Формування критичного мислення

Про матеріал

Використання різноманітних освітніх технологій допомагає вчителю підвищити мотивацію учнів, більш раціонально побудувати процес навчання й таким чином досягти більш гарантованих результатів.

Перегляд файлу

 

Вступ

Скажіть мені - і я забуду.

Покажіть мені - і я запам'ятаю.

Дайте можливість обговорити - і я зрозумію.

Дайте можливість навчити іншого - і я досягну досконалості.

Конфуцій

Сучасні діти приходять до школи з бажанням діяти, причому діяти успішно. Їм подобається на уроці не просто слухати, а ставити запитання, обговорювати  проблеми, брати інтерв’ю, приймати рішення, придумувати,  фантазувати, тощо.  Якщо вчитель постійно на своїх уроках організовує таку діяльність, то навчання буде успішним, а здобуті знання – якісними.

Дитина повинна знати, що вона може навчитися всьому, чого захоче. Вчитися – це не просто дізнаватися все більше і більше фактів. Вчитися – значить розуміти щось нове і дізнаватися, як правильно робити це. Перш ніж чого навчитися, потрібно захотіти навчитися цьому. Саме до цього ми повинні спонукати дітей. Часто трапляється, коли дитина вважає , що вона про щось уже все знає, і це приводить до того,  що вона перестає навчатися.

Перший крок  учителя - допомогти учневі зрозуміти, що без його бажання чогось навчитися, навчання не відбудеться. Наступний - навчити учнів вивчати (означає дивитися на те, що вивчаєш,  спостерігати); питати про те, що вивчаєш,  і читати про це. (додаток 1)

Навіщо потрібно вчитися ( мотивація)?

Дитина повинна знати, що вивчає щось для того, щоб використовувати те, чого вона навчилася.

Така організація педагогічної діяльності вимагає від учителя  оволодіння новими методами роботи, впровадження нових педагогічних  технологій. Учителю необхідно самому вчитись, творити, розвиватись та самовдосконалюватись. Проведення уроків з використанням педагогічних технологій вважається одним  із напрямків підвищення якості освіти.

Плануючи кожен урок,  ставлю перед собою задачу  -  досягти мети уроку шляхом зацікавлення учнів. Навчання повинно приносити радість, успіх і задоволення.

Сучасне суспільство змінюється досить швидко, важко прогнозувати навіть найближче майбутнє. Тому неможливо передбачити, які знання можуть знадобитися дитині в її позашкільному житті, а які — ні.

З огляду на це, ставлю перед собою завдання: дитина повинна  не накопичувати  інформацію,  а  розвитати   мислення, вміти  адекватно оцінювати результати, самостійно добувати інформацію, перетворюючи знання на інструмент пізнання інших видів діяльності, вміння конструктивно взаємодіяти з іншими.

Враховуючи це, я намагаюся так побудувати навчання, щоб найповніше задовольнити потреби кожного учня. Дбаючи про високий рівень знань своїх учнів, у своїй педагогічній діяльності використовую такі форми і методи навчання, які б викликали у дітей цікавість до навчального матеріалу, бажання вчитися, прагнути успіху в опануванні основ наук.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ  1. Науково-теоретичне обґрунтування питання

Важливість педагогічних інновацій для шкіл України обумовлена кількома аспектами: можливість встановлення рівноправних партнерських стосунків між учителем і учнем; організація в процесі навчання продуктивної співпраці тих, хто навчається; орієнтація навчання на результат і набуття учнями найважливіших компетентностей; можливість практичної реалізації технологічного, суб’єкт – суб’єктного й особистісно зорієнтованого підходів до організації педагогічного процесу.  Використання  різноманітних освітніх технологій допомагає вчителю підвищити мотивацію учнів, більш раціонально побудувати процес навчання й таким чином досягти більш гарантованих результатів.

В умовах національного відродження України і створення національної демократичної держави важливого значення надуває виховання людей, які мислять самостійно і творчо, людей, які б мали можливість критично оцінювати факти і події навколишньої дійсності, які б вносили нові ідеї в усі сфери життя суспільства, були б вільними від комформізму і догматизму. Однією з причин гальмування демократичного розвитку суспільства є те, що значна частина людей не готова до свідомої участі в цьому процесі, не здатна самостійно і критично осмислювати складності реального життя. Від наявності чи відсутності вищезгаданих рис залежить певною мірою доля суспільства. Критичне мислення, в цьому плані, є не тільки наслідком демократичного способу життя, але і чинником його формування.

Під критичним мисленням слід розуміти процес розгляду ідей з багатьох точок зору відповідно до їх змістових зв'язків, порівняння їх з іншими ідеями.

Критичне мислення є антиподом догматичному. Воно піднімає людину до рівня Людини, якою не можна маніпулювати, яка не боїться мислити, оцінювати, порівнювати. Тому розвиток критичного мислення потрібен не тільки самій людині, а й суспільному прогресу.

Виходячи з цих положень, вбачається актуальність проблеми в тому, що перед сучасною школою постає завдання виховати людину незалежну, вільну, здатну самостійно осмислювати явища навколишньої дійсності, відстоювати свою власну думку перед будь-ким і будь-де. Цілком зрозуміло, що підвалини цих якостей повинні закладатися в школі з перших років навчання дітей, а потім продовжувати розвиватися у вищому навчальному закладі.

