Формування компетентності здорового життя в учнів початкових класів (звіт вихователя)

Компетентність здорового життя це здатність учнів застосовувати в умовах конкретної ситуації сукупність здоров’язбережувальних компетенцій, дбайливого ставлення до власного здоров’я і здоров’я інших людей.

Дана компетентність передбачає формування в дітей інтересу до проблеми збереження здоров’я, прагнення вести здоровий спосіб життя, усвідомлення необхідності здобуття знань щодо збереження і зміцнення здоров’я і їх вдосконалення; застосування набутих знань, умінь і навичок.

Змусити дитину вести здоровий спосіб життя неможливо, однак прищеплювати, виховувати культуру здоров’я потрібно.

Здоровий спосіб життя для дітей визначається такими параметрами:

• володіння культурно-гігієнічними навичками;

• раціональне харчування та культура споживання їжі;

• руховий режим;

• режим активної діяльності та відпочинку;

• профілактичні заходи для збереження здоров’я.

 Тому основними завданнями, що ставлю перед собою є:

• формування здоров’язберігаючої компетентності школярів;
• формування в учнів свідомого ставлення до життя і здоров’я;
• вироблення в учнів навичок здорового способу життя.

Формування в молодших школярів уявлень і понять про здоровий спо­сіб життя розпочинаю з діагностичної роботи, яка включає в себе виявлення початкового рівня уявлень і понять учнів про організм людини і про здоров'язберігаючі фактори та  виявлення вміння дітей дотримуватися санітарно - гігієнічних вимог на практиці.

Ефективним засобом формування здорового життя учнів початкових класів є здоров'язбережувальні технології. Здоров'язбережувальні технології - такі технології, що створюють безпечні умови для перебуван­ня, навчання та праці учнів у школі та ті, що вирішують завдання раціона­льної організації виховного процесу (з урахуванням вікових, статевих, індивідуальних особливостей та гігієнічних вимог), відповідності навчаль­ного та фізичного навантаження можливостям дитини. Мета здоров'язбережувальних освітніх технологій - сформувати в учнів необхідні знання, вміння та навички здорового способу життя, навчити їх використовувати такі знання в повсякденному житті.

Зокрема учні початкових класів мають володіти таким обсягом знань та вмінь щодо здорового способу життя:

• знати назви та функції основних органів організму людини;
• розуміти зміст поняття «здоровий спосіб життя», знати його складові;
• вміти використовувати набуті знання в повсякденному житті;
• володіти правилами особистої гігієни, харчування, рухової активності відповідно до своїх вікових особливостей;
• знати правила профілактики порушень зору, постави;
• дотримуватися режиму дня, гігієни розумової та фізичної праці;
• знати основні правила техніки безпеки.

Проаналізувавши рівень володіння даними навиками учнями 3 класу на даний час можна виділити такі групи відносно сформованості компетентності здорового життя:

Навики здорового способу життя включають  навички, що сприяють фізичному, соціальному, психічному та духовному здоров’ю.

 Розвиток фізичного здоров’я включає: раціональне харчування, рухову активність, санітарно-гігієнічні навики, режим праці та відпочинку.

Система роботи по даному напрямку спрямовую в першу чергу на щоденне дотримання замкненого циклу медико-психолого-педагогічної реабілітації. Окрім цього основною фізіологічною умовою збереження і зміцнення здоров’я дитини саме в початковій школі є рух. В цьому віці найкраще розвиваються такі якості, як швидкість, спритність, гнучкість і помірно - сила та витривалість. Для оптимізації рухового режиму використовую фізкультхвилинки, фізкультпаузи, пальчикову гімнастику, спортивні години,  прогулянки на свіжому повітрі тощо. Використання рухливих ігор сприяє зняттю фізичного та емоційного напруження учнів, підвищенню працездатності, виробленню правильного дихання, осанки. Для збереження здоров’я учнів використовую традиції українського народу. Реалізація цього відбувається через гру- подорож «Подоляночка», в основу якої закладені саме українські традиції.

Формування в учнів початкової школи навичок особистої гігієни допомагає попередити виникнення багатьох захворювань. Обов’язково проводжу профілактичні бесіди та  бесіди валеологічного спрямування: «Подружися з розпорядком дня», «Оздоровчі сили природи», «Значення загартовування для організму», «Попередження захворювання на грип» валеологічні практикуми, заняття, виховні години тощо. Учні потребують постійного вправляння, багаторазового повторення, практичного показу для формування вмінь. Адже важливо не лише повідомляти учням інформацію, а й закріплювати її практично.

