«Формування ігровой діяльності у дітей з особливостями інтелектуального розвитку в умовах інклюзивного навчання»

Аннотація

Проблема навчання дітей з особливими потребами набуває широкої актуальності. Освітній інклюзивний простір стає доступним для таких дітей, адже право на рівний доступ до якісної освіти та навчання за місцем проживання в умовах загальноосвітнього закладу – це право всіх дітей. Концепція інклюзивної освіти відображає одну з головних демократичних ідей – усі діти є цінними й активними членами суспільства.

Метою дослідження є розробити та теоретично обґрунтувати експериментальну методику та педагогічні умови формування ігрової діяльності  дітей з особливими потребами  в умовах інклюзивного навчання.

У роботі обгрунтовується сутність поняття «готовність працювати в єдиному тандемі педагога-дефектолога і дитини з обмеженими можливостями»; визначаються критерії, показники та охарактеризовуються рівні сформованості готовності педагогів до роботи з дітьми з особливими потребами в умовах інклюзивної освіти.

У даній роботі викладений досвід роботи учителя – дефектолога з дітьми з особливими потребами в умовах інклюзивної освіти. Також розглядаються проблеми, які виникають в процесі роботи з дітьми з особливими потребами в умовах інклюзивної освіти, та пропонуються шляхи їх вирішення.

Наукова новизна даної  роботи полягає в розробці планів – уроків з дидактичним матеріалом до роботи з дітьми з особливими потребами в умовах інклюзивної освіти.

Зміст

1. Вступ.
2. Інклюзивна освіта – шлях до повноцінної соціалізації учнів з особливими освітніми потребами
3. Основні принципи інклюзивного навчання
4. Ігри рухливі та малорухливі як  форма занять  з дітьми з обмеженими можливостями
5. Різноманітні види мовної  та розумової діяльності
6. Зразок комплексу вправ для пальчикової гімнастики
7. Конспекти занять
8. Методичні розробки уроків
9. Висновки
10. Список літератури.

Інклюзивна освіта – шлях до повноцінної соціалізації учнів з особливими освітніми потребами

Розвиток сучасного суспільства України і процеси інтеграції в європейську спільноту гостро ставлять питання забезпечення соціального захисту громадян країни, і особливо тих, хто потребує його найбільше, зокрема діти з особливими освітніми потребами. Визнання Україною Конвенції ООН «Про права дитини» та Всесвітньої декларації про забезпечення виживання, захист і розвиток дітей посилило увагу до проблем тих, котрі мають ті чи інші відхилення в розвитку, зумовило необхідність розробки цілеспрямованих дій держави щодо створення найсприятливіших умов для їхньої інтеграції в систему сучасних суспільних відносин. Поширення в Україні процесу інклюзивного навчання школярів з обмеженими можливостями фізичного та/або психічного здоров’я є не лише відображенням часу, але й являє собою ще один крок до забезпечення повної реалізації прав дітей з особливими потребами на якісну освіту.

Протягом останнього десятиліття вітчизняні науковці, зокрема В. Бондар, А. Колупаєва, Т. Євтухова, В. Ляшенко, І. Іванова, О. Столяренко, А. Шевчук, О. Савченко та інші присвячують свої праці дослідженням проблеми залучення дітей з особливими потребами до навчання в загальноосвітніх навчальних закладах, їх реабілітації та соціалізації до суспільних норм. Значний вплив на розвиток системи спеціальних навчальних закладів, удосконалення їх структури, розробку методик ранньої діагностики психічного розвитку таких учнів мають праці психологів Л. Виготського, О. Венгера, О. Запорожця, О. Киричука, Г. Костюка, Б. Корсунської, С. Максименка, Н. Морозової, В. Синьова, П. Таланчука, В. Тарасун, М. Ярмаченка. У них обґрунтовано принципові положення щодо особливостей розвитку психічних процесів у дітей різного віку, ролі корекційного виховання у підготовці до шкільного навчання, механізмів формування їхньої соціально–комунікативної активності. У дослідженнях названих учених хронологічно подано становлення і розвиток окремих напрямків спеціальної освіти школярів з різними психофізичними порушеннями. Одночасно проаналізовано історію виникнення науково-обгрунтованих позицій щодо тих чи інших проявів аномального розвитку та засобів їх психолого–педагогічної корекції.

Інклюзія – це політика та реальний процесс включення дітей з особливостями психофізичного розвитку в активне суспільне життя і однаковою мірою необхідна для всіх членів суспільства,

«Інклюзія» відрізняється від «інтеграції» за своїм концептуальним підходом. Зокрема в документі «Міжнародні консультації з питань навчання дітей з особливими освітніми потребами» вказується на те, що інтеграція визначається як зусилля, спрямовані на введення дітей у регулярний освітній простір. Відмінність у підходах полягає у визнанні того факту, що ми змінюємо суспільство, аби воно враховувало й пристосовувалось до індивідуальних потреб людей, а не навпаки.

Інклюзивна освіта (інклюзія – inclusion (англ.) – залучення), передбачає створення освітнього середовища, яке відповідало б потребам і можливостям кожної особи, незалежно від особливостей її психофізичного розвитку. Інклюзивне навчання – гнучка, індивідуалізована система навчання учнів з особливостями психофізичного розвитку в умовах масового загальноосвітнього навчального закладу за місцем проживання. Навчання (у разі потреби) відбувається за індивідуальним навчальним планом, забезпечується медико-соціальним та психолого-педагогічним супроводом. Інклюзивна освіта базується на принципі забезпечення основного права дітей на освіту та навчання за місцем проживання. Інклюзивну освіту як систему освітніх послуг, має забезпечувати інклюзивний загальноосвітній заклад – заклад освіти, що адаптує навчальні програми та плани, фізичне середовище, методи та форми навчання, використовує наявні в громаді ресурси, залучає батьків, фахівців для надання спеціальних послуг відповідно до потреб кожного школяра, забезпечує сприятливий клімат в освітньому середовищі.

