співцем активних життєвих сил, що виявляється у його полотнах на релігійні сюжети, у зображеннях полювань, портретах, пейзажах і картинах на улюблені ним міфологічні та алегоричні теми.

Античні та християнські легенди, давня та сучасна історія, битви та свята, портрети та пейзажі – усе надихало Рубенса, живило його творчу фантазію. Роботи життєстверджуючі, повні руху та драматизму: «Поставлення хреста» та «Зняття з хреста», «Персей та Андромеда», «Наслідки війни», «Союз Води та Землі» (Слайди).

Звертаючись до тем, почерпнутих із Біблії й античної міфології, митець трактував їх з винятковою сміливістю і свободою. Фігури людей, античних божеств, тварин, зображені на тлі квітучої і плодючої природи або величної фантастичної архітектури, сплітаються в його картинах у складні композиції. У його творах завжди присутнє радісне та могутнє відчуття життя, руху. Його герої сповнені духовної сили та енергії.

Рубенс часто звертається до тем боротьби людини з природою, до сцен полювання: «Полювання на кабана», «Полювання на левів», «Полювання на гіпопотама»…(Слайди).  Відчай бою, фізична і духовна напруга доведені до максимального накалу. Життя передане художником в усіх проявах матеріального світу, його природних формах.

Його динамічний стиль зробив величезний вплив на творчість сучасних йому фламандських художників і залишив значний слід в історії світового мистецтва.

 

Мистецтвознавець 2:

   Хочу звернути вашу увагу на окремі роботи Рубенса. Картина «Полювання на левів». (Слайди)

Неймовірні ракурси фігур, потужний рух, грізні звірі - в цій сцені немає переможців, оскільки важке дихання Смерті, схоже, відчуває за своєю спиною кожен персонаж. Лев одним стрімким стрибком руйнує гармонійну групову композицію, що складається з фігур людей і коней.

Пізніше картини Рубенса на мисливські теми будуть багаторазово копіюватися і використовуватися як зразок для власних робіт багатьма майстрами наступних поколінь - наприклад, Еженом Делакруа (1798-1863) (Слайд), який називав Рубенса «Гомером живопису».

Ні у кого з попередників Рубенса ми не бачили хижаків - левів, вовків або леопардів - в таких несподіваних і важких для виконання і сприйняття позах. Подібне зображення стало новаторством живописця і захопило його сучасників.

Що ж до коней - то, на думку деяких фахівців, «він створив тип ідеального коня - з вузькою головою, широким крупом, нервовими ногами, довгою гривою, з хвостом, схожим на султан, з тріпотливими ніздрями і вогненним поглядом».

Особливо виразно виглядають коні в одному з найбільш ліричних і гармонійних, не дивлячись на войовничий сюжет, творів майстра - на картині «Битва греків з амазонками» (Слайд).

Історик мистецтва Робер Делавуа відзначає тут «стихію первозданного хаосу, підпорядковану бездоганно організованою композиції, яка побудована по діагоналі, еліпсу, спіралі, на контрастах темних і світлих силуетів, поєднання кольорів і плям, потоків світла і затінених мальовничих мас, складній грі ритмічних співзвуч».

У сфері інтересів Рубенса - не зображення битви, а уявлення, якщо можна так висловитися, руху в чистому вигляді. Якщо придивитися до фігур, то «перевернуті з ніг (або копит) на голову - означають занепад; нахилені - стрімкий порив, закруглені - обертання; звиваються - визначають лінію перспективи для того, щоб «прискорити» рух на задньому плані; представлені же строго горизонтально - викликають почуття несподіваної зупинки і створюють додатковий контраст загальному руху, підкреслюючи його хаотичність » (Делавуа).

 

Мистецтвознавець 3:

Рубенс відомий своєю пристрастю до зображення пишних жіночих фігур. З дивовижною майстерністю він передавав оголене тіло. Його красуні квітнуть, мають пишні тіла, саме такою є «Венера перед дзеркалом» (Слайд).

