Формування духовно-моральних цінностей особистості в умовах інноваційного освітнього середовища

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗАРІЧНЕНСЬКИЙ ЛІЦЕЙ №1

ЗАРІЧНЕНСЬКОЇ СЕЛИЩНОГОЇ РАДИ

ВАРАСЬКОГО РАЙОНУ РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

«Формування духовно-моральних цінностей особистості в умовах інноваційного освітнього середовища»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

З досвіду роботи

Дробко Ірини Володимирівни

заступника директора

з навчально-виховної роботи

Зарічненського ліцею №1

 

 

 

 

Автор-упорядник: Дробко Ірина Володимирівна, заступник директора з виховної роботи Зарічненського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І ступеня - гімназія», спеціаліст вищої категорії

 

 

Назва роботи. Формування духовно-моральних цінностей особистості в умовах інноваційного освітнього середовища

 

 

 

У посібнику розкрито аспекти духовно-морального виховання учнівської молоді. Визначено  сутність поняття «духовна компетенція», розглянуто морально-духовні ціннісні орієнтації, подано авторську інноваційну технологію з формування духовно-моральної особистості учня в позаурочній роботі в загальноосвітньому навчальному закладі.

Особливу увагу приділено  діяльності духовно-виховного історичного центру «Скарбниця» створеного при навчальному закладі.

Матеріали посібника рекомендовані для використання в роботі класним керівникам, вчителям, керівникам гуртків, заступникам директорів з виховної роботи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

 

Передмова……………………………………………………………………...	5
Формування та розвиток духовно-моральних цінностей особистості в контексті сучасних викликів сьогодення……………………………………	6
Духовно-виховний історичний центр «Скарбниця»……………………….	9
Опис авторської інноваційної технології……………………………………	11
Експозиція №2.«Найвизначніші історичні пам’ятки України - лаври»…..	14
Експозиція №3.«Нобельське Євангеліє»…………………...………………..	16
Експозиція №4.«Виховання моральної самосвідомості учнів творами видатних митців»……………………………………………………………..	17
Експозиція №5.«Звичаї та традиції мого народу. 12 празників»………….	20
Експозиція №6.«Сакральна історія мого краю»……………………………	21
Результативність впровадження авторської інноваційної технології «Духовно-виховний історичний центр»……………………..………………	24
Висновок……………………………………………………………………….	25
Додатки…………………………………………………………………………	27

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПЕРЕДМОВА

 

Формування духовного світу дітей та молоді, духовності як і провідної якості особистості — велике і складне завдання, що стоїть у центрі уваги педагогів, вихователів, учителів, батьків, широкого педагогічного загалу. Особливої актуальності воно набуває сьогодні, коли складності соціально-економічного й політичного розвитку країни боляче вразили молодь. Серед дітей та молоді падає духовність, що пояснюється насамперед зниженням рівня життя в Україні, відсутністю соціальної захищеності, явним і прихованим безробіттям, інфляцією, невизначеністю моральних орієнтирів у політиці держави і повсякденному житті. Засоби масової  інформації дедалі більше впливають на суспільство й особливо на молодь, пропагують насилля, зброю, силу, прищеплюють моральний релятивізм,  і цинічно-гедоністичне ставлення до повсякдення. Усе це призводить до відчуження дітей та молоді від моралі, спонукає їх до власних пошуків самореалізації, найчастіше в андеграундній субкультурі, і врешті-решт до певного заперечення духовності й моральності як суспільно й особистістю значущих феноменів. Ці процеси посилюються кризовим станом сучасної сім'ї, яка перестає відігравати роль головного каналу залучення дитини до моральних цінностей.  І  причина – це криза духовності.

Духовний розвиток особистості слід розпочинати якомога раніше, з перших років життя дитини. Головні суспільні інституції, які покликані здійснювати духовне виховання особистості – сім'я, школа і церква. На жаль, кожна з цих інституцій самостійно не може справитися з цим відповідальним і нелегким завданням. Сьогодні вітчизняна система освіти має особливу місію, синтезувати в собі виховні впливи інших інституцій і здійснювати духовно-моральне виховання починаючи  з дитячого садочка, продовжуючи в школах та вищих навчальних закладах.

Переконана, що формування морально - духовного світу особистості — це велике і складне питання, що потребує комплексного і багаторівневого розв'язання. Сьогодні в Україні по-різному тлумачиться поняття духовності, розроблено різні підходи до її формування, які часто суперечать і заперечують один одного. Бажання допомогти дитині спонукає шукати спільні точки дотику між різними формами суспільної свідомості, вести діалог, звертатися до витоків духовності, що лежать у багатстві людської історії, культури, науки, філософії, релігії. У ситуації гострого дефіциту ціннісних установок і орієнтацій духовні і моральні цінності, які є основою гуманістичних цінностей, відіграють дедалі вагомішу роль у сучасному вихованні дітей та молоді. Отже, виникає гостра потреба в залученні морально – духовних цінностей до процесу виховання дітей, визначенні основних засад, цілей, напрямів, змісту, форм і методів формування моральності та духовності на їх основі, які разом з іншими складовими сприятимуть розвитку і формуванню духовної високоморальної особистості, майбутнього громадянина України.   

