ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ ЗАНЯТЬ ГІМНАСТИКИ В ШКОЛІ.

Тема 7.  ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ ЗАНЯТЬ ГІМНАСТИКИ В ШКОЛІ.

План

1.              Гімнастика у процесі вирішення завдань у процесі фізичного виховання школярів.
2.              Основні форми організації занять з гімнастики в школі.
3.              Гімнастика до занять, її завдання, особливості організації, засоби і методика проведення.
4. Фізкультурні хвилини і паузи, їх завдання, засоби, методика проведення і особливості   організації.
5.              Використання гімнастики на перервах.
6.              Класифікація уроків гімнастики в школі ї їх структура.
7. Зміст і методика проведення уроків гімнастики залежно від вирішення педагогічних   завдань.
8.              Засоби уроків гімнастики та їх призначення.
9.              Особливості методики занять гімнастикою дітей молодшого шкільного віку.
10.          Особливості методики занять гімнастикою дітей середнього шкільного віку.
11.          Особливості методики занять гімнастикою дітей старшого шкільного віку.

Література:

1. Лящук Р.П., Огнистий А.В. Гімнастика. Навчальний посібник. — Ч.І.- Тернопіль: ТДПУ,   2001.- 164 с.
2. Лящук Р.П., Огнистий А.В. Гімнастика. Навчальний посібник. - 4.2.- Тернопіль: ТДПУ,   2001.- 212 с.
3.                Менхин Ю.В., Волков А.В. Начала гимнастики. - К.: Здоровя, 1980.
4.                Николаев Ю. Сложные акробатические прыжки. - М.: ФиС, 1966.

1. ГІМНАСТИКА У ПРОЦЕСІ ВИРІШЕННЯ ЗАВДАНЬ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ ШКОЛЯРІВ

Заняття гімнастикою в школі сприяють: формуванню рухової функції; всебічному гармонійному розвитку рухового апарату і всіх систем організму; вихованню свідомого ставлення до фізичних занять, формуванню здорової особистості. Окрім головних завдань, передбачених фізичним вихованням, гімнастичні вправи виховують такі фізичні якості, як спритність, силу, швидкість, витривалість, гнучкість; формують правильну поставу, виховують наполегливість, сміливість, силу волі. Перераховані завдання уточнюються залежно від віку учнів, їх фізичного стану, здоров'я та рівня фізичної підготовленості.

Особливу увагу слід звернути на вирішення завдань, які сприяють формуванню умінь управляти своїми функціями.

Рухова функція дітей і підлітків проявляється через рухову діяльність, яка пов'язана з руховим актом, запасом умовно-рефлекторних зв'язків. Чим більшим запасом умовно-рефлекторних зв'язків володіє людина, тим легше і швидше в неї формуються нові форми рухів, тим успішніше вона управляє ними в умовах зовнішнього середовища.

Уміння управляти своїми рухами і виконувати їх відповідно зі своїми потребами формується лише в процесі спеціального навчання за допомогою спеціально підібраних фізичних вправ. При цьому потрібно враховувати, що найважливішим у навчанні є вміння оцінювати свої рухи в часі, в просторі і за ступенем м'язової напруги.

Кожна свідома робота вимагає серйозного відчуття простору і часу та уміння справлятися з цим співвідношенням не теоретично, а на практиці (П.Ф.Лесгафт). Для виховання таких умінь використовують  гімнастичні  вправи,  ходьбу,  біг,  метання,  рівноваги,  перенесення  вантажу, акробатичні вправи, лазіння, подолання перешкод та ін. Під час виконання цих вправ учні повинні   -порівнювати суб'єктивні відчуття з якісною і кількісною оцінкою, що надає учневі вчитель у вигляді інформації про простір, який вони подолали, і час, який вони затрачують на виконання рухової дії. Термінова потокова інформація про час, простір та ступінь м'язових зусиль в процесі рухової діяльності дає можливість учням навчитись диференціювати на різні величини отримані відчуття, що досить важливо для управління рухами та розширення їх рухових можливостей.

Свідоме управління руховою діяльністю тісно пов'язане з розвитком органів чуття, а особливо з м'язовим відчуттям. Через органи чуття проходить сприйняття зовнішнього світу. Чим менше розвинуті органи слуху, зору та інші органи чуття, тим більше обмежена діяльність людини і тим менше вона розвинена (В.В.Горинєвский, 1913). Діти, котрі оволоділи своїми рухами в просторі,  часі і силі, успішно справляються з різними руховими діями, на відміну від тих дітей, які не навчались цьому. їх діяльність активніша, вони вміють зіставляти, виявляти подібності і відмінності різних рухових актів. Якщо при навчанні руховим діям не розвиваються вміння керувати своїми рухами, то рухові можливості дітей обмежені: виявлення їх творчих здібностей в руховій діяльності звужується, рухова здатність до імпровізації рухів ускладнюється. Рухова зрілість не приходить сама по собі з віком - вона розвивається в тісному взаємозв'язку з навколишнім середовищем і режимом рухової діяльності дітей.

2. ОСНОВНІ ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ ЗАНЯТЬ З ГІМНАСТИКИ В ШКОЛІ

В даний час в практиці роботи школи склалися і широко застосовуються як урочні, так і позаурочні форми занять гімнастикою. До урочних форм відносяться учбові, секційні уроки, уроки загальної фізичної підготовки, спортивно-тренувальні і лікувальні.

Позаурочні форми занять гімнастикою проводяться як в режимі учбового, так і в режимі продовженого дня школи, а також у вільний час.

До основних форм занять гімнастикою в режимі учбового дня відносяться:

•     гімнастика до занять;
•     фізкультурні хвилини і фізкультурні паузи;
• гімнастичні вправи під час великих (продовжених) перерв і в режимі продовженого дня.   Позакласна робота з гімнастики в школі здійснюється проведенням наступних форм:
•     секції гімнастики, акробатики, художньої гімнастики;

   - групи загальної фізичної підготовки (ЗФП);

До індивідуальних форм занять гімнастикою відносяться: •

•     індивідуальна гігієнічна гімнастика (зарядка); ■,
•     виконання домашніх завдань;
•     індивідуальні тренування ;
•     заняття атлетичною гімнастикою.

Таким чином, для школи характерна велика різновидність форм занять гімнастикою, які покликані задовольнити потреби учнів у рухах.

Однак слід підкреслити і той факт, що усунення хоч би одного виду занять гімнастикою призведе до порушення безперервності педагогічного процесу, до неможливості забезпечити вирішення всіх завдань фізичного виховання, тому що кожна форма занять вирішує загальні і часткові завдання.

Розумне співставлення урочних і позаурочних форм занять дає можливість учителю повноцінно вирішувати завдання фізичного виховання й ефективно сприяє впровадженню їх в повсякденний побут. А для цього необхідно добре розібратися у суті всіх форм занять, чітко уяснити собі головне призначення кожного із них, знати зміст, методику організації і проведення.

3. ГІМНАСТИКА ДО ЗАНЯТЬ, її ЗАВДАННЯ, ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ, ЗАСОБИ І МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ

Гімнастика до навчальних занять в режимі шкільного дня є важливою складовою частиною фізкультурно-оздоровчої роботи. її мета - сприяти організованому початку навчального дня.

