Андріївські вечорниці

1                                           Андріївські  вечорниці.

Вчитель. 13 грудня одне з великих та улюблених свят — день св. Андрія Первозванного або, як у народі на­зивають, свято Калити. Народні тра­диції міцно переплелися з релігійни­ми та отак і дійшли до наших днів. Вечір напередодні молодь святкувала як «андріївські вечорниці». Готува­лись до них у складчину. До однієї господині зносили борошно, крупу, сушені яблука та груші й готували пісну вечерю. Бо ж Пилипівський піст. І обов'язково пекли калиту — цю найвеличнішу ознаку свята. Пе­четься калита із прісного тіста у виг­ляді тонкого коржа. Бо ж рік «стон­шився». Посередині з отвором. Прикрашається родзинками, маком, і старші дівчата в цей вечір ворожили і на заміжжя: чи скоро їх віддадуть та яким буде майбутній чоловік. Примічали і якою буде погода.

Сьогодні й ми з вами повернемо трохи в минуле, щоб відчути красу та поезію древніх обрядів. Давайте ж завітаємо до однієї з українських хат, де на нас вже чекають гостинні гос­подарі.

(Стукає).

Дівчинка. А чи можна до вас, господарі, на свято?

Господиня.  

 1:    Українські вечорниці

         Починаєм вже не раз,

         Хай і сміх, і пісня ллється

         В серці кожного із нас.

 

           2.  Обійдіть весь світ безмірний

                І скажіть, в якій країні

                Так зберігся скарб безцінний,

                Як у нас, на Україні?

 

3.     Добрий вечір, любі гості,

Просимо до світлиці,

 Будемо розпочинати

Наші вечорниці.

 

                    4.   Гей на наших вечорницях

                       Хто сумний – розвеселиться!

                       Співи, танці, небилиці –

                       Гарні будуть вечорниці!

                                   

                    5. Буде в нас на свято, всяких страв багато:

                        Шинка і кров’янка, і міцна запіканка.

                        Голубці й капуста  й начинена  гуска,

                       Буде риба й порося, та ще й пісня не вся.

 

               Господар. Поспішайте, дівчатонька

                      Все приготувати,

                       Бо вже пора вечорниці

                       Всім нам починати.

Ось наліпимо вареничків,

Біленьких, пухкеньких,

 Та й запросимо до нас в гості

Хлопчиків гарненьких.

Щоби вони разом з нами

 Гарно святкували.

Андріївські вечорниці

 Піснею стрічали.

Люблю слухати, як наші дівчата співають. У мене аж серце завмирає. А заспівайте – но , дівчата.

Пісня  «                                      »

- Годі сумувати, дівчатонька. Заспівайте якоїсь веселішої. (Дівчата    допомагають   господині  ліпити              вареники    і   співають               пісню   «Ой   варенички               кручені».  

1 дівчина

• Ой, дівчата, дівчата! Сьогодні ми уже дізнаємось.

Дівчата.

-Про що дізнаємося?

 2 дівчина

• Ой, які ж ви нетямущі! Таж сьогодні Андрій скаже нам котра коли, куди, за кого вийде заміж.
• 3дівчина
• Дівчата.
• А й справді, цікаво.

 

4 дівчина

• Що ж ,дівчата, почнемо. Можна загадати якесь бажання і мовчати, а можна і слова сказати. Я перша.

Чобіточку, мій новенький,

Теплий, теплий і гарненький

Вкажи халявкою дорогу,

Хто посланий мені від Бога.

 

5 дівчина

• Лети, впади та не розбийся,

І з вулицями розберися

Й минувши  вуличку Івана

Вкажи на вулицю Степана.

 

6 дівчина

• А я свій кину аж під хмару,

Хай розшукає мою пару.

          

           7 дівчина

• Нема чобіт, то що робити?

У мене валянки підшиті

Кину просто навмання - нехай долю доганя.

О добре чую, впав

Аби в снігу десь не пропав.

А тепер ходімо, подивимось, куди наші халявки нас поведуть.

Чути стукіт у двері.                        

Дівчата. Про кого промовка, а наші хлопці тут як тут. 

 

Господиня. Та це вам почулося! 

