Формуванння екологічної культури молодших школярів. З досвіду роботи. Стаття.

УДК

ФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ МОЛОДШИХ

ШКОЛЯРІВ

Пехуля О.В.

Позашкільний навчальний заклад «Дитячий парк «Запорізький міський ботанічний сад» Запорізької міської ради Запорізької області, 

м.Запоріжжя, Україна, e-mail pechulya_ev@i.ua   

Резюме. Сучасні масштаби забруднення навколишнього середовища, пов’язані з безвідповідальною діяльністю людини, створюють реальну загрозу життю людства на планеті. Зростає роль екологічного виховання молодших школярів, як необхідної умови формування еколдносин суспільства іогічної культури підростаючого покоління. Різноманітність змісту, форм і методів роботи з дітьми сприяють успішному вирішенню завдань екологічної освіти та формуванню життєвих компетентностей екологічно свідомої особистості.

Summary. Pechulya E.V. Formation of ecological culture in younger schoolchildren. Current scale of environmental pollution associated with irresponsible human activities creates a real threat to the life of mankind on the planet. The role of ecological education of younger schoolchildren is growing as a necessary condition for the formation of ecological culture of the younger generation. The variety of content, forms and methods of working with children contribute to the successful solution of the tasks of environmental education and the formation of life competencies of an environmentally conscious person.

Проблема збереження навколишнього середовища – одна з найбільших гострих викликів сучасного світу. У зв’язку з наближенням до екологічної кризи постала нагальна потреба переглянути ставлення людини до природи. Вирішити ці проблеми допоможе формування екологічної культури підростаючого покоління. Екологічна свідомість особистості передбачає не тільки гармонію взаємовідносин суспільства і природи, а й оцінку кризової екологічної ситуації сьогодення.

Досвід формування екологічної культури дитини в умовах позашкільного закладу екологічної освіти починається з першого етапу залучення дітей до світу природи – вміння бачити і розуміти красу навколишнього середовища. На другому етапі формується потреба в молодших школярів не лише спостерігати, а й бережливо ставитися до природи,  охороняти і збагачувати її. На третьому етапі вихованці усвідомлюють, що природа не є чимось відстороненим від людини. Зв'язок між людиною і природою є невід’ємним. Через спілкування з природою виховуються найкращі моральні якості особистості. Четвертий етап – це формування екологічної культури та відповідальності як основної риси особистості на основі тривалого й поступового пізнання довкілля.

Зміст, форми і методи екологічного виховання мають велике розмаїття. Вчити бачити красу рідної природи, виховувати бережливе ставлення до неї допомагають екскурсії рідним краєм. На екскурсіях поряд з навчальною і розвивальною метою передбачається посильна суспільно - корисна праця дітей. Широкий простір для екологічного виховання забезпечують різні види природничих завдань: виготовлення гербаріїв, створення книжок - розкладок про рослини та тварини рідного краю, виготовлення іграшок та аплікацій з природного матеріалу. Зарекомендували себе й тематичні бесіди, конкурси, вікторини, свята, оформлення екологічних виставок на основі зібраних матеріалів, створення куточків охорони природи. Доцільно буде екологічне виховання засобами народних традицій ставлення до природи. Використання легенд, переказів, загадок, які відображають надзвичайно широке використання рослин у народній обрядовості, побуті, фольклорі,дають змогу виділити одну з провідних ідей – надзвичайно шанобливе і дбайливе ставлення народу до природного середовища, розуміння своєї єдності з ним, відчуття позитивного впливу природи на людський організм.

Навчальні досліди, практичні роботи дають можливість школярам у доступній формі познайомитися з законами природи, зрозуміти явища, що відбуваються, встановити причинно – наслідкові зв’язки цих явищ, сприяють розвитку життєвої компетентності. Робота на навчально – дослідній земельній ділянці сприяє формуванню практичних умінь і навичок вихованців.

Використання інформаційно – комунікаційних технологій та методу проектів сприяє забезпеченню пошуку інформації із різноманітних джерел, підвищує ефективність екологічного виховання у сучасному інформаційному середовищі.

Одним із джерел отримання знань молодшими школярами про соціальні норми, формування у них бережливого ставлення до природи є екологічна казка. Казка як одна із ігрових форм діяльності, найбільш цікава, має великі потенційні можливості у формуванні екологічної культури вихованців. За казковим сюжетом приховані чіткі правила екології.

Таким чином, екологічна культура молодшого школяра охоплює знання про взаємозв’язки в природі та усвідомлення людини як її частини, розуміння необхідності берегти навколишнє середовище, уміння і навички позитивного впливу на природу, розуміння естетичної цінності природи, негативне ставлення до дій, що завдають шкоди нашому довкіллю. Список літератури

1.Освітні технології: Навчально-методичний посібник. – О.М.

Пєхота, К. : А. С. К. 2002.

 2.Л.В. Пономаренко. Екологічне виховання молодших школярів у процесі навчання. – Харків. Видавнича група “ Основа “, 2009.

3.Упорядники : О.Онопрієнко, О. Кондратюк. Метод проектів у початковій школі. - Київ. ТОВ Видавництво “Шкільний світ”, 2007.

4. Я пізнаю світ : Дит. енцикл. /авт. упоряд. Чижевський О. Є. – К. : Школа, 2005. – 414 с.

5.Червона книга України. Тваринний світ. Під ред. М.М. Щербака. – К.:Українська енциклопедія імені М.П. Бажана, 1994. – 464 с.

6.                  Твоя планета Земля: книга для читання про природу для молодших школярів – К. : Інтерпрес , 2004. – 352 с.

7.                  Майхрук М. І. Позакласна робота з природознавства. 1- 4 класи. Посібник для вчителя / М.І. Майхрук. – Тернопіль : Навчальна книга – Богдан, 2007.– 112 с.

8.                  Данилко О. Будь природі другом: еколог. проекти, сцен. шк. свят:

для учнів 1–4 кл. / О. Данилко, П. Вашковська. – Тернопіль : Підручники і посібники, 2008. – 96 с.