Формування комунікативних компетентностей учнів на уроках української мови і літератури (із досвіду роботи)

       Буравцова Є.Б.

учитель української мови і літератури

Скадовська загальноосвітня школа І-ІІІ супенів №3

м.Скадовськ, Херсонська область, Україна

Формування комунікативних компетентностей учнів

на уроках української мови і літератури

 (із досвіду роботи)

       Сьогодні, як ніколи, гостро стоїть потреба навчити дитину спілкуватися.       Не завжди вона може встановити контакт, зрозуміло висловити думки, передати емоції, відчуття.Тому розвиток комунікативної компетентності  нині залишається нагальним завданням для педагога. Вона належить до групи ключових і має особливу значимість у житті людини. Будь-хто потребує спілкування, щоб обговорити витвір мистецтва, опрацювати зміст науково-популярної статті, донести до широкого загалу необхідну інформацію у виступі, проаналізувавши її, привітати близьку людину чи просто  написати есе на задану тему.

       Комунікативна компетентність – це знання, уміння, навички, що повинні сформуватися для забезпечення правильного й доречного використання мови в конкретному контексті й ситуації спілкування, для знаходження адекватного стилю й тону, враховуючи особистість співрозмовника, обставини, стратегію мовленнєвої взаємодії. Комунікативна компетентність не може бути автоматизованою, бо набувається протягом життя, у процесі різнотипних мовленнєвих актів. Досягти її високого рівня– це особливе завдання, що повинне реалізовуватися під час вивчення української мови і літератури в освітньому закладі.

       Будь-яка спільна діяльність чи то на уроці, чи то  поза ним не може здійснюватися успішно, якщо між тими, хто її виконує, не будуть налагоджені відповідні контакти та взаєморозуміння. Тому одним із аспектів розвитку мовної особистості, яка виявляє значний  рівень комунікативної компетентності, є формування певних умінь:

 використовувати різні види читання;

 вести діалог із дотриманням норм мовленнєвого етикету;

 в усній, писемній формах будувати висловлювання;

 створювати тексти певної композиційної форми.

       Тому в кожного з дитинства формуються чотири основні види комунікативних умінь і навичок: слухання, аудіювання (сприйняття і розуміння мовлення в звуковому вираженні), говоріння (вираження думок усно або письмово), письмо (графічне позначення). Уміння будувати монологічне висловлювання продиктоване щоденною потребою взємодії людей. Необхідно не лише оволодіти мовними, мовленнєвими знаннями та вміннями, а ще й  навчитися застосовувати їх на практиці. При цьому слід враховувати умови, за яких буде досягнуто результат:

 кваліфікований учитель;

  матеріал підручника, що дозволяє формувати ключові компетентності;

 урок як форма, що забезпечує потребу  в спілкуванні.

       Тому значну увагу приділяю побудові  власних висловлювань. Основою такої роботи, на мою думку, повинен бути текст. Іноді, прочитавши, учень не може послідовно й логічно вмотивовано переказати його, нелегко дається висловити й свої думки. Філолог повинен навчити вибудовувати текст, дотримуючись композиції та відповідних мовних засобів, прослідковувати зв'язок між частинами сказаного або написаного. Так на уроці української мови в 6 класі, вивчаючи тему «Морфологія. Прикметник : загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль», матеріал викладаю за допомогою схеми-опори.

                      ПРИКМЕТНИК

                                  СЗЧМ (який?яка?яке?які?...)

Під час роботи  впродовж шістнадцяти годин намагаюся, щоб кожен міг побудувати зв’язну розповідь на лінгвістичну тему. За основу пропоную свою, але з наведенням  власних прикладів.Таким чином, учень запам’ятовує  порядок викладу інформації, що може виглядати  так: «Прикметник  самостійна змінна частина мови, що виражає  ознаку предмета, відповідає на питання…. Ця ознака….,отже,…..Звідси….При цьому….Тепер перейдемо….Наприклад…»

       Протягом вивчення розділу «Морфологія» (6-7кл.) щоразу повертаюся до таких схем-опор, щоб нагадати про вміння будувати висловлювання на мовну тему. На  уроках  використовую  прийоми, що стимулюватимуть  учнів  самостійно створювати розповідь, наприклад, за планом, аналіз зразкової відповіді однокласника або відповідати за даною в підручнику схемою.