Сучасна школа покликана виробити в кожного учня звичку активно брати участь у вирішенні важливих питань життя колективу,  формувати, висловлювати і відстоювати свою думку, поважати думку інших людей. Сучасні школярі мають жити в умовах демократії. Готувати молодь до життя в таких умовах неможливо шляхом бездумного засвоєння встановлених істин. Творчих педагогів хвилює проблема "мовчання школярів", їх байдужість чи невміння інколи висловити  власні судження, визначити  власне  ставлення до них. Одним з варіантів вирішення даної проблеми є наявність у школярів критичного мислення.

У теоретичній науковій думці на проблему формування критичного мислення мали великий вплив положення про зону найближчого розвитку Л.С.Виготського , який зазначав, що навчання будується не тільки на завершених фазах розвитку, але, перш за все, і на тих психічних функціях, які ще не дозріли і рухають вперед їх формування; ідеї розвивального навчання Д.Б.Ельконіна та В.В.Давидова. Про розвиток пізнавальної діяльності, можливості заперечувати педагогу, аргументувати, відстоювати власні думки дізнаємось із досліджень Ш.А.Амонашвілі та В.О.Сухомлинського.

Деякі вчені (С.Рубінштейн, Ж.Піаже, В.Штерн та ін.) з недовірою відносились до розвитку критичного мислення саме в учнів початкових класів. Вони вважали, що для більшості школярів даного віку характерними є наслідуваність, низький самоконтроль, емоційність, образність мислення і т.д. Тому проблема розвитку критичного мислення в учнів початкових класів цими вченими вважалась передчасною.

Не дивлячись на це, процеси демократизації та глобалізації освіти за сучасних умов вимагають формування критичного мислення в учнів уже з молодшого шкільного віку. Ігнорування такого підходу значно ускладнює цю проблему в старших класах. Тому окремі аспекти формування критичного мислення в учнів розглядались в роботах С.І.Векслера, А.С.Байрамова, А.І.Липкіної, Л.А.Рибак, В.М.Сінельнікова. Вчені ставили питання про розвиток вміння самостійно осмислювати навчальний матеріал, виконувати нестандартні завдання, робити висновки, помічати як власні помилки, так і помилки своїх ровесників. Однак,  безпосередніх педагогічних досліджень, спрямованих на вирішення проблеми розвитку критичного мислення саме в учнів початкових класів, відносно небагато. Так,  дослідження А.С.Байрамова було спрямоване на вивчення особливостей розвитку критичного мислення в учнів початкових класів, які виявляються під час розв'язання спеціальних завдань – виявлення непорозумінь, помилок, деформованого змісту малюнків і текстів. Л.А.Липкіна звертала увагу на розвиток в учнів початкових класів критичності як певної поведінки суб'єкта щодо змісту та результатів своєї діяльності та діяльності інших. В.М.Сінельніков виділив дві основні форми критичності та самокритичності: ті, які виявляються в пізнавальній діяльності, при вирішенні завдань на мислення,  і ті, які виявляються при оцінці поведінки, якостей особистості.

Проведений вченими науковий аналіз досліджуваного феномену в молодших школярів висвітлює коло нез'ясованих проблем формування критичного мислення учнів цієї вікової категорії.

Основи критичного  мислення досить часто не закладаються в учнів молодшого шкільного віку. Крім того, значна частина педагогів не готова до розв'язання цих завдань. У діяльності багатьох з них панує монологічна спрямованість навчально-виховного процесу, що не забезпечує розвиток самостійності, критичності і незалежності школярів.

РОЗДІЛ 2.  Освітня технологія розвитку критичного мислення

2. 1. Що ж таке педагогічна технологія?

Термін «технологія» походить від двох грецьких слів:  tecne - мистецтво, майстерність, та logiya -  наука. Отже, технологія – це наука про майстерність. Під педагогічною технологією розуміється система діяльності вчителя, спрямована на взаємодію  з учнями, в якій гарантується досягнення конкретного визначення, очікуваного результату завдяки чітко спланованої послідовності дій, ретельно визначеному набору форм і методів роботи та вчасно проведеній корекції.

           Найбільш успішним є заняття, на яких учнів заохочують думати самостійно та критично мислити. Таке мислення дозволяє нам обмірковувати власні думки та  причини виникнення тієї чи іншої точки зору. Це означає, що ми обдумуємо те, яким чином  приходимо до наших власних рішень або розв’язуємо завдання, проблеми. Це означає також, що наші думки свідомо спрямовані на певну мету. (додаток 2)

2. 2. Термін «критичне мислення»

            Відповідно до думки відомого фахівця з цієї проблеми М. Ліпмана, критичне мислення є «вміле відповідальне мислення, що дозволяє людині формувати надійні вірогідні судження, оскільки воно: а) засновується на критеріях;  б) є таким,  що самокоректується;  в) пливе до контексту».

