Формування історичної свідомості учнів на уроках

Методичні рокемендації щодо ефективного впровадження елементів  інноваційних технологій навчання при формуванні історичної свідомості учнів на уроках.

 

       Особистість дитини, її потреби та інтереси – це пріоритетні питання, які зараз повинні турбувати суспільство. Головна мета – зробити навчання і його результати корисними для учнів і нині, і в майбутньому, розв'язати питання порядку денного – «як навчити», «як створити умови для навчання».

          В процесі своєї роботи я дійшла простого висновку: мозок людини не може надовго запам'ятати те, чого не розуміє. От і виникає потреба проводити урок так, щоб діти з різними розумовими здібностями опанували новий матеріал. Як саме?   

           Розвиток творчої особистості дитини вимагає кардинальних змін у свідомості учня та породжує необхідність перебудови традиційної діяльності вчителя, зміну його ролі у процесі взаємовідносин, що виникають на уроці. Розвиток продуктивних сил на сучасному етапі вимагає від людини не лише відтворювати отриману раніше інформацію, а вміти вільно орієнтуватись в інформаційному просторі, самостійно добирати потрібну для власної діяльності інформацію.

           Я вважаю, що у кожного учня є свої природні задатки і свої можливості для творчого розвитку. Тому добиваюся, щоб кожен учень досягав про вивченні максимум для нього можливого. В цьому велику роль відіграють інноваційні технології навчання.

Для того, щоб досягнути успіху,я ставлю перед собою такі завдання:

1) Використовувати різноманітні форми, прийоми і методи на уроках.

2) Розвивати в учнів прагнення до успіху.

3) Навчити працювати, виконувати завдання, робити пропозиції.

4) Розвивати творчі здібності : спостережливість, уяву, пам'ять, уміння аналізувати, теоретичне мислення.

5) Кожен урок повинен бути підсумком та емоційним відкриттям.

        Використання різних форм навчання дає можливість мені простежити за роботою учня при вивченні певної теми, об`єктивно оцінити його навчальну діяльність. Сприяє виявленню глибини знань для створення проблемної ситуації. Посилене створення таких ситуацій показує усвідомлення учнями програмного матеріалу, відсутність прогалин. Проблемні ситуації дуже різноманітні за тематикою, змістом та складністю.

          Учні досягнуть творчих результатів з історії тільки тоді, коли вчитель буде усвідомлювати, що дитина постійно перебуває під тиском потоку інформації, яка впливає на її свідомість і почуття.

         Педагогам, котрі відважилися працювати з інтерактивними методами, я пропоную запам'ятати кілька правил організації навчання на уроках.

       Правило перше. Треба залучити до роботи в тій чи іншій мірі всіх учнів. Для цього корисно використовувати методи, що дозволяють включити всіх учасників семінару в обговорення.

       Правило друге. Треба потурбуватися про психологічну підготовку учнів. А саме, не всі, хто прийшов на урок, готові психологічно до безпосередньої участі задіяння в тій чи іншій формі роботи. Дається взнаки закомплексованість, скованість, традиційність поведінки.

       Правило третє. Тих, хто навчається методиці інтерактиву, не повинно бути багато. Кількість учасників і якість навчання можуть бути пропорційно залежними. Тільки тоді можлива продуктивна робота в малих групах. Важливо, щоб кожного учня почули.

          Правило четверте. Уважно підготуйте приміщення для роботи. Це суттєвий аспект. Клас повинен бути підготовлений так, щоб учасники могли легко пересідати для роботи у великих і мали групах. Іншими словами, треба створити фізичний комфорт для учасників.

          Правило п'яте. З увагою поставтеся до питань процедури з регламенту. Намагайтеся не порушувати їх. Наприклад корисним буде домовитись про те, щоб всі учасники виявили толерантність стосовно будь-якої позиції, поважали право кожного на свободу слова.

           Правило шосте. З увагою поставтеся до поділу учасників семінару на групи. Спочатку на добровільних засадах. Потім доречно використовувати принципи випадкового вибору.

       Не кожна дитина нормально сприймає  навчальний матеріал під час звичайного уроку. Учні різні за темпераментом, деякі можуть сприймати інформацію лише в невимушеній обстановці.