Поряд з цим гімнастика до занять допомагає у вихованні в учнів звички до регулярних вправ, формуванню навичок їх правильного виконання. Вона також сприяє здійсненню ряду оздоровчих завдань:

• активізації обмінних процесів; укріпленню м'язової системи;
• покращанню самопочуття і настрою;
• підвищенню працездатності учнів на уроках.

Проведення гімнастики на відкритому повітрі загартовує організм і підвищує його опір до простудних захворювань. Гімнастика до занять доповнює ранкову гігієнічну гімнастику, яка проводиться вдома.

Основний засіб гімнастики до занять - це комплекс фізичних вправ, які впливають на різні групи м'язів. Комплекс складається з 5-7 вправ. У нього необхідно включати вправи для м'язів плечового пояса (рухи руками і головою), для м'язів спини і живота (нахили вперед, назад, й сторони), для м'язів нижніх кінцівок (присідання, випади), вправи стрибкового характеру. Розпочинати і закінчувати комплекс потрібно ходьбою на місці.

Загальне керівництво проведенням гімнастики до занять здійснюється вчителем фізичної культури. Вчителі інших предметів контролюють проведення гімнастики в тому класі, в якому вони будуть проводити перший урок.

Для того, щоб гімнастика до занять проходила більш організовано, вчителю фізичної культури необхідно широко залучати до її проведення фізкультурний актив. Слід мати в кожному класі, починаючи з 5-го, крім фізорга, 1-2 помічників, підготовлених для демонстрації і правильного виконання вправ чергового комплексу. Добре підготовленим помічникам можна довірити і проведення гімнастики до занять. Громадським інструкторам-старшокласникам можна доручати проведення гімнастики в 1-3 класах.

Комплекси вправ можуть бути вивчені на уроках фізичної культури. їх заміну слід здійснювати не рідше одного разу в місяць, краще через два тижні. Якщо школа радіофікована, то гімнастику слід супроводжувати музикою. Музику потрібно підбирати тактами зі знайомих учням мелодій. Для організації гімнастики доцільно об'єднати учнів в групи класів: 1-3, 5-7, 8-9, 10-11. Разом з тим, залежно від умов і на погляд адміністрації школи, педагогів, її можна проводити з кожним класом окремо. Проводити гімнастику необхідно на відкритому повітрі, а за поганих погодних умов (дощ, холод) - в провітрюваних коридорах. Не рекомендується проводити гімнастику до занять в класних кімнатах. Тривалість гімнастики - не менше 6-7 хв., а з молодшими класами -максимум 5-6 хв.

   Шикування класів може бути довільним: в колону по З, 4, 6; в коло; в шеренгу та інше. Так, в колону дівчат слід шикувати в останніх рядах. Хлопці виконують вправи без піджаків, а дівчата -без фартушків. Учні повинні стояти на такій відстані один від одного, щоб не перешкоджати сусіду. При відповідних умовах можна застосовувати варіант, коли дівчата шикуються окремо від хлопців. По можливості на площадках потрібно зробити розмітку.

Вчителі (фізорги, помічники, громадські інструктори) розташовуються лицем до класу і виконують вправи разом з класом. Якщо комплекс вправ вивчений, то ведучий лише подає основні команди, повідомляє вправу і веде підрахунок.

При музичному супроводі (тільки музика) також подають основні команди і оповідають вправу, підрахунок вести не обов'язково. Якщо музичний запис має конкретні комплекси вправ з відповідним супроводом тексту, то організатори гімнастики, спостерігаючи за виконанням учнями вправ, виправляють їх, слідкують за правильним виконанням, дисципліною. Якщо гімнастика проводиться на відкритій площадці з декількома групами класів, то залишати площадку після виконання вправ вони повинні організовано і швидко. Для того організатори називають послідовно класи, учні попарно залишають площадку і входять у приміщення школи. Виходячи з досвіду роботи шкіл, для підвищення інтересу учнів до гімнастики можна застосовувати форму змагань між класами на краще її проведення. Для цього з числа фізкультурного активу виділяються учні, які оцінюють кожен клас за правильним виконанням вправ, дисципліною, активністю та ін. Оцінки для заліку краще підсумовувати за тиждень, а потім вивісити підсумок в куточок здоров'я. Добиваючись якісного проведення гімнастики до занять, учителям фізичної культури слід включити в комплекс найпростіші вправи, які не потребують складної координації, не включати вправ зі значними затратами сили, віджимання, упори присівши й ін.

4. ФІЗКУЛЬТУРНІ ХВИЛИНИ І ПАУЗИ, ЇХ ЗАВДАННЯ, ЗАСОБИ, МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ І ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ

Фізкультурні паузи на уроках, як показали дослідження (Сєченов І.М.) і практика передових шкіл, позитивно впливають на відновлення розумової працездатності, перешкоджають зростанню втоми, підвищують емоційний рівень учнів, знімають статичні навантаження, попереджують порушення постави. Тому кожен педагог зобов'язаний в процесі уроків використовувати цю фізкультурно-оздоровчу форму, яка ефективно впливає на укріплення здоров'я учнів і продуктивність занять. Фізкультурні хвилини проводяться в класі під керівництвом педагога, який веде урок, або фізорга і не повинні перебільшувати 1-2 хв. Найбільш доцільно проводити їх в той час, коли в учнів з'являються перші ознаки втоми: зниження активності, порушення уваги, неспокій. Час початку фізкультурної хвилини визначається педагогом, який веде урок.

Вправи на фізкультурних хвилинах виконуються сидячи і стоячи біля парт. Амплітуда рухів повинна бути невеликою, щоби вправи, які виконують учні стоячи коло парти, не заважали сусіду.

По команді педагога черговий класу відкриває кватирку або вікно, учні закінчують виконання завдань, ослаблюють паски, розстібають комірці і починають виконувати вправи. Комплекси фізкультурних хвилин рекомендується підбирати залежно від змісту навчальної роботи на даному уроці. На окремих уроках фізкультхвилини можуть бути виключені - наприклад, в ході контрольних практичних і інших робіт. Фізкультурні хвилини повинні обов'язково проводитись в молодших і середніх класах. Поряд з цим вони можуть використовуватись і в старших класах під час занять в навчально-виробничих кабінетах.

Учителю слід рекомендувати учням використовувати вивчені на уроках комплекси загальнорозвиваючих вправ при виконанні домашніх завдань.

Кожен комплекс фізкультурних хвилин складається, як правило, з 3-4 вправ, які повторюються 4-6 разів. До комплексу підбираються прості, доступні вправи, які не потребують складної координації рухів. Вони повинні включати в роботу великі групи м'язів - безпосередньо ті, які беруть участь у підтриманні пози сидіння під час уроку. В комплексах фізкультурних хвилин слід використовувати вправи на протягування, прогинання, нахили і напівнахили, напівприсіди і присіди з різноманітними рухами рук.

Фізкультурні хвилини можуть бути скорочені і повні. Скорочені фізкультхвилини складаються з однієї вправи (ритмічне стискування і розслаблення пальців) і використовуються під час письмових робіт в першому класі.

   Фізкультурні паузи організовуються під час приготування домашніх завдань в групах продовженого дня, в домашніх умовах.

Тривалість паузи - 10-15 хв. Провести їх слід через 45-60 хв навчальної роботи.

