Формування графічних навичок письма

 

                             Батьківські збори

 Тема. Формування графічних навичок письма 

 

                                                         План

 

 1. Повідомлення про формування графічних навичок письма. Практичне оволодіння  навичками правильного сидіння,  тримання ручки;   .

 

—    виконання вправ для зміцнення м'язів рук;

—    засвоєння правил штриховки;

—    правила користування зразками букв у прописах;

—    пам'ятка для списування;

 

2.   Формування уваги як фактора успішного оволодіння навичкою письма.

 

—    виконання вправ, що сприяють формуванню уваги.

 

                                             Зміст роботи

 

1. Виступ учителя.

 

—  Формування навичок письма у першокласників — одна зі складових загальної програми з рідної мови.

 

На першому етапі навчання закладається основа вироблення графічних навичок. Це поняття включає в себе вміння:

 

1)  чути і розрізняти звуки;

2)  чітко вимовляти їх (артикулювати);

3)  встановлювати відповідність між звуками і буквами;

4)  відтворювати літери на папері, об'єднувати їх у склали, слони, речення.

 

Успіх навчання залежить передусім від знання психофізіологічних особливостей шестирічок. У дітей 6—7 років погано розвинені дрібні м'язи кисті та пальців, недосконала нервова регуляція рухів, низька витривалість. Тому вчителі і батьки мають подбати про:

 

*  правильний добір меблів;

*  правильну поставу учнів;

*  розміщення зошита на парії чи столі;

*  вміння зберігати належну позу, яка найменше втомлює:

 

 

 

сидіти на стільці, спираючись попереково-кряжовою часі иною хребта на спинку;

 

голова — у вертикальному положенні, або трохи нахилена вперед (під кутом не більше 15");

 

лікті вільно лежать на столі;

 

відстань від стола до грудей дорівнює ширині затиснутого кулачка (батьки розглядають таблицю);

 

*  звичку правильно тримати ручку:великим, вказівним і середнім, на відстані 1 — 1,5 см від кульки. Вона має проходити біля згину першого суглоба великого пальця та третього суглоба вказівного

 

В. Сухомлинський писав, що витоки здібностей і обдарованість дітей — на кінчиках пальців. Дуже важливо підготувати руку до роботи, зміцниш пальці, розвивати дрібні м'язи пальців та кисті.

 

Зміцнити руку шестирічного першокласника допоможуть спеціальні підготовчі вправи для письма, рухливі ігри (з малими і великими м'ячами), робота з конструктором, ліплення з пластиліну, малювання.

 

                                           Вправи для рук

 

1.  Руки зігнуті у ліктях. Пальці рук міцно стискають кулак і розтискають.

 

2.  Руки зігнуті у ліктях. Кругові рухи кистями рук (кулачки). Права кисть — ліворуч, ліва — праворуч.

 

3.  Пальці рук у "замку". Притиснути руки до грудей, розвернути долонями вперед, потягнутися руками вперед.

 

4.  Пальці рук у "замку". Вільні рухи пальцями у "замку".

 

Ігрові вправи.

 

1.  "Миємо руки". Енергійні рухи, що імітують миття рук.

 

2.  "Піаніно". Діти імітують гру на піаніно.

 

3.  "Пальці танцюють". Виконуються рухи кожним пальцем почергово або всіма пальцями разом (згинання, кругові рухи, вібраційні).

 

 

 

4.  "Рибка". Голова рибки — початок долоні, хвостик — пальчики, верхній палець — плавець. Долоня і пальці розслаблені, гнучко звиваються.

 

5.  "Равлик". Покласти праву руку на стіл долонею вниз, підняти й розвести вказівний і середній пальці, поворухнути ними, зображуючи равлика.

 

Вчитель школи № 109 м. Москви Потапова Є.М. пропонує штриховку як підготовчий етап до письма. Правила легко запам'ятати: штрихуємо різні за формою фігури тільки у певному напрямку, не виходимо за контури малюнка, зберігаємо однакову відстань між штрихами.

 

(Батьки працюють на аркушах паперу.)

 

Наступний етап — об'єднання елементів у букву, написання букв. У цьому допомагають зразки літер у прописах, що мають вказівки рухів руки.

 

Передбачена і самостійна робота учнів — обвести букву, надруковану крапками або дрібними штриховими лініями.