 

ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТОК ДУХОВНО-МОРАЛЬНИХ ЦІННОСТЕЙ ОСОБИСТОСТІ

 В КОНТЕКСТІ СУЧАСНИХ ВИКЛИКІВ СЬОГОДЕННЯ

 

Перед сучасною школою постає завдання виховати особистість, здатну до життєтворчої діяльності. Така особистість зуміє правильно обрати свій шлях у житті, зважаючи на власні можливості; буде ставити перед собою завдання самовдосконалення й саморозвитку, що стане запорукою успіху в різних сферах діяльності. Сучасний світ пред’являє високі вимоги до діяльності людини, конкурентоспроможною може бути лише по-справжньому компетентна особистість, здатна знаходити правильні рішення у конкретних життєвих ситуаціях. Саме ці пріоритети лежать в основі реформування сучасної загальноосвітньої школи. Тому актуальним завданням є реалізація компетентнісного підходу в навчанні.  Компетентність - це здатність застосовувати набуті знання, вміння, навички, способи діяльності, власний досвід у нестандартних ситуаціях з метою розв’язання певних життєво - важливих проблем. Компетентність є особистісним утворенням, яке проявляється в процесі активних самостійних дій людини.  Сьогодні особлива увага звернена на роль школи, як організатора освітнього та духовного середовища для розвитку особистості, формування її життєвої компетентності. Метою виховання учнів є формування морально-духовної життєво-компетентної особистості, яка успішно самореалізується в соціум,і як громадянин, сім’янин, професіонал. Складові життєвої компетентності (знання, уміння і навички, життєвий досвід, фізичний потенціал, задатки та здібності, риси характеру, креативність та інтелект, духовність особистості).

Саме ці складові дозволяють дитині вирішувати конкретні завдання та розв'язувати проблеми, які ставить перед нею життя. Життєву компетентність, як особистісну властивість людини, можна розвивати та вдосконалювати. Зупинюся на одній із складових життєвої компетентості, якою є духовна компетенція. 

Духовна компетенція — це сукупність духовних здатностей людини, які: 

•              обумовлюють її спроможність до самопізнання, саморозвитку, самореалізації та самоконтролю; 
•              виражають її мораль (сукупність прийнятих нею моральних норм) та моральність (здатність до власного морального пошуку), спроможність шукати сенс свого життя, формувати свої життєві принципи та цінності. 

Тому постає запитання: на основі яких цінностей можна сформувати духовно компетентну особистість? Визначимося з поняттям «цінність». Класифікація цінностей залишається науковою проблемою. Єдиного підходу до вирішення питання немає. Вважається, що найзагальнішою основою класифікації цінностей виступають: сфери громадського життя, носії цінностей, ієрархія цінностей. Основні сфери громадського життя звичайно розрізняють три групи цінностей:  матеріальні, соціально-політичні,  духовні.

Звичайно, не всі результати і не будь-якої людської діяльності стають цінностями, а тільки ті, які є соціально значущими, такими, що відповідають суспільним потребам та інтересам людей. Причому сюди відносяться не тільки речі але й ідеї, відносини, способи діяльності. Ми цінуємо і матеріальні блага, і доброту людських вчинків, і справедливість державних законів, і красу світу, і велич розуму, і повноту почуттів, і багато іншого. Цінність - те, що має певну матеріальну або духовну вартість; важливість, значущість чого-небудь. Зі словникових та авторських визначень категорій «цінність», вважаю за необхідне виокремити таку: цінність − це, за словами О. Сухомлинської, утворення, що містить почуття людей, спрямовані на ідеал, ідеальне, те, до чого вони прагнуть.  

      В основу змісту духовно-компетентного виховання покладено загальнолюдські морально-духовні цінності. Загальнолюдські моральні цінності  – це набуті попередніми поколіннями, незалежно від расової, національної чи релігійної належності, морально-духовні надбання, що визначають основу поведінки та життєдіяльності окремої людини або певних спільнот. Серед християнських моральних цінностей загальнолюдської значущості розрізняємо:

•         головні людські цінності, що визначають етичні цінності (життя, істина, добро, свобода); – чесноти(справедливість, сміливість, правдивість, щирість, любов до ближнього, вірність, довіра, скромність, відданість);
•         більш часткові моральні цінності (здатність ділитися з іншими власними духовними надбаннями; любов, спрямована на ідеалізовану цінність іншої особистості).

Виходячи з цієї ієрархії цінностей, моральні християнські цінності та установки мають абсолютний характер, значущість та виступають основними категоріями духовності. Такі нормативні цінності, як добро і зло, справедливість, любов, прекрасне і потворне, людські ідеали, норми, містяться в основі вчинків, діяльності людини, мають моральну значущість та впливають на загальне суспільне життя.Тому мета  педагогічного впливу полягає у прилученні дитини до цих християнських цінностей.

Спостерігаючи за плинністю життя, я постійно задаю собі питання:«Якими будуть наші діти, бачачи, що відбувається навколо, - добрими чи жорстокими;чуйними чи байдужими; співчуваючими, милосердними чи егоїстичними  кар'єристами?» І на думку приходять слова  німецького педагога А. Дистервега про те, що «ідея, якій служить учитель, полягає в насадженні моралі людському  роду». Це дійсно так. Адже від того, які орієнтири  у формуванні та становленні особистості будуть нами, вчителями, використовуватися, залежить,  якою людиною стане кожний з наших учнів, а в кінцевому результаті - залежить майбутнє України.

