ФОРМУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ УЧНІВ НА УРОКАХ ТЕХНІЧНОЇ ПРАЦІ

О.А. Бондаренко, вчитель технологій,

Криворізький Жовтневий ліцей

ФОРМУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ УЧНІВ НА УРОКАХ ТЕХНІЧНОЇ ПРАЦІ

Розвиток суспільства доводить, що освіта є одним із визначних факторів виживання та розвитку цивілізації. Питання її змісту, якості та вдосконалення входять до числа першочергових проблем людства.

Проте стрімкість наукового поступу суспільства, поглиблення його перетворюючого впливу на всі аспекти людської життєдіяльності та відповідне розширення освітніх завдань спонукали вчених до усвідомлення недоліків концептуальної основи, що визначили сучасну освітньо-педагогічну діяльність. Перегляд теоретико-методологічних основ навчально-виховного процесу сприяв виникненню нового поняття – „інформатизація суспільства” та, відповідно до нього, – ,,інформатизація освіти”. Спочатку концептуальна спрямованість інформатизації освіти була визначена словосполученням ,,комп’ютерна грамотність”, яке поступово поширилося до поняття ,,інформаційна культура”. Останнє розглядаємо як окремий феномен, складне особистісне утворення, що ґрунтується на комп’ютерній грамотності, але не вичерпується нею.

Актуальність формування інформаційної культури та грамотності учнів на уроках технічної праці пов’язана також із розширенням впливу на молодь засобів масової комунікації, відтак зумовлює необхідність особистісно зорієнтованого підходу до розвитку критичного мислення учнів, становлення захисного механізму до значного впливу засобів масової комунікації, що пропагують насильство та агресивність.

Проблема інформаційної культури учнів розглядається вченими в різних аспектах. Аналіз наукової літератури дозволяє виділити основні напрямки у вивчені інформаційної культури: формування інформаційної культури особистості (М. Близнюк, А. Єршов, М. Коляда), А. Суханов); місце інформаційної культури у загальній культурі особистості (М. Вохришева); інформаційна культура у навчальному процесі вищої школи (М. Жалдак ).

Разом із тим, аналіз навчально-виховного процесу у школі свідчить про невизначеність системи освітньо-педагогічної підготовки щодо формування інформаційної культури особистості учнів, має місце недооцінка ролі елементів світоглядної культури та культури мислення, що відповідають вимогам інформаційного суспільства у діяльності учнів, звуженість завдань формування інформаційної культури особистості лише завданнями суто технічної підготовки до роботи з електронно-обчислювальною технікою.

Спираючись на аналіз літератури ми дійшли висновку, що інформаційна культура це сукупність складових: нових інформаційних технологій, технологічної, правової, соціологічної й ергономічної, які інформують людину і сприяють спрямованому впливу на протікання соціальних процесів у суспільстві, колективі й вихованню свідомого ставлення людини до праці, прав і обов’язків.

Провідна ознака високої інформаційної культури, головне джерело, що забезпечує благоустрій і благополуччя життя для переважної частини населення країни, благодіяння суспільства – це високоефективна господарська діяльність його членів, що стає як умовою, так і ознакою цивілізованої організації господарства на базі засобів виробництва, що складаються з кібернетичних знарядь праці й нових інформаційних технологій, які забезпечують найбільш високий, з погляду  світових стандартів, рівень продуктивності праці й ефективності виробництва, створення різноманіття товарів і послуг, що роблять життя людей більш комфортнішим.

Спираючись на аналіз літератури ми дійшли висновку, що інформаційна культура це сукупність складових: нових інформаційних технологій, технологічної, правової, соціологічної й ергономічної, які інформують людину і сприяють спрямованому впливу на протікання соціальних процесів у суспільстві, колективі й вихованню свідомого ставлення людини до праці, прав і обов’язків.

Сутність, зміст категорії ,,інформаційна культура” вимагають окреслення складових категорій характеристики ,,культура”, комплексні дослідження якої свідчать про багатоаспектність змісту, сутності, великої кількості дефінування.

Культура починає розглядатися як найважливіший аспект життя суспільства, пов’язаний зі способом людської діяльності. Виникає декілька ліній у розробці проблематики культури. У першій із них культура – це процес розвитку людського розуму та розумних форм життя, які виступають проти дикості та варварства первісного буття людства (французькі просвітителі); як історичний розвиток людської духовності – еволюція морального, естетичного, релігійного, філософського, правового та політичного усвідомлення, яке забезпечує прогрес людства.

З’ясовуючи зміст будь-якого багатоаспектного поняття, звичайно послуговуються довідковою літературою, тлумачними словниками. Наприклад, автори Нового словника української мови пропонують такі визначення категорії ,,культура”:

Отже, інформаційна культура учнів– це складне особистісне утворення, яке забезпечує можливість інформаційної взаємодії та взаємовідношення в системі „вчитель-учень”, яке характеризується здатністю до використання інформаційних засобів для збирання, зберігання, обробки та використання інформації для розв’язання різних педагогічних проблем.