Основними принципами інклюзивного навчання є такі:

• діти мають навчатися разом у всіх випадках, коли це виявляється можливим, не зважаючи на певні труднощі чи відмінності, що існують між ними;

• загальноосвітні навчальні заклади мають визнавати й ураховувати різноманітні потреби своїх учнів, узгоджуючи різні види й темпи навчання;

• забезпечення якісної освіти для всіх завдяки відповідному навчально-методичному забезпеченню, застосуванню організаційних заходів, розробці стратегії викладання, використанню ресурсів і партнерських зв’язків зі своїми громадами;

• учні з особливими освітніми потребами мають отримувати додаткову допомогу, яка може знадобитись їм для забезпечення успішного процесу навчання.

Філософія інклюзії базується на вірі в те, що кожна людина з вадою має отримати освіту і житлові умови, які б якомога ближче відповідали нормальним. Вона передбачає істотні зміни в культурі, політиці та практичній діяльності ЗНЗ.

Одним  із аспектів інклюзивної освіти є забезпечення ефективності навчання школярів з особливостями психофізичного розвитку в закладах освіти. Увага зосереджується на соціалізації дітей цієї категорії та якості навчання. Учнв з особливими потребами стають частиною нашого життя, вони включаються у процес навчання й оточенняю. До них ставляться як до рівних і таких, що заслуговують на повагу і сприйняття. Це те право, яким всі ми користуємось як члени суспільства. Якісна освіта передбачає задоволення особливих освітніх потреб кожного індивіда, в тому числі й з порушеннями психофізичного розвитку, без відриву такої особи від звичного соціального оточення, сім'ї, друзів.

«Освіта має надаватися в межах можливого, у загальноосвітніх школах, без будь-якого вияву дискримінації стосовно дітей та дорослих інвалідів» - таку офіційну позицію європейської спільноти була висловлено ЮНЕСКО, Комісією з прав людини. «Оскільки в більшості випадків інвалідність сама по собі не є перешкодою, дискримінація - ось що перешкоджає дитині отримати освіту в загальній системі».

Сучасна концепція інклюзивної освіти відображає одну з головних демократичних ідей: всі учні - цінні й активні члени суспільства. Навчання в інклюзивних освітніх закладах є корисними як для школярів дітей з особливими освітніми потребами, так і для інших дітей, членів родин і суспільства в цілому. Взаємодія зі здоровими вихованцями сприяє когнітивному, фізичному, мовному, соціальному й емоційному розвиткові учнів з особливими освітніми потребами. При цьому школярі з типовим рівнем розвитку демонструють відповідні моделі поведінки дітям з особливими освітніми потребами і мотивують їх до розвитку та цілеспрямованого використання нових знань і вмінь. Взаємодія між учнями з особливими освітніми потребами й іншими дітьми в інклюзивних класах сприяє налагодженню між ними дружніх стосунків. Завдяки цьому діти вчаться природно сприймати і толерантно ставитися до людських відмінностей, вони стають більш чуйними, готовими до взаємодопомоги.

Інклюзивні підходи повинні мати місце і в сімейному вихованні. У цьому випадку родини учнів з особливими освітніми потребами можуть отримувати підтримку з боку інших батьків, вони краще розуміють, у чому розвиток їхніх дітей є типовим, а в чому атиповим, беруть активнішу участь у процесі навчання і виховання.

Отже, інклюзивна освіта – перший крок до визнання ціннісної значущості і поваги до особистості кожного учня, прийняття його індивідуальності й неповторності, забезпечення подальшого повноцінного та гідного життя в суспільстві. Сучасне громадянське суспільство неможливе без активного залучення всіх своїх членів до різних видів діяльності, поваги прав і свобод кожної окремої людини, забезпечення необхідних гарантій безпеки, свободи і рівноправності.

         За роки праці з дітьми з особливими потребами, які навчаються в нашій школі за індивідуальною формою навчання в умовах  інклюзивної освіти я зрозуміла, що навчати та виховувати дітей з особливими потребами не потрібно якось по іншому, треба відноситись до всіх учнів однаково, не помічати та не акцентувати увагу на проблемах і вадах. Особливо важливо вчити дітей розуміти, що свого можна досягти, якщо чогось сильно захотіти лише впевнено йти до своєї мети. Виховувати в собі силу волі, і в найскрутніші хвилини свого життя не здаватися, пам’ятати, що завжди знайдеться людина, яка вислухає, зрозуміє, допоможе.

          Я вірю у значущість та гідність особистості, а також шукаю шляхи формування і розвитку цих цінностей в учнях. Намагаюсь створити такі умови, за яких кожна дитина зможе кинути виклик своїм обмеженням та досягти успіху у самовдосконаленні.

           Ігри рухливі та малорухливі є самою прийнятною формою занять фізичними вправами з дітьми з обмеженими можливостями. Дитина включається в сюжет гри, стає її безпосереднім учасником, веселиться і радіє, забуваючи про свої вади. Розмаїтість рухів, з яких складається рухлива гра, впливає на психофізичний і емоційний стан дитини, що створює позитивні передумови для корекції.

Гра "Гаряча картопля"

Гаряча картопля, звичайно, смачна, але утримати її в руках немає жодної можливості. Під час гри всі діти сидять. 
Роль картоплі в  грі  виконує м’яч. Його потрібно під музику передавати , намагаючись якомога швидше від нього позбавитися. Як тільки музика зупиняється, всі дивляться, в чиїх руках опинився м'яч. Ця дитина виходить з гри. Останній залишився в грі оголошується переможцем.

Гра «Лови в колі»

(Якщо працюють руки). Для гри потрібно мотузка зв’язана  в коло. Діти сидять, тримаючись за цю мотузку. Ведучий ходить всередині кола і намагається торкнутися рук когось із гравців, але ловити він може тільки тих дітей, які тримаються за мотузочку. Тому, як тільки дитина бачить небезпеку, він просто відпускає мотузку, а коли ведучий йде, знову береться за неї. Якщо мотузочку відпустять всі діти, то вони програють (ось саме тому їм весь час необхідно за цю мотузку братися).  Гра добре допомагає розвивати роботу як кисті, так і всієї руки.

Гра «Сова».

Діти лежать на спині (вихідне положення умовно, в таку гру можна грати і сидячи і лежачи, як завгодно, головне, щоб дитина мала можливість завмерти в зручній для нього позі). Ведучий оголошує про те, що настає Ніч. Діти повинні закрити очі і не ворушитися. Вилітає сова ( дитина, яка може ходити), яка шукає тих, хто ворушиться. Літає деякий час, гупає, а потім відлітає, настає день. Діти можуть «прокидатися» і ворушитися. 