 

ДУХОВНО-ВИХОВНИЙ ІСТОРИЧНИЙ ЦЕНТР «СКАРБНИЦЯ»

 

Школа має бути в авангарді суспільних змін, так зазначено у проекті Концептуальних засад реформування середньої освіти «Нова українська школа».

Випускник нової української школи це - цілісна особистість, усебічно розвинена, здатна до критичного мислення; патріот з активною позицією, який діє згідно з морально-етичними принципами і здатний приймати відповідальні рішення; новатор, здатний змінювати навколишній світ, розвивати економіку, конкурувати на ринку праці, вчитися впродовж життя.

Світогляд людини закладається саме в школі. У школі формується особистість, її громадянська позиція та професійні якості. Школа для дитини – це не просто дім знань із предметів, а дім, де дають освіту для життя. Цінність предметів у їх виховній спрямованості.

Одним із восьми компонентів формули Нової української школи є наскрізний процес виховання, який формує цінності. Це виховання на цінностях.

На сучасному етапі розвитку українського суспільства спостерігається падіння рівня моралі, втрата духовних орієнтацій, нездатність людей до самопізнання, відсутність потреби у самовдосконаленні, саморозвитку.

Проблема формування людяності, духовних цінностей широко досліджувалася і розроблялася класиками педагогіки, зокрема В.Сухомлинським. Як зазначав В.Сухомлинський, основним завданням учителя є зробити безцінні моральні багатства людства особистим здобутком кожної дитини.

Формування морально-духовних цінностей у працях В.Сухомлинського розглядається як шлях від поняття до переконання, що включає виховання моральних почуттів, ідеалів, знань, вчинків, звичок.

Процес морального-духовного виховання є не що інше, як передача підростаючому поколінню всього того цінного досвіду людства, яке воно нагромадило за всю історію свого розвитку. Цей досвід закріплений в діяльності, поведінці людей старшого покоління, звичаях і традиціях народу, в моральних знаннях, у теорії моралі, в етиці як науці. Отже, засвоєння моральних знань є важливою умовою морально-духовного виховання.

Завдання школи – на основі моральних цінностей, утверджених, здобутих, завойованих старшими поколіннями, створювати реальні моральні, високоідейні, громадянські стосунки в колективі.

Формування моральної культури школярів здійснюється у різноманітних видах діяльності: навчальній, трудовій, громадсько-корисній, особливо в таких її видах, де учні знаходяться в ситуації безпосереднього вияву турботи про інших, надання допомоги і підтримки, захисту слабшого, молодшого, хворого....

До форм морального виховання відносять спеціальні уроки, етичні бесіди, відверті розмови, диспути, лекції, тематичні вечори, свята народного календаря, благодійні заходи, створення альманахів з історії родоводу, вечорниці тощо.

Сучасний світ дуже жорстокий і не простий. Нині серед учнівської молоді часто трапляються випадки  насильства, активізувалися такі негативні явища як булінг, цькування, переслідування, кібертретирування, секстинг тощо. Діти стають агресивними і безжалісними. Ми намагаємося вибудувати так освітній процес, щоб передбачити всі ситуації і працювати на випередження. Тому  я хочу презентувати одну з нетрадиційних, цікавих та дієвих форм роботи, яку ми створили та використовуємо в Зарічненському навчально-виховному комплексі «Загальноосвітня школа І ступеня - гімназія» - це духовно-виховний історичний   центр «Скарбниця», який дає змогу проводити заочні подорожі, екскурсії, бесіди, години спілкування в 5 напрямках з формування духовно-моральних цінностей особистості,  тобто містить такі експозиії: «Загальнолюдські цінності: осмислення вічних істин», «Найвизначніші історичні пам’ятки України - лаври», «Сакральна історія мого краю. Нобельське Євангеліє», «Виховання моральної самосвідомості учнів творами видатних митців», «Звичаї та традиції мого народу. 12 празників».

 

ОПИС АВТОРСЬКОЇ ІННОВАЦІЙНОЇ ТЕХНОЛОГІЇ

Експозиція №1. «Загальнолюдські цінності: осмислення вічних істин»

 

Духовно-виховний центр є осередком формування милосердя, доброти, людяності, любові до ближнього. Вихованець має усвідомити історичний шлях гуманізації людини, труднощі, з якими вона стикалася і які долала у процесі свого розвитку, жертви, на які часто йшла заради моральних принципів, стратегію служіння людям і сенс життя. Дитина приходить у цей світ в любові, росте, дорослішає і попадає в соціум, який повний спокус… Спиртне, тютюн, наркотики, психотропні речовини, раннє статеве життя, інтернет залежність, гроші – чинники, які негативно впливають на підростаюче покоління. Опинившись  на роздоріжжі,  дитина має вибрати правильний шлях між добром і злом, між ненавистю і любов’ю. А завдання вчителя – скерувати її на шлях істини, підібравши такі форми і методи, які вплинуть на дитину, не залишать байдужою її душу. Використовуючи експозицію №1 ми маємо можливість у різних формах з’ясувати, такі поняття, як: добро, зло, любов, ненависть, зрада, підтримка, милосердя та інші.

Так наприклад із старшокласниками  проводимо практичне заняття «Смисложиттєві цінності», яке дає можливість визначитися із найважливішими речами в житті, чи все ми робимо правильно, а в чому помиляємося, як потрібно будувати своє життя.