      Для того, щоб бути сучасним, цікавим, успішним та, звичайно, потрібним вчителем, ми мусимо постійно розвиватися, удосконалюватися, а, отже, самоосвіта, всілякі курси, семінари, конференції повинні бути обов'язковою складовою педагогічної діяльності. Не є таємницею, що успіх будь-якої країни залежить від стану освіти в ній. Тож нехай будуть почуті всіма педагогами слова: «Успішний учитель – успішний учень – успішна країна!»

  Головною метою педагогічної діяльності, вважаю наступні аспекти:

1.навчити учнів знаходити у минулому можливі шляхи розв’язання сучасних суспільних потреб;

2.використовувати набутий досвід та результати навчання у своєму житті.

      Вчитель повинен пам'ятати «золоте правило»: «Дитина чує – засвоює близько 8% навчального матеріалу, дитина бачить – засвоює близько 13-15%, чує і бачить – 53%, а коли дитина пробує – засвоює 94% навчального матеріалу». Тому необхідно використовувати такі методи навчання,які дають можливість дітям якнайбільше запам’ятати та зрозуміти .

      Використовуючи інноваційні технології навчання, переконалася, що новітні технології навчання передбачають не просто отримання знань, а творче відношення до них, сприяють формуванню і вихованню освіченого, творчого,історичного свідомого школяра. 

     Історична свідомість є найбільшою життєтворчою основою будь-якого суспільства, а також – складовою масової суспільної свідомості. Її формування – фундаментальна та взаємопов’язана мета історичної освіти. Від її досягнення залежить формування у школярів та молоді ціннісних орієнтацій, виховання громадянськості та патріотизму, уміння самостійно добувати інформацію, оцінювати минуле та розуміти сучасне. Тому, викладаючи курс  історії, я передбачаю визначення таких суттєвих складових історичної свідомості особистості, як:

-знання основного змісту цілісного історичного процесу (його диктує чинна редакція навчальних програм із вітчизняної та всесвітньої історії);

-самовідчуття причетності до історії свого народу;

-закріплення позитивного історичного досвіду в нормах поведінки, критеріях моральної самооцінки, ціннісних орієнтаціях та ідеалах.

-розвиток духовності та культури (людина - культура).

        Критеріями результативності опрацьовуваної проблеми є:

• підвищення пізнавального інтересу школярів до предмета;
• підвищення якості знань учнів;
• логічності подавання навчального матеріалу, що позитивно позначається на рівні знань учнів;
• організації проектної діяльності учнів щодо створення навчальних матеріалів під керуванням вчителя;
• підвищенню рівня використання наочності на уроках;
• розвиток емоційної й естетичної чутливості школярів;
• створення постійного поля психологічної комфортності

         Зміст кожної з наскрізних ліній складають такі структурні елементи шкільного історичного знання, наявність яких є безумовною в контексті кожного уроку:

-історичні факти (насамперед головні – у вигляді подій, явищ, процесів);

-історичні зв’язки між ними (локальні або просторові, хронологічні або часові, причинно-наслідкові);

-історичні категорії (історичного часу, історичного простору, історичного руху), головні поняття (окремі, загальні, наскрізні) та терміни;

-тенденції історичного розвитку (найзагальнішого напряму розвитку історії людства у добу, що вивчається).

           На мою думку, методичними умовами формування історичної свідомості  є такі компоненти :

– відповідна побудова (структура) уроку;

– організація навчального процесу як дослідження учнями навчального матеріалу теми;

– розробка спеціальної системи запитань і завдань, розв’язання яких  вимагає певних мисленнєвих операцій – аналізу, синтезу, оцінки;

– стимулювання власних суджень і оцінок учнів.Створюючи в пізнавальній діяльності учнів ситуації успіху та відчуття правильності виконання задачі, що досягається наявністю відповідної мотивації, певним рівнем емоціонального збудження я будую свої уроки так , щоб в учнів був стійкий інтерес до предмету та процесу пізнання, навчальна активність, бажання творити і пізнавати.

       Завжди бачу  в учнях особистості, шаную їхні думки, почуття, право на свободу вибору, визначаю їхню неповторність, право на співтворчість.