Гра « Море хвилюється раз»

Ведучий  відвертається і каже:

«Море хвилюється раз,

море хвилюється два,

море хвилюється три,

морська фігура на місці замри! »

Гравці в цей час розгойдуються і кружляють, розставивши в руки боку.

При слові «замри», завмирають в позі, зображуючи будь-який предмет або тварина, що має відношення до морської тематики.

Це можуть бути: корабель, краб, дельфін, пірат, чайка і т.д.

Далі ведучий підходить до когось з гравців і доторкається до нього «оживляючи» фігуру. Гравець починає рухатися, показує своє «уявлення», так, щоб ведучий дізнався що за фігуру зображує гравець.

Той, хто зобразить найменш схоже, стає «провідним» і гра починається спочатку.

Ігри з кидками дрібних предметів.

«Голуби»

Інвентар: для гри виготовляються паперові «голуби» (літачки і т.д.).

Інструкція. Діти змагаються, у кого голуб полетить далі.

Варіант: діти змагаються з дорослими.

Найпоширеніші математичні ігри.

„Кращий обліковець", „Сходинка", „Лабіринт", „Математична естафета", відгадування чисел, задуманих дітьми, тощо. Усі вони сприяють розвитку навичок усних обчислень. Вибираючи гру, вчитель повинен керуватися тим, що це не самоціль, що тільки та гра на уроці принесе користь, яка за короткий час дає можливість виконати найбільше число операцій і охопити всіх учнів.

На уроках природознавства вчитель у поєднанні з іншими методичними прийомами використовує ігри, загадки, вікторини, географічні ігри-подорожі залежно від теми, мети уроку, змісту навчального матеріалу, знань учнів та ін. Використовують їх як для перевірки і закріплення здобутих знань, так і для поглиблення та розширення їх на всіх етапах уроку - при подачі нового матеріалу, закріпленні вивченого.

Найефективніше використовувати гру при повторенні, коли виникає потреба перевірити знання про природничі об'єкти, вміння давати коротку характеристику їх, розподілити за певними ознаками на групи та ін. Для цього можна використати гербарії, колекції, різні види лото (біологічні, географічні, топографічні), вікторини, задачі і вправи тощо. Наприклад, можна запропонувати вибрати з гербарію рослини лісу і розподілити їх на дерева, кущі, трави; вибрати лікарські рослини лісу, рослини луків; культурні рослини розподілити на групи: зернові, технічні, круп'яні, пояснити, чому вони так називаються; вибрати з колекції корисні копалини, картини з зображенням тварин і пояснити їх; запропонувати вікторину «Перевірте, як ви орієнтуєтесь в природі».

Для розвитку кмітливості дітей широко використовують загадки. Вони дають не повний, але досить точний опис предметів або явищ природи. Навколишній світ дає великі можливості для створення різних загадок про рослини, тварин, явища природи. Загадки можна використати на різних етапах уроку. Для цього вчитель заздалегідь підбирає їх відповідно до теми і мети виучуваного матеріалу і визначає, на якому етапі доцільніше їх використати. Можна використати загадки на початку викладання нового матеріалу як цікаве введення в світ того предмета або явища, про які йтиметься на уроці.

Наприклад, загадку «У великій шапці на одній ніжці скік-поскік, під листочок зник» можна запропонувати перед початком вивчення теми «їстівні та отруйні гриби»;

 для закріплення теми «Ліс» використати загадки: «Навесні веселить, влітку холодить, восени живить, взимку гріє» (дерево)

 або «Навесні цвіте, влітку плід несе, восени не в'яне, взимку не вмирає» (ялина, сосна).

Гру можна пропонувати на початку уроку. Такі ігри мають збудити думку учня, допомогти йому зосередитись і виділити основне, найважливіше, спрямовувати увагу на самостійну діяльність. Інколи гра може бути ніби фоном для побудови всього уроку. Коли ж учні стомлені їм доцільно запропонувати рухливу гру.

Важливою з можливих цікавих пізнавальних ігор є казка. Казки використовують з метою розвитку уяви. Гра називається "Продовж казку". Дітям пропонується нібито незавершена казка, до якої треба придумати закінчення. Кожна дитина має можливість закінчити казку по-своєму, тобто має ситуацію вибору.

При формуванні природничих понять, зокрема під час вивчення теми "Звірі", корисно запропонувати гру "хто де живе".

На дошці записано дві моделі слів.

Хто живе?                                  Де живуть?

 Кріт                                              Барліг

Ведмідь                                        Дупло

Білка                                             Гніздо

Горобець                                      Нірка 

                                                                                                                                                      Учни  мусять швидко в першому випадку розселити тварин, в другому - правильно написати назви тварин на дошці. Пожвавлення може внести унаочнення. (До таблиці приклеюються поліетиленові кишеньки, куди можна вставити вирізані з картону фігурки тварин).

У процесі гри в учнів виробляється звичка зосереджуватися, самостійно думати, розвивати увагу. Захопившись грою, діти не помічають, що навчаються.

        Процес навчання потребує від учителя багато підготовки для індивідуальної роботи з учнями. Порушення зору, спастичність м’язів, не стійка увага і вади пам’яті не дають можливості дитині виконувати завдання в тому темпі, що й однолітки. Тому, наприклад, для виконання тестових завдань, контрольної чи самостійної роботи час не обмежую і даю можливість користуватися підручником. 

        Нещодавно, я почала приміняти  навчання за допомогою компьютера,  завдяки цьому розширила свою творчу діяльність і усвідомила можливість ефективного застосування комп’ютерних технологій у навчанні учнів з різних предметів.

На уроках читання в умовах роботи з ноутбуком діти, повільно читають, з метою покращення темпу читання та розумінню прочитаного, використовую такі види роботи над текстом:

Читання і складання малюнкового сценарію до фільму за сюжетом тексту. Вибрати серед запропонованих зображень і вставити в таблицю поруч з текстом відповідний малюнок. або Після виконання домашньої роботи – ілюстрування тексту в графічному редакторі Paint – вставити свої малюнки в таблицю поруч з текстом або На слайді ( з підготовленими вчителем ілюстраціями) розмісти текст, що відповідає малюнку.