             Власне висловлювання на тему «Дієслово як частина мови»

                                                               План

1. Дієслово – самостійна змінна частина мови.

2. Морфологічні ознаки:

    а.вид (доконаний, недоконаний);

    б.час (минулий, теперішній, майбутній);

    в.спосіб (дійсний,умовний, наказовий);

    г.особа (І,ІІ,ІІІ);

    д.рід (чоловічий,жіночий,середній);

    е.число(однина, множина);

    є. дієвідміна(І,ІІ);

    ж.перехідність/неперехідність.

3. Синтаксична роль у реченні.

       Для деяких учнів 9-11 класів стало проблемою написання робіт творчого характеру, зокрема есе. Життя ж вимагає швидко пристосуватися до змін, поповнити  базу знань, розширити інтелектуальні обрії, щоб правильно висловлювати думки, аргументувати їх. Тому вчитель має використовувати такі форми роботи на уроці, що спонукатимуть до створення власних висловлювань. Прикладом творчого завдання може бути есе.  Для цього жанру художньо-публіцистичної, науково-популяризаторської творчості  є характерним вільне, не обов’язково вичерпне, але суто індивідуалізоване трактування теми. М. Монтень, із ім’ям якого пов’язують виникнення есе в європейських літературах, так у своїх «Дослідах»  визначив  специфічність викладу інформації: «Я вільно викладаю думку про всі предмети, навіть ті, що виходять за межі мого розуміння і кругозору. Висловлюю її задля того, щоб дати поняття про мої переконання». Характерними рисами цього виду роботи є незначний обсяг, конкретна тема, вільна композиція. Завдання вчителя допомогти учневі перейти від етапу переказування подій, життєвих ситуацій, у яких опинився об’єкт, до інформування й аналізу того, що спричинило певні зміни, і разом із цим ненав’язливо переконати в чомусь адресата мовлення. У роботі «вільного» письма на запропоновану тему вчителеві слід оцінити самостійність, аргументованість, оригінальність вирішення проблеми. Тоді учень зрозуміє, що від нього очікують не шаблонного підходу, а креативного розгляду питання, його яскраво виражену авторську позицію. Тим, хто потребує моєї допомоги, раджу покласти перед собою чернетку, умовно поділити її на три частини, одна з яких більша, дві майже однакові. Після  уважного прочитання теми пропоную сформулювати тезу (положення,судження), яку потрібно довести. В основній частині навчаю добирати аргументи, якими користуються при доказі істинності тези. Доречно використати  конструкції, що допоможуть послідовно й логічно навести приклади з літератури, історії, життя: «Пригадується образ головного героя твору…Прикладом із історії … По-перше,… По-друге…».Третя частинависновок, який краще розпочати словами «Отже,…Із вищесказаного можна зробити висновок, що…». Оцінювальні судженняце думки, засновані переважно на учнівських переконаннях, віруваннях або поглядах, що виражаються в емоційно-експресивній формі.

        Есе ідеально підходить для того, щоб навчати критично мислити, для розвитку мовленнєвих компетенцій як на уроках української мови, так і під час роботи над змістом художнього тексту. Таке завдання можна виконати в класі впродовж 7-10 хвилин після обговорення певної проблеми. Наприклад, уривок есе  учениці 11 класу на тему «Чи можна бути одночасно заможним і чесним?»