В зміст комплексу фізкультпаузи включаються загальнорозвиваючі вправи, біг, стрибки, рухливі ігри. Підбір і послідовність виконання вправ комплексу базуються на тих же принципах, що і фізкультхвилини, але кількість вправ зростає до 6-7, повторюються вони 6-8 разів, виконуються в повільному і середньому темпі.

Складаючи комплекси фізкультпауз потрібно врахувати, що перші вправи даються, в основному, для м'язів спини і плечового пояса (вправи для випрямлення хребта - потягування), потім для м'язів ніг і тулуба. На завершення повинні бути заспокоюючі вправи, ходьба.

В групах продовженого дня проводити фізкультпаузи можна в класі, спортивному і актовому залах, а якщо дозволяє погода, то на свіжому повітрі під керівництвом вихователя. Підбирати і складати комплекси йому допомагає учитель фізичної культури.

Під час фізкультпаузи необхідно звернути увагу дитини на правильне виконання вправ, дотримання послідовності і кількості повторень кожної вправи.

5. ВИКОРИСТАННЯ ГІМНАСТИКИ НА ПЕРЕРВАХ

Особлива увага на сьогодні приділяється організації роботи з учнями під час продовжених перерв. їх організовують так, щоб вони стали рухливими і виконували завдання активного відпочинку.

Регулярне проведення рухливих перерв відновлює працездатність, підвищує рухову активність, значно покращує показники фізичного розвитку, допомагає успішному оволодінню навиками самостійних занять, підвищує інтерес учнів до регулярних занять фізичними вправами. Гімнастичні вправи й ігри проводяться на продовжених перервах і здебільшого на свіжому повітрі при температурних умовах, які відповідають гігієнічним нормам. Під час сильного дощу або сильного морозу з вітром заняття слід перенести в добре провітрювані фізкультурний або актовий зали. Для проведення рухливих перерв використовуються пришкільні майданчики, стадіони. На кожний клас виділяється дрібний інвентар (скакалки, обручі, м'ячі та ін.).

Діти займаються на рухливих перервах у повсякденному одязі, в холодну погоду одягають куртки, пальто, шапки. Необхідно слідкувати за взуттям учнів, яке повинно бути з низькими підборами - для запобігання травм. Допомогу і контроль в організації рухливих перерв здійснює вчитель фізичної культури. Безпосередньо заняття проводять фізкультурні активісти, що пройшли спеціальну підготовку. Черговий учитель, учителі-вихователі обов'язково повинні бути присутні при проведенні занять і при необхідності допомагати. Значна робота припадає на долю вчителя. В обов'язки, за які несе відповідальність учитель фізичної культури при організації рухливих перерв, входять: підготовка активу учнів, організація консультацій для вчителів, підбір найбільш необхідних вправ, ігор. Крім цього, вчитель складає приблизний план проведення ігор в кожній чверті і окремо для кожної паралелі класів. При підборі вправ і ігор слід враховувати вікові особливості учнів, рекомендувати ігри і вправи "за інтересами", практикувати вправи зі скакалками, обручами, м'ячами; значний ефект дає застосування рухливих ігор і перехідних до спортивних. Для полегшення організаційної роботи потрібно завчасу скласти картотеку рухливих ігор, яку бажано постійно оновлювати і доповнювати. Практика роботи в школі показує, що особливо необхідні рухливі ігри на перервах для молодших школярів, які скоріше втомлюються в процесі уроків. Грати на кожній перерві на свіжому повітрі немає можливості (хоча це було б ідеально), але грати на кожній перерві біля класу необхідно. Отже, в картотеці потрібно передбачити й такі ігри: на початку перерви - середньої інтенсивності, в кінці - низької. При підборі ігор для молодших школярів слід враховувати, що діти в цьому віці віддають перевагу іграм з невеликою кількістю учасників. Це пов'язано з тим, що молодші школярі ще не мають достатнього рухового досвіду самостійної організації гри.

Необхідно врахувати такі правила підбору ігор: простота змісту, невелика кількість правил, недовготривалість гри і популярність у дітей. При розучуванні нових рухливих ігор: пояснення повинно бути максимально коротким, зрозумілим; при випробуванні гри потрібно виявити, чи зрозуміли її діти; при необхідності зробити уточнення поправки і лише після цього починати гру. На рухливих перервах доцільно застосовувати групові ігри, які дозволяють в будь-яку мить вийти з гри або ввійти в неї. Наприклад: "Вовк у рові", "Порожнє місце", "Пастка", "М'яч - середньому".

   Для молодших школярів застосовуються ігри в парах, де можна проявити силу, спритність, кмітливість : "Бій півнів", "Не втрачай рівноваги", "Перетягування канату". На свіжому повітрі застосовуються ігри і вправи з короткою і довгою скакалкою, з м'ячем, ігри-естафети.

Педагогічний колектив школи повинен у повному складі брати участь у проведенні фізкультурно-оздоровчих заходів.

6. КЛАСИФІКАЦІЯ УРОКІВ ГІМНАСТИКИ В ШКОЛІ І ЇХ СТРУКТУРА

Всі урочні форми занять гімнастикою в школі можна класифікувати за їх спрямованістю і можливістю рішення педагогічних завдань на: навчальні, тренувальні, комплексні, контрольні.

Навчальні уроки переважно спрямовані на засвоєння техніки виконання вправ, виявлення помилок під час виконання вправ та їх усунення. Широко використовуються прийоми страхування, самострахування, взаємонавчання, активізація учнів, повідомлення теоретичних відомостей.

Тренувальні уроки проводяться з метою удосконалення вивченого матеріалу і розвитку фізичних якостей. Широко використовуються змагальний і ігровий методи.

Комплексні уроки передбачають матеріал з різних розділів програми. Обов'язковим є визначення стержневого матеріалу на певну серію уроків.

Контрольні уроки розв'язують завдання контролю за ходом засвоєння вправ, виховання фізичних якостей, вони мають великий навчальний і тренувальний ефект.

В практиці роботи школи чисто навчальні, контрольні або тренувальні уроки зустрічаються досить рідко. В кожному занятті присутні елементи навчання, контролю і тренування.

В молодших класах навчальні уроки складають приблизно 70-80 від загальної кількості занять, в середніх - близько 60, в старших - 25-35. Зокрема, з підвищенням віку тих, що займаються, питома вага безпосередньо учбових уроків в роботі з ними падає, а підвищується питома вага уроків безпосередньо тренувального типу, що досягає в 10-11 класах 60.

До 1933 року існували різні схеми побудови уроків з гімнастики, які орієнтувались, головним чином, на підбір і застосування різних груп вправ. Скільки було груп вправ, спрямованих на розвиток фізичних якостей, стільки ж було і частин уроку.

Тепер утвердилась структура уроку, що складається з трьох частин: підготовчої, основної і заключної. Така побудова уроку дуже логічна, тому що хід її обумовлюється біологічними закономірностями функціонування організму, що визначають його працездатність, і логікою розвитку навчально-виховного процесу. Частини уроку узгоджуються зі зонами працездатності: передстартовий стан, впрацьовування, відносна стабілізація і тимчасова втрата працездатності.