Протягом своєї творчості Рубенс працював і як портретист, хоч ця область мистецтва ніколи не була для нього основною. Кращі його портрети це не парадні зображення багатих замовників, а ті, які він писав з людей, близьких йому або чим-небудь особливо привернули його увагу. До них належить портрет камеристки Інфанти Ізабелли (Слайд), що зберігається в Ермітажі (близько 1625) - один із найчудовіших портретів XVII ст. На портреті зображена скромна дівчина, камеристка іспанської дами у Фландрії. Ім’я її нам невідоме. Рубенс з любов’ю написав її великі зеленуваті очі, майстерно передав тонку шкіру особи, красиві контури носа і рота, пасма рудуватого волосся. А скільки жвавості і розуму, задумливості і ніжностей в особі камеристки! Існує думка, згідно якій цей портрет є дещо ідеалізоване посмертне зображення старшої дочки художника.

Привабливий жіночий образ, створений Рубенсом і на іншій картині «Портрет Олени Фоурмен з дітьми» (після 1636, Лувр, Париж) (Слайд).

Нідерландські художники завжди вважалися майстрами портретного живопису.

Рубенс розвинув портретний жанр у чисто декоративному напрямі. Гра тканин і коштовностей, комірців, пер і інших аксесуарів дозволяє художнику не дуже уважно вдивлятися в обличчя моделі, і не тому, що він ними не цікавиться, а тому, що воно перетворюється для нього на одну з деталей.

 

Доповнення учителя:

Всі автопортрети Рубенса написані без пишноти і аксесуарів.

Майстерня художника стала центром формування нового фламандського мистецтва.

Полотна Рубенса – величний гімн на честь життя, його багатства і невпинного руху. «Піснею радості» назвав творчість Рубенса один із його послідовників А. ван Дейк. Рубенс залишив школу послідовників та учнів.

Розквіт фламандського мистецтва тривав не дуже довго. Після смерті Рубенса почався його занепад, і у другій половині ХVІІ ст. вже не було великих майстрів.

Смерть прийшла до великого майстра ще в повній силі його таланту. Він помер в Антверпені 30 травня 1640 року в 63р. через прогресуючу подагру.

Ежен Делакруа сказав: «Треба бачити Рубенса, треба Рубенса копіювати, бо Рубенс — бог!».

У антверпенському будинку Рубенса після реставрації у 1947-му році було відкрито музей, а на площі міста встановили памятник майстру (Слайд).

 

Біограф 2:
Я розповім про початок та розквіт творчого шляху Рембрандта.

   Вершиною голландського мистецтва XVII ст. стала творчість Рембрандта ван Рейна (1606—1669) (Слайд). Рембрандт народився у багатодітній родині мірошника. Згодом вдячний син буде писати портрети представників родини: «Мати Рембрандта читає Біблію», «Портрет сестри», «Портрет матері» (офорт) (Слайди).

   Початкову освіту Рембрандт здобув у латинській школі. Католицько налаштована родина віддала сина на навчання католику Якобу ван Сваненбургу, історичному живописцеві. Художнє навчання Рембрандт продовжив у Антверпені у Пітера Ластмана (1583—1533), який спеціалізувався на біблійних картинах.

    1627 року Рембрандт залишив Ластмана і повернувся до Лейдена. Разом із Яном Лівенсом вони відкрили художню майстерню, де за платню навчали охочих живопису. Рембрандт розробляє біблійні сюжети, пише перші портрети, навіть морський пейзаж.  Художника помічають багаті меценати,  замовляють йому картини. На цьому етапі митець самостійно вивчав мистецтво доби бароко, а також твори фламандця Рубенса.

    1631 року Рембрандт залишив майстерню у Лейдені та виїхав до Амстердама. У столиці він разом зі своїм новим другом засновує так звану академію живопису, реставрації й  торгівлі картинами.

     В Амстердамі Рембрандт створив багато портретів. Поряд із передаванням ідеальної схожості, у портретах Рембрандт завжди надає портретованим яскравої соціальної характеристики.

     Не забуває митець і про релігійні сюжети.

На хвилі успіху майстер одружився із Саскією ван Ейленбюрх (1634), дочкою бургомістра міста Лаувердена. Завдяки вдалому шлюбу Рембрандт увійшов у коло заможних людей. Він купує оселю в Амстердамі, облаштовує майстерню і починає збирати витвори мистецтва (гравюри, картини, зброю, музичні інструменти, рідкісний одяг та екзотичні заморські речі). У цей період з'явилося і декілька його шедеврів (зокрема, «Автопортрет із Саскією на колінах», 1636) (Слайд). Складні ракурси, динамізм, феєрія світу, багатство кольорових нюансів, світлотіньове моделювання барокових портретів Саскії, згодом стане головним виражальним засобом митця.