Дівчата ідуть дивитися, хто стукає. Відчинивши двері, ловлять одного з козаків і ведуть до хати.             

1-ша дівчина (руки в боки). Признавайся, що ти хотів нам зробити? 

Гриць. Ну, двері підперти, щоб не відчинялися! 

2-га дівчина. А ще що? 

Гриць. Ще, ще! Ну, віник прив'язати до стріхи! 

3-тя дівчина. Он як! Ти хотів нам шкоди наробити? 

                      Покараємо тебе! Дівчата, викупаймо його у воді! 

(Ведуть до криниці.) 

Гриць. Дівчатка, відпустіть! Відпустіть! Я більше не буду! 

Врешті виривається, заправляє сорочку в  штани і гордо співає на українську народну мелодію «Ой, джигуне, джиґуне».             
       Чи я, тату, не доріс, 

       Чи я, тату, переріс,
      Чи не рублена хата,        
          Що не люблять дівчата?
Дівчата перешіптуються, сміються і повторюють останні слова пісні. 

Дівчата. Не просись і не жалійся, все одно не відпустимо. 

1-ша дівчина. Ми для вас старалися, вареники ліпили! 

Гриць. Ну, дівчата, відпустіть, а я вам гарних хлопців приведу.                             Дівчата. Правда, приведеш?             

Гриць. Їй Богу, приведу! 

Дівчатка. Веди. 

Гриць іде до дверей, а дівчата стають по другий бік лави.  

Гриць. Хлопці, ану всі сюди!    

  Хлопець . Добрий вечір, добрим людям!

 Дівчина:      А я вже думала, що вечорниці без парубків будуть.

Хлопці з гармошкою заходять і співають пісню «По дорозі жук».

Дівчина (пританцьовуючи).

До нас, парубочки,

      Бо в нас вечорниці.

А в нашої господині  тисові полиці.

 

Гриць. Дівчата, а злийтеся в одну — і я вас посватаю!

 

1-ша дівчина. Ти бач, ожив, зараз таки викупаємо!

1-й хлопець. Чекайте, чекайте залицятися! Спершу дайте води напитися, а то їсти хочеться, що нема де переночувати!

Всі сміються.

Господиня. Е ні, хлопці, спочатку до роботи!

Ось вам квасоля в ситі, перелущіть і переберіть, а дівчата вареники доліплять.

Господиня порається з калитою, дівчата співають

 Дівчина. (підходить до одного з хлопців)

 Ішов Гриць з вечорниць вночі слободою,

 Сидить сова на воротях, крутить головою

 Він, сердяга, як побачив, та через городи,

 Заплутався в бур’яні та й наробив шкоди.

 Хлопець.

У Городниці густо хати,

 Вітер не провіє,

 Сама мати ложки миє,

 Бо дочка не вміє.

 Дівчина.

 Ішов Гриць з вечорниць темненької ночі,

 Сидить гуска над водою, вирячила очі,

 Він до неї: гиля, гиля – вона й полетіла,

 Коли б не втік осокою, була б Гриця з’їла..

 

Господиня :  Досить , треба хлопців варениками пригощати.

Д-на І :           Е, ні....

Х-ць ІІІ :        А може ваші вареники і собака не захоче їсти.

Д-на ІІ :         Почекайте. От заробите, тоді й скуштуєте.

Господиня:   Хлопці, ось погляньте на вареники і переконайтесь, що

                       наші дівчата все вміють. А тепер покажіть, на що ви

                       здатні? Хлопці здавна на вечорницях розказували

                       смішні історії. А чи ви вмієте розсмішити та розвесе-

                       лити дівчат?

Хлопець І:   А давайте, хлопці, небилиць розкажемо, тільки  не перебивати і не казати «брешеш».

 Хлопець ІІ   В раю річка сметани тече. Над річкою дерева, замість листя – гречані вареники: пухкі та свіжі, ніби щойно з печі. Під тими деревами люди лежать, і як тільки котрий їсти захоче - рота роззявив, а вареник з дерева та в сметану -  бовть! Винирнув, перевернувся, а тоді прямісінько в рот, тільки встигай жувати.  Вирішив я і собі пристати до них. Підходжу до крайнього -  таке розпаслось, що й дихати йому важко, питаюсь: « Чи не можна, пане-брате, й мені коло вас тут прилягти?»