       Одним із пріоритетів інноваційного  навчання є групова та індивідуальна форми навчання. Саме тут я бачу поле для власної творчої імпровізації, до взаємодії з учнями. Довіра, повага, спілкування, стимуляція почуття гідності, здатності відповідати за себе – все це є головними факторами групової ті індивідуальної форм роботи.  

      Наприклад, при вивченні нової теми у 8 класі з історії України «Українська  Гетьманська  Держава» я застосовую метод «Ажурної пилки».

 На попередньому уроці учні одержують випереджальні завдання за групами (утворюючі так звані «домашні групи»):

1. Охарактеризувати діяльність Хмельницького у розбудові Гетьманщини;

2. Визначити  вищі органи влади Української Держави в середині  17 ст.;

3.   Зясувати політичний, адміністративно-територіальний устрій Української Гетьманської Держави.

           Після актуалізаційного моменту діти 5 хвилин працюють у «домашніх групах», де обговорюють домашнє завдання,діляться одержаною інформацією. Надалі складається «Експертна група»  до якої входить один учень з «домашніх груп»  і там вони обмінюються своїми знаннями із зазначених питань. Потім повертаються до своїх груп де систематизують отриманий матеріал і демонструють результати своєї роботи. Так,кожна з груп отримає знання із всіх зазначених питань уроку.

       За допомогою методу «Ланцюжок» учні 7 класу з теми «Київська Русь за часів роздробленості. Утворення Галицько-Волинське князівства»   називають основні дати і події з вивченої теми, що систематизує і формує розуміння історичної послідовності подій у  учнів, наприклад:

1097р. Перша згадка назви «Україна»;                                         

1125-1132 рр.- Мстислав Великий останній Київський князь;

 1199 рік – Виникнення Галицько-Волинського князівства;

 1170-1205- правління Романа Мстиславовича;

1205-1238 – період «великої смути».

   На уроках всесвітньої історії під час актуалізації опорних знань учнів з теми «Європейське середньовічне місто»та «Індія. Імперія Гуптів» використовувала метод «Мікрофон» за яким учні давали визначення термінів: «імператор», «король», «монархія», «феодальна роздроленість», «Генеральні Штати», «Станова монархія», «каста», «Делійський султанат», «варни», «раджа».

         При вивченні  теми  з учнями  7 класу  «Візантійська Імперія» було застосовано метод «Шапка питань». Учні на листочках записують по два питання, листочки перемішуються в спеціальній шапці і кожен  має відповісти на питання, яке йому дісталося,наприклад:

1.Назвіть ремесла, які були розвинені у Візантії. (відповідь:гірська справа, виробництво зброї,сільськогосподарських знарядь,шовку,папірусу,скла).

2.Назвіть  одну з найбільш відомих архітектурних памяток Візантії.

(Собор Святої Софії).

3.Де відбулося протистояння партії зелених із синими? Чим закінчилося це протистояння? (Під час циркової вистави зелені підняли повстання проти синих – прихильників Юстиніана. Повстання,що отримала назву «Ніка»,було жорстоко придушене).

4.Що вважають найбільшим здобутком Юстиніана? (складання збірків законів).

5.Чому територія Візантії скорочувалася? (через постійнв напади кочовиків)

 Як правило навчання я реалізовую за чотири етапи:

1. Введення учнів у тему, ознайомлення з правилами гри, загальний огляд її перебігу.

2. Підготовка до проведення гри(викладання сценарію, визначення ролей,завдань).

3. Проведення гри.

4. Обговорення. 

           Практикою доведено, що високу ефективність мають уроки, на яких використовуються ті методи, що підвищують пізнавальну активність учнів.

До таких методів відносять і дискусійні, які є основою проблемного навчання. Умовою для створення проблемної ситуації є включення в урок кількох, інколи суперечливих, поглядів з проблеми, що вивчається. На відміну від традиційних уроків, таке навчання полягає не тільки у пізнанні історичних фактів та подій, а й у розкритті причинно-наслідкових зв'язків, сприяє самостійному здобуванню знань, критичному мисленню, пошуковій роботі школярів.

