Фольклор, його характерні ознаки. Фольклорні жанри. Гуманістичні цінності, втіленні у фольклорних творах різних народів. Література і фольклор.

Тема: Фольклор, його характерні ознаки. Фольклорні жанри. Гуманістичні цінності, втіленні у фольклорних творах різних народів. Література і фольклор.

Мета уроку:  Допомогти учням зрозуміти ідейно-художній зміст фольклорних жанрів, їх роль і значення в духовному розвиткові людства, розвивати навички виразного читання, вміння коментувати і пояснювати їх, виховувати відповідно до морально-етичних норм, закріплених у фольклорних жанрах.

Обладнання: підручники, ілюстрації, роздатковий матеріал.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

«Фольклор – це те джерело, яке породжує бажання творити

свою ідентичність і свою державу»

 Євген Нищук

Хід уроку:

1. Мотивація навчальної діяльності учнів.

  Вступне слово вчителя.

У сиву давнину, коли люди ще не знали письма, існувала усна народна творчість — казки, легенди, загадки, прислів’я, приказки, пісні тощо. Люди намагалися описати навколишню красу, прагнули передати дітям свої мрії та сподівання, моральні закони та правила співжиття, врешті-решт, вироблену віками життєву мудрість. Вони не вміли пояснити різні природні явища, тому вірили в існування добрих і злих духів та прагнули їх задобрити за допомогою, заклинань, молитов. Люди склали безліч легенд, казок про мужніх богатирів та героїв, які захищали свою землю.

     Сьогодні і ми зачерпнемо мудрості і з бездонної криниці, ім’я якій – усна народна творчість.

    ІІ. Оголошення теми і мети уроку.

    ІІІ. Актуалізація опорних знань.

1. Експрес – опитування

Світова література (Зарубіжна література) це - …

Національна література – це…

Є такі види літератури - …

Пізнати літературу інших народів нам допомагають …

Твір, з якого здійснюється переклад називається…

Переклад – це…

Хто вперше запропонував термін «світова література», в якому році?

ІV. Сприйняття й засвоєння учнями нового матеріалу.

   Усна народна творчість – це твори, складені народом, що передаються з вуст в вуста. Усну народну творчість ще називають фольклором, що в перекладі з англійської (англ. folk — народ, люди і lore — мудрість, знання) означає «народна мудрість». Уперше цей термін запропонував англійський учений і збирач творів усної народної творчості Вільям Томсон у 1846 р. Протягом багатьох століть фольклор існував лише в усній формі. У Європі його стали збирати і записувати близько 300 років тому, а вивчати – лише наприкінці 18 століття.

Характерні ознаки фольклору:

— колективний творець;

— усна форма поширення;

— давність походження;

— варіативність (тобто існування творів у різних варіантах);

— безпосередній зв'язок між розповідачем і слухачем

— втілення народних уявлень та ідеалів;

— традиційні засоби (будова, звороти, повтори, персонажі та ін.

Цікаво знати

У давнину співців, які під супровід музичних інструментів переповідали народні перекази, у різних країнах називали так: у Франції — жонглерами, у Німеччині — шпільманами, в Англії — менестрелями, у народів Середньої Азії та Казахстану — акинами, в Україні — кобзарями.

 Багато століть фольклор живить художню літературу. Адже чимало письменників продовжують його традиції у своїй творчості. І навпаки: деякі літературні твори або їхні окремі елементи (герої, висловлювання тощо) переходять до фольклору. Так, авторські вірші іноді стають народними піснями, літературні персонажі - героями анекдотів, а найвлучніші вислови письменників перетворюються на прислів'я чи приказки.

Отже, між фольклором і художньою літературою існує постійний зв'язок. Незважаючи на те, що фольклор і літературна творчість мають чимало спільного, між ними є суттєві відмінності.

Відмінності між фольклорними і літературними творами

V. Формування нових знань, умінь та навичок (по групах)

Питання і завдання для учнів.

-          Прочитайте приказки і розкрийте їх зміст.

Україна: 1. Не хочеш почути поганих слів, не кажи їх сам. 2. Говори мало, слухай багато, а думай ще більше. 3. Нема приповідки без правди. 4. Слово - не полова, язик - не помело. 5. Мудрим ніхто не вродився, а навчився.