Визначено, що логіка навчально-виховного процесу потребує:

1. Послідовного включення учнів у пізнавальну діяльність;
2. Постійного досягнення належного рівня фізичної працездатності;
3. Послідовного вирішення намічених на дане заняття освітніх, оздоровчих і виховних завдань;
4. Забезпечення відповідного післяробочого стану організму, що сприяє успішній діяльності   учнів.

В підготовчій частині уроку вирішуються завдання по підвищенню працездатності учнів (фаза впрацьовування). Це досягається за допомогою загальнорозвиваючих вправ, ходьби, стрибків, стройових прийомів, танцювальних кроків та ін. Для підвищення емоційного стану організму учнів і гарного настрою треба частіше застосовувати музичний супровід.

Зміст підготовчої частини уроку повинен бути співставлений з основною діяльністю учнів на уроці. Підбір вправ для цієї частини уроку за змістом і характером фізичних навантажень повинен відповідати особливостям (технічним, фізичним) основних вправ. Для цього в неї включають, окрім вище зазначених засобів, підвідні вправи, які сприяють розучуванню вправ основної частини уроку. Необхідність визначення послідовності вправ викликана явищем "післядії", тобто позитивного впливу попередньо виконаних вправ на успіх наступних.

Тривалість підготовчої частини - від 7 до 12 хв.

Як правило, підготовчу частину уроку починають з виконання учнями стройових вправ, які супроводжуються командами: "Шикуйсь!", "Розійдись!", "Рівняйсь!", "Струнко!" "Вільно!" й ін.

Виконанню цих команд повинна передувати підготовча робота з учнями. Необхідно, щоб вони чітко засвоїли, де знаходяться ліва і права сторона строю, як робити повороти на місці, що таке колона і шеренга; напередодні намітити точки, за якими учні будуть орієнтуватись при шикуванні

   і перешикуванні, і т.д. Відомо, що строєві вправи школярі засвоюють важче. Тому не слід форсувати процес оволодіння ними, потрібно намагатись, щоб учні з перших занять чітко їх виконували.

При виконанні комплексу загальнорозвиваючих вправ у підготовчій частині уроку рекомендується зберігати наступний порядок:

•     вправи типу потягування;
•     вправи для рук і плечового поясу;
•     вправи для ніг;

• вправи для тулуба;
• стрибки і дихальні вправи.

Для виконання вправ використовуються різноманітні форми розташування учнів - у розімкнутому і зімкнутому строю, колі,(двох, трьох), квадраті, трикутнику, дугами і т. д. Якщо прилади розставлені до початку уроку чи встановлені стаціонарно, учні займають місця довільно, але так, щоби було зручно виконувати вправи, бачити вчителя і не заважати товаришам. В русі у цьому випадку використовують такі переміщення, як змійка, зигзаг, пересування по точках зали.

Розучуючи комплекси загальнорозвиваючих вправ, необхідно використовувати такі вправи, які би відповідали рівню фізичної підготовки учнів, викликали живий інтерес до їх виконання. При розучуванні, наприклад, положень рук, ніг, тулуба і рухів окремими частинами тіла можна використати назви тварин, старатись імітувати їх рухи. На наступних уроках (при закріпленні і вдосконаленні) вводити термінологічні поняття, що характеризують напрямок, спосіб виконання й ін.

Слід також пам'ятати, що багаторазове повторення однієї і тієї ж вправи втомлює дітей, але без цього неможливо сформувати руховий навик з усіма його компонентами (ритм, амплітуда, розподіл м'язових зусиль і ін.). Для успішного навчання учнів загальнорозвиваючі вправи повинні відрізнятися за структурою їх виконання, необхідно змінювати умови виконання, вихідне і кінцеве положення, напрямок рухів і дій; вчити дітей складати нові варіанти вправ.

Велике значення для ефективного навчання учнів загальнорозвиваючим вправам має правильний вибір методів демонстрації і слова. Експериментально доведено, що найбільший ефект дає таке їх співставлення, при якому вчитель один раз називає і зразу ж показує вправу, а учні виконують її за ним; на другому етапі (закріплення і вдосконалення) учні виконують вправу тільки після її назви. Такий метод не тільки сприяє розвитку і вдосконаленню процесів регуляції рухових актів, але і підвищує розумову активність дітей, збагачує їх словниковий і безпосередньо термінологічний запас, розвиває логічне мислення, формує вміння складати план рухової дії і діяти згідно цього плану.

На уроках гімнастики з успіхом можна використовувати і такий прийом, як співставлення виконання вправ з голосним проговоренням - речитативом.

При проведенні підготовчої частини уроку потрібно добиватись точності і співставлення виконання всіх вправ, а досягається це шляхом правильного вибору способів інформування і проведення загальнорозвиваючих вправ, своєчасного виправлення помилок і ін. В арсеналі дій вчителя наступні способи інформування учнів про вправи:

1. Звичайний спосіб - вчитель називає й одночасно показує вправи повністю;

2. Розчленований спосіб - вчитель показує, називає вправу і її частини, пропонує учням   виконувати рухи одночасно з показом.

3. Тільки розповідь - вчитель називає вправу і не показує її;
4. Тільки показ - вчитель показує вправу і не називає її.

Для забезпечення точності й узгодженості виконання вправ вчитель надає допомогу учням, використовуючи при цьому: уточнення, дзеркальний показ, підрахунок.

В залежності від завдань уроку проведення комплексів загальнорозвиваючих вправ можливе трьома способами:

- Роздільний спосіб - паузи, пов'язані з показом і поясненням між окремими вправами   комплексу.

- Потоковий спосіб - виконання вправ комплексу без зупинки.

- Роздільно-потоковий спосіб - поєднання роздільного і потокового способів виконання   вправ.

   В основній частині уроку вирішуються завдання по: формуванню спеціальних і життєво необхідних знань, умінь і навичок; вдосконаленню фізичних і психічних якостей; навчанню учнів самостійно займатись фізичними вправами; вихованню моральних і естетичних якостей; покращанню рівня спортивної майстерності та оволодінню програмним матеріалом.

Таким чином, програмою будь-якого заняття гімнастикою повинно бути навчання руховим діям і розвиток фізичних якостей. Цікавий підбір вправ і правильне їх чергування багато в чому передбачають успіх уроку.

В цій частині уроку учні виконують вправи, що вимагають від них прояву значних фізичних і вольових зусиль. Тому найбільш складні вправи, що є принципово новим матеріалом, який характеризується діями великої координаційної складності, слід виконувати на самому початку основної частини уроку. А при вдосконаленні їх можна виконувати на фоні втом, тобто в кінці уроку.

При підборі вправ для основної частини уроку слід враховувати явище негативного переносу.

В процесі навчання учнів гімнастичним вправам в основній частині уроку необхідно добитися:

1. Безпосереднього чіткого уявлення учнів про вправу.
2. Доступності вправ кожному учневі.
3. Підвищення якості виконання вправи в кожній наступній спробі.
4. Безпеки виконання вправ.

Для успішного виконання цих вимог вчитель повинен знати і вміти користуватися різними способами інформування учнів про вправи, надавати їм допомогу, оцінити якість виконання вправ, своєчасно підмітити і виправити помилки, застосовувати необхідні заходи для забезпечення безпеки виконання вправ.

До найчастіше використовуваних методів інформування учнів про вправи відносяться: показ, пояснення, унаочнення.

Показ - використовується, як правило, на першому етапі навчання з метою надання учням початкової уяви про вправу.