Шість ключових елементів критичного мислення:

  1. Уміння мислити  передбачає володіння певними прийомами , які в сукупності створюють перевірену на практиці ефективну методологію опрацювання інформації.
  2. Відповідальність передбачає, що людина,  звертаючись до інших,  усвідомлює обов’язок надавати доводи та приклади відповідно до прийнятих стандартів. Або, якщо ці стандарти її не влаштовують, піддавати  їх сумніву за допомогою переконливої аргументації.
  3. Формування самостійних суджень як продукту  критичного мислення означає,  що воно спрямоване на творчу мисленнєву діяльність. Творчий підхід є необхідним у ситуаціях порівняння різних  суджень і визначення  альтернатив, на основі врахування пріоритетів, чинників, що обумовлюють істинність та вірогідність інформації в цілому й висловлених судженнях зокрема. 
  4. Дуже важливими є критерії, до яких апелює, на які спирається критичне мислення. Критерії – це положення , які бере до уваги критично мисляча людина, оцінюючи ідеї у процесі їх аналізу чи критики. М. Ліпман вважає такими  критеріями, наприклад, стандарти, закони, правила, регламенти, інструкції, вимоги, умови, норми, принципи, ідеали, мету, наміри, методи, експериментальні дані, тощо. Проте критерії не можуть бути абсолютизованими, у процесі критичного мислення вони піддаються сумніву, зміні.
  5. Самокорекція потребує, щоб людина використовувала критичне мислення як метод, звернений на її власні судження з метою їх виправлення чи покращення. Мисляча людина постійно піддає власні мисленневі процеси рефлексії.
  6. Використання загальних критеріїв не виключає уваги та чуйності до контексту. Критично мисляча людина розуміє критерії у зв’язку  із контекстом їх використання та допускає інші альтернативи, що відповідають ситуації.

Критичне мислення -  це сукупність різноманітних педагогічних прийомів, які спонукають  учнів до дослідницької творчої активності, створюють умови для усвідомлення ними матеріалу, узагальнення одержаних знань, система діяльності , що базується на дослідженні проблем та ситуацій на основі самостійного вибору, оцінки та визначення міри корисності інформації для особистих потреб і цілей.

При застосуванні цієї технології знання засвоюються набагато краще, адже інтерактивні методики розраховані не на запам’ятовування,  а на вдумливий, творчий процес пізнання  світу, на постановку проблеми та пошук її вирішення. 

Переважна більшість педагогів прагне, щоб учні не просто запам’ятовували навчальний матеріал, а, досліджували, творили, вирішували, дебатували за його змістом. Саме на активних заняттях учні засвоюють матеріал більш повно і з користю для себе. Учні думають про те, що вивчають, застосовують це в ситуаціях реального життя або для подальшого навчання.

Критичне мислення – це здатність людини чітко виділити проблему, яку потрібно розв’язати, самостійно знайти, обробити і проаналізувати інформацію, логічно побудувати свої думки, навести переконливу аргументацію, здатність мислити мобільно, обирати єдино вірне розв’язання проблеми,  бути відкритим до сприйняття думок інших і одночасно принциповим у відстоюванні своєї позиції.

2. 3. Характеристики критичного мислення

Критичне мислення має такі характеристики :

1.Самостійність – ніхто не може мислити за людину, висловлювати її думки, переконання, ідеї, тощо. Мислення стає критичним, тільки  якщо носить індивідуальний характер.

2. Постановка проблеми -  її розв’язання  стимулює. Початок розв’язання проблеми – це збирання інформації,  бо роздумувати «на порожньому місці» фактично неможливо.

3. Прийняття рішення – закінчення процесу, яке дозволить оптимально розв’язати поставлену проблему.

4. Чітка аргументація – необхідно усвідомлювати, що часто одна і та ж проблема може мати декілька розв’язань , тому необхідно підкріпити прийняте людиною рішення вагомими, переконливими власними аргументами, які б доводили, що вибране рішення є найкращим, оптимальним.

5.Соціальність -  людина живе в соціумі, тому доводити свою позицію вона повинна  в спілкуванні, в цей час вона поглиблює свою позицію або може щось змінити в ній. (додаток 3)

2.4. Критичність мислення учнів початкових класів

Критичне мислення  учнів початкових класів – це здатність до самостійного,  творчого ставлення до навчального матеріалу та інформації, яку вони отримують з різних джерел.

Критичне мислення учнів початкових класів характеризується певними ознаками, кожна з яких має свої вияви.

  • Незалежність мислення, відносна самостійність думок, що включає:
  • прагнення самостійно осмислювати навчальну та іншу інформацію;
  • активне висловлення власних думок щодо питань, які виникають на уроці;
  • відсутність страху не погодитись з  класом, учителем.
  • Опірність до навіювання думок, зразків поведінки, вимог інших, що включає:
  • вміння помічати помилкові судження інших учнів;
  • вміння обстоювати власну думку;
  • прагнення до розуміння причин (мотивів) тих чи інших тверджень, вимог, висновків.
  • Критичне ставлення до себе, виявлення власних помилок та адекватне ставлення до них, що включає:
  • бачення власних помилок;
  • вміння адекватно оцінювати свої знання, якість вирішення навчальних завдань;
  • уважне сприймання зауважень  вчителя, товаришів щодо своїх помилок та недоліків.
  • Пошукова спрямованість мислення, прагнення до знаходження кращих варіантів вирішення навчальних завдань, що включає:
  • наявність розумної частини сумнівів щодо будь-яких «єдино вірних» рішень, висновків у процесі навчання;
  • намагання самому розібратися у правильності тих чи інших тверджень, висновків, рішень;
  • прагнення знаходити кращі варіанти розвязання навчальних завдань, внести щось своє.
  • Вміння брати участь у діалоговій взаємодії, що включає:
  • намагання аргументовано висловлювати свої думки;
  • повага до думок і пропозицій партнерів;
  • вміння співпрацювати з іншими для знаходження спільного рішення.