 

Букви об'єднують у склади, слона, речення.

 

На кінець року першокласники мають навчитися:

 

•  писати під диктовку зв'язний текст обсягом 15-20 слів, написання яких відповідає вимові;

 

• списувати рукописний і друкований текст обсягом 15—20 слів, дотримуючись каліграфічних вимог.

 

Необхідно навчити дітей правильно списувати.

 

1.     Прочитати речення (слово, склад), зрозуміти його. (Читання перший раз відбувається за нормами орфоепії.)

 

2.     Повторити речення, не зазираючи до тексту, щоб перевірити, чи запам'яталося.

 

3.     Виділити орфограми у списуваному тексті.

 

4.     Прочитати речення так, як воно написане (як слід диктувати під час письма).

 

 

5.     Повторити, не дивлячись у текст, як треба його писати.          1'

 

6.     Писати, диктуючи собі, як проговорював останні два рази.

 

7.     Перевірити, що написав.

 

Серед першокласників дуже часто зустрічаються шульги (ліворукі діти). Перевчати таку дитину не можна. Для неї слід створити особливі умови: світло — праворуч, підручники і зошити лежать ліворуч, не примушувати до нахилу буки, зошит повинен лежати так, щоб верхній куток був піднятий — це дає можливість бачити слова та підтримувати правильну поставу.

 

Сторінки для дорослих

 

                Поради класного керівника батькам

 

•  Навчаючи дитину каліграфічно писати, необхідно враховувати її індивідуальні особливості: нахили, особливості зору (короткозорість, далекозорість), відхилення в моториці (тремтіння пальців, посмикування руки під час письма і т. ін.).

 

•  Кожне заняття починається з перевірки правильності сидіння дитини, положення ручки або олівця в руці, розміщення зошита на парті або столі та його переміщення під час письма. Це сприяє профілактиці порушення постави і зору дитини, підвищенню працездатності, формуванню правильного та швидкого письма.

 

•  У процесі занять звертайте увагу на те, наскільки чітко дитина обводить контури фігур, лінії візерунків, малює і пише зліва направо.

 

•      Під час роботи над написанням літер зверніть увагу дитини на елементарний склад букв, допоможіть їй виділяти найпростіші графічні одиниці, проведіть ритмічне прописування цих елементів спочатку в повітрі, а потім за допомогою ручки.

 

•      Орієнтуйте маленьких школярів на правильне з'єднання букв у складах, на дотримання нахилу під час написання букв і слів.

 

•  Навчайте дітей писані чисто, без помарок, не заходити на поля, не обводити букви двічі. Таке письмо сприятиме вихованню охайності, працьовитості, сумлінності та старанності у виконанні будь-якої роботи.

 

•  Виконуючи з дитиною роботу з написання слів, нагадуйте їй про лексичне значення слова та необхідність дотримуватися правил орфографії.

 

•  Пам'ятайте: безперервне письмо не повинно тривати довше п'яти хвилин.

 

•  Через кожні 7—10 хвилин роботи з прописами необхідно проводити фізкультхиилинки тривалістю 1,5—2 хвилини, а також спеціальні підготовчі вправи для розвитку пальців, кисті, передпліччя руки.

 

•  Формування графічних навичок — процес складний і тривалий. Дитина, зображуючи найпростіші елементи тієї чи іншої букви, докладає максимум зусиль, емоційно переживає свої невдачі. Тому необхідно враховувати настрій дитини, вчасно приходити їй на допомогу.

 

•  Не забувайте похвалити дитину, заохотити її старанність.

 

•  Ваша постійна увага, підтримка та активна допомога в оволодінні павичками письма нададуть дитині впевненості у своїх силах і можливостях.

 

2. Виступ психолога.

 

— Дуже часто батьки і вчителі скаржаться на неуважність своїх дітей. Саме в ній бачать причину поганого навчання.

 

Увага — психічна функція, яка виявляється у спрямуванні й зосередженості на певних об'єктах. Увага є необхідною умовою ефективної діяльності, запорукою успішного пізнання, навчання, праці, поведінки.

 

На нервову систему як дитини, так і дорослої людини щохвилини виливає безліч подразників: світло, шум, звуки людського мовлення, відчуття голоду, болю, спраги, утоми. Усе це привертає нашу вату.