Використовуючи метод показу, вчитель повинен знати деякі його особливості при навчанні школярів.

Показ повинен бути зразковий і багаторазовий, оскільки діти в більшості випадків не схильні відразу сприймати вправу і від одного показу їм важко осмислити її в цілому. Тому показувати необхідно в різних ракурсах, при необхідності міняти положення, темп виконання і, якщо можна, фіксувати окремі положення.

Показ повинен здійснюватися безпосередньо перед виконанням учнями вправи. Якщо між показом і виконанням допускається довга пауза, то увага дітей переключається на сторонні об'єкти. Показувати вправу може не тільки вчитель, але й учень, який виконує вправу найкраще. Такий прийом вселяє решті дітей впевненість в доступності вправи, активізує їх рухову діяльність і прискорює процес оволодіння руховими діями.

Пояснення. На всіх етапах навчання показ повинен супроводжуватись словесним поясненням. Необхідно говорити як і чому потрібно робити так, а не про те, що робити. При цьому слід пам'ятати, що у дітей шкільного віку малий не тільки об'єм рухових вмінь і навиків, але і словниковий запас. Тому пояснення, розповідь, вказівки і команди повинні бути лаконічні, доступні і зрозумілі.

Унаочнення - передбачає використання в процесі уроку навчальних карток, плакатів, схем, малюнків, кінограм, відео- та аудіоприладів, комп'ютерної техніки та ін.

Заключна частина уроку характеризується поступовим зниженням функціональної активності організму. Чим значніші функціональні зрушення в основній частині уроку, тим більшою мірою його заключна частина повинна мати відновлювальну спрямованість. Збір знарядь, приладів в кінці уроку - це вже само собою заспокоює учнів, сприяє зниженню емоційності. Для заключної частини уроку підбирають легкодоступні вправи: малорухливі ігри, легкий біг, ходьбу, вправи на розслаблення м'язів, танцювальні композиції тощо.

Оригінальним і доцільним з методичної точки зору може бути використання в заключній частині уроку проходження всього класу з піснею, що значно дисциплінує учнів і сприяє відновленню ритму дихання після значних фізичних навантажень основної частини, а також формуванню в учнів веселого, життєрадісного настрою і підвищує бажання відвідувати уроки гімнастики.

Тривалість заключної частини уроку - 3-5 хв.

7. ЗМІСТ І МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ УРОКІВ ГІМНАСТИКИ ЗАЛЕЖНО ВІД ВИРІШЕННЯ ПЕДАГОГІЧНИХ ЗАВДАНЬ

Під змістом уроку фізичної культури в загальному і гімнастики зокрема розуміють систему спеціально підібраних фізичних вправ у відповідності до вирішення поставлених завдань. Але детальний аналіз показав, що важливим у процесі досягнення позитивного результату є, з однієї сторони підготовленість та професійна компетентність вчителя, а з другої - діяльність самих учнів. Обидві сторони тісно взаємопов'язані і взаємообумовлені.

Діяльність учнів, наприклад, виражається в слуханні вчителя, спостереженні і виконанні показаного ним, осмисленні сприйнятого, самостійному пошуку раціональних способів виконання вправи, що вивчається, організації самоконтролю і самооцінки, колективному обговоренні питань, що виникли, з педагогом і товаришами, регулюванні емоційних проявів і багато в чому іншому.

Кожна конкретна дія окремого учня на уроці і класу в цілому викликається відповідною дією вчителя, що зводиться до визначення для окремих учнів і класу в цілому конкретних навчальних завдань і до створення сприятливих умов для їх виконання. Окрім цього, вчитель спостерігає за діяльністю учнів, оцінює і корегує їх дії, дозує навантаження, тобто управляє процесом навчання через налагодження взаємовідносин між дітьми і ним самим.

Спільно з загальними засадами фізичного виховання школярів вчителю фізичної культури необхідно знати і систематично вирішувати ті завдання, що стоять перед кожним розділом програми, - з урахуванням вікових особливостей учнів. Це дозволить йому більш ефективно здійснювати процес навчання конкретним руховим діям, не допускати шаблонів у проведенні уроків.

Урок фізичної культури з базовим матеріалом гімнастики вирішує наступні завдання:

1. Навчання красивої ходьби, формування правильної постави.
2. Навчитися правильно дихати і вміти узгоджувати рухи з диханням.
3. Формування "школи гімнастики", виразного і технічно правильного виконання гімнастичних   вправ.
4. Формування навиків і умінь самостійно використовувати засоби гімнастики в позаурочний час.
5. Озброєння учнів елементарними знаннями про значення гімнастичних вправ для здоров'я   людей, про руховий режим, особисту гігієну, загартовування.
6. Розвиток інтересу в учнів і вироблення звички до різних форм занять гімнастикою.

Вирішальним у підготовці і проведенні уроку є визначення взаємопов'язаної послідовності дій педагога й учня при розв'язанні конкретного педагогічного завдання, застосування способів виконання вправ, методів і методичних прийомів, що використовуються залежно від типу уроку (табл. 1).

Таб

лиц

Компоненти методики уроку та шляхи вирішення завдань

8. ЗАСОБИ УРОКІВ ГІМНАСТИКИ ТА ЇХ ПРИЗНАЧЕННЯ

В розділі "Гімнастика" використовуються такі засоби:

- Стройові вправи - побудова шеренги, колони, кола; виконання стройових команд і прийомів,   перебудова строю й елементи фігурного марширування.

Включення в уроки гімнастики стройових вправ сприяє навчанню дітей організованості й>. узгодженості колективних дій, формуванню постави і т.д.

- Загальнорозвиваючі вправи без предметів включають в себе основні положення і рухи рук,   ніг, тулуба, голови. До них відносяться: основна стійка, стійка ноги нарізно; основні положення   прямих рук, положення зігнутих рук; положення ніг; нахили тулуба вперед, назад в сторону,   повороти тулуба і голови направо і наліво; нахили голови вперед, назад, вліво, вправо; стрибки на   обох і на одній нозі.

Загальнорозвиваючі вправи сприяють загальному фізичному розвитку школярів і мають велике загальноосвітнє значення .Вони незамінні при навчанні дітей правильному диханню і формуванню* правильної постави. Можуть бути використані як профілактичні, так і коригуючі вправи.

- Танцювальні вправи  сприяють  розвитку  естетичних  почуттів,  ритму,  плавності рухів.   Переважно використовуються елементи народних танців та вправи ритмічної гімнастики.

• Загальнорозвиваючі вправи з предметами: з великими і малими м'ячами, гімнастичною   палицею, обручем, скакалкою, лавою. Вправи з предметами сприяють розвитку координації рухів,   навчають правильно й економно розподіляти м'язову силу, розвивають рухливість в суглобах і ін.
• Акробатичні вправи: сприяють розвитку сили, швидкості, сміливості, рішучості, привчають   орієнтуватись в просторі, покращують функції вестибулярного апарату. Вони є хорошим засобом   для оволодіння більш складними вправами, а також допомагають швидше оволодіти навиками в   багатьох видах спорту.

