Формування голосу естрадного співака у студентів музичних факультетів як вдосконалення процесу підготовки учителя музики

Формування голосу естрадного співака у студентів музичних факультетів як вдосконалення процесу підготовки учителя музики у вищих музично-педагогічних учбових закладах у зв'язку зі зміною  в Україні художньо-естетичної парадигми в галузі музичної освіти  було і  наразі залишається актуальним. Підвищення майстерності педагога і майбутнього естрадно-джазового виконавця є одним з чинників його професійного росту, показником допитливості розуму і бажання не зупинятися на досягнутому та відкривати для себе усі нові горизонти педагогічних знань і умінь. Саме вища школа з її особливою, ключовою функцією у формуванні сучасної людини,   просуває вперед процес виховання і підготовки майбутніх учителів музики з орієнтацією на фундаментальні цінності загальносвітової культури.

Глобалізація суспільного розвитку, зближення націй,народів, держав, освітніх систем у зв'язку з відміною ідеологічних обмежень привели до того, що одностороння спрямованість підготовки естрадного співака і вчителя співу відходить в минуле, поступаючись місцем орієнтації на ширше коло цінностей  суспільства новітніх науково-інформаційних технологій. Проте, не маючи в розпорядженні необхідних знань з області сучасних вокально-інструментальних жанрів, не враховуючи інтереси і схильності сучасної молоді,естрадний співак  сьогодні вже не може  повноцінно впливати на музичні вподобання сучасної молоді і тим самим робити вплив на формування її естетичних смаків, на підвищення загальної культури слухачів, переважна кількість яких учнівська і студентська молодь. Як наслідок – у цієї категорії споживачів естрадно-джазової продукції не тільки знижується інтерес до учбових та позакласних занять музикою, але й змінюється їх особистісне відношення до учителя музики і співів, знижується самостійна творча активність, все частіше вони опиняються під впливом музичних виробів сумнівної цінності. Тому й стратегія розвитку сучасного українського суспільства в умовах соціально-економічних реформ об’єктивно потребує підвищення вимог до освітньої системи та професійної підготовки фахівців естрадного вокалу.

Вокально-інструментальна естрадна музична культура в її кращих проявах сьогодні є не лише органічною приналежністю побуту людини, але і свого роду атрибутикою сучасного музичного мистецтва, що наочно виражене при вивченні запитів і художньо-естетичних потреб української молоді.

Сьогодні вже недостатньо вирішувати тільки завдання  технологічно - постановочного і рухо-соматичного характеру, а необхідно розширювати художньо-виконавський жанровий діапазон. Проте питання формування естрадного голосу співака в аспекті естрадно-джазового вокального мистецтва доки ще не були предметом спеціального дослідження в процесі виховання і підготовки  студентів музичних факультетів в умовах вищої школи.

Статистика показує, що більшість випускників-вокалістів естрадних відділень вищих учбово-педагогічних закладів  досить успішно поєднують концертну діяльність з педагогічною, викладаючи основи музичного мистецтва і вокалу учням шкільного віку. Це ставить нові проблеми і накладає ще більше відповідальності в процесі підготовки учителя музики і співу, даючи можливість в практичній діяльності активно впливати на формування художнього смаку молоді з естради і академічної музики як у безпосередньому спілкуванні так і з концертної естради .Тому основним критерієм роботи навчального закладу є рівень підготовленості випускників-вокалістів,раціональне поєднання теоретичних знань з умінням застосовувати їх на практиці,що означає потребувати пошук ефективних форм і методів мистецького навчання, удосконалення навчальних планів, програм, розробку навчально-методичних посібників. Безсумнівно, що без урахування інтересів і захоплень школярів і молоді,  без спеціальних знань викладача естрадного-джазового співу з області сучасних музичних стилів, різних жанрово-художніх напрямів і специфічних особливостей звуковідтворення, спеціаліст-естрадник працювати не може. Перед педагогом стоїть завдання формування смаків і музично-естетичних потреб учнів навіть у рамках їх інтересів, що вже склалися. Тому учитель сьогодні повинен не лише знати репертуар естрадних жанрів, але і уміти грамотно його виконувати. Проводити таку роботу на рівні самодіяльності, враховуючи велику інформованість молоді і активність майже некерованих ЗМІ, вже неможливо; це повинні робити професіонали-музиканти. 

Таким чином, виникає певне протиріччя: потреба широкої шкільної і позашкільної практики - з одного боку, і неопрацьованість цієї проблеми -з іншою. Саме тому сьогодні з метою вдосконалення процесу вокальної підготовки і формуванням естрадного голосу студента музичного факультету-майбутнього  педагога-вокаліста, необхідно враховувати синергетичне існування численних напрямів у вокальному мистецтві різноманітних жанрів, які є невід'ємною частиною і загально-культурним надбанням сучасного світового вокального мистецтва.

 Враховуючи велику виховну дію на підліткову і молодіжну аудиторію власного виконання учителя музики, а також його ерудиції (компетентності) в цій області, необхідно так сформувати його професійно-виконавський рівень  як педагога і музиканта естрадного співу, що дасть йому можливість переконливо і авторитетно впливати на свідомість і почуття школярів і юнацтва, краще формувати їх смаки і переваги. Треба братии до уваги, що професіоналізм естрадного виконавця-вокаліста формується в процесі спеціальних вокальних занять - розвитку голосу естрадного співака сприятиме техніка співу, яка припускає функціонування голосового апарату в співі з таким же ступенем свободи, зручності і легкості, як і в процесі спокійної мови, незалежно від умов фонації, тобто техніка співу в мовній позиції.  Оволодіння технікою співу в мовній позиції буде можливо, якщо:

а) розробити методику вокальної роботи з естрадними співаками в класі сольного співу, що включає спеціальний комплекс вокально-тренувальних вправ : дихальних, звільняючих голосовий апарат, формуючих відчуття резонансу при співі і так далі; 

б) використати системні і опосередковані методи управління співацьким процесом за методом прямого  впливу на голосовий апарат за допомогою певних м'язових зусиль, та опосередкованому – психо-емоційному напруженні;

в) здійснити історико-теоретичний і музично-педагогічний аналіз становлення і розвитку вокальних стилів естрадного жанру;

г) розробити методику формування голосу естрадного співака , що містить в собі : основні принципи навчання (досягнення свободи і «комфортності» в процесі співу, цілісний і системний підхід до процесу формування вокальних навичок, універсальність методики вокального виховання голосу співака, спів на різних мовах, спів відкритим округлим звуком, емоційно-позитивний настрій учнів і так далі) та їх теоретичне обгрунтування з комплексом вокально-тренувальних вправ для налаштування голосу на спів в мовній позиції.

Нами вважається, що вихована нова генерація педагогів і вокальних виконавців , що професійно володіє навичками естрадного співу, здатна повноцінно спілкуватися з підлітковою і юнацькою аудиторією, як на концертній естраді, так і в учбовому класі.

Окремі теоретико-методологічні положення , що містяться в роботі, можуть бути екстрапольовані в суміжні області музичної і вокально-творчої педагогіки (академічний і народний вокал, естрадні жанри інструментальної музики).