Серед експонатів ми маємо великий глиняний глечик та три миски наповнені камінням і піском. В одній - великі камінці з написами на кожному: родина, сім'я, віра, духовний розвиток, мудрість. У другій мисці дрібні камінці з написами: навчання, робота, дім, достаток, гроші, багатство, матеріальний добробут. У третій мисці – пісок. Для учнів ставиться звичайне запитання, що в житті для них найважливіше. Діти висловлюють свої думки, а вчитель паралельно проводить експеримент, порожній глечик заповнює великим камінням, після чого запитує в учнів:

• Цей глечик повний, чи не так?
• Так, відповідають діти.

Вчитель кидає жменю дрібних камінців і злегка трусить глечик. Камінці заповнили пустоти між великим камін­ням.

• А тепер глечик повний?

Учні ствердно кивають головами. Тоді ми беремо жменю піску і засипаємо його в глечик. Пісок заповнив пустоти, що залишилися. Тепер давайте разом зробимо висновок.

Велике каміння — це найважливіші речі в житті: родина, сім'я, віра, духовний розвиток, мудрість. Якщо втратиш усе, крім цього, твоє життя все одно буде повним.

Дрібні камінці — це також важливі для вас речі: навчання, робота, дім, достаток, гроші, багатство, матеріальний добробут. А пісок — дрібниці, які насправді не мають жодного значення.

Деякі люди роблять помилку. Вони спочатку засипають у глечик
пісок, і в ньому не лишається місця для каміння, тобто наповнюють себе дрібницями і самі стають примітивними. Так і в житті. Якщо
витрачати сили на дрібні й незначущі речі, у ньому не буде місця для найважливіших цінностей. Тому передусім  слід подбати про велике каміння,
не забувати й про дрібне. А пісок хвилі життя самі наб'ють у проміжки
між ними.

 

 

 

 

З метою формування в учнів усвідомлення життєвих цінностей, як основи бачення власної життєвої перспективи в духовно-виховному центрі часто проводимо вправу «Мішок щастя». Учні пишуть на стікерах, що для кожного треба, щоб бути щасливим. Потім обговорюємо це по колу, а далі всі стікери кидаємо в торбинку, яка називається «Мішок щастя». Добре перемішуємо і ділимось своїм щастям з іншими навпомацки витягаючи стікер свого товариша. Вчитель робить підсумок: «Будьмо щасливими! Не втомлюймось приносити щастяіншим! Бо ж кожен день – єдиний та неповторний. Бо ж кожен з нас заслуговує на радість та посмішку!»

У нашому духовно-виховному центрі є скринька наповнена канцелярськими скріпками. З метою усвідомлення впливу шкідливих звичок на здоров’я дітей ми з учнями часто проводимо вправу «Скріпка». Учні беруть по одній скрипці, їм  дається завдання розігнути її і скласти якусь фігурку. Потім потрібно повернути її в початкову форму. Звичайно, зробити це нікому не вдається.

Отож, робиться висновок. Давайте уявимо, що наше здоров’я – це скріпка. Ми робимо з ним все, що завгодно, а саме: куримо, вживаємо спиртні напої, починаємо раннє статеве життя, при цьому не захищаючи себе. Потім ми хочемо бути здоровими, але це вже неможливо так само, як повернути цю скріпку у початкову форму. Здорова людина може й повинна орієнтуватися у своєму способі життя на позитивний досвід старшого покоління й на негативний досвід хворих людей. Важливою складовою здорового способу життя є не тільки відсутність хвороб, але й відчуття щастя, гармонії із собою й навколишнім світом, твор­чість, можливості власної реалізації.

Ми впевнені, що можемо з користю провести час біля експозиції «Загальнолюдські цінності: осмислення вічних істин», а учні самі зробити відповідні висновки, переконавшись на практичних вправах. (Додаток 1)

Цікавими та корисними для учнів стануть притчі: «Про царя Соломона», «Суперечка птахів», «Все залежить від тебе» і тд.

Експозиція №2. «Найвизначніші історичні пам’ятки України - лаври»

 

Оскільки ми маємо духовно-виховний історичний центр, і наші діти дуже люблять подорожувати, то ми вирішили зробити експозицію з інформацією розміщеною на стендах про найбільші святині нашої країни. Ми вважаємо, що діти повинні бути обізнані з тією прекрасною спадщиною, яку нам залишили  предки.

В Україні є найбільша кількість діючих лавр – їх є п’ять, дві греко-католицькі та три православні. Києво-Печерську лавру, одне із семи чудес України, православні християни вважають другою за святістю після Єрусалима. Зараз це комплекс, який розташований на 28 гектарах. А починалося все з однієї печери посеред густого лісу. Історія Лаври веде відлік із 1051 року, ще із часів правління князя Ярослава Мудрого. Унікальний монастирський комплекс у 1990 році був внесений ЮНЕСКО до Списку пам'яток всесвітнього значення. Щорічно тисячі туристів з усього світу відвідують давню святиню Києва. Особливий інтерес викликають Ближні і Дальні печери, це справжні унікальні підземні лабіринти. Тут покояться мощі літописця, історика, письменника Нестора, першого слов’янського лікаря-цілителя Агапія, родоначальника іконописця Аліпія, письменника-богослова Никона, чернігівського князя Святослава, славнозвісного Іллі-Муромця і багатьох інших.