• Виси і упори. Для виконання висів і упорів можна використовувати наступні прилади:   гімнастичну колоду, перекладину, бруси паралельні і різновисокі, гімнастичну стінку, кільця,   канати.
• Лазіння і перелізання: Ці вправи мають прикладне значення, але є і хорошим засобом для   розвитку сили, витривалості, координації рухів, формування постави. Крім цього, вони є першими   елементами  для  забезпечення   необхідної  підготовки   до   виконання   вправ   на  гімнастичних   приладах.
• Біг і стрибки. Вони є природними рухами, мають не тільки прикладне значення, але є   важливим засобом для оволодіння опорними стрибками і зіскоками.

9. ОСОБЛИВОСТІ МЕТОДИКИ ЗАНЯТЬ ГІМНАСТИКОЮ ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ

Заняття гімнастикою в початкових класах спрямовані на розвиток і зміцнення організму, оволодіння основними руховими навичками, формування правильної постави, виховання в учнів моральних та вольових якостей.

Для вирішення зазначених вище завдань необхідно застосовувати вправи, побудовані на природних рухах, які зустрічаються в житті дітей. Такими вправами повинні бути: ходьба, біг, стрибки, лазіння, переповзання, кидки і ловля м'яча, метання малих м'ячів в ціль, рухливі ігри, вправи в рівновазі, перенесення предметів.

Враховуючи те, що процес окостеніння різних частин скелету ще не закінчився і що кістки містять велику кількість хряща, не можна використовувати рухи, пов'язані з тривалим статичним напруженням. Вправи в лазінні в цьому віці необхідно виконувати на похило поставлених лаві і драбинках, вертикальних драбинках і гімнастичній стінці, а перелазіння - через перешкоду і стрибкові гімнастичні прилади висотою до 100-130 см. Під час проведення вправ в лазінні і перелазінні не можна допускати тривалих напружень із затримкою дихання. Не варто проводити стрибки з великої висоти на тверду поверхню, оскільки вони можуть стати причиною неправильного зростання кісток тазу і викривлення хребта. Необхідно навчити дітей правильному м'якому приземленню при стрибках і зіскоках, домагатись від них стійкого приземлення. Діти цього віку можуть стрибати від 60 до 90 см. Для розвитку стрибучості і оволодіння правильним приземленням доцільно включати в урок стрибки зі скалкою.

М'язи дітей відрізняються від м'язів дорослого тим, що вони еластичніші, ніжніші, збагачені водою, бідніші на білки і неорганічні речовини. Внаслідок великої еластичності м'язів і зв'язок необхідно обережно проводити вправи на гнучкість. Розвиток гнучкості тіла повинен здійснюватись у відповідності до розвитку сили м'язів. Надмірне захоплення вправами на гнучкість веде до ослаблення м'язів і зв'язок і може бути причиною порушення правильної постави дітей.

Враховуючи особливості центральної нервової, серцево-судинної та дихальної систем, необхідно пам'ятати, що втома у дітей наступає швидко і також швидко (після короткого відпочинку) відновлюється здатність до нових дій. Відповідно, не можна дітям цього віку пропонувати біг на довгі дистанції (більше 100 м), тривалу ходьбу, тривалі ігри; необхідно чергувати виконання нетривалих вправ з короткими паузами між ними.

В цьому віці необхідно познайомити дітей з простими рухами для рук, ніг, тулуба, які виконуються для гармонійного розвитку і оволодіння необхідними рухами.

При навчанні дітей різним руховим навикам необхідно виходити з особливостей протікання процесів збудження і гальмування та характеру утворення тимчасових зв'язків у дітей. Потрібно пам'ятати, що у дітей різного віку тимчасові зв'язки утворюються по-різному. Чим молодша дитина, тим швидше виникають умовно-рефлекторні зв'язки, причому ці зв'язки не стабільні і швидко згасають, для їх закріплення необхідні часті повторення. Для того, щоб часті повторення одних і тих самих рухів не набридли дітям, необхідно застосовувати різноманітні варіанти цих рухів.

Наприклад, вправляючись в лазінні, діти повинні одні і ті ж прийоми лазіння вивчати на різних приладах - похило поставленій лаві, драбинці, вертикально поставленій драбинці і гімнастичній стінці. Вправляючись у ходьбі і бігу, дітям необхідно пересуватись у різних напрямках, змінюючи темп і величину кроку та способи руху - на носках, приставним кроком, стрибками, в незвичних напрямках (в сторону, назад).

Оскільки в цьому віці діти схильні до наслідування, доцільно використовувати метод імітації та показу рухів. Поряд з цим необхідно привчати дітей аналізувати свої дії і вимагати виконувати рухи за описом. При цьому доцільно давати конкретні завдання - сісти і встати, кинути м'яч в ціль, кинути м'яч якомога далі, стрибнути якомога дальше і вище і т. д. Для досягнення добрих результатів необхідно використовувати додаткові зорові подразники у вигляді орієнтирів:

•                   накреслити крейдою лінію, за яку необхідно кинути м'яч або стрибнути;
•         натягнути мотузку, через яку необхідно кинути м'яч або перестрибнути;

   - підвісити м'яч, який необхідно дістати рукою при стрибку та ін.

Необхідно пам'ятати, що діти люблять гратись, що їм легше виконувати різні дії під час гри, -треба значну кількість вправ за своїм змістом наблизити до ігор.

В ігри включаються ходьба, біг, метання, рівновага, стрибки, лазіння та інше. В ігровій діяльності діти краще і найбільш повно проявляють свої фізичні і розумові здібності, тому ігри повинні займати важливе місце на уроках з основної гімнастики.

Ігри з дітьми молодшого шкільного віку носять характер взаємних дій, учні не поділяються на команди, і лише в третіх- четвертих класах в уроки включаються командні ігри.

Уроки гімнастики в школі організовуються на основі загальних принципів теорії методики фізичного виховання.

Враховуючи те, що діти цього віку не можуть довго знаходитись у бездіяльному стані, необхідно організовувати заняття так, щоби всі учні (або групи по 5-10 осіб) одночасно виконували вправи, намічені планом уроку.

Для одночасного виконання вправ, окрім групового методу, використовується і потоковий метод. Наприклад, виконуючи вправу в рівновазі, учні можуть один за одним (на відстані 2 м) проходити по гімнастичних лавах, колодах, поставлених в певному порядку; також потоково (на відстані 5-6 м) можна виконувати раніше вивчені стрибки або стрибки, які не вимагають спеціального навчання. При повторенні чи удосконаленні вправ в лазінні, перелазінні, рівновазі, стрибках доцільно використовувати поточний метод і проводити всі ці рухи в комплексі, тобто послідовно виконувати ці вправи - учні один за одним, зберігаючи необхідну дистанцію.

В тих випадках, коли умови не дозволяють проводити заняття груповим або потоковим способами необхідно групу ділити на дрібніші підгрупи, щоб кожна з них займалась вправами за вказівкою вчителя.

Так, наприклад, перша і друга підгрупи на початку заняття займаються метанням, а третя і четверта - вправами в лазінні, після чого (через 15 хв) групи міняються місцями.

При організації занять дрібними підгрупами доцільно після розподілу на підгрупи на місця занять всій групі показати ті вправи, які вони будуть вивчати на даному уроці, а лише після цього приступити до роботи по вивченню продемонстрованих вправ.

При одночасній роботі підгруп вчитель повинен мати в кожній підгрупі учнів які займаються в секціях, і вести з ними спеціальні інструкторські заняття.