     1640-ві-1650-ті роки — пора високої майстерності художника. Він звернув свій погляд на принадливість і поетичність повсякденного життя; навіть у сюжетах зі Священного Писання змальовував звичайний побут, простих людей, глибоко розкриваючи їх психологічний стан («Святе сімейство», «Жертвоприношення Авраама», «Бенкет Валтасара» та ін.).

 

Мистецтвознавець 4:

 Майже кожну картину пізнього періоду творчості Рембрандта можна розглядати годинами, а аналізувати — роками.

 Останні 16 років життя були найтрагічнішими для Рембрандта, але саме в цей період він створив найкращі шедеври. Образи цих років монументальні і величні, глибоко філософські і високо поетичні. Гранично простими є зображення людей, завжди цікавих за душевним складом: іноді це портрет-біографія («Портрет старого в червоному» (Слайд), 1652—1654, Ермітаж, Петербург, Росія), іноді — автопортрет. До речі, найбільшого психологізму Рембрандт досяг в автопортретах, із яких збереглося приблизно сто.

Головними виражальними засобами для митця були колір і світло. Композиція живописних робіт будувалася на рівновазі колірних гам. Новизна картин Рембрандта полягала в реалістичному зображенні людей із різних прошарків суспільства, у глибокому відображенні їх внутрішнього духовного світу.
    Графічна спадщина Рембрандта є не менш значущою, ніж живописна. Це здебільшого біблійні та євангельські сюжети, але малюнки часто є жанровими. Офорти сповнені філософського змісту, вони присвячені таємницям буття, трагізму людської долі («Сліпий Товіт», «Зняття з хреста», «Поклоніння пастухів» та ін.). Як офортист Рембрандт не має собі рівних у світовому мистецтві. Технічно бездоганні малюнки митця демонструють його еволюцію: від складності композиції та старанного виписування деталей — до класично ясної простоти.

Спадок майстра складає: приблизно 600 картин, 300 офортів, 2000 малюнків, 100 автопортретів.

Помер митець 4 жовтня 1669 року. Видатного художника поховали на цвинтарі для бідних (могила не збереглася). Лише на стовпі є табличка з написом, що саме тут знайшов свій останній спокій один із найталановитіших художників світу.

 

Мистецтвознавець 5:

 Я хочу познайомити вас із найвидатнішими творами Рембрандта.

     Картини Рембрандта, безумовно, є вершиною голландського живопису. На межі раннього періоду створено «Нічна варта» (1642) — груповий портрет стрілецької роти капітана Банінга Кока. Вимоги замовників — «репрезентувати» кожного з портретованих — не були дотримані. Художник

розширив межі жанру, змальовуючи історичну картину: він показав, як загін вирушає в похід. Стрільці по-різному поводяться — одні збуджені, інші стримані. Стан перемоги громадянського духу, значущості події передано світлотінню — вихід людей із-під густих тіней арки на яскраве сонячне світло. Згодом картину сприймали як героїчний образ епохи республіканської Голландії. Однак бюргери середини століття не сприйняли картину: не всі обличчя персонажів можна впізнати, живописні прийоми є нетрадиційними. Безглуздою здалася глядачам поява у цій сцені сторонніх, особливо маленької дівчинки у золотаво-жовтій сукні. Із цієї картини починається конфлікт і розрив Рембрандта з патриціанськими колами.
     Знамените полотно художника «Даная» (1636), переписане (1645) після смерті дружини, викликало багато суперечок. У первісному варіанті панували холодні тони, типові для середини 1630-х рр. Замінивши золотий дощ першого варіанта золотим світлом, що як би віщує появу закоханого бога Зевса, Рембрандт виконує тепер центральну частину картини в теплому тоні.

     Під впливом світла, владно проникає в спальню, все немов оновлюється, стає радісним, одухотвореним. Поступово розгорається червоний колір. Приглушений, стриманий тон оксамитової скатертини змінюється теплотою рожевих тонів тіла, інтенсивним горінням стрічок на браслетах; прозоро просвічують кінчики пальців простягнутої руки. Безшумно зісковзує покривало, оголюючи жіноче тіло. Це тіло, написане з голландки, сучасниці Рембрандта, далеке від канонів класичної краси, воно підкуповує своєю життєвою правдивістю, м'якою округлістю форм. Неприбране волосся жінки, зімята подушка, туфлі, кинуті на передньому плані, - все це додає образу відтінку задушевної інтимності і відрізняє Данаю Рембрандта від класичних жіночих образів Праксителя і Агесандра, Джорджоне і Тиціана (Слайд).