Висловлення власної думки до прочитаного

Підібрати смайлики ( з посмішкою, сумного, строгого, з засудженням, ображеного, із жалем, співчуттям, досадою…) і розмістити їх поруч з частинами тексту.

Пошук в тексті найдовшого слова, звертання, іменників, дієслів, словосполучень ( іменник + дієслово),….

Виділити знайдені слова засобами форматування.

Виправлення помилок. ( виділення в тексті зайвих букв. Перестановка букв.)

           На уроках української мови нерівність письма особливо виражена в учнів з гіперкінезом, оскільки  раптові, мимовільні насильницькі рухи в різних групах м'язів заважають рухам пальців у момент письма. Враховуючи всі ці особливості, доцільно проводити серію корекційних вправ та пальчикову гімнастику  для розслаблення м’язів рук, ліктя, кисті, пальців, зняття спазмів.

Зразок комплексу вправ для пальчикової гімнастики

1. Стискання пальців у кулак і розтискання пальців обох рук одночасне, потім по черзі (руки попереду, вгорі або в сторони).

2. Вигинання і прогинання кистей рук одночасне, потім по черзі.

3. Вправи із замком (пальці переплетені, долоні стиснуті): здавлення долонь, повороти, нахили вправо-вліво, розтиснення пальців, не розчіпляючи замка —«сонячні промені» .

4. Вправи із зімкнутими долонями з подоланням опору: нахили вправо-вліво, вперед-назад (руки перед грудьми), разведення.кистей в сторони, не розмикаючи зап’ястя (руки витягнуті вперед).

5. «Ножиці» — розведення пальців в сторони і зведення разом, спочатку однієї, потім іншої руки, потім обох рук разом.

6. «Кігтики» — сильне напівзгинання і розгинання пальців.

7. Натискання долонею однієї руки на зімкнуті пальці іншої, долаючи опір.

8. Прогинання долоні однієї руки напівстислим кулаком іншої з подоланням опору.

9. Обертання великих пальців (пальці, окрім великих, зчеплені в замок), потім сильно стискувати подушечки великих пальців.

10. Згинання і розгинання пальців по черзі, починаючи з мізинця, потім з великого, в кулак (однієї руки, інший, два одночасно).

11. «Пальчики вітаються» — подушечки пальців торкаються з великим пальцем (правої руки, лівої, два одночасно).

12. «Пальчики вітаються» — по черзі подушечки пальців торкаються правої і лівої руки (великий з великим, вказівний з вказівним і так далі), а потім «Міцне рукостискання» — натискання подушечок пальчиків.

13. «Кулак — кільце» — пальці однієї руки стискуються в кулак, а пальці іншої по черзі з великим утворюють кільце, потім положення рук міняються.

14. «Кулак — долоня» — руки витягнуті вперед на рівні грудей. Одна рука стискається в кулак і згинається в лікті одночасно, а інша випрямленою долонею вниз, потім положення рук міняється.

Самомасаж кистей і пальців рук

1. Натискання міцно стислими чотирма пальцями однієї руки на основу великого пальця, середину долоні, основи пальців іншої руки.

2. Розтирання долонь шестигранним олівцем з поступовим збільшенням зусиль

3. Розтирання долонь рухами вгору-вниз.

4. Розтирання бічних поверхонь зчеплених пальців.

5. Розминка, потім розтирання кожного пальця упродовж, потім впоперек.

6. Волоський горіх покласти між долонями, робити кругові рухи, поступово збільшуючи натиск і темп. Можна виконувати вправу з двома волоськими горіхами, перекочуючи один через інший, однією рукою, потім інший .

7. Натискання не заточеним олівцем на больові точки долоні, потім обертання олівця вправо, вліво.

8. Розминка кисті правої руки пальцями лівої і навпаки, потім почергове розтирання.

Вправи для пальчикової гімнастики за столом

1. Вільне постукування кистями по столу почергово і одночасно.

2. Вільне постукування пальцями по столу обох руками і по черзі.

3. Почергове піднімання і опускання пальців (ки¬сті рук лежать на столі):

а) правої руки;

б) лівої руки;

в) обох рук одночасно.

4. Імітація гри на піаніно.

5. Розведення пальців нарізно і зведення разом (долоні на столі).

6. «Бігають хлоп’ята » (вказівний і середній пальці правої, потім лівої, потім обох рук).

7. «Футбол» — забивання кульок, олівців одним, двома пальцями.

8. Почергова зміна положення рук «Кулак — долоня — ребро».

Виконується спочатку правою, потім лівою, потім двома руками разом; порядок рухів міняється.

9. Натискання по черзі подушечками пальців на поверхню столу. Виконується спочатку однією, потім другою, а потім обома руками одночасно.

10. Постукування по черзі подушечками пальців по столу однієї, другої руки, а потім обох рук одночасно.

           Таким чином, спеціальні вправи і використання нетрадиційних технік дозволяють стимулювати дії мовних зон кори головного мозку, що позитивно позначаються на мовленні дітей з розумовою відсталістю, удосконалюють пам'ять, уваги, мислення.

          Виконання письмових завдань вимагають від учнів  підвищеного навантаження та уваги. Тому, обсяг тексту для списування має бути меншим, ніж для інших учнів, а також меншим завдання вправи. Для таких учнів я використовую картки з вправами, як вимагають мінімального заповнення. Часто  використовую виконання вправ з пропущеними словами, виправ помилку, розтав розділові знаки, закресли зайві слова.

       Різноманітні лабиринти розвивають велику моторику ( рухи руки і передпліччя), увагу. Слідкую, щоб дитина малювала невідривну лінію змінювала положення руки, а не аркуш паперу.

Погодуй котика                      Допоможи рибці 

                                             потрапити до  акваріуму

        На уроках математики для покращення розуміння умови задачі, після читання, дітям з ОМ даю картки з надрукованою короткою умовою або схематичним зображенням задачі. Це допомагає краще усвідомити умову задачі. Якщо задача складна, на багато дій, то даю картку на якій є план розв’язання, що допомагає учню самостійно, в своєму темпі, вирішити задачу.

        Особлива  проблема у таких дітей запис і розв’язання прикладів у стовпчик. Тому я використовую програму Microsoft Office Excel,  в ній легше записувати цифри та проводити обчислення.

