ФОРМУВАННЯ КОМПЕТЕНТНОСТІ БАТЬКІВ ЩОДО ЗАХИСТУ ДІТЕЙ ВІД УСІХ ФОРМ НАСИЛЬСТВА, ОБРАЗ, НЕДБАЛОГО Й ЖОРСТОКОГО ПОВОДЖЕННЯ

ФОРМУВАННЯ КОМПЕТЕНТНОСТІ БАТЬКІВ ЩОДО ЗАХИСТУ ДІТЕЙ ВІД УСІХ ФОРМ НАСИЛЬСТВА, ОБРАЗ, НЕДБАЛОГО Й ЖОРСТОКОГО ПОВОДЖЕННЯ

Дотримання чинного законодавства з питань захисту прав неповнолітніх, запобігання насильству над дітьми, дитячої бездоглядності, профілактики правопорушень серед підлітків визначені у наступних нормативно-правових документах: Закону України «Про освіту», Закону «Про охорону дитинства», «Порядок розгляду звернень та повідомлень з приводу жорстокого поводження з дітьми або реальної загрози його вчинення» та інших.

Насильство може чинитися як дорослими щодо дітей (у сім’ї,школі), так і самими дітьми відносно одне одного. Свідченнями поширеності останнього стали численні публікації та репортажі на національному телебаченні, присвячені насильству між дітьми в школі.

 Оскільки діти проводять багато часу саме в навчальних закладах, то школи мають відігравати одну з ключових ролей у справі захисту дітей від насильства.

Жорстоке поводження з дитиною – будь-які форми фізичного, психологічного, сексуального або економічного насильства над дитиною в сім’ї або поза нею.

Фізичне насильство над дитиною – дії із застосуванням фізичної сили стосовно дитини, направлені на спричинення їй фізичного страждання, що заборонені законом.

Сексуальне насильство або розбещення – протиправне посягання однієї особи на статеву недоторканість іншої, дії сексуального характеру стосовно дитини, що проявляються як зґвалтування, сексуальні домагання, непристойні пропозиції, будь-які образливі дії сексуального характеру.

Психологічне насильство – вплив однієї особи (групи осіб) на психіку дитини, з використанням словесних образ, погроз, переслідування, залякування, критика, маніпуляції, що може призвести до виникнення у дитини пригніченого або хронічного тривожного стану, затримки чи відставання психоемоційного, когнітивного, соціального та фізичного розвитку тощо.

Результати опитування показали, що переважна кількість підлітків, зокрема 96% , проживають у сім’ях, в яких немає насилля.

За статистикою, вважають можливим застосуванням  батьками фізичних покарань по відношенню до дітей :

•  46,1% батьків
• 34% дітей.

Моральне насилля зі сторони батьків:

• 45% від матері
• 25% від батька
• 3% від бабусь та дідусів
• 15% від  сестер та братів

Насилля (психічне, фізичне) по відношенню дітей з боку  батьків:

Ознаки насилля

Ознаками  психологічного насильства можуть бути:

замкнутість, тривожність, страх, або навпаки, демонстрація повної відсутності страху, ризикована, зухвала поведінка;

неврівноважена поведінка;

агресивність, напади люті, схильність до руйнації, нищення, насильства;

уповільнене мовлення, нездатність до навчання, відсутність знань відповідно до віку (наприклад, невміння читати, писати, рахувати);

синдром «маленького дорослого» (надмірна зрілість та відповідальність);

спроби самогубства;

Ознаками фізичного насильства можуть бути:

повідомлення дитини, що батьки, інші члени сім’ї застосовують до неї, або іншої дитини фізичне насильство;

прагнення дитини приховати травми та обставини їх отримання (відмова дитини роздягатись; носити одяг, що не відповідає сезону);

синці на тих частинах тіла, на яких вони не повинні з’являтися, коли дитина грається (наприклад, на щоках, очах, губах, вухах, сідницях, передпліччях, стегнах, кінчиках пальців тощо);

травми ока (крововиливи, відшарування сітківки тощо);

забиті місця на тілі, голові або сідницях, які мають виразні контури предмета (наприклад, пряжки ременя, лозини);

незвичні опіки (цигаркою або гарячим посудом).