Результати в таких випадках будуть більш високими, ніж тоді, коли в підгрупі виділяються старші із числа учнів, які не пройшли спеціальної інструкторської підготовки.

Інструкторські заняття повинні носити характер спеціального заняття, спрямованого на роз'яснення, як навчити тому або іншому конкретному руху. Особливу увагу слід звернути на вміння надавати допомогу і страхування товаришем.

У віці 7-11 років необхідно виховувати в учнів корисні звички. Необхідно, щоб вони систематично загартовували організм, робили ранкову гімнастику і приймали водні процедури. Важливо привчити учнів завжди зберігати правильну поставу. Необхідно слідкувати за тим, щоб діти виконували розпорядок дня, були уважні, дотримувались дисципліни і займались фізичними вправами у спортивній формі. Всі ці звички необхідно виховувати у дітей в процесі навчальних занять, до речі, особливу увагу необхідно приділити правильній поставі.

Вікові особливості хлопчиків і дівчаток до 11 років слабо виражені, тому суттєвої різниці в методиці і змісті фізичних вправ немає. Але необхідно враховувати схильність дівчат до танцювальних рухів.

Використовуючи прості танцювальні рухи і танці, можна вирішувати завдання по зміцненню м'язів рук, ніг, тулуба, серцево-судинної та дихальних систем, розвитку сили і гнучкості.

10. ОСОБЛИВОСТІ МЕТОДИКИ ЗАНЯТЬ ГІМНАСТИКОЮ ДІТЕЙ СЕРЕДНЬОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ

В середньому шкільному віці заняття гімнастикою сприяють подальшому фізичному розвитку і зміцненню організму, що росте, вихованню моральних і вольових якостей. Підлітки детально вивчають безпосередньо прикладні вправи і оволодівають основами техніки багатьох рухів.

Необхідно пам'ятати, що середній шкільний вік частково співпадає з періодом статевого дозрівання і характеризується збільшенням середньорічних прибавок росту і ваги тіла. Важливо відзначити, що діти в період статевого дозрівання ростуть неоднаково: одні - інтенсивно ростуть у   висоту при сповільненому рості в ширину; інші - рівномірно і в висоту, і в ширину; треті -інтенсивно і в висоту, і в ширину; а четверті сповільнено ростуть у висоту і в ширину. Цим пояснюється відмінність форм і пропорцій тіла в підлітковому віці.

В зв'язку зі швидким ростом тіла у висоту витягуються м'язи, сухожилки, нервові шляхи, кровоносні судини. В результаті швидкого росту кісток розтягнуті м'язи стають відносно слабкіші. Внаслідок цього і ряду інших факторів, пов'язаних із зміцненням центральної нервової системи і дією гормонів залоз внутрішньої секреції, рухи підлітка деякий час є менш точними і грубими. Постава у таких підлітків, як правило, характеризується рядом дефектів. Вони сутуляться, опускають голову. Особливо це помітно у тих дітей які займаються фізичними вправами нерегулярно.

В цьому віці потрібно приділяти значну увагу всебічному гармонійному фізичному розвитку дітей, а особливо - вихованню правильної постави. З цією метою необхідно застосовувати всі фізичні вправи в навчальній програмі для шкіл і, особливо, стройові та загальнорозвиваючі вправи, вправи в рівновазі, стрибки.

Для виховання правильної постави у дітей середнього шкільного віку необхідно включати вправи на відчуття правильної постави. Якщо в молодшому шкільному віці в основному діти виконували рухи, пов'язані з правильною поставою, то в середньому шкільному віці необхідно створити у дітей уяву про правильну і неправильну поставу, показати переваги правильної постави і шляхи її виховання. Пропонуючи вправи на відчуття правильної постави, необхідно кожний раз нагадувати дітям про ті відчуття, які повинні виникати в м'язах при правильному положенні тіла.

Багато уваги у цьому віці необхідно приділяти стійкому засвоєнню безпосередньо прикладних вправ, які мають не лише прикладне, але і загальнорозвиваюче значення. Оволодіння основами техніки ходьби і бігу, стрибків, метання, лазіння та інших вправ пов'язане з використанням всіх тих навичок в подальшій життєдіяльності.

З цією ж метою використовуються вправи на гімнастичних приладах: змішані і прості упори і виси, сіди, переходи від одного вису в інший, елементарні підйоми, оберти і зіскоки з приладу.

Крім цього, гімнастичні прилади необхідно використовувати як перешкоду: влізати і перелізати через окремі прилади або серію приладів, поставлених в різних варіантах.

При вивченні рухів на гімнастичних приладах слід звернути увагу на техніку і стиль виконання вправ. Поки учні не засвоять основних елементарних рухів не можна переходити до занять спортивною гімнастикою.

Ігри в цьому віці продовжують займати ще значне місце, але вони набувають дещо іншої спрямованості. Ігри повинні бути насичені рухами, які вимагають прояву швидкості, сили, спритності, розрахунку, кмітливості і носять характер колективної командної дії, де дії кожного учасника гри спрямовані на досягнення загального для всієї команди результату. Окрім рухливих ігор і естафет, пов'язаних з бігом, метанням ловлею та іншими діями, можна виконувати ряд гімнастичних вправ, наближаючи їх до гри або пов'язуючи їх з грою. Наприклад, можна проводити ігри з:

•                    передачею кидками і ловлею набивних м'ячів, ігри з перетягуванням, ловлею і утримуванням один одного (команди);
•                      зі спеціальними завданнями на виконання окремих гімнастичних вправ;
•                      естафети    з    лазінням,    стрибками,    рівновагою,    перелазінням    через    перешкоду    і   перенесенням предметів.

При вивченні цих всіх рухів необхідно враховувати вікові особливості підлітків. Під впливом гормонів статевих залоз іде функціональна перебудова нервової системи, яка перший час проявляється в нестійкості, періодично послабленій увазі, підвищеній збудливості.

В середньому шкільному віці статеві відмінності у хлопчиків і дівчат проявляються більш чітко. Процес статевого дозрівання в дівчаток проходить скоріше, ніж у хлопчиків. Посилений ріст у висоту у дівчаток починається з 12-13 років, а в 14-15 літ спостерігають поперечне збільшення розмірів тіла, окружності стегон і грудних залоз. Поряд з цим активно розвиваються функції кори великих півкуль.

Враховуючи ці особливості, необхідно вимагати від учнів дотримання встановленого порядку, вміння оцінювати свої рухові можливості, аналізувати деталі техніки рухів, встановлювати зв'язок попереднього з наступним.

   Необхідно також пам'ятати, що підлітки-хлопці проявляють прагнення до самостійності, хочуть якомога скоріше стати сильними, спритними та сміливими і наслідують у цьому дорослих переоцінюючи свої можливості. Вчитель повинен розумно і вміло використовувати ці бажання дітей і довести їм, що сила, спритність та інші якості розвиваються в процесі систематичних занять фізичними вправами, при поступовому збільшенні навантаження і складності виконуваних вправ.

Вчитель мусить добирати доступні учням фізичні вправи. Процес навчання повинен проходити так, щоб учні оволоділи рухом за порівняно короткий термін, оскільки кожний успіх тішить підлітка і є стимулом до подальшого спортивного вдосконалення.