     Ця картина - радісний гімн перемаги кохання. Щастя входить в обитель Данаї, і єдиним нагадуванням про дні її тяжкої самотності залишається лише скутий амур, що плаче, - дерев'яна фігурка в головах її ліжка. «Даная» одержала глибоку психологічну характеристику, завдяки якій розкрився таємний внутрішній світ жінки, уся складна і суперечлива гама її почуттів і переживань. «Даная», таким чином, – наочний конкретний приклад становлення знаменитого рембрандтівського психологізму.

- Які почуття сповнюють героїню на картині «Даная»?

Коментар учителя:

На картині «Даная» показана складна гама людських переживань, серед яких не останню роль відіграють пристрасті. Обличчя Данаї не дуже гарне, але вся її постать одухотворена, вона тягнеться до світла, яке провіщає появу коханого. Використовуючи античний міф, художник прагнув передати схвильованість героїні, її очікування кохання, індивідуальність особистості, здатної до сильних душевних переживань.

 

Мистецтвознавець 5:

Творчість Рембрандта 1650-х рр. відзначено насамперед досягненнями в області портрета. Зовні портрети цього періоду відрізняються, як правило, великим розміром, монументальними формами, спокійними позами. Моделі звичайно сидять у глибоких кріслах, поклавши на коліна руки і повернувшись прямо до глядача. Світлом виділені обличчя і кисті рук. Це завжди літні, з великим життєвим досвідом люди – старі з печаткою невеселих дум на обличчях і нелегкої праці на руках. Подібні моделі давали художникові блискучі можливості показати не тільки зовнішні прикмети похилого віку, але і духовний світ людини. У Ермітажі ці роботи представлені портретами: «Старий у червоному», «Портрет бабусі» і «Портрет старого єврея».

     Ми не знаємо імені людини, що послужила моделлю для портрета «Старий у червоному». Рембрандт писав його двічі: на портреті 1652 р. (Національна галерея, Лондон) він зображений сидячим в кріслі з підлокітниками, у глибокій задумі схиливши голову на праву руку; ермітажний варіант трактує ту ж тему – людина наодинці зі своїми думками.

  • Як зображено старого?
  • Які думки його переповнюють?

Коментар учителя:

Безіменний старий у червоному з підкресленою достойністю, силою духу і шляхетністю став вираженням нової етичної позиції художника, який відкрив, що цінність особистості не залежить від офіційного положення людини в суспільстві.

 

Мистецтвознавець 6:

    До середини 1660-х р.р Рембрандт завершує свій найпроникливіший витвір – «Повернення блудного сина» (бл. 1669—1669, Петербург, Росія). Його можна розглядати як заповіт Рембрандта-людини і Рембрандта-художника. Саме тут ідея всепрощаючої любові до людини, до принижених і стражденних – ідея, якій Рембрандт служив усе своє життя, – знаходить найвище, найдосконаліше втілення.

  • Пригадайте сюжет біблійної притчі «Повернення блудного сина». Яка його основна ідея?
  • Як трактує цю ідею Рембрант?
  • Що складає головний емоційний зміст шедевра?

(Відео про картину «Повернення блудного сина»).

Коментар учителя:

Картина «Повернення блудного сина» розповідає про вічну історію людства, яке блукає невідомими шляхами, роблячи багато помилок й віддаляючись від вічних істин. Рембрандт зображує момент розкаяння і спокутування, але не менш значущими є й мотиви прощення і духовної єдності, якої нарешті досягають батько і син. Образи, взяті з реального життя, набувають тут узагальненого значення. Художник вірить, що кожна людина і все людство повернуться до Бога-Отця і до самих себе, пізнавши високий сенс буття. Тільки навчена величезним життєвим досвідом людина і великий художник міг створити цей геніальний і простий шедевр. У «Поверненні блудного сина» нічого не відбувається і нічого не вимовляється – усе було сказано, передумано, вистраждано дуже давно, у роки довгого чекання, але є радість зустрічі, тихої і світлої...«Повернення блудного сина» було останнім великим здобутком майстра.