Ознаками економічного насильства, занедбання дитини можуть бути:

постійне голодування через нестачу їжі;

вага дитини в значній мірі не відповідає її віковій нормі (за визначенням медичного працівника);

часті запізнення до школи, брудний одяг, одягання не за погодою;

пропуски занять у школі; загальна занедбаність;

відсутність іграшок, книжок, розваг тощо;

антисанітарні умови проживання, відсутність постільної білизни (або постільна білизна рвана та брудна), засобів гігієни;

нігті, волосся у дитини нестрижені і брудні;

у дитини постійні інфекції, спричинені браком гігієни;

дитина жебракує, втікає з дому;

відставання дитини в розвитку (фізичному, емоційному розвитку): розвитку дрібної моторики, пізнавальних здібностей, соціальних навичок та навичок міжособистісного спілкування) внаслідок педагогічної занедбаності.

Ознаками сексуального насильства можуть бути:

знання термінології та жаргону, зазвичай не властивих дітям відповідного віку;

захворювання, що передаються статевим шляхом;

синдром «брудного тіла»: постійне настирливе перебування у ванній, під душем;

уникнення контактів з ровесниками;

Насильство в тій або іншій формі здійснюється в кожній четвертій українській  сім'ї.

Основна причина жорстокого поводження з дітьми – внутрішня агресивність – емоційний стан, що виникає як реакція на переживання непереборних якихось бар'єрів або недоступність чогось бажаного.

Каталог дій, які розцінюються як жорстоке поводження з дітьми в закладах освіти (витяг з Наказу Міністерства освіти і науки України «Про вжиття додаткових заходів щодо профілактики та запобігання жорстокому поводженню з дітьми» від 25.12.2006 № 844)

Жорстоке поводження з дітьми в школі, виховній установі з боку вчителів, вихователів щодо дітей виявляється у наступному: приниженнях, постановці в кут; битті; роздяганні дитини перед іншими як способу покарання; нагадуванні при класному колективі про недоліки дитини, особливості сім'ї, сімейні події, про які вчителю стало відомо; непосильній праці; ігноруванні фізичних потреб дитини (заборона піти до туалету); існуванні «любимчиків»; підвищеному тоні, крику, необґрунтованих, неадекватних оцінках; суворій дисципліні, яка тримається на страху, а не на інтересі до навчання; авторитаризмі, вимогах без пояснень; недоцільних вимогах до зовнішнього вигляду дитини (зачіски, форми) і застосуванні дій щодо його покращення – підстригання власноруч, зняття прикрас, відбір мобільних телефонів тощо; розбещенні; обговорення проблем дитини та її сім'ї у класному колективі, серед батьків, що травмує психіку , погіршує моральний стан дитини.

Засобом психологічного тиску в руках окремих педагогів стало обесцінювання навчальних досягнень учнів. Нерідко 11-12 балів може отримати лише той учень, який ходить до вчителя на додаткові (платні) заняття.

Жорстоке поводження дітей щодо дітей виявляється в такому: образливих прізвиськах; насміханні над виглядом, видом діяльності, поведінкою дітей, які вирізняються серед однолітків; примушуванні до негативних дій (доведи, що не боїшся вчителя що ти не гірше за інших, - палиш, вживаєш наркотики, дорослий, займаєшся сексом тощо), бойкоті, ігноруванні; битті («темна»); відбиранні у слабших дорогих речей, грошей, їжі; погрозах, приниженнях; примусу до «служіння» сильному – нести портфель, бути на підхваті, чергувати тощо; зґвалтуванні, цькуванні.

Одним із важливих завдань є соціально-педагогічна профілактика насильства та протидія булінгу.

Практично в кожному класі є учні, які стають об’єктами глузувань та знущань. Булінг або цькування, – достатньо нове поняття в нашому житті, Булінг (від англ. bully – хуліган, задирака, насильник) – визначається як утиск, дискримінація, цькування.

Дії, які характеризують явище булінгу:

Фізичний булінг – штовхання, підніжки, зачіпачання, бійки, стусани, ляпаси, «сканування» тіла, нанесення тілесних ушкоджень тощо.