Організація і методика проведення занять з дітьми середнього шкільного віку відрізняється від такого ж процесу з дітьми молодшого шкільного віку тим, що в заняття вводяться нові вправи, ставляться інші завдання, збільшуються вимоги й оновлюються способи проведення окремих вправ.

Так, наприклад, при проведенні загальнорозвиваючих вправ у підготовчій частині уроку можна користуватись не лише ігровим і роздільним способами, але також виконувати вправи в русі, комбінувати різні способи. При проведені вправ необхідно вимагати вміння поєднувати рухи різними частинами тіла, виконуючи їх з різною швидкістю і з різним характером м'язових напружень.

При вивченні і вдосконаленні різних, безпосередньо прикладних, вправ необхідно добиватися не лише технічно правильного оволодіння ними, але і вміння виконувати їх в змінених умовах (на місцевості). При вивченні гімнастичних і акробатичних вправ необхідно використовувати груповий спосіб. Тому для проведення вправ на гімнастичних приладах необхідно обладнати спортивні зали так, щоб можна було одночасно виконувати вправи великими групами. В шкільних залах повинні бути:

1 - канати, які можна було б підвішувати вертикально, похило і горизонтально;

2 - драбинки, які можна встановлювати вертикально, похило і горизонтально;

З - дерев'яні колоди, які можна встановлювати на різній висоті і на різній відстані одна від одної. Такі колоди можуть замінити турнік або бруси. На них може виконувати вправи одночасно велика кількість учнів.

Одною з позитивних сторін групового методу навчання є те, що при проведені занять діти, які не виконують вправи, залучаються до взаємодопомоги і страхування.

При цьому в роботу включаються всі учні, це підвищує інтерес до занять і дозволяє виховати у дітей почуття дружби, взаємодопомоги і відповідальності за доручену справу, ініціативу.

В зв'язку зі швидким ростом і значним збільшенням ваги фізичні можливості дівчат значно' відстають від фізичних можливостей хлопців.

Якщо хлопці у цьому віці переоцінюють свої сили, то дівчата, навпаки, недооцінюють їх і невпевнено виконують вправи, пов'язані з проявом сміливості і сили. На заняттях з дівчатами необхідно чітко дозувати вправи з опором, лазіння, перенесення предметів, поступово збільшуючи навантаження. Вправи у висах і упорах необхідно чергувати зі змішаними висами і сідами частіше, ніж у хлопців. Необхідно широко застосовувати загальнорозвиваючі і вільні вправи, танцювальні рухи і танці, вправи в рівновазі.

При навчанні складним діям дівчатам необхідно давати підготовчих вправ більше, ніж хлопцям. Займаючись з дівчатами, необхідно ретельно дотримуватись принципу послідовності в збільшенні фізичних навантажень і складності фізичних вправ, більше обмежувати об'єм силових вправ для рук і плечового поясу, частіше змінювати характер м'язових напружень і робити більше пауз між вправами.

11. ОСОБЛИВОСТІ МЕТОДИКИ ЗАНЯТЬ ГІМНАСТИКОЮ ДІТЕЙ СТАРШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ

В старшому шкільному віці працездатність юнаків і дівчат значно підвищується і наближається до працездатності дорослих.

В цей період спостерігається поступове сповільнення росту і збільшення поперечних розмірів тіла (грудної клітки, плечового поясу). Кістки стають грубші і міцніші. Інтенсивно ростуть м'язи і збільшуються їх силові можливості; у юнаків 16-17 років вага м'язів складає в середньому 44,2% ваги всього тіла (проти 32,6% - у підлітків 14-15 років, 27,2% - у дітей 8 років). Діяльність серцево-судинної і нервової систем стає більш урівноваженою.

У юнаків підвищуються здібності й інтерес до спритних та швидких рухів які вимагають   прояву сили. Зміст занять основною гімнастикою у цьому віці повинен бути спрямований на   завершення загального фізичного розвитку, на підготовку юнаків і дівчат до трудової діяльності і   захисту Батьківщини.              ^;

Заняття основною гімнастикою з юнаками і дівчатами повинні суттєво відрізнятись.

Юнаки старшого шкільного віку повинні досконало оволодіти прикладними вправами, уміти виконувати їх у різних умовах. Вони повинні вміти:

• ходити і бігати по різних за твердістю і рівністю поверхнях;
• долати природні і штучні перепони;
• кидати різні предмети в ціль і на дальність;
• лазити по канатах, деревах;
• володіти прийомами самозахисту і переносити вантажі.

В процесі занять цими вправами необхідно систематично розвивати швидкість, витривалість, силу, виховувати наполегливість, ініціативу, прагнення до виконання важких завдань.

При проведенні занять з дівчатами слід врахувати, що дівчата старшого віку значно прибавляють у вазі. А м'язова сила відстає відносно від розвитку. Тому необхідно продовжувати зміцнювати м'язи черевного пресу, плечового поясу, ніг. З цією метою виконувати загальнорозвиваючі вправи на гімнастичній стінці, лаві, парні вправи з набивними м'ячами. Враховуючи схильність дівчат до танцювальних рухів, слід широко використовувати на уроках вільні вправи під музику, танцювальні кроки, танці. Поряд з цим треба удосконалювати у дівчат такі якості, як сміливість, наполегливість; розвивати у них силу, швидкість, спритність і витривалість. Для цього необхідно застосовувати бігові вправи, стрибки, метання, лазіння, вправи в рівновазі, рухливі ігри, естафети. Враховуючи, що вже з 14 років юнаки переважають дівчат у . швидкості рухів, а також в умінні швидко переключати зусилля, вимоги до швидкісних і силових вправ повинні відрізнятися.

Юнаки і дівчата можуть займатися різними видами гімнастики зі спортивною спрямованістю за спеціальними полегшеними програмами.

Зміст і методика спортивної гімнастики для юнаків і дівчат відрізняються від спортивної гімнастики для дорослих, а саме: П секційне заняття зі спортивної гімнастики повинно тривати не більше 80 хв. І містити крім вправ на приладах, загальнорозвиваючі вправи, рухливі ігри, акробатичні і вільні вправи.

Вправи за характером і технікою виконання вимагають прояву великої спритності і швидкості, а не сили; П вправи, які вимагають великих статичних напружень з затримкою дихання, з асиметричним положенням тіла на приладі, а також вправи, пов'язані з різким струшуванням організму (стрибки -висота більша 150 см), не повинні використовуватись; П комбінації повинні складатись не більше, ніж з 5-6 елементів. В них доцільно включати додаткові змішані упори і сіди; О широко повинні використовуватись вправи на комбінованих приладах (турнік і бруси, декілька брусів, кільця та стрибкові прилади), а також акробатичні вправи; При вивченні рухів на приладах слід широко використовувати цілісний метод навчання, звертаючи увагу на чітку послідовність, на індивідуальні особливості тих, хто займається, а також на систему підбору підвідних вправ;

1. вправи, які виконуються на занятті, повинні забезпечувати всебічний розвиток учнів. Для цього   всі вправи необхідно розучувати в дві сторони;
2. вправи повинні бути короткими і часто чергуватись. Часті повторення однотипних рухів і   тривале виконання рухів на одному приладі знижують емоційність та інтерес, тому зміна   приладів повинна бути частіша, ніж у дорослих.