Почаївська лавра – найбільша православна святиня Волині й друга, після Києво-Печерської лаври в Україні. Свято-Успенська Почаївська лавра вражає своєю величчю і блиском золотих куполів. З сивої давнини й по сьогодні Почаївський монастир є однією з найшанованіших святинь, яку щорічно відвідують тисячі прочан. Це величний архiтектурний ансамбль, що складається з 16 церков, резиденції архиєпископа, дзвiнницi, келiй. Усi будівлі iдеально поєднуються з мальовничим ландшафтом, скелястим схилом гори та терасами. Існує багато версій про створення монастиря. За однією з них, монастир заснували київські ченці, рятуючись від набігів татар у 1240 році. Перші документальні згадки про святу обитель належать до 1527 року.

Основними святинями Почаївської лаври є мощі преподобного Йова і Амфілохія Почаївського; слід стопи Богоматері з цілющим джерелом; чудотворна ікона Матері Божої.

Серед крейдяних пагорбів, вкритих реліктовим лісом Національного природного парку «Святі Гори», на правому березі Дінця розташувався архітектурний ансамбль Успенського чоловічого монастиря, який в 2004 році набув статусу Лаври. Час і авторство Миколаївської церкви – дивовижної споруди в стилі українського бароко залишаються невідомими вже четверте століття. Єдність храму з природним матеріалом крейдяної скелі та оточуючим природним ландшафтом виводять культову споруду в розряд унікальних об’єктів культурної спадщини України, аналогів якому немає.

Свято-Успенська Святогірська Лавра – розташована на схилах навислих над водою мальовничих крейдяних гір, що здавна називали Святими. Документально Святі Гори відомі з 1526 р. У писемних джерелах монастир у скелі згадується вперше під 1624 р. Існує дві версії щодо заснування монастиря. Відповідно до однієї, монастир заснували ченці Печерської лаври, що пішли з Києва, розореного монголами у середині ХІІІ ст., а за другою версією – афонські монахи, що йшли на Русь по Сіверському Донцю, це місце нагадало їм рідну Святу гору Афон.

Отже, експозиція «Найвизначніші історичні пам’ятки України - лаври» дає можливість провести захоплюючі екскурси по визначних місцях нашої країни, розповісти учням про славну та багату історію нашого краю, ознайомити з  архітектурними ансамблями святинь, які відомі всьому світу та знаходяться на нашій землі. (Додаток 2)

 

Експозиція №3. «Нобельське Євангеліє»

 

В Україні кожен житель знає про Пересопницьке Четвероєвангеліє, яке писалося в 1556-1561 роках. Дотепер воно популяризується в нашій державі. І зовсім мало людей чуло та знає про Нобельське Четвероєвангеліє, датоване 1520 роком, яке є старішим за Пересопницьке на 41 рік. Тому ми створили інформаційний стенд, що містить сенсаційну для українців новину – розповідь про рукописне Нобельське Четвероєвангеліє. (Додаток 3)

Нобельське Четвероєвангеліє, написане 1520 року в селі Нобель Зарічненського району, зберігалося у тамтешній церкві. Але у 1856 році граф Тишкевич заснував у Вільнюсі Музей давнини, і споряджена ним на Полісся археографічна експедиція десь у 1860 році забрала Євангеліє з Нобеля. Його сліди місцеві краєзнавці Валентина Тумашта та Павло Дубінець виявили у Вільнюсі в Бібліотеці Академії наук Литви. Нині воно вважається найдавнішою писемною пам'яткою українського Полісся.

Історична знахідка Нобельського Четвероєвангелія, яке вийшло у світ у 1520 році, руйнує міф про те, що українське Полісся (сучасна Рівненщина) було населено неосвіченими мешканцями.

Наукова цінність цієї знахідки – ствердження того, що на початку 16 століття книги активно використовувалися на території усієї України.

За сприяння меценатів виготовлено 4 репринтних копії Нобельського Євангелія.

І 22 жовтня 2019 року, в Інформаційній агенції «Главком» провели першу презентацію факсимільної копії Нобельського Евангеліє. Найдавнішу писемну пам'ятку українського Полісся колись створили на Зарічненщині, зберігають в Литві, а тепер її можна побачити і в Україні. Ще одну копію реліквії  повернули у храм села Нобель на Зарічненщину.  Одну з репринтних копій найдавнішої поліської святині передали директору Інституту української мови НАН України Павлові Гриценку для детального дослідження і введення в науковий обіг. А оригінал цієї пам’ятки мови і культури, створений в селі Нобель Зарічненського району, нині зберігається у Бібліотеці академії наук Литви імені Врублевських у Вільнюсі.

 Розповідаючи учням про Нобельське Четвероєвангліє ми робимо акцент на те, що це книга вічної істини, яка є мірилом для оцінки життєвості й сили народу.

Такі уроки моральності завжди огорнуті загадковістю, силою, теплотою, трепетом,  не лише ознайомлюють присутніх із божественною книгою, а й для багатьох можуть стати дороговказом досконалого життя.

 

Експозиція №4. «Виховання моральної самосвідомості учнів творами видатних митців»

 

На стелі духовно-виховного центру ми розмістили фрагмент фрески Мікеланджело Буанаротті «Створення Адама», яка прикрашає склепіння Секстинської капели. Якщо розглянемо саму фреску, то бачимо Всевишнього в образі сивочолого, але повного фізичних сил старця. Внизу і зліва зображена фігура Адама. Це прекрасний юнак. Його сили ще не розбуджені, він тягнеться до Бога слабкою рукою. Десниця Господа ось-ось повинна торкнутися її і передати людині життєву енергію. Коли дві руки з'єднаються, акт творіння завершиться. У такий  непростий час дуже багато людей потребує підтримки, і ми повинні бути готовими простягнути руку допомоги.

