Формування індустріального суспілььства

Порівняння

Розвиток економіки в світі та і українськіх землях

Монополії стають економічною основою для одержання надприбутків.

5. Змінилася роль банків.

На зміну вивезення товарів (перша половина XIX ст.) приходить вивезення капіталу, особливо у відсталі країни, де є дешева земля, сировина, робоча сила.

6. Відбувається зрощення промислового та банківського капіталів і утворюється фінансовий капітал та формується фінансова олігархія (купка небагатьох), що володіє великими капіталами. Фінансовий капітал відіграє важливу роль в економічному й політичному житті країни, підпорядковуючи собі весь державний апарат і спрямовуючи в своїх інтересах усю їхню внутрішню і зовнішню політику.

7. Зростає роль держави в розвиткові економічних процесів. Державні субсидії, замовлення, регулювання почали використовувати в багатьох провідних країнах світу.

8. Формується світова система господарства на основі встановлення зв’язків між промисловими центрами та регіонами вивезення капіталів і товарів.

Встановлюються міжнародні монополії і транснаціональні корпорації, які ділять між собою світові ринки збуту й виробництва товарів.

Друга половина XIX — початок XX ст. Завершення становлення індустріального суспільства у провідних країнах світу — Великій Британії, Німеччині, Франції, США, Японії.

Наслідки

1. Відбувся перехід до масового конвеєрного виробництва.

2. Монополії значні кошти витрачають на розробку технічних проблем та необхідні наукові дослідження.

3. Значно зросла продуктивність праці.

4. Збільшилися обсяги виробництва.

5. Великих успіхів було досягнуто в металургії, машинобудуванні, транспорті.

6. Значно зросли виплавка сталі, чавуну, добування вугілля, виробництво машин та обладнання.

7. З’явилися нові галузі промисловості — електротехнічна та хімічна.

8. Відбулася висока концентрація виробництва і капіталу.

9. Наприкінці XIX ст. завершився процес становлення індустріального суспільства в країнах Західної й Центральної Європи та Північної Америки.

10. Південна, Південно-Східна і Східна Європа, Росія, Японія теж стали на шлях індустріального розвитку, але значно відставали від попередніх країн.

11. Решта країн були економічно відсталими і потребували проведення модернізації господарства.

Науково-технічна революція, вільна конкуренція породжували економічні кризи.

Модернізація — оновлення, вдосконалення.

Економічна криза — виникає тоді, коли за умов вільного підприємництва товарів виготовляють більше, ніж можна їх продати. Тоді закриваються підприємства і зростає безробіття.

Виникнення великих корпорацій та фінансово-промислових груп

Формування індустріального суспільства супроводжується зміною ролі банків, які розпоряджаються великими капіталами, значною частиною засобів виробництва і джерелами сировини у своїй та інших країнах. Встановлюються тісні зв’язки між банками і промисловими монополіями. Засновуються акціонерні товариства. Створюються потужні фінансово-промислові групи.

Так виник фінансовий капітал та фінансова олігархія, яка відіграє важливу роль не лише в економічному, а й у політичному житті суспільства, підпорядковуючи собі весь державний апарат і спрямовуючи в своїх інтересах його внутрішню та зовнішню політику.

Акціонерні товариства — об’єднання капіталу кількох власників із подальшим отриманням прибутку та розподілом його залежно від внесеної частки.

Олігархія — влада небагатьох.

Приклади утворення фінансового капіталу у провідних країнах світу

Монополізація економіки

Створення великої машинної індустрії призвело до концентрації виробництва і до виникнення монополій.

Розвиток ринкових відносин

Концентрація виробництва — зосередження виробництва на великих підприємствах.

Конкуренція — боротьба між товаровиробниками за вигідні умови виробництва і збуту товарів.

Монополії — господарські об’єднання, що контролювали ринок збуту товарів, зосереджували у своїх руках фінансові, матеріальні ресурси та науковий потенціал для збільшення виробництва, ліквідації конкуренції, одержання максимальних (найбільших) прибутків.

З одного боку — монополії сприяли підвищенню організованості та впорядкованості промислового виробництва; з іншої — знищували вільну конкуренцію, що призводило до значного підвищення монопольних цін, негативно впливало на якість товарів, гальмувало поширення прогресивних технологій, давало можливість капіталістам скорочувати заробітну платню та соціальні гарантії робітникам.

Ринкові відносини — сукупність соціально-економічних відносин у сфері обміну.

Нові форми організації виробництва

(монополістичні об’єднання)

1. Картелі — об’єднання підприємців однієї галузі. Учасники об’єднання домовлялися про ціни на товари, розміри виробництва і ринки збуту товарів, зберігаючи свою власність і комерційну самостійність.

