Форми виховної роботи в школі.

План роботи

1. Вступ.

1.1 Актуальність теми.

1.2 Мета роботи.

1.3 Завдання роботи.

2. Основна частина.
   1.   Визначення  поняття «форми» виховного процесу.
   2.   Вивчення підходів до класифікації форм виховної роботи.
   3.   Розкриття змісту основних форм виховної роботи у школі.
   4.  Умови ефективного застосування у практиці різноманітних форм виховної роботи.
3. Висновки.
4. Список літератури.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

На сьогодні одним з ключових процесів  у суспільстві та системі освіти є процес становлення Нової української школи, яка  має сприяти формуванню компетентностей, ціннісних ставлень і суджень учнів, необхідних для їх успішної самореалізації. Виховний процес, як наголошується в Концепції Нової української школи, має стати невід’ємною складовою всього освітнього процесу, проходячи наскрізно як через навчальні предмети, так і систему позакласної, позашкільної роботи. Головна функція виховної роботи в школі – сприяти реалізації мети виховання, змісту виховного процесу та оволодінню учнями певними знаннями, уміннями та навичками.

Завдання позакласної та позашкільної роботи — закріплення, збагачення та поглиблення знань, набутих у процесі навчання, застосування їх на практиці; розширення загальноосвітнього кругозору учнів, формування в них наукового світогляду, вироблення вмінь і навичок самоосвіти; формування інтересів до різних галузей науки, техніки, мистецтва, спорту, виявлення і розвиток індивідуальних творчих здібностей та нахилів; організація дозвілля школярів, культурного відпочинку та розумних розваг; поширення виховного впливу на учнів у різних напрямах виховання.

Мета роботи: дослідити форми виховної роботи з учнями, що використовуються  та впроваджуються педагогами Нової української школи.

Завдання роботи:

– визначити поняття «форми» виховного процесу;

– вивчити підходи до класифікації форм виховної роботи ;

– розкрити зміст основних форм виховної роботи у школі;

– застосувати у власній практиці різноманітні форми виховної роботи;

Форма в педагогіці визначається як спосіб організації виховного процесу, що відображає внутрішній зв’язок його елементів і характеризує взаємовідносини вихователів і вихованців. Форма тісно пов'язана зі змістом явища, предмета, процесу творення різних видів мистецтва. Під змістом розуміють сутність предметів і явищ, якісну визначеність і характерні особливості їх. Зміст виражає саму природу певної речі в її внутрішніх зв'язках, властивостях і ознаках. Форми виховної роботи – варіанти організації виховного процесу, композиційна побудова виховного заходу. Форми (способи) організації виховного процесу мають бути оригінальними, творчими, науково обґрунтованими, майстерно сконструйованими.

Існують різні підходи до класифікації форм виховної роботи. Виділяють:

– фронтальні (масові),

– групові (гурткові),

– індивідуальні.

Залежно від методики виховного впливу форми виховання поділяють на групи:

–словесні (інформація, збори, конференції, зустрічі, усні журнали, радіо-газети та ін.);

– практичні (походи, екскурсії, спартакіади, олімпіади, конкурси);

– наочні (шкільні музеї, кімнати і зали, галереї, виставки дитячої творчості, книжкові виставки і вітрини нових книжок, тематичні стенди тощо).

Класифікацією відомих традиційних форм роботи з дитячим колективом займалися Є.В. Титова, С.Д. Полянова, М.І. Рожкова.

Будь – яку форму роботи, згідно Є.В. Титової, можна віднести до однієї з груп:

•                   Захід– це заняття, ситуації в колективі, які організовують педагоги з виховною метою.
•                   Справи– спільна діяльність, заняття, які організовуються членами колективу на користь і радість.
•                   Гра – це реальна діяльність, цілеспрямовано організована в колективі вихованців з метою відпочинку та розваги.