 

2.  5. Ознаки людини, яка мислить критично

Джон Чаффа «Шляхи мислення. Крок до багатого життя.» (додаток 4)

  1. Здатність сприймати думки інших критично. Прислухатися до думок інших, оцінювати  й аналізувати їх.
  2. Компетентність. Проявляється прагнення до аргументації прийнятого рішення  на основі життєвого досвіду , фактів з життя та знання справи.
  3. Небайдужість у сприйнятті подій.  Здатність зайняти активну позицію у конфронтаційних ситуаціях.
  4. Незалежність думки. Сприйняття критики на свою адресу, виявлення інтелектуальної  активності  у різних життєвих ситуаціях,    протиставлення власної  думки  думкам інших.
  5. Допитливість.  Уміння проникнути в сутність проблеми, глибину інформації.
  6. Здатність до діалогу і дискусії. Уміння  вислухати думку інших, з повагою ставитись до цих думок, переконливо доводити  свою позицію, толерантно поводити  себе під час проведення дискусії. 
  7. Проникливість . Здатність до проникнення  у сутність питання, явища, інформації, не розпорошуватися на дрібні деталі.
  8. Самокритичність . Розуміння особливостей свого мислення, своїх «окулярів».

Людина, яка критично мислить, вміє:

  • визначати проблему;
  • перевіряти використану інформацію;
  • аналізувати твердження, що лежить в основі інформації;
  • враховувати альтернативні точки зору;
  • визначати наявність підтексту в інформації;
  • синтезувати здобуті знання;
  • робити висновки;
  • приймати оптимальне рішення.

Неможливо навчити учнів  мислити критично з першого уроку. Це мислення формується поступово, воно є результатом щоденної кропіткої роботи вчителя і учнів   з уроку в урок, з року в рік. Не можна виділити чіткий алгоритм дій  учителя з формування критичного мислення у учнів. Але можна виділити певні умови, створення яких здатне спонукати  і  стимулювати учнів до такого мислення. ( додаток 5)

2.  6.  Головні умови,  які спонукають і стимулюють учнів до критичного мислення

  1. Час. Учні повинні мати достатньо часу для збору інформації за заданою проблемою, її обробки, вибору оптимального способу презентації свого рішення. Робота з формування критичного мислення може вестися не тільки на уроці , а й перед ним та після нього.
  2. Очікування ідей. Учні повинні усвідомлювати, що від них очікують висловлення своїх думок та ідей у будь-якій формі, їх діапазон може бути необмеженим, ідеї можуть бути різноманітними, нетривіальними.
  3. Спілкування. Учні повинні мати можливість для обміну думками. Внаслідок цього вони можуть бачити свою значущість і свій внесок у розв’язанні проблеми.
  4. Цінування думки інших. Учні повинні вміти слухати і цінувати думки інших. Вони мають усвідомлювати, що для знаходження оптимального розв’язання проблеми дуже важливо вислухати всі думки зацікавлених людей, щоб мати можливість остаточно сформулювати свою думку, яка може бути скоригована «колективною мудрістю».
  5. Віра в силу учнів. Учні повинні знати, що їм можна висловлювати будь-які думки, мислити поза шаблоном. Вони мають бути впевнені, що можуть внести свою «цеглинку» у зведенні «будівлі»  і знайти розв’язання проблеми. Учитель повинен створити середовище  вільне від жартів, глузувань.
  6. Активна позиція. Учні мають  займати активну позицію у навчанні, отримувати задоволення від здобутих знань. Це стимулює їх до роботи на складнішому рівні, де  потрібно  мислити нестандартно. 

Методики критичного мислення пройшли апробацію в різних країнах. Це ґрунтовно досліджена модель, за якою навчатися найефективніше.

2.7. Етапи критичного мислення

1. Сприйняття інформації (доцільно використовувати різні джерела інформації).

2. Аналіз висновків - інформації.

3. Зіставлення їх із протилежними точками зору.

4. Розроблення системи доказів на підтримку відповідної точки зору.

5. Прийняття рішення, яке ґрунтується на доказах.