2. Синдикати — об’єднання підприємців, що виробляють однорідну продукцію.

Учасники створювали спільний торговий апарат для заготівлі сировини і збуту продукції, але зберігали свою власність і виробничу самостійність, втрачаючи комерційну самостійність.

3. Трести — відбувалося повне злиття низки підприємств однієї галузі у сфері як виробництва, так і збуту товарів, повне об’єднання власності. Вони втрачають будь-яку самостійність, а їх власники володіють акціями відповідно до внесеної суми паю.

4. Концерни — об’єднання підприємств різних галузей господарювання — торговельних фірм, банків, транспортних компаній, що перебувають під контролем одного фінансового угруповання.

Почали виникати міжнародні монополії і транснаціональні корпорації, які ділили між собою світові ринки збуту й виробництва товарів.

Приклади утворення і панування монополій у провідних державах світу

Значення утворення монополій

1. Саме монополії зосереджують у своїх руках фінансовий капітал.

2. Володіючи колосальними коштами, мають можливість будувати величезні підприємства, освоювати нові джерела сировини, створювати і впроваджувати у виробництво нову техніку.

3. Саме вони є основними експортери капіталу в інші країни.

4. Монополії здійснюють економічний поділ світу.

5. Спонукають уряди провідних держав світу вести боротьбу за його територіальний поділ і переділ.

Нові класи і соціальні верстви

Економічні зміни другої половини XIX ст. призвели до того, що найчисленнішим класом стали наймані робітники, які були позбавлені власних засобів виробництва і змушені були продавати свою робочу силу.

Відбувається пролетаризація суспільства, широко використовується праця найманих робітників у різних сферах життя суспільства:

• промисловості,

• будівництві,

• на транспорті,

• в сільському господарстві,

• у сфері послуг тощо.

Зpocтaлa чисельність робітничого класу. Якщо в середині XIX ст. у найрозвиненіших країнах промислових робітників налічувалося лише 9 млн, то наприкінці століття — вже 30 млн.

Технічний переворот потребував зростання кількості кваліфікованих робітників, які одержували значно більшу заробітну платню, а тому зростав їхній життєвий рівень. Це так звана „робітнича аристократія”.

Робітники постійно долучалися до боротьби за кращі умови праці й життя, проти безробіття, а це породило масовий робітничий і соціалістичний рух.

Найбільші прибутки технічний прогрес другої половини XIX ст. приніс великим власникам, які домінували в економічному житті, контролювали банки, торговельні товариства та заводи.

Розвивається підприємництво. Значно зростає середній клас — ремісники, комерсанти, службовці, медики, нотаріуси. Утверджується дух підприємництва в усіх сферах людського життя, раціоналізм, прагматизм, індивідуалізм.

Історичні умови поширення соціалістичних ідей

(50-ті роки XIX ст.)

Соціалізм — загальна назва різних соціалістичних вчень, що проповідували необхідність побудови суспільства, де немає експлуатації людини людиною, соціального гноблення і буде утверджено загальну рівність і справедливість.

Політичні умови

50-ті роки XIX ст. Період реакції, придушення передових суспільних рухів та ідей.

Економічні умови

1. Це період бурхливого розвитку промисловості й поширення ринкових відносин у сільському господарстві.

2. Зі швидким розвитком капіталізму розвивався і промисловий пролетаріат.

3. Становище робітників було надзвичайно тяжким: мізерна заробітна плата, тривалий робочий день, високий травматизм, використання жіночої та дитячої праці тощо.

4. Зосередження робітників на великих підприємствах створювало сприятливі умови для його організації та гуртування.

5. Розвиток транспорту і зв’язку створював сприятливі умови для об’єднання робітників як в одній країні, так і в міжнародному масштабі.

6. Інтернаціоналізація промислового виробництва за умов формування індустріального суспільства готували грунт для міжнародної солідарності робітничого руху, перетворення його на інтернаціональну силу.

7. Посилилася політична боротьба, що значно підвищувало інтерес європейських робітників до політичного життя, до зовнішньої політики їхніх урядів тощо.

Приклади поширення робітничого руху в країнах Європи:

• чартизм і тред-юніони — у Великій Британії;

• повстання ліонських ткачів — у Франції;

• участь робітників у революції 1848 — 1849 pp. — в Німеччині;

• народження робітничого руху в другій половині XIX ст. - в Росії.

Політична боротьба — боротьба за владу.

Економічна боротьба — боротьба за покращення матеріального становища й умов життя, за підвищення заробітної платні, скорочення робочого дня, поліпшення безпеки праці, скорочення штрафів тощо.