Спираючись на підхід до класифікації форм спільної діяльності, П.І. Уманський, С.Д. Поляков висувають такі типи виховної роботи:

• Захист – кожна група виступає, діє сама по собі, а об’єднує учасників тільки спільна тема.
• Естафета – спільна діяльність груп школярів, яка здійснюється в послідовності згідно сюжету, сценарію.
• Бій – змагання між групами з використанням, наприклад, взаємообміну завданнями.
• Хеппінг – карнавал, інсценування.

П.В. Байбородова і М.І. Рожков пропонують два показники для того, щоб розмежувати форми виховної роботи:

• кількісний показник (по часу, по кількості учасників);
• якісний показник (суб’єкт організації (педагоги, діти), за результатами (інформаційний обмін, суспільно значущий продукт).

Н.В. Яременко форми виховної роботи з учнями поділяє на три групи – залежно від основного завдання, яке реалізується у процесі використання тієї чи іншої форми:

•   форми управління і самоуправління шкільним життям (збори, лінійки, мітинги, години класних керівників, засідання представницьких органів учнівського самоврядування, стінна преса);
• пізнавальні форми (екскурсії, походи, фестивалі, усні журнали, інформації, газети, тематичні вечори, студії, секції, виставки);
• розважальні форми (ранки, вечори, «капусники», ігрові програми).

Класифікація форм виховання за Л. Кондратовою:

• за часом : короткострокові; довготривалі; традиційні; періодично повторювані.
•  за видом діяльності:  навчальні; трудові; спортивні; художньо-естетичні.
• за суб’єктом організації: організовані дорослими; на основі співпраці; підготовлені дітьми.
•  за результатами діяльності: для інформаційного обміну; для спільного рішення; для підготовки суспільно значущого продукту.
• за кількістю учасників: індивідуальні, групові, масові.
• за видом підготовки:  імпровізаційні; експромтні; підготовлені раніше.

Форми виховної роботи розподіляють також за ступенем новизни: традиційні, нетрадиційні, інноваційні, усталені, стереотипізовані тощо. Кожна форма не повторює одна одну, а лише може бути схожа на неї й при цьому поєднувати у собі ознаки різноманітних класифікацій. Тому кожна класифікація є умовною й відображає лише один з великої кількості аспектів форм виховної роботи. Різноманітність форм позакласної виховної роботи постійно поповнюється новими формами, що відповідають умовам шкільного життя, яке постійно змінюється.

Класна година

Передбачає створення оптимальних умов для продуктивного спілкування класного керівника з учнями з метою формування у них соціальної зрілості. Дбаючи про ефективність класної години, класний керівник перед її проведенням має подумати над питаннями: «Якою вона буде? Кому потрібна вона — педагогу чи учням? Які можливі результати?». Відповіді на ці питання визначально вплинуть на вибір теми класної години, особливості її підготовки та проведення.

Готуючись до класної години, учитель має зважати на такі рекомендації:

• класні години мають бути систематичними;
• на розгляд учнів бажано виносити цікаві, актуальні для них питання;
• не варто влаштовувати на класних годинах педагогічного аналізу діяльності учнів впродовж значного проміжку часу;
• проведення класної години має відбуватися за чітким планом, у мажорному тоні спілкування;
• слід заохочувати учнів до вільного висловлювання думок, не дорікаючи їм за помилковість суджень, враховувати їх соціальнопсихологічні особливості, створювати умови для подальшого розвитку школярів у процесі вільного спілкування;
• не допускати ігнорування запитань учнів, вислуховувати їх відповіді, виявляти терпимість, залучати всіх учнів до розмови, не залишаючи поза увагою несміливих;
• цікавитись інтересами учнів для визначення подальших тем класних годин, проводити їх не тільки у школі, а й у музеях, на природі, за місцем роботи батьків та ін.