         У результаті спостережень за дітьми з ОМ я прийшла до висновку, що образотворча діяльність з використанням нетраційних технік є  найбільш доступною для цих дітей.

       Учні які навчаються за індивідуальною формою, опановують уміння користуватися не тільки олівцем, пензлем, фарбою, але і свічкою. Вони штрихують, зафарбовують малюнок, друкують листям ( «Осінній ліс», «Горобина»), штампами з картоплі, буряку, моркви ( « Ваза з фруктами», « Поспіли овочі в саду»), малюють пташиним пером ( « Морозні візерунки», «Дощ»), поролоном ( « Курчата на луці», « Червоногруді снігурі»). Створюють зображення за допомогою клейстеру і манки ( «Сніг іде», « Снігова баба», « Гілки верби», « Кошеня»), тирси « Вийшла курочка і з нею жовті курчата», різних круп – горох, квасоля, овес, рис ( « Їжачок», « Рибки», «  Лисички», « Півник»). Діти використовують в роботі грудочки з паперових серветок ( « Баранці», « Мімоза»), вміють виконувати об’ємну аплікацію з паперових серветок ( « Ялинка», « Зайчик»,        « Кульбабка»).

       Під час оволодіння цими вміннями та навичками розвивається дрібна моторика рук, формується зорово -  рухова координація.

       Уроки з образотворчого мистецтва допомагають вихованню позитивних якостей особистості: посидючості, уваги, вміння доводити розпочату справу до кінця.

      Заняття ручною працею, особливо робота з об’єктами живої природи – листя, гілки, насіння, шишки, жолуді розвивають полімодальні відчуття і уявлення у дітей, активізуючи їх пізнавальну, особистісну і мотиваційно- творчу сферу.

        Оцінюючи динаміку розвитку дитини я не порівнюю його з іншими дітьми, а порівнюю з самою собою на попередньому етапі розвитку. Я визначила однин із головних принципів своєї діяльності: педагогічний прогноз виводити на основі поглибленого розуміння медичного діагнозу, але завжди з педагогічним оптимізмом, прагнучи в кожній дитині знайти збереженим потенційні можливості, позитивні сторони її психологічного  і особистісного розвитку, на які можна спиратися в педагогічній роботі.

КОНСПЕКТИ ЗАНЯТЬ  

І.  Початковий етап

1.1.  Привітання «Долоньки»

Мета:  створити  атмосферу  довіри  та  доброзичливості,  радісного настрою; корекція уваги, сприймання, пам`яті.

Хід вправи: учитель повідомляє дітям, що дуже радий їх бачити  і хоче привітатися  з  кожним  особисто.  Для  цього  просить  покласти  руки долоньками догори. Потім підходить до кожного, накриває своїми долонями долоньки  дитини  і,  дивлячись  в  очі  та  усміхаючись,  вітається  називаючи дитину на ім`я. Дитина у відповідь теж вітається називаючи педагога на ім`я та по-батькові.

1.2.  Правила  (надалі  після  привітання  повторюються  на  кожному занятті):

-  Будемо веселими?

-  Будемо!!!

-  Будемо дружними?

-  Будемо!!!

-  Будемо добрими?

-  Будемо!!!

1.3.  Вправа-гра «Давайте познайомимось»

Мета: розвиток мимовільної уваги.

Хід  гри:  1-й  варіант -  діти  стають  у  коло.  Ведучий  пускає  по  колу м’ячик. Той,  у  кого  в  руках м’яч,  називає  своє  ім`я  і  передає м’яч  по  колу сусідові. Повернувшись до ведучого м’яч «іде» в зворотному порядку. Потім обирається новий ведучий. Ведучим обов’язково має побувати кожна дитина.

ІІ.  Основний етап

2.1.  Вправа-гра «Що чути?»

Мета: розвиток активної уваги.

Хід  вправи:  1-й  варіант -  учитель  пропонує  дітям  заплющити  очі  і покласти  голову  на  складені  на  парті  руки.  Потім  створює  різні  звуки (ходить,  відчиняє  та  зачиняє  двері,  переставляє  стілець,  перекладає  ключі, гортає стрінки книги і т. д.).За сигналом діти «прокидаються» і по-черзі (до кого торкається ведучий) розповідають які звуки вони почули.

2.2.  Вправа-гра «Чарівна торбинка»

Мета: розвиток тактильних відчуттів.

Хід  вправи:  1-й  варіант -  учитель  пропонує  дитині,  не  заглядаючи,  а опустивши руку в торбинку (бажано казкового вигляду),  з багатьох дрібних предметів (лінійка, ручка, олівець, клей, каштан, ґудзик, монета, горіх і т. д.) впізнати  один,  назвати  його  і  тільки  після  цього  вийняти  і  показати  всім. Правильно названий предмет всі вітають оплесками.

2.3.  Вправа «Сховані малюнки»

Мета: корекція та розвиток сприймання.

Хід  вправи:  1-й  варіант -  дітям  пропонується  розглянути  малюнки  з зображенням  контурів  знайомих  предметів,  закреслених  різноманітними лініями (горизонтальними,  вертикальними,  косими,  спіральними  і  т.  д.)

Дитина має побачити,  який предмет  зображено, назвати  та  обвести його по контуру. Формат аркушу  з  зображенням повинен бути не менш ніж А-4, на аркуші  не  більше  одного  малюнка.  Демонструвати  малюнки  необхідно почергово (тільки прибравши попередній, пропонувати наступний). Кількість малюнків: 1-2  на  кожну  дитину.  Малюнок  кріпиться  на  дошку.  Дитина виходить  до  дошки  та  за  допомогою «чарівної  палички»  знімає «чари»

«Олівчика-пустунця»,  який  сховав  предмет (обводить  контур  предмета). Кожна дитина обов’язково має взяти участь. 

2.4.  Цікаві вправи для «слухняних» пальчиків

Мета: розвиток дрібної моторики.

«Пальчикова сім`я» діти розгинають зігнуті в кулак пальці, починаючи з великого та примовляючи:

-  Оцей пальчик – наш дідусь,

-  А оцей – бабуся,

-  Оцей пальчик – наш татусь,

-  А оцей – мамуся,

-  Ну а цей маленький,

-  Їх синок гарненький.