Польща: 1. Поганий птах, який своє гніздо паскудить. 2. Власна хатка миліша за чужий палац. 3. Хліб не пада з неба - працювати треба. 4. Кожна лиска свій хвостик хвалить. 5. Ліпше горобець у руці, ніж тетеря на дубові. 6. Всяке село своє прислів’я має.

Чехія: 1. Ледар до обіду здоровий, а після обіду хворий. 2. І хороше і погане у дитини - від батька й матері. 3. Лисий скаржився, що гребінці подорожчали.

Болгарія: 1. Народ сам собі дзеркало. 2. Краще на гілочці, ніж у кліточці. 3. Згаяний час не вертається. 4. Як серце не скаже, то лице покаже. 5. Чужа квітка рано цвіте. 6. Правда солона, а брехня солодка. 7. Роби не як можеш, а як треба.

Румунія: 1. І птах пам’ятає, де народився. 2. Сила народів - у єдності. 3. Самотній і в раю самотній. 4. Одна рука села не збудує і не прогодує. 5. Початку не зрозумів - кінця не збагнеш. 6. Краще недоговорити, ніж переговорити.

Угорщина: 1. Шанують коня не за гриву, а за працю дбайливу. 2. Роботяща людина не показує пальцем у завтрашній день. 3. Краще власна хата, ніж чужа палата. 4. Краще працювати, ніж голодувати.

Австрія: 1. Молодість має гарний вигляд, а старість - гарну душу. 2. Поводься так, як звичай велить. 3. Усе велике починається з дрібного. 4. Хочеш зробити добро - не відкладай його на той світ.

Німеччина: 1. Давні прислів’я брехні не містять. 2. Правда - жорстока і коротка. 3. Скільки голів, стільки й думок. 4. Сніжний рік - хлібний рік. 5. Рідний край кожного до себе вабить. 6. Краще бути бідному, та в шані, ніж багатому, та в ганьбі.

Англія: 1. Поважай себе, якщо хочеш, щоб інші тебе поважали. 2. Мій дім - моя фортеця. 3. У пишних шатах і пеньок красень. 4. Усе можна знайти, та не батька й неньку.

Франція: 1. «Добре» і «швидко» бувають разом рідко. 2. Яке зерно, такий і хліб. 3. Скрізь добре, а дома найкраще. 4. Очима з’їв би, та живіт не пускає.

Іспанія: 1. Мети досягає той, хто не знає втоми. 2. Слова без діла - все одно, що гітара без струн. 3. Не роби людям зла, щоб до тебе біда не прийшла. 4. Від лінощів усі вади. 5. Дерево пізнають по тому, що воно родить, а людину - по тому, що вона робить.

Португалія: 1. Не той молодець, хто зміг переплисти Дору, а молодець той, хто навчив свого сина перепливти Дору. 2. Невинний як ненароджене дитя. 3. Заради троянди й будяка поливаєш. 4. Хто тільки себе любить - друзів не має. 5. Ситий голодному дрібно кришить.

Італія: 1. Лінивому щоразу бракує часу. 2. Правда коле, а брехня пестить. 3. З лисицею жити - по-лисячому крутитись. 4. У кожного така доля, яку він створив. 5. Хто хоче, той усе може і вміє. 6. Честь втратиш за мить, а не вернеш за сто літ.

Греція: 1. До серця мудрого мудрі розмови завжди дорогу знайдуть. 2. Мудрість - донька досвіду. 3. Заздрість - ворог щасливих. 4. Вчений без праць - дерево без плодів. 5. Справжній друг пізнається в недолі. 6. Не допомагає щастя лінивим. 7. Справжній скарб для людей - вміння працювати.

І коли ми беремося порівнювати прислів’я різних народів світу, то виявляється, що вони водночас і схожі між собою, і відрізняються одне від одного. А от життєві цінності в народів світу часто збігаються. Тож ми і спробуємо віднайти за допомогою усної народної творчості, за якими основними життєвими цінностями та орієнтирами повинна жити людина.

.

Підсумки вчителя і висновки дітей.

Домашнє завдання.

Вивчити визначення понять із літературного словника.

Вивчити напам’ять по п’ять прислів’їв або приказок (на вибір).

Додаток