Етична бесіда

Ця форма виховної роботи спрямована на формування в учнів умінь і навичок моральної поведінки, оволодіння загальнолюдськими і національними морально-духовними цінностями. Інформацію про моральні норми діти отримують у сім'ї, на уроках, із засобів масової інформації тощо. Але цей процес здебільшого стихійний, не сприяє формуванню стійких переконань. У дітей під впливом різних чинників нерідко виникають хибні уявлення про моральні цінності. Тому в навчально-виховній роботі необхідно надати цьому процесу системності, науковості, щоб сформувати в дітей надійні засади моральних цінностей. Цій меті служать етичні бесіди, в основі яких –використання діалогу. Вони сприяють узагальненню дитячих спостережень, вражень і переживань, певних знань морально-етичних норм, що сприяє поступовому сходженню особистості до нових моральних якостей. У системі підготовки і проведення етичних бесід важливим є дотримання певних методичних правил:

• бесіди проводить класний керівник або вихователь групи подовженого дня;
• тривалість бесіди залежить від віку учнів: 1—4 класи — 25—30 хв., 5—7 класи — 30—40 хв., 8—11 класи — до 45 хв.;
• підготовка до бесіди має тривати 5—6 днів;
• тема бесіди залежить від віку учнів, рівня підготовки колективу,
• взаємин у колективі, соціально-економічних умов у суспільстві;
• необхідне залучення усіх дітей до висловлення власних думок щодо певних моральних понять;
• слід використовувати цікавий матеріал, задіювати різні педагогічної прийоми, які б спонукали школярів до активної емоційно-розумової діяльності;
• потрібно продумувати план бесіди, давати учням конкретні завдання на етапі підготовки до неї, які викликали б у них інтерес;
• аналізувати вплив бесіди на поведінку вихованців, класного колективу загалом;
• продовжувати роботу над проблемами, що обговорювались під час бесід.

Структура бесіди:

1. Підготовчий етап. Передбачає повідомлення учням теми, основних її питань для попереднього обдумування; доручення окремим із них самостійно підібрати матеріал, залучення учнів до читання літературних творів, статей, журналів, газет, перегляду кінофільмів, спектаклів, телепередач, добору ілюстративних матеріалів, репродукцій картин, портретів, плакатів, виготовлення таблиць, схем; проведення анкетного опитування. Вся ця робота стисло фіксується в конспекті.
2. Проведення бесіди (основний етап).

а) вступна частина — повідомляється тема, мотивується її актуальність і необхідність, вказуються основні питання, визначаються завдання, які треба вирішити, учнів у загальних рисах вводять у суть теми. Вступ розрахований на 3—7 хв.;

 б) основна частина — всебічно висвітлюють суть теми, ґрунтовно розкривають головні її питання, пояснюють зміст невідомих понять, наводять приклади, які б спонукали учнів до гуманних вчинків, пробуджували позитивні почуття і викликали осудливе ставлення до негативних дій. На цьому етапі переглядаються і аналізуються кінофільми, репродукції творів видатних художників, обговорюються прочитані твори, книги, журнальні чи газетні статті, прослуховуються записи, виступають запрошені, учні класу. Для виступів запрошених осіб, перегляду й аналізу кінофільмів, картин художників, обговорення книги, статті, дається лише план. Основна частина триває до 35 хв.;

 в) підсумкова частина — короткі висновки й узагальнення на основі матеріалу, що розглядався, стислий аналіз виступів, а за потреби — їх доповнення чи уточнення, підсумки сказаного, спонукання учнів до формування в собі позитивних якостей, про які йшлося, завдання для самостійної роботи над собою, рекомендування певної літератури для самостійного читання;

3. Практична діяльність школярів (практична робота, виконання завдань, творча робота, оцінювальна діяльність).
4. Висновок. Колективну бесіду з класом можна проводити на будь-які теми за запитами учнів: політичні, моральні, правові, статевого виховання, естетичні та ін. Її ефективність зростає, коли під час розгляду фактів, явищ, процесів учні відкривають нове для себе або маловідоме. Під час такої бесіди вони можуть обстоювати свої помилкові погляди і переконання. Слід продумати запитання, якими можна спонукати учнів до самостійних пошуків відповіді на суперечливі судження. Доцільно стимулювати учнів до усвідомлення й аналізу власного досвіду поведінки, особистих цінностей і почуттів. Зазвичай бесіда організовується спочатку у напрямку огляду життєвих практичних ситуацій, а потім – підведення підсумків і висновки.