«Пальчики  вітаються»:

 1-й  варіант -  кожним  пальчиком  по  черзі торкнутися  до  великого  пальця,  далі  зібрати  пальці  в  пучечок  спочатку  на одній руці, потім на другій, потім на обох одночасно;

 2-й варіант -  скласти руки  долонями  одна  до  одної,  торкнутися  великими  пальцями  один  до одного, вказівними і т. д., потім усіма одночасно. «Діти бігають» - пальці як у попередній вправі, але тепер  їх поставити на стіл і «побігати» спочатку однією рукою, потім іншою, потім обома.

«Окуляри» - утворити два кола з великих та вказівних пальців, з`єднати їх.

«Розмова» - стиснути пальці в кулаки, великі витягнути вгору, звести їх. Всі  ці  вправи можна  поєднати  вибудувавши  логічну  послідовність, що буде сприяти розвитку уяви дітей. Краще зробити це на другому занятті. 

ІІІ.  Заключний етап

3.1.  Рефлексія

Хід проведення: учитель використовує  іграшку. Дитина у якої в руках іграшка  має  можливість  висловитися  про  те,  що  їй  сподобалось  чи  не сподобалося на занятті. Потім діти стають у коло. Психолог запрошує дитину  стати у центр кола, відмічає успіхи її нат занятті та пропонує усім оплесками подякувати. Кожна дитина обов’язково має висловитисята побувати в центрі кола.

3.2.  Релаксація «У лісі»

Хід  проведення:  І-й  варіант -  дітям  пропонується  розслабитися  та переглянути  зображення лісу  слухаючи при цьому опис лісу учителем  та музичний  супровід «Звуки  живої  природи»;  ІІ-й  варіант -  дітям пропонується заплющити очі.

3.3.  Традиційне прощання «Подаруй усмішку»

Мета: створення позитивного емоційного настрою. 

Хід  вправи:  діти  стоять  у  колі  та  тримають  перед  собою  складені «човником» долоньки. Учитель «дарує усмішку» дитині-сусідові, кладучи у долоні,  та передає далі по  колу. Коли учитель отримує  вже  з  іншого боку «усмішку» він говорить, що дарував одну усмішку, а отримав цілу жменю  і пропонує дітям не тримати усмішки, а відпустити їх, щоб усім навколо було весело. Всі піднімають руки вгору з відкритими долонями і аплодують. 

ЗАНЯТТЯ

І.  Початковий етап

1.1.  Привітання «Долоньки»   у  парах:  спочатку учитель  вітається  з  кожною  дитиною,  потім  кожна  дитина  вітається  з сусідом.

1.2.  Вправа-гра «Давайте  познайомимось»    дитина кидає м’ячик одному  з  гравців обов’язково називаючи при цьому  ім`я  цього  гравця,  той  кому  адресований  м’яч  ловить  його  і  кидає іншому учаснику гри. Обов’язково має прозвучати ім’я кожного учасника.

ІІ.  Основний етап

2.1.  Вправа-гра «Дзеркало»

Мета: розвиток довільної уваги.

Хід  гри:   ведучий  виконує  різні  рухи,  змінює  вираз  обличчя.  Діти повинні  точно  відтворити  все  що  показує  ведучий.  Кожна  дитина  має побувати в ролі ведучого.

2.2.  Вправа-гра «Впізнай на дотик»

Мета: розвиток та діагностика тактильних відчуттів.

Хід гри: дитині пропонується 10 карточок зі зразками тканин, серед яких дві  однакових.  Спочатку  дозволяється  помацати  всі  зразки,  потім  дитині зав`язують очі і пропонують знайти дві однакові і накрити їх долонями.

2.3.  Вправа «Накладені малюнки»

Мета: корекція сприймання, уваги.

Хід  вправи:  дітям  пропонуються  малюнки  з  зображенням  контурів предметів  накладених  один  поверх  одного.  Дитині  необхідно  назвати предмети, які  зображені  та обвести  їх по контуру: 1-й варіант -  зображення повинно бути не більше двох на одному малюнку; 2-й варіант – декілька; 3-й варіант -  далі  це  можуть  бути  вивчені  за  програмою  букви,  цифри; 4-й варіант -  пізніше  можна  запропонувати  дітям  здійснити  класифікацію  за родовими  ознаками:  згрупувати  зображені  предмети  за  спільною  ознакою (овочі, фрукти, посуд,інструменти і т. д.) 

2.4.  Цікаві вправи для «слухняних» пальчиків

«Собака» -  з`єднати великий,  середній  та безіменний пальці, вказівний     та мізинець підняти вгору

«Коза» - підняти догори вказівний та мізинець

«Кінь» - вказівний палець виставлений вперед, решта біжать по столу

«Ліс» - руки стоять ліктями на столі, пальці розчепірені якомога ширше. Рухати кистями рук, імітуючи дерева, гілля яких хитає вітер

«Зайчик» -  великим  пальцем  притиснути  до  долоні  безіменний  та мізинець,  вказівний  та  середній  розправлені,  поворушити  ними.  Спочатку однією рукою показати «зайчика» потім іншою, потім обома одночасно.

ІІІ.  Заключний етап

3.1.  Рефлексія

3.2.  Релаксація «Квіти»  під  музику  та  словесний  супровід  учителя діти розслабляються та уявляють квітку.

3.3.  Традиційне прощання «Подаруй усмішку!»

Діти стають у коло, учитель «здмухує» свою усмішку до дитини-сусіда, та  її «ловить»  плескаючи  долонями  і  теж  здмухує  з  долонь  далі  по  колу наступному  гравцеві.  Коли  усмішка  обійде  коло  всі,  роблячи  крок  уперед, піднімають обличчя вгору і разом дмухають, плескаючи в долоні.

Методична розробка уроку з української мови у 6 класі за програмою допоміжної школи

Тема. Розвиток мовлення. Порівняльний опис

Мета. Навчальна.

Вчити складати в письмовій формі порівняльний опис; вчити порівнювати уявно та за малюнками, знаходити спільне та відмінне повторити види текстів, що таке антоніми  вміння та  синоніми; закріпити знання учнів про відмінність між видами текстів.

Розвивальна.

Розвивати вміння складати усні описи птахів; удосконалювати вміння добирати синоніми та антоніми; розвивати усне і писемне мовлення,  пам’ять, спостережливість.