 А він - луп очима та й каже: «А ти хто такий, твій батько чим займався? »

- Та звісно,  хлібороб.  А він як визвіриться на мене: «Іди звідси, тут самі нероби лежать».

 

 

Хлопець ІІІ  

   Це ти про рай розказував, а ось послухайте про пекло!  Іду я, іду, дійшов до самісінького пекла. Дивлюсь: скрізь темно і смола ніс забиває. Давлюся: сидять чоловіки і смола в них із носа, і з рота сиплеться. Я питаю, що це з вами. А один каже: «Це через те, що на тім світі табак курив і полюбляв сміятися». Я скоріше від них, а далі ще гірше. Тут людей стільки, та все в казанах зі смолою  вариться, а сморід такий іде, що аж в носі крутить.  «За що вам така кара?» - питаю. « А через те, що колись брехали, уроки в школі пропускали, людей старших не поважали». Я як злякався, так одразу і прокинувся, та скоріш до вас, на вечорниці.

 

Х-ць  :       Ну що ж. Прийшов дід до багача та й просить хліба. А

                       багач тоді пироги їв та й каже : “Іди, дурний, я сам

                       хліба не маю: бачиш, пироги їм!”

Х-ць У :       “Батьку, мені приснився гарний сон, що ви мені купили

                        чоботи”. – “Гарний сон , і справді! Але хай тобі при-

                        сниться й те, за що я їх маю купити.”

Максим:   Ми так замучилися, проголодалися, може нам би чого з’їсти?

Х-ць  :  Дівчата, а де ж ваші вареники?

Господиня. А ось вам_вареники! Ставить макітру.

 

Пісня «Наші хлопці вареників хочуть»

Господиня .    Дівчатка, може ви загадаєте загадки хлопцям?
Дівч.6 Зелені їжачки
Почіплялись на гілки.
Хто зірветься з деревини,
Той колючу шубу скине. (каштан)
Дівч.7 Стоїть на дорозі , усім заважає:
Хто йде, той штовхне,
А з дороги ніхто не прийме. (двері)
Дівч.8 Сопе, хропе, часом чхає,
Сюди,туди зазирає,
На морозі замерзає,
Бо одежини не має .(ніс)

 

 ( Голос з коридору « Хлопці, допоможіть мені!»

Відчиняються двері і на порозі стоїть з великим гарбузом в руках Остап.

В’язанка бубликів у нього на шиї )

 

Остап :   От і клята та дівка Уляна, я ж до неї і так, і сяк, і бубликом хотів пригостити, а вона все брикається та глузує. Я думав, що вже домовився з нею про весільну сукню, а вона мені – гарбуз. Та нічого, мабуть,  багато насіння з нього буде, та й кашу гарбузову я полюбляю.

 

Оксана.  Не сумуй, Остап!

 

Остап :   Я і не сумую, та батько буде бити! До кого ж тепер поведуть мене свататись. Я вже чисто замучився

Оксана.Ой , Остапе,  любиш ти гарбузову кашу, а не Уляну.

 

Д-на І :Ти нам нагадуєш слова із пісні, де козак любив пироги, а не дівчину.

 

Д-на ІІ :А давайте заспіваємо.                              

 

Господиня. От хлопці молодці, швидко впоралися, всю квасолю перелущили. Ось погляньте, любі гості, яку я вам калиту виробила. Треба її в піч посадити, щоб випеклася, рум'яною стала. Але спочатку промовимо прохання до вогню:

Гори, вогонь, ясно,               '

Спечи нам калиту красну.

Діти повторюють.

Водице - студенице

Окропи калиті дорогу

Аж від печі та до стелі,

           Щоб ми були веселі.

Діти утворюють коридор, господиня його «скроплює» водою, діти повторюють слова. Потім господиня бере калиту і садить її в піч, закриває заслінкою.