Ми зібрали і презентували учням твори світових митців з біблійно-релігійним сюжетом, які мають потужний виховний вплив. Так нами створена ціла виставка найвідоміших репродукцій картин, починаючи від епохи Відродження та закінчуючи сюрреалізмом. По кожній картині окремо можна проводити бесіду, яка не залишить байдужим жодного учня. (Додаток 4)

Ось, наприклад, Леонардо да Вінчі «Таємна вечеря». На фресці  зображено останню вечерю Ісуса Христа з учнями-апостолами, що відбувається в Єрусалимі напередодні його арешту римлянами. Згідно з писанням, Ісус сказав під час трапези, що один з апостолів зрадить його. Леонардо да Вінчі постарався зобразити реакцію кожного з учнів на пророчу фразу Вчителя. Для цього він ходив по місту, говорив з простими людьми, смішив їх, турбував, обнадіював. А сам при цьому спостерігав за емоціями на обличчях. Метою автора було відображення знаменитої вечері з чисто людської точки зору. Саме тому він зобразив всіх присутніх в ряд і нікому не домалював німба над головою, як це любили робити інші художники.

Як стверджують історики, складніше всього Леонардо да Вінчі далося написання двох персонажів: Ісуса та Юди. Художник намагався зробити їх втіленням добра і зла, тому довго не міг знайти підходящих моделей. Одного разу італієць побачив у церковному хорі юного співака – настільки одухотвореного і чистого, що сумнівів не залишилося: ось він – прототип Ісуса для його «Таємної вечері». Але, незважаючи на те, що образ Учителя був написаний,  Леонардо да Вінчі ще довго коригував його, вважаючи недостатньо досконалим. Останнім ненаписаним персонажем на картині залишався Юда. Художник годинами бродив по самих злачних місцях, вишукуючи серед занепалих людей модель для написання. І ось, майже через 3 роки йому пощастило. В канаві валявся бомж в стані сильного алкогольного сп'яніння. Художник наказав привести його в майстерню. Чоловік майже не тримався на ногах і не розумів, куди він потрапив. Однак, вже після того, як образ Юди був написаний, п'яниця підійшов до картини і зізнався, що вже бачив її раніше. 

На подив автора чоловік відповів, що три роки тому він був зовсім іншим, вів правильний спосіб життя і співав у церковному хорі. Саме тоді до нього підійшов якийсь художник з пропозицією написати з нього Христа. Так, згідно з думкою істориків, Ісус та Юда були списані з одної і тої ж людини в різні періоди його життя. Це ще раз підкреслює той факт, що добро і зло йдуть так близько, що іноді межа між ними невідчутна.

Жодного з присутніх не залишить байдужим картина нідерландського художника Ієроніма Босха «Cім смертних гріхів та Чотири останні речі». У центрі картини знаходиться зображення Всевишнього з надписом «лат. Cave, cave, Deusvidet» або «Бійся, бійся, Господь усе бачить». Далі від нього розходяться промені, а в семи сегментах зображено й підписано латиною сім смертних гріхів: гординя, жадібність, хтивість, заздрість, ненажерливість, гнів, лінощі. Звичайно діти у повсякденному житті, так як і дорослі не завжди задумуються над цими поняттями, тому ми вчителі, підбираючи різні форми і методи повинні про це говорити.

Також потужний виховний потенціал мають картини: Пітера Пауля Рубенса «Каїн вбиває Авеля», Рембрандта «Повернення блудного сина», Рафаеля Санті «Сікстинська Мадонна», Сандро Боттічелі «Поклоніння Волхвів»,  Ель Греко «Апостоли Петро і Павло», П'єтраЛонґі «Сповідь», Пітера Пауля Рубенса «Розп’яття. Удар списа», Вільма Блейка «Сатана, Гріх і Смерть», Сальвадор Далі «Таємна вечеря» та «Христос Святого Іоанна Креста»,  Міколаса Чурльоніса «Рай», Тараса Шевченка «Почаївська лавра з півдня» та інші.

 

 

Експозиція №5. «Звичаї та традиції мого народу. 12 празників»

 

Наш народ має багату культуру, величезний скарб якої складається з цінностей, надбаних багатьма поколіннями. З прадавніх часів до нас ідуть життєва мудрість та настанови щодо способу життя. Вони закладені в українських звичаях, обрядах, фольклорі, адже в них - світовідчуття та світосприймання нашого народу. У них пояснюються та обґрунтовуються взаємини між людьми, цінність духовної культури окремої людини і народу взагалі.

Дуже тісно народна творчість пов'язана із звичаями, що являють собою закони, якими українці керувались щоденно.

Як і рідна мова, звичаї об'єднують людей в один народ. Того, хто забуває звичаї, карають Бог і люди, а за українським повір'ям, у батьків, що не дотримуються звичаїв, народжуються діти, які стають вовкулаками.

У даній експозиції ми зібрали матеріали про дванадцять празників християн, про  звичаї та обряди, яких дотримувались наші предки. Доповнили експонатами, які вдалося зібрати. Бібліотекарем навчального закладу виготовлено дванадцять інформаційних ілюстрованих буклетів про кожне християнське свято.