           При використанні дискусійних методів учні прагнуть до самостійного творчого пошуку, який пробуджує почуття гідності, самоповаги, що у свою чергу, впливає на ставлення до школи, допомагає досягти кращих результатів та збільшити мотивацію навчання.

             Для підготовки та проведення уроків користуюся програмами Power Point,яка супроводжує лекційну частину заняття, сприяє кращому засвоєнню матеріалу. Екран дисплея і слово учителя – дієві засоби розвитку мовлення і критичного мислення. Учні навчаються слухати мову, дивитись та усвідомлювати екранний образ, що поглинає розуміння лекції. Крім того,це дає змогу «оживити» урок.

Використання презентацій передбачає активну взаємодію учителя та учня, адже створити презентацію уроку – лекції допомагають школярі: одна група підбирає демонстраційний матеріал і створює слайди, готує текстову інформацію до них, друга займається оформленням презентацій, дизайном.

             На відміну від звичайних уроків, метою яких є оволодіння знаннями, вміння­ми та навичками, нестандартний урок найбільш повно враховує вікові особли­вості, інтереси, нахили, здібності кожного учня. У ньому поєдналися елементи традиційних уроків - сприймання нового матеріалу, засвоєння, осмислення, узагальнення - але у незвичайних формах.

         Саме такі уроки містять в собі елементи майбутніх технологій, які при гру­пуванні їх у певну систему, що грунтується на глибокому знанні потреб, інтересів та здібностей учнів, можуть стати дійсно інноваційними.

         Я вважаю, що основна мета вчителя-історика полягає у сприянні критичному розвиткові школярів, які б уміли аналізувати, узагальнювати новий матеріал, а також поєднувати вже відоме з невідомим. Ця мета реалізується, коли вчитель практикує поєднання активної самостійної роботи з поясненням учителя, коли застосовуються індивідуальні, групові, колективні форми творчості.

          Учитель повинен прагнути успіху учня, доброзичливих взаємин під час навчання. На історичну освіту завжди покладались завдання, пов’язані з формуванням активності, толерантності, особистого ставлення до подій, історичного аналізу.

          Працюючи в режимі постійних пошуків та новизни,учні розвивають мислення та уяву, набувають комунікативних навичок монологічного мовлення, виявляють творчі можливості.

          Групи формую в залежності від кількості учнів у класі, доступності джерел і змісту завдання, що виконується. Ідеальна кількість учнів у групі 3-5 учнів. Це дає змогу залучити до праці всіх учнів, але з урахуванням їх розвитку та швидкості сприймання матеріалу. Робота у малих групах перетворює заняття у класі в захоплюючу справу для всіх. В групах проводжу обговорення проблем, підготовку повідомлень, проведення досліджень тощо. Наприклад, при проведенні уроку на тему «Кам’яний вік людства» (6 клас) при розгляді питання «Повсякденне життя й заняття неандертальців» організовую роботу таким чином:

•                                                Об’єднання учнів у групи. Для цього використовую прийом «лічилки», наприклад: «зима, весна, літо, осінь» або «пітекантроп, синантроп, неандерталець». Усі «пітекантропи» – перша група, «синантропи» – друга, «неандертальці» – третя. У кожній групі вибирається доповідач і спікер (керівник).
•                                                Кожна група отримує завдання, здебільшого на картках, які дублюються при використанні на уроці комп’ютерної техніки на екранах моніторів.

Завдання:

Група 1. Ознайомившись з текстом параграфа, складіть розповідь про житло неандертальців.

Група 2. Ознайомившись з текстом параграфа, складіть розповідь про роль вогню в житті первісної людини.

Група 3. Ознайомившись з текстом параграфа, складіть розповідь про те, як полювали неандертальці.

Група 4. Ознайомившись з текстом параграфа, складіть розповідь про те, як неандертальці ховали померлих.

– Виділяється час для роботи (приблизно 7 хвилин). Даю вказівки щодо її організації:

•                                                Керівник групи зачитує текст.
•                                                У кожній групі заслуховуються пропозиції щодо складання розповіді.
•                                                Кожен учень повинен по-черзі висловити свою думку, вона має бути обов’язково врахована.
•                                                Доповідач представляє результати обговорення групи перед усім класом.