 

Виділяються такі основні типи уваги: мимовільна і довільна Мимовільна увага встановлюється і підтримується незалежно від усвідомленого наміру людини. Довільна увага — це усвідомлено спрямована та регульована увага, в якій суб'єкт усвідомлено вибирає об'єкт, на який вона спрямовується. Довільна увага розвивається з мимовільної. Водночас довільна увага переходить у мимовільну вже без особливих зусиль. Мимовільна увага звичайно зумовлена безпосереднім інтересом. Довільна увага потрібна там, де такої безпосередньої зацікавленості немає і ми усвідомленим зусиллям спрямовуємо нашу вагу \ відповідність до поставлених завдань.

 

До характеристик уваги належить: вибірковість, обсяг, стійкість , .можливість розподілу та, переключення.

 

 

 

 

 

                                    Увага та успішність.

 

Діти відрізняються за показниками обсягу, стійкості ту розподілу уваги. У цілому уважні діти вчаться краще, однак у неуважних дітеей успішність більше пов'язана з показниками довільної уваги, особливо з її розподілом. Низький рівень розвитку цієї властивості уваги обмежує можливості дітей під час виконання навчальних завдань. Тому тренування розподілу уваги може сприяти поліпшенню успішності.

 

Високий рівень розвитку довільної уваги є необхідною умовою реалізації інших факторів успішного навчання, зокрема індивідуального моторного темпу. При цьому, що вищий індивідуальний темп в уважних учнів, то краще вони вчаться. А в неуважних учнів високий індивідуальний темп може поєднуватися з низькою успішністю.

 

На успішність із математики особливий вплив має обсяг уваги та індивідуальний темп. Стійкість уваги може корелювати з низькими здібностями до математики. На успішність із мови великий вплив має рівень розвитку розподілу уваги і менший — обсяг уваги. Успішність із читання найбільше пов'язана зі стійкістю уваги, яка забезпечує точне відтворення звукової форми слова.

 

                                       Формування уваги.

 

Розвиток уваги в молодших школярів відбувається у процесі навчання та виховання. Вирішальне значення для організації уваги має уміння поставити завдання і так мотивувати, щоб його сприйняв суб'єкт.

 

Щоб сформувати новий акт довільної уваги, ми повинні, поряд із основною діяльністю, поставити завдання перевіряти її, вказавши для цього критерії та прийоми, загальний шлях і послідовність. Все це починати потрібно у зовнішньому плані, тобто не із самої уваги, а з організації контролю як певної (зовнішньої) предметної дії. А далі ця дія за допомогою поетапного відпрацювання доводиться до розумової, узагальненої, скороченої та автоматизованої форми, коли вона перетворюється в акт уваги, що відповідає новому завданню.

 

Формування стійкості уваги може вироблятися шляхом контролю відповідно до поетапного формування; починати можна з матеріалізованої форми, потім — у голосному мовленні і, нарешті, у формі зовнішнього мовлення про себе. Після цього контроль у школярів набуває завершеної форми у вигляді акту уваги.

 

 

 

Отже, зробити дитину уважною — це передусім організувати її діяльність.

 

                             Причини неуважності.

 

Батьки й учителі часто скаржаться на неуважність дітей, особливо молодшого шкільного віку. Причини неуважності — різні. їх слід знати, щоб успішно виховувати.

 

1. Неуважність нерідко є наслідком перевтоми дитини. Якщо вона пізно лягає спати, якщо батьки перевантажують маленького школяра враженнями:дозволяють дивитися ввечері телевізійні передачі, часто водять у гості, — нервова система дитини збуджується. Школяр погано і мало спить, у клас приходить сонний. Сон — це охоронне гальмування.

 

2.     Неуважність може бути наслідком порушення правильного дихання, а отже, й постачання мозку киснем. Аденоїди (поліпи), розростаючись, заважають дихати через ніс. Дитина дихає ротом і це погано позначається на її працездатності. Якщо видалити аденоїди, то зникає постійна сонливість, а з нею й неуважність.

 

3.     Найбільш поширена причина нестійкості уваги дітей — їх недостатня розумова активність. Якщо дитина пасивно слухає тривалі пояснення дорослих, стійкість уваги швидко падає, і вона легко відволікається на щось інше. Коли дитина робить цікаву справу, коли в процесі роботи треба не лише слухати, а й щось робити (виконувати дії з матеріалом), то її увага отримує величезну підтримку. Розумова активність, підтримувана практичними діями, є основою стійкої уваги. Увага підтримує мислення. Коли під час виконання завдань немає матеріалу для мислення дитини, дорослий не доб'ється стійкості уваги, скільки б разів він не звертався до дитини із закликом бути уважним.