РОДІЛ 3.  Будова уроку для розвитку критичного мислення

У середині минулого століття швейцарський психолог Ж. Піажо продемонстрував, що ми вчимося, осмислюючи світ у термінах тих понять, якими вже володіємо. У процесі осмислення, усвідомлення навколишнього світу ми змінюємо старі поняття і таким чином ще більше збагачуємо свою здатність усвідомлювати наші контакти зі світом у майбутньому. Учні можуть пізнати щось, лише використовуючи набуті знання. Навіть коли деякі їхні поняття й уявлення не цілком правильні,  тому що не повні чи відбивають упередження,- педагогам варто починати урок, з’ясовуючи, якими поняттями володіють учні, і готувати їх до навчання, ставлячи запитання та додаючи нове до тих уявлень, що в них уже є. Учителі мають заохочувати учнів ставити запитання.   Вони  повинні навчити їх, як ставити запитання, тобто брати під сумнів інформацію, шукати та вивчати. Оскільки акт навчання змінює наші старі ідеї  та розширює здатність пізнавати нове, то вчителям варто залучати дітей до рефлексії того, чого вони навчились: дослідження  причин і наслідків, пошуку можливостей корисного застосування отриманих нових знань та модифікацію старих уявлень з вивченої теми.

 

 

 

3. 1. Фази уроку

   «Зерно саджають у родючий  ґрунт»  -   фаза  актуалізації  (заохочування, викликання, передбачення ), під час якої вчитель спрямовує учнів на те, щоб вони думали над темою і ставили запитання. Учнів треба зацікавити,  схвилювати, спровокувати.

 Актуалізація :

  • допомагає встановити, «оживити »  рівень власного знання,  до якого можна додати щось нове, доповнити;
  • неформальним шляхом оцінити те, що відомо (у тому числі помилкові уявлення чи ідеї);
  • встановити мету навчання;
  • зосередити увагу учнів на темі;
  • представити контекст для того, щоб учні зрозуміли нові ідеї.

»Зерно пускає коріння та проростає»   -   фаза побудови знань ( усвідомлення) вчитель підводить учнів до формулювання запитань, пошуку, осмислення матеріалу, відповідей на попередні запитання, визначення нових запитань і намагання відповісти на них.

Учнів необхідно ознайомити зі змістом нової інформації (читання, розповідь, лекція, експеримент). Школярі активно перевіряють власне розуміння того, що читають, чують або досліджують. Ця фаза відбувається в основній частині уроку і  має на меті:

  • порівняти очікування учнів з тим, що вивчають на уроці;
  • переглянути очікування та висловити нові;
  • виявити основні моменти;
  • відстежити процеси мислення ( перебіг думок учнів);
  • зробити висновки й узагальнення матеріалу;
  • поєднати зміст уроку з особистим досвідом учнів;
  • поставити запитання до вивченого на уроці матеріалу.

 

«Ппшениця починає колоситись» - фаза консолідації -  міркування (рефлексія) – найкраща фаза  уроку.

 У широкому розумінні рефлексія – це міркування, осмислення, самоаналіз своєї діяльності в системі відношень зі світом, у якому живе особистість. Наприклад, в англійській мові термін “to reflekt upon” тлумачать як “розмірковувати над .”  Поняття “рефлексія” виникло у філософії й означало процес міркування індивіда про те, що відбувається у власній свідомості. Термін «рефлексія» в науку ввів Р.Декарт, який розробив раціоналістичну теорію самосвідомості, що розглядає свідомість як мислення. У своїй праці “Розмова з Бурманом”  він зазначав: “Усвідомлювати – означає мислити й рефлексувати над власним мисленням”.

Учитель спонукає учнів до саморефлексії, до самоаналізу своєї діяльності, до міркування та осмислення, що це означає для них, як це змінює їхнє попереднє уявлення, зрештою,  як вони зможуть це використовувати.

Утворюється різномаїття думок, серед яких діти можуть вибрати правильну. Учні перетворюють отримані і знання на власні.

Фаза має на меті:

  • узагальнити основні ідеї;
  • інтерпретувати визначені ідеї;
  • обмінятися думками;
  • виявити особисте ставлення;
  • апробувати ці ідеї;
  • оцінити, як відбувається процес навчання;
  • поставити додаткові запитання.

3. 2. Структура уроку розвитку критичного мислення

1. Розминка. Головна функція – створення сприятливого психологічного клімату на  уроці. Це сприяє кращому засвоєнню навчального матеріалу, психологічному розвантаженню учнів. А також  може бути використана для знайомства учасників один з одним,  для об’єднання тих, хто навчається разом, для активізації емоційної, розумової діяльності, зосередження на конкретному навчальному предметі на початку кожного заняття, для відпочинку,  зміни виду діяльності протягом заняття.

Наприклад:

Розминка «Закінчи речення одним словом»

Мета: активізація емоційної діяльності учнів на уроці.

Процес  роботи: 

1. Учитель пропонує учням на початку уроку закінчити фразу одним словом: «Уміти мислити необхідно для того,  щоб…» (можливі варіанти відповідей учнів: працювати, жити, спілкуватись, вирішувати,  тощо)

2.  Учитель перед початком уроку пропонує учням заручитися підтримкою однокласників у навчальній діяльності,  і дає завдання  закінчити одним словом речення: «Я бажаю…» (можливі варіанти відповідей: успіху, перемоги, наснаги, творчості, терпіння, старанності тощо.)

Розминка» Чарівна скринька»

Мета: створення емоційного настрою учнів перед груповою роботою.