        «На жаль, у наш час складно знайти когось, хто б мав значні капітали та залишався б чесним. Чи помічали ви, як часто люди сьогодні в сірій буденності відступаються від високих ідеалів, байдужіють, турбуються тільки про власний достаток? Сумно, але це реалії ХХІ століття. Постійно повторюється ситуація, коли хтось спершу здається щирою та авторитетною особистістю, але раптом зраджує довіру партнера, використовує його у своїх цілях, прагнучи матеріальних благ та насолод. О.Генрі порівнював душу такої людини зі «злим і потворним обличчям із вікна добропорядного дому».

       Отже, переконана: чесна людина, яка сумлінно працювала та жила по правді, може орудувати значними статками. Кожний із нас є ковалем свого щастя. Тому тільки власними зусиллями можна отримати справді цінну нагороду».

Головною в роботі є особа автора, його думки, ставлення до світу. Тільки тоді  відчуватиметься значимість того, що він почутий.

        Зміст літературної освіти спрямований на досягнення належного рівня читацьких умінь та  навичок, на усвідомлення  прочитаного, на розвиток інтересу до художньої літератури протягом життя, на розкриття за допомогою засобів мови і літератури національних і загальнолюдських цінностей, формування гуманістичного світогляду особистості, розширення її культурно-пізнавальних інтересів, виховання  любові, поваги до традицій українського народу, толерантного ставлення до культурних надбань  інших народів.

       Вивчення української літератури сприяє вихованню любові до народу, розумінню світової та національної історії, проблем сьогодення, розвиткові інтелектуальних, духовних та естетичних цінностей.

     У навчальній програмі 7 класу є розділ «Про минулі часи», у якому  протягом шести годин вивчаємо творчість І.Я.Франка. Тому маємо змогу говорити  про героїчну боротьбу русичів-українців проти монголо-татарських нападників, роль і місце кожного в суспільному житті, про лідерські якості головного героя твору. Вважаю, що роботу в групах можна використовувати на будь-якому етапі уроку з даної теми .Тому доцільно запланувати групування під час аналізу поведінки героїв історичної повісті (соціальна компетентність).

     Так члени однієї групи одержали творче завдання «Ти – Захар Беркут, перед яким стоїть вибір: урятувати сина чи залишитися вірним інтересам тухольської громади. Що морально відчуваєш у цей момент ? Чи зважаєш на те, що говорить оточення? Які чинники  впливають на ухвалення саме такого рішення?» Орієнтовно відповідь може бути такою: «Звертаюся до вас, русичі. Нелегка доля випала нам із вами – битися з монголо-татарською ордою. Ще страшніша – сину моєму Максимові. Я хочу відверто й чесно сказати, що рішення, прийняте мною, декого здивує. Ми шануємо традиції і богів, боронемо рідний край від ворогів. Тому закликаю вас до єдності, згуртованості в кривавій цій битві. Нікому не вірте, що можу пристати  на пропозицію боярина Тугара Вовка зрадити Руській землі. Ні! Не бувати цьому!

– Максиме, сину мій, не суди батька свого. Ти говорив, що «хто хоч хвилю зазнав неволі, той зазнав гіршого, ніж смерть». Згоден із тобою,  бо науку мою ти, сину, правильно засвоїв».

      У процесі роботи над завданням  панує атмосфера  співпраці, взаєморозуміння, доброзичливості, що дає змогу по-справжньому реалізуватися кожному: висловити власну позицію, слухати і чути інших, оцінювати почуте та змінювати думку на основі доказів, аргументувати та відстоювати свою точку зору, ухвалювати виважені рішення в  різних життєвих ситуаціях, співпрацювати в команді, виконуючи власну роль у спільній роботі.

       Отже, комунікативна компетентність особистості розглядається як ідейно-моральна категорія, що регулює її систему ставлень до природного й соціального, а також до себе як продукту цих двох світів.

Література

1.Глазова О. Українська мова Підручник для 9 класу загальноосвітніх  

   навчальних закладів Х: вид-во «Ранок»,2017. 239с.

2. Сучасний тлумачний словник  української мови:100 000слів Х:вид-во «Школа»,2009.1008с.

3.М.Монтей «Досліди»К.: Дух і Література,2005.365с.