 

4.     Неуважність може бути наслідком неправильного виховання дітей. Коли занадто дбайливі батьки купують дитині дуже багато книжок та іграшок, рано й часто водять її на виставки, у музеї, театри, вона звикає до постійної зміни вражень. Не встигаючи розібратися в них, не маючи змоги вдуматися в те нове, що кожного дня їй показує дорослий, дитина звикає до легкого поверхового ознайомлення із довкіллям, її увага стає поверхневою. У таких випадках дорослим потрібно вміти показати вже знайомий предмет, явище природи з нового боку, "відкривати" дитині ті якості, особливості й зв'язки, яких вона раніше не бачила.

 

5.     Неуважність — це й негнучка увага, відсутність уміння переключатися з одного предмета на інший. Читаючи під час перерви пригодницьку книжку, деякі учні 1—3 класів не відразу можуть потім включитися в навчальну роботу. Вони здаються неуважними лише тому, що занадто зосереджені на іншому. Подібне часто спостерігається у дітей з інертним, флегматичним типом темпераменту. Потрібна пауза, щоб дитина переключила свою увагу на новий зміст.

 

6.     Виховання уваги — це виховання почуття відповідальності та тренування вольових зусиль. У дитини потрібно поступово й наполегливо виховувати прагнення домагатися мети. Необхідно цілеспрямовано формувати навичку бути уважним, вірити у свої сили.

 

7.     Важливо виправляти увагу дитини, виховуючи спостережливість. Учити дитину спостерігати на уроці, вдома, на природі, вчити орієнтуватися на вулиці, дотримуючись правил дорожнього руху.

 

Привчайте дитину робити не лише те, що їй цікаво, а й те, що не привертає уваги, але знадобиться їй у житті.

 

                             Пам'ятка для батьків

 

Як уникнути помилок, працюючи з учнями початкової школи над виконанням домашніх завдань?

 

1.  Виховувати звичку виконувати домашні завдання систематично.

 

2.  Починати виконувати завдання можна вже через 1,5—2 години після шкільних занять. Оптимальний час — з 15.00 до 17.00.

 

3.  Привчати дитину сідати до роботи без нагадувань.

 

4.  Навчити дитину користуватися годинником. Показати, як за годинником робити перерви (10—15 хв) для активного відпочинку і знову сідати до роботи. Усе це дитина має виконувати незалежно від того, можете ви їй приділити увагу чи ні.

 

5.  Навчити дитину спочатку складати орієнтовний план майбутніх дій, радитися з вами та обговорювати, як виконати завдання, а потім самостійно братися до роботи.

 

6.  Навчити виділяти головне й другорядне, уміти зосередитись на головному.

 

7.  Не забувати нагадувати учневі повторити правила, які вивчали на уроках.

 

 

 

8.  Виховувати у дитини самоконтроль, самоаналіз та самооцінювання. Найпростіший спосіб — порівняння сьогоднішнього рівня виконання з учорашнім. Акцентувати увагу навіть на незначних перемогах, щоб дитина помічала їх і намагалася досягати більших результатів.

 

9.  Не порівнювати результати навчання своєї дитини з результатами інших дітей, а тільки з її власними!

 

10.   Не забувати відзначити старанність дитини. Не створювати "хронічний дефіцит похвал" через те, що дитина одержує нижчий бал замість очікуваного високого.

 

11.  На початку навчального року корисно контролювати, як дитина виконує домашні завдання. Перевіряти, чи правильно вона зрозуміла пройдений матеріал. У І семестрі краще це робити щовечора, а у II — контроль можна зменшити до 2—3 разів на тиждень.

 

12.  Перевіряти — не значить "робити замість": ніколи не підказуйте дитині готових рішень.

 

Примітка. Пам'ятайте, що телевізор — ворог №1 успішного навчання. Не потрібно вмикати його раніше, ніж будуть викопані усі завдання. Я і-, що дитина дивиться телевізор під час денного відпочинку, то їй буде важко зосередитися. Бажано дозволяти дивитися тільки дитячі передачі.