Зустрічі з відомими людьми

Мета їх може бути різною: профорієнтаційна (запрошують представників різних професій, викладачів вищих навчальних закладів), розвиток моральних, громадянських якостей (зустрічі з ветеранами війни, праці, спорту, мистецтва) тощо.

Обговорення книг, читацькі конференції, буккроссинг

Влаштовують їх для пропаганди художньої та науково-популярної літератури серед учнів, активізації їх самостійності в оцінних судженнях, думках. Під час підготовки до них учні працюють над виступами з певних проблем (на матеріалі одного або кількох творів, творчості письменника, літературної або наукової проблеми). На конференції учні виступають з доповідями, повідомленнями, в яких висловлюють своє ставлення до твору або проблеми, ставлять інсценівки або переглядають уривки кінофільму. Підбиваючи підсумки, вчитель зосереджує їх увагу на найважливіших аспектах проблеми.

Виставки

Їх присвячують досягненням учнів в гуртках дитячої творчості та на уроках праці, у сфері образотворчого мистецтва, результатам краєзнавчих, туристичних походів. Екскурсоводи-школярі демонструють експонати, відповідають на запитання, організовують обмін досвідом. На виставках експонують кращі роботи учнів, зразки гурткової роботи.

Масові свята

Організовують дні, тижні, місячники підвищеної уваги до поезії, музики, театру, кіно, дитячої книги тощо. У них беруть участь всі учні школи. Під час таких свят традиційно відбуваються зустрічі з письменниками, художниками, композиторами.

У початковій школі проводяться:

• тематичні свята: Свято Матері, Свято Першого дзвоника, Свято Букваря, ярмарок до Дня козацтва;
• народознавчі свята: Свято святого Миколая, Великдень;
• державні свята: День Незалежності, День Конституції;
• професійні свята: День Вчителя

Усний журнал

Усний журнал – своєрідна форма роботи з морального виховання, яка дозволяє яскраво, емоційно донести до вихованців важливу інформацію з політики, науки, техніки, літератури, мистецтва, спорту. Особливість цієї форми роботи в тому, що проводиться вона безпосередньо самими учнями. Частину журналу, який висвітлює яке-небудь одне питання, умовно прийнято називати “сторінкою” журналу. Загальний обсяг його – 3-5“сторінок”. Кожна “сторінка” являє собою коротке усне повідомлення учнів, яке, в залежності від змісту, може бути проілюстроване експонатами, діафільмами, короткими фільмами, записами на магнітну стрічку. “Сторінки” розміщують по ступеню їх значущості: перша висвітлює найбільш важливе питання, інші конкретизують його або висвітлюють якісь інші самостійні питання. Усний журнал може мати тематичний або оглядний характер. Тематичні усні журнали можуть присвячуватись життю і діяльності громадських діячів, творчості письменників, композиторів, вчених, яким-небудь визначеним подіям. На окремих сторінках усного журналу може бути представлена творчість самих учнів: зачитування власних віршів, виконання пісень, замальовки, карикатури та інше. Для підготовки і проведення усного журналу необхідно створити “редакцію” (редколегію) в складі 5-6 чоловік. Очолює її відповідальний редактор журналу. В обов’язки редколегії входить: визначення тематики усного журналу, називання його сторінок, складання плану і програми випуску чергового номеру; підбір основного і ілюстративно-художнього матеріалу для сторінок журналу; називання ведучих кожної сторінки і художників-оформителів журналу. Необхідно чітко визначити термін випуску журналу (підготовка зазвичай займає 2-3 тижні), місце його проведення. Відкривають і проводять журнал учні (ведучі). Ведучі повідомляють назви сторінок і пояснюють їх, використовуючи для цього афоризми, виразні віршовані рядки. Проводити журнал потрібно в темпі, відводячи на кожну сторінку 10-20 хвилин, на весь журнал не більше години. Після проведення журналу корисно разом з учнями проаналізувати успіхи і недоліки в його підготовці і проведенні. Усний журнал корисно показувати іншим класам, батькам. Варіантів оформлення усного журналу багато. Так, в одних випадках сторінки журналу збирають як би в перепліт зовнішньо являють собою форму журналу. На кожній сторінці чітко великим шрифтом написана її назва. Ведучий, відкриваючи ту чи іншу сторінку, ніби перелистує журнал.