Окрім того, ми практикуємо змінні експозиції. Так напередодні новорічно-різдвяних свят у духовно-виховному історичному центрі «Скарбниця» створено експозицію «Святвечір на Поліссі», метою якої є збереження і розвиток народних традицій, плекання у школярів високої духовності, формування ціннісних ставлень до минулого. Завдяки виставці учні мали змогу дізнатися про те, як наші предки відзначали Новий рік, Святвечір, Різдво. Побачити глиняний посуд, воскові свічі, рушники, якими користувалися на початку ХХ століття. На Поліссі традиційним святковим символом на Новий рік була не зелена ялинка, а дідух  виготовлений із першого зажинкового снопа. Саме він та різдвяна шопка найбільше привертають увагу відвідувачів.
Експозиція, максимально наближена до прадідівських традицій нашого регіону, є справжньою духовною скарбницею, яка вчить не тільки шанувати минуле, а й творити майбутнє.

Діти дуже люблять слухати про святкування та дотримання народних традицій, діляться своїм досвідом, дома обговорюють почуте та побачене з батьками. Зібрані матеріали, які шляхом ознайомлення з християнськими цінностями, сприятимуть входженню школярів у традиції і культуру українського народу, особистісному зростанню майбутніх громадян України. (Додаток 5)

Експозиція №6.«Сакральна історія мого краю»

 

Цікавою та неповторною в нашому духовно-виховному історичному центрі є експозиція «Сакральна історія мого краю». В ній зібрана інформація про всі православні культові споруди, які знаходяться на території нашого району і  мають певну історичну цінність. Завдяки нашим геніальним предкам, наша земля протягом багатьох століть прикрашалась чудовими культовими архітектурними пам'ятками, авторами яких здебільшого були наші співвітчизники. Ці духовні перлини, які століттями милували око нашим дідам-прадідам, були осередком духовної культури, народної моралі, Божого Слова. А скільки таємниць вони мають…і яку історію…Про це треба говорити, і ми це робимо проводячи захоплюючі екскурсії про унікальні архітектурні споруди нашого краю. 

Із захопленням відвідувачі слухають історію про найдавнішу архітектурну споруду в нашому районі церкву Різдва Пресвятої Богородиці, яка була побудована в с. Муравин у 1760 році. В середині ХVІІІ століття село належало римо-католицьким ченцям Домініканського ордену. Окружна резиденція ордену довгий час перебувала в місті Пінськ (нині – м. Пінськ Республіки Білорусь). Саме з ініціативи монахів Домініканського ордену і збудували в 1760 році дану Різдво-Богородичну церкву, спочатку як костел. Освячена була споруда також як католицький храм, але із поширенням впливу російської церкви на Поліссі на початку ХІХ століття вона перетворилася на православний храм.

Церква пережила дуже багато за свою історію – дві світових війни, революцію та громадянську війну, польське панування і найважчий свій період –  час більшовицького атеїзму. Проте радянська влада не спромоглася в свій час зруйнувати храм чи хоча б його перебудувати в силу багатьох причин. Але головною є думка, що сама споруда церкви мала слугувати архітектурною пам’яткою регіону, якою вона без сумніву, і є насправді. У нинішній час будівля Різдво-Богородичної церкви села Муравин є найстарішою сакральною спорудою Півдня Пінщини і, напевно, найстарішою із усіх споруд регіону, докладні відомості про рік будівництва котрої збереглися в різних історичних та церковних документах.

Неймовірною є історія і церкви Святого Дмитрія в с. Серники. Збережена дерев’яна дзвіниця датується 1770 роком. Ймовірно, попередня церква походила з середини XVIII ст. Замість неї у 1821 році (дата на надпоріжнику вхідних дверей до церкви) завдяки пожертвам власників села князів Пінських і парафіян зведена нова дерев'яна споруда, яка існує до сьогодні. Конструкція будівлі створена виключно з застосуванням дерев'яних елементів. Вся споруда зроблена без жодного цвяха. Церква весь час була чинною. Не раз ремонтована. Єдина в Зарічненському районі пам'ятка архітектури національного значення.

Окрасою селі Морочно є Церква Святої Мучениці Параскеви. Місцеві жителі через надання величі своїй святині стверджують, що їй більше ніж п’ятсот років. Чисельні історичні, церковні відомості й документи, називають іншу дату будівництва та освячення церкви – 1815 рік. Більш того відомо й про головного будівничого, чиїм коштом була церква збудована – це місцевий поміщик Терлецький. Безумовно, зважаючи на те, що село мало важливе значення у ХVІ – ХVІІ століттях, тому можна стверджувати, що в ньому й до цього був православний храм. Але  нинішня церква є наступницею попередніх і через те, що будівельний матеріал – дерево, через вогкості повітря на Поліссі, а також із-за чисельних підтоплень, котрі можуть траплятися кілька разів на рік, не є таким довговічним, щоб в цілісності зберегти добротною будівлю більше ніж п’яти століть. Цілком вірогідно, що збудований на початку ХІХ ст. храм відобразив у собі конструктивні елементи свого попередника, повторюючи його риси, тип та стиль.