Економічний булінг – крадіжки, пошкодження чи знищення одягу та інших особистих речей жертви, вимагання грошей тощо.

Психологічний булінг – принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, міміки обличчя, поширення образливих чуток, ізоляція, ігнорування, погрози, жарти, маніпуляції, шантаж тощо.

Сексуальний булінг – прізвиська, образи, принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла сексуального характеру, зйомки у переодягальнях, поширення образливих чуток, сексуальні погрози, брутальні жарти тощо.

Найчастіше булінг відбувається в місцях, де контроль з боку дорослих менший або відсутній взагалі. Це можуть бути: їдальні, сходи, коридори, вбиральні, роздягальні, спортивні майданчики.

Сьогодні набирає обертів кібербулінг – приниження за допомогою мобільних телефонів, Інтернету. Діти (та й дорослі не виняток) реєструються в соціальних мережах, створюють сайти, де можуть вільно спілкуватися, ображаючи інших, поширювати плітки, особисті фотографії або відео, в т.ч. зроблені в роздягальнях чи вбиральнях.

Практично кожна травмована дитина дає собі таємну клятву в тому, що ніколи так не буде поводитися зі своєю дитиною. Насильство породжує відповідне насильство - залізний закон.

Діяльність закладу з попередження насилля в родинах та учнівському колективі

ВАЖЛИВО!

Створення сприятливого соціально-психологічного клімату, атмосфери уваги, співчуття і співпраці в класних колективах, зокрема, й у навчальному закладі в цілому

Заходи з попередження насилля в родинах

• Проведення анкетування дітей  з метою виявлення проявів насилля в родині.
• Здійснення соціального супроводу сімей, де мають місце випадки вчинення насильства в сім'ї або в яких існує реальна загроза його вчинення.
•  надання психологічних, юридичних, соціально-педагогічних, інформаційних та інших соціальних послуг членам сім'ї, в якій було вчинено насильство або існує реальна загроза його вчинення.
• Проведення роз'яснювальної роботи в сім'ях, в яких вчинено насильство або існує реальна загроза його вчинення, повідомляти членів сім'ї про права, заходи та послуги, якими вони можуть скористатися, та передбачену законодавством відповідальність.
• Ведення обліку дітей, які опинилися в складних життєвих обставинах,  у тому числі стосовно яких вчинено насильство в сім'ї або існує реальна загроза його вчинення.
• Порушення питання перед відповідними органами про притягнення до відповідальності фізичних та юридичних осіб, які допустили порушення прав, свобод і законних інтересів дітей. Представляти інтереси дітей у судах.
• Організововувати проведення "круглих столів“, тренінгів та інших заходів з питань попередження насильства в сім'ї з відповідними підрозділами, які працюють у даному напрямку.
• Проведення заходів в рамках Міжнародної акції «16 днів проти насильства» у формі  бесід, лекцій, конкурсів малюнків.
• Розробка рекомендацій для батьків, проведення консультацій.
• Функціонування інформаційного куточока «Дитинство без насилля»
•  Проведення сімейних свят, що допомагають згуртувати сім`ю.
•  Проведення тижнів Толерантності.

Алгоритм дій працівника закладу освіти у випадку виявлення у дитини ознак насилля (розгляд таблиць)

Отже, органи та заклади освіти відповідно до «Порядку розгляду звернень та повідомлень з приводу жорстокого поводження з дітьми або реальної загрози його вчинення», затвердженого Наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства охорони здоров'я України 16.01.2004 № 5/34/24/11:

· здійснюють приймання заяв та повідомлень про випадки жорстокого поводження з дітьми;

· терміново (протягом однієї доби) передають повідомлення у письмовій формі до служби у справах дітей, органів внутрішніх справ про випадок жорстокого поводження з дитиною чи реальну загрозу його вчинення;

· уживають заходів для виявлення і припинення фактів жорстокого поводження з дітьми у навчальних закладах;

· керівники навчальних закладів зобов’язують педагогічних працівників, зокрема класних керівників, проводити попереджувальну роботу з батьками з метою недопущення випадків жорстокого поводження дітьми в сім’ях, а також відстежувати подібні випадки з боку інших учнів;

· класні керівники організовують роботу з батьками щодо роз’яснення наслідків жорстокого поводження з дітьми в сім’ях, а також з особами, що становлять найближче оточення дитини, яка постраждала від жорстокого поводження або потерпає від реальної загрози його вчинення.