 

Господиня.    Розкажу, як від старих людей чула. Андрій - один з апостолів Ісуса Христа. Його ще називають Первозваним, бо саме його та його брата Симона - Петра Ісус зробив своїми першими учнями. Обидва були рибалками, обидва без вагань прийняли вчення Христа і були наділені властивостями зцілителів. В апостолів вірили , бачили їхні надзвичайні вміння зцілювати хворих, калік, незрячі, кволі, кволі після зустрічі з ними ставали здоровими. З роками народ звертатися до Андрія - Первозваного , як до свого зцілителя. Люди вірили, що саме в ніч народження апостола можуть збутися ті бажання, які омріяв кожен. Особливо дівчата. І ще старі люди кажуть, що все загадане збудеться тільки тоді, коли в нього віриш. Без віри гадання не буде мати ніякої сили. От так мої любі.

        13 грудня-одне з трьох важливих свят передріздвяного посту. Перше - Введення Марії у храм (4грудня), друге - Андрія Первозваного ( 13 гру дня) і третє - Миколи Чудотворця (19грудня ) Ці свята ніби регулюють поведінку людини і певною мірою мають дидактичне значення: Саме від Введення починається піст. У цей час молодь навчають різних ремесел, співаючи чи ведучи розмови. Розповідають казки та легенди повчального характеру. В них засуджуються брехня, лінь.

 

Господиня.     А зараз ворожба для хлопців. Оце вам макітри, оце вам і перстені. Наливайте воду і губами дістаньте перстень з макітри. Хто швидше! 

Господиня.

Поки печеться калита, розкажу вам те, що часто чула від моєї бабусі. І в них були вечорниці, де вони і пряли, і вишивали, і пір'я дерли. І обов'язково жартували, веселились і співали гарних пісень, бо пісня українська, як душа народу. Може й хлопці нам щось заспівають?

Хлопці виконують пісню. «                                                                                        »

1-й хлопець. Нумо позмагаємося, дівчата, хто кого переспіває?!

Переспівки.
Дівчата починають спів.
       Дівчата (грайливо). Іде, іде дід, дід.

                               Несе, несе міх, міх.                             

                                            Отакий дідище

                                                Такий холодище!                                      
Хлопці. Трах, трах, тарарах,

              їде баба на волах

Дівчата. їде дід на волах,

            Трах-трах, тарарах!

Хлопці. Диби, диби, диби-ди,

Пішла баба по гриби.

Дівчата. А дід по опеньки

    В неділю раненько!

           Ми вас переспівали.

Господиня. А що цікавого нам Гриць розкаже?  

 Гриць- А я люблю все, особливо на печі спати! (Лягає.)

Дівчата виконують інсценівку пісні -«Грицю, Гри цю, до роботи».

1-ша дівчина. І все ж треба його викупати. (Ловлять і ведуть до криниці)

 Хлопці. Дівчата, вода холодна?

 Дівчата. Холодна!

 Хлопці. А напитись дасте?

 Дівчата. А ви нам затанцюєте?

 Дівчата

Черевички – танцюристи,
Чи дасте мені присісти?
Через вас,через вас
Я танцюю увесь час!

Господиня. Ну й розвеселили ви мене, забула про калиту.(Заглядає в піч)
Ой, та вона вже спеклася.
Рум'яна та ясна,
На весь світ прекрасна!
Господиня бере калиту і промовляє:

Господар:    Ось погляньте, діти, -

                        Сонце вже заходить,

                        А калита сходить.

                         Славна та ясна,

                        На весь світ прекрасна.

                        Добрий вечір, з Калитою.

                        Будьте всі здорові

                        З Калитою золотою,

                        З пресвітлим празником Андрія.

 

Діти :           Ой, Калита, Калита,

                     Із чого ж ти вилита?

Господиня: (за Калиту)

                     Ой, я з жита сповита

                     Та й сонцем налита –

                     Для красного цвіту

                     По білому світу

 1-й хлопець.

І, нарешті, калита,

Наче сонце, золота,

Хто вкусить калити хоч раз,

 Той буде першим серед нас.

Нумо, хлопці і дівчата,

 Хто з нас буде починати?

 

(Дівчата беруть калиту, прив’язують до неї червону стрічку. Проводиться гра “Пан Калитинський і пан Коцюбинський”)

 

Калитинський:  А чи хоче хтось калиту кусати?