На дошці можна записати епіграфи до використання групової навчальної діяльності та девізи для роботи в групах:

«Один за всіх, усі – за одного!»

«Ми – одна команда!»

«Твій успіх іде на користь мені, а мій – на користь тобі, бо він у нас  спільний!»

«Ми потонемо, чи випливемо - але  разом!»

«Нам не обійтися без тебе!»

«Ми всі вітаємо тебе з успіхом!»

Процес роботи:

Учням роздають смужки кольорового паперу. На них необхідно написати придуманий девіз, який би спонукав учасників навчального процесу до діяльності в групі. Ці смужки складаються у «чарівну скриньку». Потім скриньку передають від одного учня до іншого, кожен витягає папірець і читає девіз. Створюється емоційний настрій  на роботу в групах. У подальшому учні, які витягли смужки одного кольору,  об’єднуються в пари чи групи для роботи.

Залежно від поставленої мети, цю розминку можна використовувати на будь- якому етапі уроку.

Розминка «Кросворд»

Учитель пропонує скласти кросворд за ключовим словом записаним по вертикалі. Учні добирають слова горизонтального розташування . Об’єднавшись у групи,  вони пропонують слово, в якому була б літера ключового слова, супроводжують своїм коментарем. Слова повинні відповідати темі, яка вивчається . 

Наприклад, на уроці « Я і Україна» в 2 класі під час вивчення теми «Що належить до природи»  можна запропонувати такий кросворд:

1 п

 

 

 

 

 

2 р

 

 

 

3

 

 

 

и

 

 

4

 

 

 

р

5

о

 

 

 

6

 

д

 

 

 

7

 

а

 

 

  1. Прокидається раніше за всіх і співає свою ранкову пісеньку.(півень)
  2. Усе своє життя проводить у воді, поки не потрапить на гачок. (риба)
  3. Вони живуть і в лісі, і вдома ( тварини) .
  4. Він може зірвати капелюха з голови, гойдає дерева (вітер) .
  5. Чорний птах, вміє каркати (ворон).
  6. Вміє думати (людина) .
  7. Рослина,  яка росте нижче кущів, має тоненьке стебло ( трава) .

Розминка «Спочатку було слово»

Мета: активізувати розумову діяльність учнів.

Процес роботи:

Учитель пропонує учням слово, яке може бути назвою теми уроку, ключовим словом  чи поняттям, яке застосовується на уроці. З літер цього слова учні повинні створити нові слова.

На уроці  «Я  і Україна»  у 2 класі я запропонувала на розминку слово рослини .  Учні  придумали такі слова: син, лин, сон, роси, сир, нори,  рис, сили, лис.

2. Обґрунтування навчання. Постановка мети уроку, розвиток внутрішньої мотивації до вивчення конкретної теми та предмета в цілому. Навчальний матеріал засвоюється краще , якщо учні розуміють практичну значимість для кожного з них, чітко знають, що вимагається на уроці.

3. Актуалізація. Створює умови для відкриття, самостійного здобуття знань,  зацікавлення, спрямовує на вивчення, дослідження проблеми. Підвищується  роль учня на уроці.

 Вісім ключових питань для справжнього навчання:

Форма. На що це схоже?

Функції.  Як це працює?

Причинність.  Чому воно таке?

Зміни.  Як воно змінюється?

Зв’язки.  Як воно пов’язане з іншими речами?

Перспектива.  Які інші точки зору?

Відповідальність.   Яка наша відповідальність?

Роздуми.  Звідки ми це знаємо?

4. Усвідомлення змісту.  Учень знайомиться з новою інформацією. Вчитель має найменший вплив на учня. Учень аналізує інформацію, визначає особисте її розуміння. Розвивається уміння працювати з інформацією, працювати самостійно, виділяти головне, суттєве; формуються компетентності учня з предмета.

5. Рефлексія. Готовність та спроможність людини до самооцінки, самопізнання, аналізу своїх дій, мотивів, учинків настрою, до зіставлення їх із діями та вчинками інших людей.

Учень стає власником ідеї, інформації, знань. Відбувається обмін знаннями з іншими учнями, оцінка та самооцінка діяльності, демонстрація знань та їх можливе застосування. Дає можливість диференціювати домашнє завдання,  визначення необхідності корекції.

Рефлексія важлива для пояснення змісту опрацьованого, порівняння реальних результатів з очікуваними, аналізу того, чому на уроці щось відбулося так чи інакше, закріплення та корекції засвоєного, вибору нових тем для обміркування, встановлення зв’язку між тим, що вже відомо і тим, що потрібно засвоїти, навчитись у майбутньому, тощо. Вона тісно пов’язана з постановкою мети. Формуючи  мету свого навчання,  учень  передбачає її досягнення і наступну рефлексію та  усвідомлює способи,  якими буде  досягати поставленої мети.  Тоді рефлексія розглядається  не лише як підсумок, а і як старт для нової діяльності й постановки нової мети. Ключова функція рефлексії – повернення до очікуваних результатів уроку і можливості переконатися, що учні їх досягли.

Стадії  рефлексії: (додаток 6)

  1. Установлення фактів.
  2. Аналіз причин.
  3. Планування подальших дій.