 

Рембрандт виступив новатором у багатьох жанрах. Як портретист, він став творцем своєрідного жанру портрету-біографії, де довге життя людини і його внутрішній світ розкривалися у всій своїй складності і суперечливості.

Як історичний живописець, він перетворив далекі античні і біблійні легенди в зігріту високим гуманізмом розповідь про реальні земні людські почуття і відносини.

 

VI.    Актуалізація набутих знань

1. Які дві живописні школи сформувалися внаслідок поділу Нідерландів? (Голландська й фламандська)

 2. Живопис, якому притаманні такі риси: зображення повсякденного побуту, точного скромного портрета, простих за композицією натюрмортів. (Голландський)

 3. Живопис, якому притаманні такі риси: релігійні та міфологічні теми, парадний портрет, багатство й наповненість життя у натюрмортах. (Фламандський)

 4. Засновником якого стилю був П. П. Рубенс? (Бароко)

 5. Жанри фламандського й голландського живопису. (Портрет, побутовий, біблійний, натюрморт, пейзаж)

 6. Назвіть характерні риси стилю бароко. (Пишність форм, насиченість театральним пафосом і рухом, контрастність світла й тіні, емоційність)

7. Представником якої живописної школи був П. П. Рубенс? (Фламандської)

 8. Назвіть найяскравішого представника голландської школи живопису. (Рембрандт)

 9. Стиль, у якому працював Рембрандт. (Реалізм)

10. Вид портрета, характерний для творчості Рембрандта. (Психологічний)

11. Найвидатніші твори Рембрандта. («Зняття з хреста», «Повернення блудного сина», «Портрет бабусі», «Портрет старого єврея», «Старий у червоному», «Даная»)

 12. Найвидатніші твори П. П. Рубенса. («Розп’ятий Христос», «Поклоніння волхвів», «Святе Сімейство й Свята Анна», «Три грації», «Союз Води і Землі», «Полювання на левів»).

 

VII.    Підбиття підсумків уроку

Оцінювання роботи учнів на уроці.

 

VIIІ. Домашнє завдання

Скласти кросворд по темі уроку.


 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

VI. Закріплення нових знань

Робота в групах ( учні об’єднуються у три групи)

Опишіть одну із запропонованих репродукцій (Рубенс «Прикутий Прометей», «Персей та Андромеда», «Полювання на левів», Рембрант «Зречення апостола Петра», «Автопортрет із Саксією на колінах», «Портрет старої»), використовуючи поданий нижче алгоритм. (Репродукції картин подано у додатку)

 

Алгоритм «Змістовний склад  естетичної оцінки художнього твору»

  1. Власна інтерпретація сюжету ( Що зображено на картині?)
  2. Опис місця події ( Де це відбувається?).
  3. Визначення головного героя, його емоційного стану або інших якостей ( Що або хто знаходиться в центрі? Які явища, події, предмети?).
  4. Визначення другорядних персонажів ( події, предмети), їх роль у творі.
  5. Опис представлених явищ або подій ( Словесний опис картини).
  6. Аналіз композиційного  вирішення ( наявність композиційного центру), плановість ( доцільність виділення планів), розміщення та підпорядкованість деталей, тощо.
  7. Відповідність реальності ( фантастична чи реалістична).
  8. Оцінка колірного вирішення ( визначення колориту картини: в якій гамі кольорів).
  9. Визначення жанру твору та аналіз художньої техніки виконання ( Що зображено? Чим зображено? – гуаш, акварель, олівець, туш, вугіль, пастель, сангіна, олійні фарби).
  10.   Констатація образності твору ( Виявлення художнього образу).
  11.  Аналіз загального настрою твору.
  12.  Висловлення особистого враження від твору ( Що ти хочеш змінити в картині?). Використання асоціативних аналогій, зіставлення, порівняння, метафор, епітетів.

 

VIІ. Підбиття підсумків уроку

  •  Чи досягли ви того, чого очікували?

 

VIIІ. Домашнє завдання

Скласти кросворд по темі уроку

 

 

 

docx
Додав(-ла)
Присич Наталия
Додано
19 жовтня
Переглядів
58
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку