Тема: Формування художньо-естетичної культури дитини на заняттях у позашкільних закладах освіти.
Освітній заклад додаткової освіти дітей - тип освітнього закладу, основне призначення якого - розвиток мотивації особистості до пізнання та творчості, реалізація додаткових освітніх програм і послуг в інтересах особистості, суспільства, держави. У його функції входить надання освіти, що є додатковим до основного загальної освіти. Педагогічна цінність додаткової освіти дітей полягає в тому, що в основу його діяльності покладено особистісно-орієнтовані підходи і технології, які дозволяють вирішувати проблеми дітей як обдарованих, так і мають відхилення від норми розвитку, ослаблених; як самостійних, так і що знаходяться в залежності від дорослих (інвалідів, сиріт), соціально незахищених і правопорушників. Тому установи додаткової освіти, крім навчання, виховання і творчого розвитку особистості, у своїй діяльності дозволяють вирішувати ряд інших соціально значущих проблем, таких як:
- забезпечення зайнятості дітей,
- їх самореалізації та соціальної адаптації,
- формування здорового способу життя, - профілактики бездоглядності, правопорушень та інших асоціальних проявів серед дітей, підлітків та молоді.
Таким чином, додаткова освіта дітей, здійснюючи свою діяльність в освітньому просторі країни, вирішує дуже важливі освітні завдання:
- гуманізації освітнього процесу;
- вносить різноманітність додаткових освітніх програм, що задовольняють різноманітні інтереси дітей;
- надає дітям, підліткам та молоді вільний вибір освітніх установ додаткової освіти і додаткових освітніх програм відповідно до інтересів, схильностями і здібностями дітей після отримання ними основної загальної освіти;
- відповідає принципам безперервності, додаткової освіти, наступності додаткових освітніх програм,
- надає можливість поєднання освітніх програм і корекції їх в процесі освоєння;
- здійснює психолого-педагогічну підтримку індивідуального розвитку дітей; - створює комфортну освітнє середовище через творчу співпрацю педагогічних працівників та дітей;
- зберігає фізичне і психічне здоров'я дітей, підлітків та молоді.
Сучасна наука накопичила чималий досвід у вивченні аспектів естетичного виховання в різні історичні епохи. У всі віки естетичне виховання вважалося важливою частиною формування гармонійно розвиненої людини. Основні принципи, зміст естетичного виховання, значення мистецтва розроблялося філософами античності. Аристотель, Демокріт, Платон, Піфагор, Сократ виділяли органічну зв'язок естетичного і етичного виховання. Мистецтво, на думку Аристотеля, володіє пізнавальними, виховними впливами, приносить людям естетичне задоволення. Він вважав, що естетичне виховання забезпечує гармонійний розвиток особистості, робить людину громадянином і сприяє розвитку розумної діяльності. У Середньовіччі проводилася думка про єдність естетичного, етичного та інтелектуального виховання, основним засобом визначалася музика. У середньовічних університетах викладали сім вільних мистецтв. Оволодіння мистецтвом стало складовою частиною освіти людини.
Вивчивши досвід дослідження філософів, видатних вітчизняних і зарубіжних педагогів в області естетичного виховання, ми можемо зробити висновки:
- в усі часи, в усіх народах естетичному вихованню та навчанню дітей, підлітків та молоді приділяється особлива увага;
- естетичне виховання розглядається як складова частина розвитку особистості;
- важливе значення має викладання мистецтва для розвитку творчих здібностей, формування інтересу до творчої діяльності;
- розкривається потреба суспільства в підготовці педагогічних кадрів для здійснення естетичного виховання дітей. Дані питання представляються об'єктивно існуючими всередині зазначеної проблеми і є не менш характерними на сучасному етапі.
Художньо-естетичне виховання, залучаючи дітей до світу мистецтва, виконує дуже важливу освітню функцію формування особистості підростаючого покоління. Воно є незамінним інструментом розвитку духовно-моральної, культурної особистості, здатної до самовираження і індивідуальної художньо-творчої діяльності.