Рефлексію можна провести шляхом групової бесіди, анкетування, тестування, оформлення аркушів взаємоконтролю або самоконтролю, виконання невеликих творчих завдань,  тощо.

3.3. Готуємо урок

Обдумування мотивації .Учитель під час підготовки до уроку  ставить перед собою ряд питань щодо мотивації змісту уроку:

  • Як цей урок пов'язаний з іншими темами? Як на цьому уроці використовуються попередньо набуті знання?
  • Як цей урок пов'язаний з подальшими уроками за темою?  Які знання , навички, компетенції учнів, сформовані на цьому уроці, є головними для подальшого вивчення теми?
  • Як тема, що вивчається, пов’язана з досвідом учнів?

З’ясувавши, яку цінність має урок, учитель повинен бути готовим пояснити це учням.

Визначення очікуваних результатів.  Урок починаємо планувати з дидактичної мети. В залежності від обраної мети,  вчитель продумує очікувані результати на кожному етапі уроку, тобто  яких знань, умінь та навичок набудуть учні в процесі уроку, які компетенції будуть сформовані, в якій формі учні зможуть їх продемонструвати.

Наприклад,     урок «  Навчання грамоти (читання)»  у 1 класі за темою « Тарас Григорович Шевченко» Буквар. М.С. Вашуленко., Н.Ф. Скрипченко Київ, «Освіта »,  2004р.  с. 134 – 135

Дидактична мета: формувати в учнів  поняття « український поет», познайомити   з  українським  поетом Т.Г. Шевченком та його дитинством; формувати вміння читати правильно та виразно; вміння працювати з ілюстрацією.

Очікуваний результат:

Знати:  ім’я українського поета Т.Г. Шевченка,  його дитячі уподобання; розуміти поняття «український поет»,  лексичне значення слів: поет, портрет, оспівувати, закликав, шанувати, гай, попід горою, хлюпочуться качаточка, осока, качур, ряска.

Вміти: правильно та виразно читати вірш «Тече вода із-за гаю…» , складати розповідь за малюнком; ставити запитання до малюнка; відтворювати деформований текст вірша; застосовувати у своєму мовленні слова, лексичне значення яких засвоїли на уроці; порівнювати сучасне вбрання українського народу з національним.

Визначення  передумов  . Перед уроком учитель визначає, які знання, уміння повинен мати учень, щоб успішно засвоїти матеріал уроку.

Визначення критеріїв оцінювання .  Під час  планування уроку вчитель повинен чітко визначитись, що буде оцінюватись на уроці, які критерії оцінювання і, головне,що буде доказом того, що в учнів відбулася навчальна діяльність та сформовано певні знання, навички,  тощо.

Визначення шляхів групування . Якщо на уроці плануються групові форми роботи, учитель повинен визначитись, як будуть згруповані діти  для реалізації навчальних завдань.

Розподіл часу . Якщо тема планується на один урок, то до розподілу часу треба поставитись особливо ретельно. Для того, щоб учні працювали максимально ефективно, вкладаючись у рамки часу, необхідно провести перед кожним етапом чіткий інструктаж.

3.4.  Проводимо урок

Планування актуалізації .  На цьому етапі учитель ставить перед собою такі питання:

  • Як спонукати учнів зосередити думку саме на цьому уроці?
  • Як пробудити в учнів зацікавленість до вивчення цієї теми?
  • Якими шляхами будуть відновлені попередні знання?
  • Як наштовхнути учнів на те, щоб питання, необхідні для повторення, були сформульовані самими учнями?

Обирає необхідні методи для ефективного досягнення мати уроку.

Планування усвідомлення змісту .

1. Учитель планує модель уроку, передбачає якими шляхами і методами, в якій формі ця модель буде реалізована.

2. Учитель  розробляє зміст діяльності учнів на уроці: де, коли, яким чином учням буде надано навчальний матеріал; що конкретно будуть робити учні на уроці; у чому проявлятиметься їх діяльність;  як учні будуть залучені до активної діяльності; скільки часу триватиме кожний етап їх роботи; чи обмежиться діяльність уроком,  якщо ні,  то які часові рамки будуть відведені на позаурочну діяльність.

Планування рефлексії  . Головне питання цього етапу, відповідь на яке повинен спланувати вчитель, використовуючи різні методи: як можна застосувати знання, уміння і навички, отримані на уроці, щоб переконатися в їх сформованості.

Планування закінчення уроку. Учитель заздалегідь планує закінчення уроку . Можна проаналізувати з учнями такі питання:

  • Які результати уроку вважаєте найбільш значущими?
  • Чи вдалося їх досягти? Чи можете навести конкретні факти, приклади того, що результати досягнуті?

Організовуючи роботу учнів після уроку, учитель надає можливість учням самостійно працювати  над проблемою  та її практичним використанням. Вони мають нагоду винести свої знання за межі школи, у своє суспільне оточення.

3. 5.  Організаційна схема методик у межах програми

 Критичне мислення формується та розвивається під час опрацювання інформації, розв’язання задач, проблем, оцінки ситуації, вибору раціональних способів діяльності. Тому такі уроки, де це постійно відбувається, створюють необхідні умови для формування та розвитку критичного мислення. 