Змагання

Спрямовані на стимулювання інтересів, здібностей учнів, сприяють підвищенню їх активності. Фізкультурно-спортивні змагання (класні, шкільні, міжшкільні) пропагують спорт, здоровий спосіб життя. Їх оздоровчо-виховний ефект залежить від ретельної підготовки, врахування можливостей, стану здоров'я кожної дитини.

Конкурси, олімпіади проводять для виявлення талантів, розвитку творчих можливостей дітей. Конкурси (дитячого малюнка, художніх робіт, технічних конструкцій), олімпіади (з навчальних предметів) організовують за певним графіком, заздалегідь повідомляють про це учнів. Переможців оголошують публічно, відзначаючи їх успіхи на урочистій лінійці. Сьогодні набувають популярності форми виховної роботи, які проводяться за інтерактивними методами: брейн-ринги, КВК, проекти, гра «Фінансист» тощо.

Конференція – важливий засіб формування особистісного ставлення учнів до науково-популярної літератури, зразків різних видів мистецтва, розвиту їхніх літературно-естетичних смаків, пізнавальних потреб й інтересів до художньо-естетичної діяльності.

Огляди новин поділяють на загальні й тематичні.  Огляд загальних новин – короткі повідомлення учнів про найважливіші події, що відбуваються у світі, державі. Огляд тематичних новин присвячується висвітленню проблем, органічно пов’язаних між собою та орієнтованих на конкретну тематику.

Дискусійні методи (диспут, дискусія) створюють умови для висловлення власних поглядів і переконань, зіставлення їх з позиціями опонентів, обстоювання своєї думки, визначення власної позиції.

Диспут – вільний, жвавий обмін думками, колективне обговорення питань, що хвилюють його учасників, повідомлення й осмислення власних переживань тощо. Диспути потребують ретельної підготовки, що передбачає підготовчий, основний і завершальний етапи. Головні завдання підготовчого етапу:

• визначення теми, мети диспуту;

• створення організаційної групи;

• розподіл обов’язків;

• вибір ведучого;

• анкетування.

Дискусія – метод групового обговорення проблеми з метою з’ясування
істини шляхом зіставлення різних думок. Найоптимальніша кількість її учасників – 15 осіб, які, поділившись на групи і розташувавшись у приміщенні у формі кола, підкови (або інші варіанти), висвітлюють протилежні погляди. Виділяють такі етапи дискусії:

• визначення цілей і теми;

• обмін учасників інформацією (знаннями, судженнями, думками, новими

ідеями, пропозиціями) з обговорюваної проблеми;

• упорядкування, інтерпретація і спільне оцінювання обговорюваної інформації (прийняття коллективного рішення);

• підведення підсумків дискусії (зіставлення мети з отриманими результатами).

Індивідуальна робота

Ефективність індивідуального підходу зумовлена особливостями розвитку особистості, рівнем її вихованості, досвіду поведінки, потребами й інтересами. Вибір методики індивідуального виховного впливу залежить від рівня розвитку учня, його готовності до цього впливу, психічного стану, звичок, темпераменту. В індивідуальній виховній роботі необхідно передбачити координування впливів педагогів, батьків і колективу на особистість учня; цю роботу слід планувати, враховуючи особливості школярів. Проект організації індивідуально-педагогічної взаємодії з учнем повинен бути цілеспрямованим, педагогічно доцільним – передбачати готовність школяра до відповідної діяльності й педагогічного впливу, спрямовувати розвиток потреб й інтересів учня у позитивному напрямку (соціальному, особистісн В індивідуальній виховній роботі використовують:

• позакласне читання,
• колекціонування,
• гру на музичних інструментах,
• вишивання, малювання та ін.

Мета позакласного читання – формування в учнів здорових читацьких інтересів, вироблення культури читання. На матеріалі запропонованої книги доцільно провести бесіду, під час якої учні матимуть можливість обмінятися думками про художній твір.