Корекційна.

Вдосконалюватии  усне мовлення, чітку вимову окремих  звуків, слів; вдосконалювати вміння порівнювати за зовнішніми ознаками.

Обладнання: малюнки, лелеки і дятла; енциклопедія «Птахи»; малюнки страуса і колібрі.

                     ХІД УРОКУ

1.Загально-корекційна частина.

1.1.Нервово-психологічна підготовка.

а) Відгадування загадки.

Прилетіли гості,

Сіли на мості,

Без сокири, без лопати

Поробили собі хати.                           (Птахи)

б) Бесіда учителя з учнем про різновидність птахів нашої планети.

Дитина називає птахів, які живуть в нашій місцевості. Визначає, з допомогою вчителя, які відносяться до зимуючих, а які до – перелітних. Розповідь учителя про птахів нашої планети з показом ілюстрацій.

1.2.Організація уроку.     

Хвилинка ерудита

б)Найбільший птах  нашої планети – страус. Його вага близько 130 кг. Найменший птах – колібрі.Його вага – 2 грами.

( Запис числа і каліграфічної хвилинки ерудита).

2.Основна частина.   

2.1.Актуалізація опорних знань.

А) Відгадування загадок, демонстрація відгадок.

1)Які ноги, такий ніс.

По болоту ходить скрізь,

хату на хаті має,

жабам рахунок знає. (Лелека)

2)Вірно людям я служу,

Їм дерева стережу

Дзьоб міцний і гострий маю,

Шкідників ним здобуваю. (Дятел)

Б)Усний опис лелеки і дятла з допомогою вчителя.

2.2.Повідомлення теми і завдань уроку

2.3.Робота над темою

1) Розповідь дитини про лелеку та дятла (за допомогою вчителя)

Виясняємо, що лелека перелітний птах, а дятел зимуючий. Наводимо приклади перелітних і зимуючих птахів.

2) Робота в зошиті.  3) Слухання текстів.

4.ФІЗКУЛЬТХВИЛИНКА.

1.Станем струнко! Руки вбоки!

Пострибаєм, як сороки-білобоки

Стрибу-стрибу! Скоки-скоки!

2.Пані горді і неквапні,

По болоті ходять чаплі,

А над ними комарі

Перелітають угорі.

3.А тепер – як жабенята

Хочем трохи  пострибати

Ква-ква-ква! Ква-ква-ква!

Щоб спочила голова.

2.4.Закріплення

1.Заповнення таблиці порівняння. За допомогою вчителя діти заповнюють таблиці.  (Вчитель на дошці, діти – на картках )

2.Усний опис – порівняння лелеки і дятла за таблицею з допомогою вчителя.

3.Самостійна робота. Запис описа в зошит.

3.Заключна частина.

Підсумок уроку.

- Що ми робили на уроці?   

 - Який текст є описи?

- Чим він відрізняється від розповіді?

- Чим відрізняються дятел і лелека?

 4. Нервово-психічне  розвантаження.

МЕТОДИЧНА  РОЗРОБКА УРОКУ 

З  УКРАЇНСЬКОЇ  ЛІТЕРАТУРИ  В  5  КЛАСІ 

ЗА  ПРОГРАМОЮ  ІНТЕНСИВНОЇ  ПЕДАГОГІЧНОЇ  КОРЕКЦІЇ

Тема: Загадки. Зміст  і  форма  загадок

Мета.

Навчальна: збагатити знання  учня  про малі  жанри  усної  народної  творчості, вчити  виділяти  їх  характерні  особливості, навчити  складати  загадки  за  опорними  словами  та  малюнками;

розвиваюча: розвивати  образність  і  творчість  мовлення, уяву  і образне  мислення, допитливість  і  інтерес  до  усної  народної  творчості;

корекційна: збагачувати  словниковий  запас  учня,  допомагати  відчути  багатство   мови, виховувати  шанобливе  ставлення  до  усної  народної  творчості.

                           Хід  уроку 

1. Загально - корекційна  частина

     1.1 Нервово -психологічна  підготовка

         Пальчикові   вправи  «Бджола»

Виставлений   середній  палець   притиснутий  до  долоні   між   зігнутими   безіменним   та  вказівним   пальцями. Крутити  ним  у  різні  боки.

Не мотор, а  гуде,             Все  літаю у поле до гаю,

Не  пілот, а летить,          Збираю  медок із різних квіток

Не  гадюка, а жалить.      Кого  не зловлю

                                           Того  жалом колю.

                        «Дерево»

Обидві  руки   до  ліктя та долоні  притиснуті зовнішнім боком одна до одної. Пальці  розведені й підняті догори. Ворушити  ними.

Хто на  зиму роздягається,        Навесні  веселить,

А  на літо вдягається?                Улітку  холодить,

                                                      Восени  годує,

                                                      А взимку  гріє.

1.2. Організація  уроку

 Слухання  музики, яка  налаштовує  на  сприймання нового  матеріалу.

                  Схилилась  голівка   до  праці   мерщій

                  Ти  всі  перешкоди  здолати  зумій!

                   Працюй  наполегливо, швидко, старанно

                   Щоб жодна  хвилина  не  втратилась  марно

2. Основна  частина

  2.1. Актуалізація   опорних  знань. Пропедевтична  підготовка   до  подачі   нових  знань. Розгадування   кросворда:

1. з а є ц ь
2. г а р б у з
3. с н і г у р
4. с и н ч к а
5. д я т е л
6. ц у к е р к и

1. Хто  взимку  міняє сіру  шубу  на  білу?
2. Який  герой казки  ходить   по  городу  і питається: чи всі живі, чи здорові всі  родичі  гарбузові?
3. У якої   зимуючої пташки   червона  грудка?
4. Яка  пташка  зимує  разом  зі  снігурем?
5. Хто  лікує   дерева  від  комах?
6. Що  роздає  Дід  Мороз  під  Новий  рік?
7. Що  засвічується  вогнями  на  Новий  рік?
   • Повідомлення  теми  уроку  і  завдання  на  урок. Пояснення. Робота  над  темою.

