Фонематичний слух та особливості його розвитку у дітей старшого дошкільного віку

Фонематичний слух та особливості його розвитку у дітей старшого дошкільного віку

    Формування у дітей граматично правильної, лексично багатою і фонетично чіткої мови - одне з найважливіших завдань у загальній системі навчання дитини рідної мови в дошкільному закладі та сім'ї. Розвиток фонематичного слуху має велике значення для оволодіння навичками читання і письма, позитивно впливає на становлення всієї мовної системи дошкільника, а також закладає основи успішного навчання в школі. Добре підготувати дитину до школи, створити основу для навчання грамоти можна тільки в процесі серйозної роботи з формування фонематичного слуху.

    Безперечним є взаємозв'язок розвитку фонематичного слуху не тільки з фонетичною, але і з лексико-граматичною стороною мовлення. При планомірній роботі з розвитку фонематичного слуху дошкільнята набагато краще сприймають і розрізняють закінчення слів, приставки, загальні суфікси, виділяють прийменники і т.д., що так важливо при формуванні навичок читання та письма. При засвоєнні граматичного ладу рідної мови дошкільник проходить шлях від орієнтування на звукову форму морфем до орієнтування на окремі фонематичні ознаки. Культура фонематичного слуху займає в цьому процесі одне з провідних місць.

    Формування фонематичного слуху дуже важливе, так як його несформованість призводить до недоліків засвоєння письма, тобто до дисграфії, а також викликає труднощі і в оволодінні читанням. При своєчасному розвитку фонематичного слуху  легше коректується і звуковимова дітей. При несформованості мовного звукорозрізнення людина (дитина) сприймає (запам'ятовує, повторює, пише) не те, що їй сказали, а те, що вона почув. Розвивати фонематичний слух у дітей необхідно для успішного навчання їх читання та письма. Діти часто плутають близькі за звучанням фонеми, що в деяких випадках гальмує розвиток зв'язного мовлення. Надалі розвиток фонематичного слуху необхідний для успішного навчання іноземним мовам.

    У 60-х роках ХХ століття використовували термін «звуковий аналіз» і виділяли наступні його види: природний звуковий аналіз і штучний звуковий аналіз.Природний звуковий аналіз обслуговує усне мовлення, з його допомогою здійснюється смислорозрізнювальна функція. Штучний звуковий аналіз спонтанно не формується, ним діти опановують в ході цілеспрямованого навчання. Цей вид звукового аналізу обслуговує письмову мову. Д.Б. Ельконін запропонував ввести для позначення цих двох видів звукового аналізу нові різні терміни - «фонематичний слух» і «фонематичні сприйняття». Природний звуковий аналіз стали позначати терміном «фонематичний слух». Штучний звуковий аналіз стали позначати терміном «фонематичні сприйняття» [Ельконін, 2006].

    Фонема - це еталон звуку, що є мінімальною одиницею мови і виступає  з смислорозрізнювальною функцією. Фонематический слух - це тонкий систематизований слух, який дозволяє впізнавати і розрізняти фонеми рідної мови. Фонематичний слух є частиною фізіологічного слуху. Він виконує смислорозрізнювальну функцію і розвивається в процесі спілкування з оточуючими близькими.

    Фонематичний слух - це вроджена здатність, що дозволяє:

- визначати наявність даного звуку в слові;

- розрізняти між собою слова, що складаються з одних і тих же фонем (БАНКУ-КАБАН, НОС-СОН);

- розрізняти слова, що відрізняються тільки однієї фонемою (СИР - СОР, БОЧКА - ПОЧКА).

    Фонетичний слух здійснює стеження за безперервним потоком складів: всі звуки повинні вимовлятися унормовано, щоб їх змогли впізнати слухачи. Незвична для даної мови вимова оцінюється фонетичним слухом як неправильна. Фонематичний слух і фонетичний слух (вони спільно складають мовний слух) здійснюють не тільки прийом і оцінку чужої мови, але й контроль за власною мовою [Архипова, 2006].

    Фонематичне сприйняття - це розумові дії по виділенню і розрізненню фонем, за визначенням звукового складу слова:

- визначення наявності або відсутності звуків у слові;

- місце розташування звуків у слові;

- визначення лінійної послідовності і кількості звуків у слові.

    Фонетико-фонематична сторона мови є показником загальної культури мовлення, відповідності мови мовця вимовним нормам. Під фонетичної стороною мови розуміють проголошення звуків як результат узгодженої роботи всіх відділів мовленнєвого апарату.

    Фонематичий слух - це здатність дитини виділяти і диференціювати фонеми рідної мови. Фонематичний слух формується з шестимісячного віку і перевіряється на рівні слова. Вже до року дитина повинна розуміти, де іграшка «ведмедик», а де іграшка «мишка». На основі фонематичного слуху формується сприйняття - уміння:

- визначати наявність або відсутність звуку в слові;

- визначати позицію звуку в слові;

- визначати лінійну послідовність звуків і їх кількість.

    Фонематичне сприйняття, на думку Р.І. Лалаевої, визначає процес пізнавання і відмінності, як окремих фонем, так і фонематичних рядів слів. При сформованому фонематичному сприйнятті слова диференціюються за значенням і слуховимовними образами звуків [Лалаева, 2004]. Фонематичне сприйняття в процесі онтогенезу проходить певні стадії свого розвитку. Так Р.Е. Левіна виділяє наступні стадії:

    Перша стадія - повна відсутність диференціації звуків мови. При цьому у дитини немає розуміння мови. Ця стадія визначається як дофонематічна.

    На другій стадії стає можливим розрізнення акустично далеких фонем, в той час як акустично близькі фонеми не диференціюються. Дитина чує звуки іншими, ніж дорослий. Спотворена вимова, імовірно, відповідає неправильному сприйняттю мови. Правильна і неправильна вимова не розрізняються.

    На третій стадії дитина починає чути звуки відповідно до їх фонематичних ознак. Вона впізнає неправильно вимовлені слова і здатна розрізняти правильну і неправильну вимову.

    На четвертій стадії при сприйнятті мови дитиною переважають нові образи. Активна мова досягає майже повної правильності, але фонематична  диференціація ще нестійка, що проявляється при сприйнятті незнайомих слів.

   На п'ятій стадії відбувається завершення процесу фонематичного розвитку, коли і сприйняття і експресивна мова дитини правильні. Найсуттєвішою ознакою переходу на цей ступінь є те, що дитина розрізняє правильну і неправильну вимову [Левіна, 1958].

   Перші три етапи дитина проходить в ранньому дитинстві до 3-х років, в дошкільному віці вона проходить два останні етапи. Як прояв сформованості фонематичного сприйняття виступає вміння дитини здійснювати фонематичний аналіз слова. У процесі онтогенезу розвиток фонематичного аналізу здійснюється поступово. Прості форми фонематичного аналізу впізнавання звуку на тлі слова і вичленення першого і останнього звука зі слова виникають спонтанно в процесі розвитку мовлення в дошкільному віці. Складні форми, визначення кількісного і послідовного звукового  складу слова, формується лише в процесі спеціального навчання, в ході навчання грамоти.

Тривалий шлях оволодіння дитиною вимовною системою обумовлений складністю самого матеріалу - звуків мови, які вона повинна навчитися сприймати і відтворювати [Колесникова, 2007]. Систематична робота над звуковимовою допомагає дитині досконало оволодівати фонематичною стороною мови. Отже, розвиток фонематичного сприйняття - один з напрямків роботи з дітьми.