Колекціонування позитивно впливає на загальний розвиток учнів, навчальну діяльність і поведінку, розширює кругозір і пізнавальні інтереси, формує дослідницькі уміння, виховує цілеспрямованість і наполегливість.

Індивідуальну бесіду проводять за заздалегідь складеним планом у психологічно-комфортній атмосфері. Якщо йдеться про порушення правил поведінки, бесіду не можна починати з докорів і прийняття рішення про покарання. Спочатку з’ясовують причини і мотиви порушення, вислуховують думку учня про власний вчинок, потім спрямовують його до усвідомлення негативних сторін цього вчинку та вибору альтернативної поведінки для подолання його негативних наслідків. Класному керівникові варто виявити, хто із школярів захоплюється колекціонуванням марок (філателія), монет (нумізматика), художніх листівок, плакатів, репродукцій, збиранням колекцій мінералів, плодів, насіння. Корисно організувати в класі виставки й огляди учнівських колекцій, обов’язково слід підвести підсумки, похвалити юних колекціонерів.

Ефективність колективних, групових та індивідуальних форм організації виховної роботи зростає, якщо вони застосовуються у системі, пов’язані між собою і доповнюють одна одну. Крім того, важливою умовою формування морально-етичних норм і цінностей учнів є приклад дорослих: і педагогів, і батьків Саме тому слід долучати батьків до виховного процесу в школі (спільних справ, проектів, проведення заходів тощо)

В умовах становлення нової української школи наш педагогічний колектив використовує різноманітні форми виховної роботи, зокрема:

• тематичні свята (Дог-дей, Гарбуз-дей, День кота, День смайлика)
• аукціони ( Баш-на-баш), благодійні ярмарки;
• ігри ( «Фінансист»);
• проекти ( « Я рятую», «Пам’ятаймо про захисників»);Кокостюмовані
• костюмовані вечірки;
• конкурси талантів;
• квести;
• веселі старти;
• флешмоби;
• дискотеки ;
• толока;
• фестиваль стріт-культур тощо.

Отже, основою сучасного виховного процесу є людина як найвища цінність, а провідною тенденцією виховання стає формування системи ціннісного ставлення особистості до соціального і природного довкілля та самої себе. Метою виховання є формування морально-духовної життєво компетентної особистості, яка успішно самореалізується в соціумі як громадянин, сім'янин, професіонал. Зміст виховання складає науково обґрунтована система загальнокультурних і національних цінностей та відповідна сукупність соціально значущих якостей особистості, що характеризують її ставлення до суспільства і держави, інших людей,природи, мистецтва і самого себе.

 

 

 

 

 

 

 

Список літератури

1. Андрощук І.В., Андрощук І.П. Методика виховної роботи: навчальний посібник/ І.В.Андрощук, І.П.Андрощук.-Тернопіль: Навчальна книга –Богдан, 2014.-320 с.
2. Іваниця Г.А. Добродій. Комплексна виховна система  школи першого
   ступеня: посібник для вчителя/ Г.А.Іваниця.- Вінниця: ТОВ Віндрук,
   2013.-206 с.
3. Щербань П.М. Національне спрямування навчально - виховного процесу
   закладів освіти / П.М.Щербань // Рідна школа. – 2000. – №3. – С. 10–13.
4. Шарошкіна Н.Г. Виховна діяльність майбутнього педагога на основі
   культурологічного підходу. – К.,2016. – 84 с.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Міністерство освіти і науки України

Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна

ЦЕНТР ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ

 

 

 

 

 

 

Підсумкова (залікова) робота слухача курсів підвищення кваліфікації за освітнім напрямом « Початкові класи»

«Умови ефективного застосування індивідуальних, групових і колективних форм організації виховання в початковій школі»

 

 

 

Виконала:

Пазиніна Наталія Миколаївна

Вчитель початкових класів

І кваліфікаційної категорії,

старший вчитель

Комунальний заклад «Харківська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів №11 з поглибленим вивченням окремих предметів Харківської міської ради Харківської області»

 

 

 

Харків 2019