          Загадка- це  стислий  умовний  опис  когось,  чогось, за  яким  треба  відгадувати, хто це, чи  що це.  Виникли  загадки  ще  у  сиву  давнину. Вони  передавали  життєвий  досвід  старшого  покоління  молодшому,  допомагали  розвивати  кмітливість,  фантазії  співбесідника. Тепер   загадують  загадки  під  час  навчання,  відпочинку. Їх  створює  народ,  письменники. Сьогодні і  ми  спробували  свої  сили  у  відгадуванні  та  складанні  загадок.

Читання  і  відгадування  загадок  в  підручнику. (З  допомогою учителя  знайти ознаки  які  допомогли  відгадати  загадки.)

Складання  загадок  за  допомогою  вчителя

Він  жовтенький, дуже  кислий,

 Пити  чай  з  ним  корисно (лимон)

Ознайомлення  з акровіршами

Інколи  перші  букви  кожного  рядка  загадки –вірша,  прочитанні  зверху і вниз, і  є відгадкою. Такий  вірш  називають  акровіршем.

Читання  акровіршів  записаних  на  дошці  і  знаходження  відгадок  по  перших  літерах  кожного  рядка.     

ознайомлення  з  загадками –добавлянками.

Ми  пішли  до гаю  вдвох, 

Я  й  сестра  Маринка,

А  в  гаю тім  тьох та тьох,

Та  іще  так  дзвінко…

Що  за  співанки? Чиї?

То  співають…(солов’ї)

Читання загадок –добавлянок  із  додаткової  літератури.

2.4. Закріплення.

Мовно –логічні  вправи:

1. Хвилі  в  морі  підіймає

Виє, дерево  ламає.

А як  букву  К  додати

Буде  в  полі  виростати  (буря –буряк).

2. Люблять нас  усі  збирати

Після  дощику  в  ліску

А  як  букву Г  відняти

Будемо  плавати  в  ставку (гриби –риби)

3. З  Л –стрибають

З  Ш –люди одягають

З  П –зошити  сховають

З  Т –на  ноги  взувають (лапки,  шапки,  папки,  тапки).

                              Фізхвилинка

Виконання фізичних  вправ   під  музичний  супровід.

2.5. Самостійна  робота

    Відгадування  загадок записаних  на  карточках з  допомогою  малюнків  і  опорних  слів.

      3.   Заключна  частина

3.1. Завдання додому.

  - Навчитись  гарно  читати  загадки  в  підручнику.

   - Скласти  одну –дві  загадки.

3.2 Оцінювання

3.3 Підсумок  уроку

      Пригадати  вивчені  види  загадок.

3.4 Нервово - психічне  розвантаження  Виконання  пальчикових  вправ  за  допомогою  картинок.                               

                                     «ЛИСИЦЯ»

      Великі  пальці  трохи  розведені  в  різні  боки. Вказівні  пальці  зігнуті  в  середину  і  притиснуті  один  до  одного, утворюючи  чоло,  всередині  між  долонями  зігнуті  мізинці.

                  Прийшла  вона  із  довгим  віником

                  На  бесіду  з  нашим  півником.

                  Схопила  півня  на  обід

                  Та  й  замела  мітлою  слід.

Різноманітні  види  та  комплекси  пальчикової  гімнастики  у  вигляді  цікавих  і  доступних  вправ  проводяться  під  ритмічну  музику.  

Висновки

Гра є найбільш  доступним для дітей видом діяльності, способом переробки  отриманих із  навколишнього світу вражень, знань, тому вона відіграє велике значення у психічному розвитку дитини. Можна виділити  дві головні сфери життя дитини, які підпадають під вплив гри: пізнавальні процеси та розвиток, виховання особистості.

В структурі гри виділяють відносно самостійні елементи -  гру і навчання, кожний з яких має складну організацію, що відображає їх специфіку. Третім основним елементом структури є ігрова модель, на основі якої тільки і може здійснюватись реальна ігрова взаємодія учнів між собою та з педагогом у процесі гри.

Кожна гра має правила, які підпорядковані ігровому задуму і змісту гри та водночас організовують гру. Правила гри - це точно визначені вимоги до дітей. Основою гри є пізнавальний зміст.  Система правил дає змогу не лише визначити зміст освіти, що реалізується в грі, а й розподіляти його за окремими навчально-ігровими циклами. Тому гру можна трактувати як форму навчання, де засвоєння змісту освіти під керівництвом вчителя опосередковане їхньою  ігровою взаємодією і регулюється  встановленими правилами.

Основна роль педагога під час організації гри – створити таке входження дитини в доросле  життя з його, на жаль, жорстокими нормами, щоб головним чином не зашкодити дитині. Будь-яка інструментовка ігор виправдана ще й психологічно: у грі дитина безтурботна, психологічно розкута і тому більше, ніж коли-небудь, здатна на повне  вираження свого індивідуального «Я». Важливим стає таке завдання для вчителів дати можливість кожній дитині через гру самореалізуватися як у процесі  навчання, так і впозаурочній діяльності.

                              Використана література:

1. Выготский Л. С. Дефект и сверхкомпенсация // Основы дефектологии. – Спб, М. : Изд-во «Лань» 2003. – с. 67
2. Вульфсон Б.Л. Стратегия развития образования на Западе на пороге XXI века. -М.: УРАО, 1998.].
3. Єременко  І.  Г.  Готовність  розумово  відсталих  дітей  до  навчання  в допоміжній школі / Нижник Л., Сагірова О. – Київ : Радянська школа, 1981.
4. Нижник  Л.  Допомога  дітям  з  особливими  потребами.  Психолог. Бібліотека. / Нижник Л., Сагірова О. – Київ : Редакції  загальнопедагогічних газет, 2004.
5. Туріщева  Л.  В.  Психокорекційні  ігри  в  роботі  педагога /            Туріщева Л. В. – Харків : Видавнича група «Основа», 2007.
6. Барко В.І. Як визначити творчі здібності дитини? – К.: Освіта, 1991. – 264 с.
7. Выготский Л.C. Игра и ее роль в психическом развитии ребенка // Вопросы психологии. – 1996. – №6. – С. 62-67.
8. Кэдьюсон Хайди, Шефер Чарльз. Практикум по игровой психотерапии. – СПб.: Питер, 2000. – 416 с.
9. Соколова Н.Д. Особенности игровых действий умственно отсталых школьников//Дефектология. – 1972. – №2. – С