Під соціальним здоров’ям дітей розуміється ефективне спілкування, вміння співпереживати, розв'язувати конфлікти та протидіяти булінгу. Даний напрям реалізую за допомогою таких форм та методів: тренінгові заняття, заняття з розвитку навичок спілкування, моделювання ситуацій та розбір конфліктних ситуацій. Тут важливо щоб після обговорення конфлікту у дітей не залишилося негативних емоцій. Тому часто використовую нетрадиційні вправи та технології. Завдяки використанню в роботі інтерактивних технологій більш ефективно формуються  компетентності, що сприяють здоровому способу життя. Превентивне виховання здійснюю шляхом занять з валеології, охорони та безпеки життєдіяльності учнів; залучення учнів до гурткової роботи, колективних творчих справ, різноманітних конкурсів, вікторин тощо.

Психічне та духовне здоров’я є не менш важливим. Воно характеризується здатністю дітей регулювати свою поведінку відповідно загальноприйнятих норм та правил. Психічне здоров’я тісно пов’язане  із особливостями характеру, почуттями, емоціями, здібностями дитини. Збереження психічного та духовного здоров'я здійснюю за рахунок створення сприятливого мікроклімату у класі, вправ на релаксацію, розвиток дрібної моторики руки. Також однією з ефективних форм роботи є залучення учнів до виготовлення різноманітних поробок. Особливо це сприяє емоційному здоров’ю. Використовую різні елементи арт- терапії. Позитивно на дітей впливає сміхотерапія, використання ігрових ситуацій.

Всі виховні заходи намагаюсь робити веселими, цікавими та захоплюючими. Це сприяє гарному настрою, зміцненню здоров'я, виховує позитивні риси характеру.

Для формування мотивації учнів щодо здорового способу життя використовую таку траєкторію: знання – уміння – ставлення – життєві компетентності (навички).

Однак проблемою залишається недостатній рівень емоційно-вольової сфери учнів, що позначається на формуванні психічної складової здоров’я та недостатній рівень в учнів мотивації на ведення здорового способу життя.

Тому  надалі планую посилити роботу по впровадженню нетрадиційних форм та методів роботи, використання тренінгових занять та вправ, що є значно ефективнішими при формуванні компетентності здорового життя.

Отже, формуючи культуру здоров’я учнів, важливо допомогти їм усвідомити важливість розумного, дбайливого ставлення до власного здоров’я, прищепити почуття відповідальності, розуміння, що саме здоров’я визначає якість життя; формувати прагнення бути здоровим; сприяти засвоєнню системи знань і практичних навичок здорового способу життя та безпечної поведінки.

Система заходів підвищення рівня фізичного здоров'я учнів перед­бачає: проведення позакласних, додаткових і самостійних занять із фізич­ними вправами (змагання, ігри, турніри, туристичні походи, конкурси, дні здоров'я), що задовольняють біологічну потребу дітей у русі.

У режим дня молодшого школяра включаються оздоровчі заняття: гімнастика до занять, фізкультхвилинки під час уроків, динамічні перерви та перерви, що мають ігровий, танцювальний або змагальний характер. Для учнів розробляються індивідуальні оздоровчі програми та профілакти­чно-оздоровчі заходи.

Однією з основних складових успіху в збереженні та зміцненні здо­ров'я молодших школярів є їхній позитивний психологічний та емоційний настрій. Він залежить від самопочуття у школі, сім'ї, колі друзів. Від того, яким чином організоване педагогічне середовище, залежить психічний та духовний світ учнів, їхнє бажання самовдосконалюватися та вести здоро­вий спосіб життя.

Висновки. Збереження здоров'я дітей, формування в них свідомого вибору здорового способу життя є актуальною проблемою, для розв'язання якої необхідна розробка і послідовне запровадження прин­ципово нових підходів до змісту і структурування освітніх завдань. Вирі­шення проблеми збереження здоров'я у молодших школярів передбачає пошук та розробку здоров'язбережувальних освітніх технологій, під якими розуміється сукупність засобів, методів, форм, прийомів організації та управління навчально-виховним процесом з метою формування в учнів здоров'язбережувальних компетенцій - системи знань, умінь, навичок, які сприяють здоров'ю у всіх сферах їх життєдіяльності.

Характеристика рівнів

формування здорового способу життя молодших школярів