І так ми зібрали інформацію про всі сакральні архітектурні споруди нашого району, які мають історичну цінність. (Додаток 6)

Цінністю нашого духовно-виховного історичного центру є експонати  17-18 століття: «Мінея» (на місяць січень) церковно-богослужбова книга, кінець 18 ст. Церковний збірник для хористів, рік видання 1898 р. Книга «Святкове богослужіння у Великодню ніч», рік видання 1796 р. Книга «Ніч на Різдво», рік видання 1895р. Сюжети з Біблії, якими була оздоблена церква Різдва Пресвятої Богородиці в с. Муравин, рік видання 1931р. Тканий рушник прикрашений ручною вишивкою, 1937 року. Глиняний посуд, початку 19 століття. Ювілейні монети номіналом 2 гривні «Се́рце віддаю́ ді́тям», випущені Національним банком України. Присвячені видатному українському педагогу, публіцисту, дитячому письменнику, 100-річний ювілей якого включено до пам'ятних дат, що відзначаються на рівні ЮНЕСКО - Василю Олександровичу Сухомлинському. Ці монети не випадкові в нашому духовно-виховному центрі, адже Сухомлинський увійшов в історію української школи як творець «школи радості». Ідеї, запропоновані педагогом, лягли в основу нової української школи, що впроваджується в Україні. (Додаток 7)

Отож, поєднання вищих цінностей світського й релігійного інформаційного потоків може дати чудові духовно-інтелектуальні плоди. Саме тому наша мета - виховати людину духовну, яка ніколи не втомиться шукати істину, смисл життя, не стане рабом обставин, навчиться розрізняти добро і зло, красу і потворне. Основою духовності мають виступати релігія, мораль, наука, мистецтво і культура.

 

РЕЗУЛЬТАТИВНІСТЬ ВПРОВАДЖЕННЯ

АВТОРСЬКОЇ ІННОВАЦІЙНОЇ ТЕХНОЛОГІЇ

 

В Зарічненському навчально-виховному комплексі «Загальноосвітня школа І ступеня - гімназія» діяльність з формування духовно-моральних цінностей особистості ведеться в системі, на основі принципів особистісно-орієнтованого підходу в православних християнських традиціях.

Має місце динаміка в рівні позначених знань, умінь і навичок учнів. У дітей сформовані уявлення про духовно - моральні норми поведінки християнина.

Зростає рівень моральної вихованості та організованості дітей.

Учні мають достатнє уявлення про православні традиції, звичаї та обряди, елементи культури (архітектура, живопис, декоративно-ужиткове мистецтво).

На достатньому рівні сформовані уявлення про життєві цінності православної людини.

Пріоритетними є сформовані почуття гуманізму, людяності, милосердя.

Сформовані основи духовно-морального спрямування відповідно до витоків народної культури та педагогічної спадщини педагога – гуманіста В.О.Сухомлинського.

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВОК

Духовно-моральне виховання підростаючого покоління – складний і багатогранний процес. Звичайно, навчальний заклад не може захистити дитину від негативного впливу середовища, але в змозі заповнити її вільний час, надати можливість самореалізуватись. Духовного вакууму не буває. Доцільно організована система виховної роботи сприяє реалізації стратегічної цілі виховання високодуховної молоді з чіткими ціннісними орієнтаціями, формуванню духовно і морально багатої особистості, засвоєнню нею низки морально-етичних норм, впливає на розвиток почуттів, волі, характеру і високої моралі.

Вчитель здатен вплинути на моральні та духовні переконання вихованців і, за словами філософа Генрі Сідгвіка, дати дітям «моральний компас» у сучасному світі. Ми повинні пам’ятати: що будемо сіяти, те й будемо пожинати! А як ми будемо це робити, то вже інша справа… Хтось мудрий сказав: «Не треба боятися духовності у стінах шкіл, треба боятися її відсутності».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЛІТЕРАТУРА

1. Богуш А.М. Дефініції "духовність" і "моральність" в аспекті національного виховання в Україні / А.М. Богуш // Морально-духовний розвиток особистості в сучасних умовах : збірник наукових праць. – К., 2000.
2. Бех І.Д. Цінності як ядро особистості / І.Д.Бех // Цінності освіти і виховання : науково-методичний збірник / за заг. ред. О.В. Сухомлинської. – К., 1997.
3. Бех І.Д. Вихованняособистості :Сходження до духовності / І.Д. Бех. – К. :Либідь, 2006.
4. Ярмусь С. Досвідвіриукраїнця :Вибрані твори / упорядн.  А. Колодний / С. Ярмусь. – К. : Світзнань, 2002.
5. Життєва компетентність особистості: від теорії до практики: наук.-метод. посіб. / За ред. І.Г.Єрмакова. − Запоріжжя: Центріон, 2005.

 

Інтернет ресурс

6. http://ap.uu.edu.ua/article/192
7. https://www.narodnaosvita.kiev.ua
8. http://ru.osvita.ua/

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 1.

Експозиція №1. «Загальнолюдські цінності: осмислення вічних істин»

 

 

 

 

Додаток 2.

Експозиція №2. «Найвизначніші історичні пам’ятки України - лаври»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 3.

Експозиція №3.«Нобельське Євангеліє»

 

 

Додаток 4.

Експозиція №4. «Виховання моральної самосвідомості учнів творами видатних митців»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 5.

Експозиція №5. «Звичаї та традиції мого народу. 12 празників»

 

Додаток 6.

Експозиція №6.«Сакральна історія мого краю»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 7.

Експонати духовно-виховного історичного центру «Скарбниця»