   2-й хлопець. Ой громадо, чесні люди,

Я найпершим хочу бути  їду, їду я до річки,

            Ой, дайте вкусити калити хоч трішки.
Спроба невдала. Чухає потилицю.
Калитинський :  А ти хто?

Х-ць   :            Я – пан Коцюбинський.

Калитинський:  А я – пан Калитинський.

• Куди йдете?
• Калиту кусати.
• А я буду по писку писати.
• А я вкушу!
• А я впишу.( маже сажею)

Дівчина. Ще ні разу не стрибала,
                 Калити не куштувала.
Підстрибує, але невдало.
Хлопець. Калито смачна, духмяна,
                  Подивлюся, аж голос в'яне.
        Скажи, ну як тебе дістати?

       Як таємницю розгадати? Підстрибує, кусає. Всі регочуть.

 Дівчина. Людоньки! Людоньки! А мені можна?

 Різні голоси. Що можна?

Дівчина. Та відкусити кусок калити.

 Голоси. А навіщо?

Дівчина. Як і всі, хочу щастя знайти.

Хлопець. Ну, ну, кусай, кусай та всіма зубами,

 Щоб найщасливіша була поміж нами.

Х-ць І :         Пане Калитинський, не дрімайте, я  їду  калиту кусати.

• А будеш нам слово казати?
• Буду.
• Що у світі найсильніше?
• Вода.
• А що у світі найпрудкіше?
• Світло.
• Скільки зір у небі?
• Як у морі піску.
• Скільки в морі піску?
• Як на землі трави.
• Скільки на землі трави?
•            Як проміння у сонця.
• Скільки проміння у сонця?
• Як у людини думок.

(Калитинський знімає калиту, дівчата роздають всім по шматочку

1-ша дівчина. Чом ви, хлопці, зажурилися?

Замерзли дівчата.

2-га дівчина. Тож заграйте нам, музики. Будем танцювати.

Діти виконують український народний танок.

Господиня:   

Щось так швидко вечоріє,
У світлиці вже темніє
Треба свічку запалити,
В гості нічку запросити.
 

Дівч. 18 Милі гості стомились,
Вареників зачекались,
Вареники непогані,
Вареники у сметані.
 

Дівч.19 Вас чекають у макітрі
Вареники дуже ситні,
Білолиці, круглолиці –
З української пшениці.
 

Дівч.20 Покуштуйте, просим щиро,
Вареники наші з сиром,
Вареники непогані,
Вареники у сметані.
 

Дівч.21 Наше свято «Вечорниці»
Відбулось, як жартівниці.
Залюбки пошуткували,
Поспівали і пограли.
 

Хл.18 Все, що задумали, хай здійсниться,
Все,що посіяли, хай вродиться.
 

Хл.19 Хай життя лиш радістю колоситься
Хай стежки встеляються квітом-рястом.
Зичимо здоров`я, миру,щастя.
 

Хл.20 А ще бажаємо сили,
Щоб ніколи не хворіли,
Щоб люди вас поважали,
Щоб діти вас шанували.
 

Хл.21 Хай біда і горе обходять ваш дім,
Доброго здоров`я зичим вам усім.
 

Дівч.22 А в кінці свята – на останнє –
З`їмо вареників в сметані.

1-ша дівчина.

Наше слово щире, щире, без прикрас:

Спасибі, Андрію, за свято для нас.

Обряди і звичаї хай оживають

І душу народу завжди звеселяють.

Андрій. Хай Ганни, і Сави, і Варвари

Знаходять, шукаючи, пари.

Хай завжди і всюди в народу-творця

Праця і свято ідуть без кінця.

 

Так чи інакше, наше Поділля

Віддавна святкує Андрія.

Ми показали, як колись жило

Без будинків культури

Українське село. 

 

Питай, цікався, пізнавай,

Яким же був колись твій край!

Бо-хоче рідна Україна,

Аби росла достойна зміна.

 

Господиня Зі святом, вас, Андрії, Андріївни та Андрійовичі!

Нехай ніколи не гасне вогонь ваших сердець на добро та радість  людям!

Господар. Всім, хто прийшов на наше свято – многії і благії літа.

Пісня «І в вас, і в нас  хай буде гаразд »

А тепер, шановні гості, запрошуємо скуштувати вареників, калити.

 ( Діти сідають на лави)