Що повинен знати і уміти педагог для надання допомоги дитині, постраждалій від жорстокості і насильства

• 1. Закони про захист прав дитини.
• 2. Організації, куди можна звернутися для захисту дитини (органи внутрішніх справ, охорони здоров'я, опіки і опікування за місцем фактичного проживання дитини, громадські правозахисні організації).
• 3. Установи, що надають психологічну допомогу дітям, номери "Телефонів Довіри".
• 4. Послідовність своїх дій у разі жорстокості і насильства.
• 5. Ознаки, характерні для різних видів насильства, у тому числі фізичні ушкодження і поведінкові відхилення.
• 6. Особливості поведінки батьків або опікунів, що дозволяє запідозрити жорстокість по відношенню до дитини.
• 7. Наслідки жорстокого поводження, насильства: психологічні, емоційні, інтелектуальні, поведінкові і ін.
• 8. Правила організації спілкування, встановлення контакту, уміти уважно вислухати дитину, незалежно від того підтверджує або заперечує вона жорстоке поводження і спілкуватися з дітьми.
• 9. Знати і уміти дати професійно грамотні рекомендації батькам, діти яких піддалися жорстокому поводженню або насильству з боку дорослих або однолітків.
• 10. Бути чесним з сім'єю, намагатися детально роз'яснити батькам причину розмови з ними.

У випадках виникнення підозри щодо жорстокого поводження з дитиною або якщо є реальна загроза його вчинення працівник психологічної служби повинен діяти в такий спосіб

• Працівник психологічної служби (практичний психолог, соціальний педагог) може запросити на зустріч дитину, стосовно якої поступила інформація про жорстоке поводження щодо неї.
•  Зустріч може проходити у кабінеті психолога, соціального педагога чи в окремому приміщенні.
• Основною метою бесіди з дитиною – є отримання повного обсягу інформації про те, що відбулося в ході спонтанної розповіді дитини.
• Під час розмови фахівець має сидіти поруч із дитиною, не допускаючи розділення столом; спілкуючись з дитиною необхідно демонструвати повагу щодо неї, намагатись створити атмосферу довіри

У процесі розмови фахівець повинен з’ясувати терміни подій які відбулися з дитиною та отримати їх опис для цього варто ставити цілеспрямовані запитання про насильство:

• про характер насильства, якщо воно було; часу і обставин;
• про людину, що заподіяла насильство;
• з’ясувати місце події; опис оточення;
• коли це трапилося, у який час – уранці, вдень, увечері, вночі і т.д.

Якщо дитина підтвердила, що пережила жорстоке ставлення, необхідно провести  документування отриманих від неї  фактів за протоколом.

Протокол  про отримання відомостей

 про вчинення насильства над дитиною або реальну загрозу його вчинення

Протокол - 2 - Н

дій працівника психологічної служби

 у випадку, коли він стає свідком насильства або жорстокого поводження з дитиною

Поради для консультанта

1. Викликати прихильність до себе – «Я тобі вірю»
2.  Зменшити відчуття провини – «Я упевнена, що ти не винен в тому, що сталося».
3. Підтримати і схвалити його поведінку: «Добре, що ти не злякався і подзвонив».
4. Знайти резерви підтримки і допомоги – «Як ти думаєш, кому ще ти можеш розповісти про свою проблему»?
5. Створити умови для припинення насильства і виробити стратегію поведінки – «Давай подумаємо, що ми можемо зробити, щоб подібного не повторилося»?.
6. Вселити упевненість у завтрашній день – «Я знаю, що ти впораєшся з проблемою. Я в тебе вірю, ти сильний»!

ЗБЕРЕЖИ МИР  В СВОЄМУ ДОМІ!!!
МИ ЗА ДИТИНСТВО БЕЗ НАСИЛЛЯ!
А ВИ?!