          Після виступів учнів я коментую результати роботи кожної групи, роблю висновки і оцінювання.

         У межах технології формування критичного мислення використовую такі методи: «мозковий штурм», постановка учнями запитань, дискусія, читання тексту з позначками.

           «Мозковий штурм» – ефективний шлях здійснення свободи слова, це шлях стимулювання і утворення великої кількості ідей за короткий час. В процесі його відбувається колективне обговорення, пошук рішень, вільне висловлювання думок всіх учасників.

Так, на уроці історії стародавнього світу «Первісна культура та вірування людей при розгляді питання «Поява релігійних вірувань використовую цей метод. Учні висловлюють різні точки зору при визначенні поняття «релігія». Етапи роботи:

1.                                            Формулюю проблему: дати визначення поняття «релігія».
2.                                            Висловлювання учнями своїх ідей по даній проблемі. Всі відповіді учнів фіксуються на дошці, без внесення коректив. Жодна відповідь не випадає з поля зору.

Учні подали, скажімо, такі ідеї:

Фантастика.Віра.Бог.

Невміння пояснити явища природи.

Страх перед силами природи.

Віра в існування іншого життя.

Молитись.Дух. Душа.

3.                    Актуалізуємо ідеї подані учнями і на основі їх формуємо наукове визначення поняття «релігія», записуємо його в словничок термінів і понять у зошитах.

       При організації навчання невеликими групами слід не забувати про основні його принципи:

•                                                заохочування -отримання всією групою однієї на всіх бальної оцінки, якогось сертифікату відзнаки, похвали або іншого виду оцінки їх спільної діяльності;
•                                                Індивідуалізації – виконання кожним учнем своєї частки загальної справи і персональна відповідальність кожного за всіх і невдачі групи;
•                                                рівних можливостей – принесення кожним учнем балів до загальної скарбнички команди, зроблених шляхом покращення власних попередніх результатів (оскільки саме цей показник, а не успіх у порівнянні з іншими учнями, є вирішальним у нарахуванні балів).

            Прийом постановка учнями запитань використовую, зазвичай, під час закріплення знань (на уроці чи вдома). Пропоную учням після знайомства з текстом (таблицею, картою) виділити головну думку, оцінити й після цього поставити запитання. Як правило, на поставлені запитання відповідають інші учні.

            Як відомо, дискусія – це обмін думками з певної проблеми. Організація дискусії тісно пов’язана з груповою роботою. Продуктивність дискусії залежить від ґрунтовного оволодіння учнями необхідною інформацією.

           Читання тексту з позначками – цей прийом дає можливість по-новому працювати з текстом – повторити вже відоме, виділити нове, визначити

питання для поглиблення й розширення знань тощо. Учням пропоную під час читання тексту (самостійна робота з підручником, першоджерелами) виділяти інформацію 4-х видів і для зручності заносити її в таблицю:

Знайома інформація (це я вже знав)
Нова інформація (це для мене нове)
Суперечлива інформація (я думав інакше)
Недостатня інформація (про це хотілося б дізнатись більше)

        Заповнена таблиця стає в якійсь мірі опорним конспектом з теми. Інформація «*» або «?» спонукає до роботи з додатковою літературою.

         Щодо проектної технології, на мою думку, кращий результат дають ті проекти, які є значущими для учня чи всього класу і не потребують багато часу для підготовки. Проектна технологія наповнила новим змістом роботу в малих групах. Все більше учні бажають працювати саме в такий спосіб. Вони відчувають, що їхня точка зору цікавить інших, є важливою для оточення.

          У своїй роботі використовую різні прийоми інтерактивного навчання: «ажурна пилка», «акваріум», «мікрофон», «метод прес» і ін.

           Для прикладу візьмемо прийом «ажурна пилка», суть якої в наступному: учні в групах працюють над матеріалом, що поділений на логічно завершені фрагменти. Кожен член групи шукає матеріал зі своєї частини. Потім учні, що вивчають одне питання в різних групах, збираються і обмінюються інформацією (зустріч експертів). На кінець заняття кожен член групи знає весь матеріал теми. Звітують про виконану роботу і вся група в цілому, і окремі учні.

            Прагну надати учням можливість активного оволодіння знаннями, розвитку навичок самостійного добору і оцінки отриманої інформації, а тому для розвитку таких навичок використовую навчальні ігри.

            Гра дозволяє зробити більш динамічним і цікавим процес сприйняття історичних фактів, імен, дат, назв географічних об’єктів, з якими пов’язана та чи інша історична подія. Вона виключає небажане зубріння. У грі знання засвоюються через практику.

        Наприклад, гра «Три позиції». Зачитую коротку розповідь про документ. Учням необхідно уважно вислухати і передати зміст розповіді чи документа трьома простими реченнями. Перемагає той, у кого розповідь коротша і при цьому вона точно передає зміст.

          Інший варіант гри – робота з друкованим текстом. Це може бути уривок з підручника. Три прості пропозиції учні можуть записати в зошиті. У цьому випадку зручніше виявити переможця.

          Ця гра допомагає розвивати дуже важливе вміння – виділяти головне, на якому ґрунтуються і навички роботи з пресою, і орієнтування в інформаційному потоці, а також уміння складати план, конспект, реферат тощо.

        Гра «Реставрація» («Зашифрований текст»). Ця гра формує одне з важливих дидактичних умінь – уміння складати конспект. Як відомо, конспект – це короткий виклад матеріалу. По- перше, потрібно навчитися скорочувати слова, виділяти головне й опускати другорядне, по-друге, необхідно навчитися розшифровувати конспект, тобто з короткого запису відновити повний текст, максимально наближений до вихідного матеріалу.

         Для гри на дошці чи на картці пишу короткий конспект зі скороченнями, без крапок, з пропусками для загальновживаних слів. Школярам необхідно відновити текст. Ось кілька варіантів ігрової задачі:

•                                                Уявіть собі, що ви працівники архіву і знайшли древні аркуші, що місцями почорніли від вологості, чорнило в багатьох місцях розмилося чи вицвіло. Вам треба відновити текст.
•                                                Перед вами зашифрований текст. Якісь слова скорочені. Деякі пропущені. Вам потрібно з мінімального тексту зробити максимальний.

          Гра «Герой. Дата. Подія».У грі бере участь увесь клас. Ведучий проходить повз учасників гри і просить одного з них назвати героя, іншого – дату, а третього – подію. Перший учень називає ім’я героя, наступний – дату, пов’язану з цим героєм, а третій – відповідну подію.

          Гра «Словесний теніс». З метою закріплення пройденого матеріалу і переходу до вивчення наступного клас розбивається на пари і всім роздається тема. Мета вправи

•                                                забезпечити якомога більшу активність учнів в обговоренні теми протягом визначеного часу. Перший учень висловлює свою думку, а його партнер – зразу ж свою. Це продовжується протягом 1 -2 хвилин. Думки не повинні повторюватися. Відповіді треба давати негайно. Запитання можуть бути такими:
•                                                «Перерахуйте основні риси…»;
•                                                «Розкажіть про роботу, здійснену в …»;
•                                                «Назвіть людей, які брали участь у …»

         Використання інноваційних технологій вимагає від учителя зміни в методології проведення уроку, взаємовідносинах учасників навчального процесу, змісту самого уроку. Адже основу інноваційних технологій складає активізація пізнавальної діяльності учнів за допомогою організації та використання певних методів, прийомів, засобів навчання. Вони забезпечують засвоєння знань, формування умінь і навичок, розкриття здібностей учнів; навчають школярів здобувати знання самостійно; створюють в учінні емоційне піднесення й почуття своєї значимості як особистості.

         За інноваційними технологіями майбутнє, оскільки вони відкривають широкий простір для творчості, самостійної роботи учнів, підвищення рівня їх соціалізації.

 

Використана література:

1.Баханов К. Групова робота на уроках історії // Історія в школах України, – -№3.-С. 38-43.

2.Баханов К. традиції та інновації в навчанні історії в школі: Дидактичний словник-довідник. – Запоріжжя: Просвіта, – 108 с.

3.Інтерактивні технології навчання: теорія, практика, досвід: Метод, посіб./авт.-уклад. О.Помет