Пропоную класифікацію методик за можливістю їх застосування на відповідних етапах уроків критичного мислення.

Актуалізація

Усвідомлення змісту

Міркування (рефлексія)

1Читання в парах, групах

1.Система позначок

«Поміч»

1. Дискусія у парах, групах  «Кутки»

2. «Мозкова атака»

2. Багатовимірне опитування

2. Речення з відкритим кінцем

3. Огляд за категоріями

3. Джигсоу

3. Огляд за категоріями

4. Дискусія в групах

4. Взаємонавчання

4. Сенкан

5. Ґронування

5. Реакція читача

5. Кубування

6.  Кубування

6. Ґронування

6. Запитання – відповідь

7. Питання – відповідь

7. Кероване читання

7.  Дискусійна сітка

8. Запис ідей, що виникли під впливом картини або відомої теми

8. Передбачення за ключовим виразом, за ключовими словами

 

8. Запис наприкінці уроку кількох рішень про найважливішу або найцікавішу ідею

9. Мислення (в парах) – обговорення

9.  Порушення послідовності

9. Вільне письмо

10. Порушення послідовності

10.  Понятійна таблиця

10. Шкала цінностей

11. Вільне письмо

11. Написання звіту за різними джерелами

11. Діагностика Венна

12.Аналіз семантичних особливостей

 

 12. Сюрприз

13. Передбачення

 

13. Рюкзак

14. Дискусійна сітка

 

 

 

РОЗДІЛ 4. Опис методик,  методів і прийомів

На своїх уроках я застосовую такі методи та прийоми: метод «Ґронування», метод «Сенкан», методику «Кубування»,  метод «Передбачення», методику «Критичного читання з передбаченням», Сандерівську схему систематизації питань Блума, методику «Порушення послідовності»,  методику «Система позначок «Поміч»», метод «Прес», метод «Сюрприз», метод «Рюкзак», метод «Критичне читання тексту в парах»,метод «Ключові слова», метод «Обери позицію», метод «Знаємо – Дізнаємось – Дізналися», стратегію «Взаємні запитання», стратегію «Джигсоу - 1», стратегію «Письмо в малюнках», метод пошуку істини за допомогою контрольних запитань, методику «Збережи останнє слово за собою», метод «Карта персонажів», метод «Спрямоване читання з обдумуванням», методики письма: «Швидке письмо», «Вільне письмо», «Щоденник подвійних записі».

Метод «Ґронування»  є методом  навчання, який  спонукає учнів думати вільно та відкрито стосовно певної теми. Він націлений  на стимулювання мислення  про зв’язки з окремими поняттями. Його можна використовувати як на етапі актуалізації, так і на стадії усвідомлення.

Метод «Ґронування» ( «Асоціативний кущ», «Мозковий штурм») включає в себе аналіз семантичних особливостей  ( додаток  7):

  • написати центральне слово (словосполучення чи фразу по середині дошки, аркуша);
  • записати слова та фрази, які спадають на думку  учням з обраної теми;
  • записати стільки ідей, скільки дозволяє час, або доки вони не будуть вичерпані;
  • встановити, там, де це можливо, зв’язки між поняттями .

Правила,  яких слід дотримуватися:

- Записуйте все, що спадає на думку.

- Не зупиняйтеся,  доки є час  чи ідеї.

- Встановіть якомога більше зв’язків.

Наприклад , на  уроці читання за темою  «В. Заєць «Шипшинові ліхтарі»» у  3 класі  на етапі актуалізації на дошці записано слово «ЛІХТАРІ».

Припущення дітей: світлячки, фари машин, запалені свічки, ліхтарі для освітлення темряви, світлофор.

Після ознайомлення з віршем діти приходять до висновку, що слово вжито в переносному значенні.  Ягоди порівнюються зі світлофором червоного кольору, тому що їх далеко видно, вони яскраві, привертають увагу птахів.

Наприклад, на уроці  математики у 2 класі  на етапі актуалізації  на дошці записано слово «РІК».

Припущення  дітей: 12 місяців, дитині виповнився рік  з дня народження, проміжок часу, коли народилася дитина, рік,  коли людини не стало, чотири пори року.

Після ознайомлення з темою учні приходять до висновку,  що вірними були такі припущення: проміжок часу, 12 місяців, чотири пори року, та додають нове – це рух Землі навколо Сонця за певний проміжок часу.

Наприклад  на уроці  Я і Україна у 2 класі. Знайомство з підручником.  На етапі рефлексії  на дошці записано слово «Україна».

Припущення дітей : народ, держава, тварини, музеї, Батьківщина, міста, села, річки, мова, ліси, рослини, традиції, національний одяг, майстри, Київ столиця, родючі землі, родина, місце,  де я живу та ін..

Методика « Сенкан» (п’ятиряддя)

Здатність узагальнювати, систематизувати інформацію, схоплювати складні ідеї, відчуття  та уявлення і формулювати їх декількома словами,- є дуже важливою навичкою. Це вимагає ретельного обміркування на основі глибокого розуміння речей. 

Сенкан – це вірш, який складається з п’яти рядків. Він синтезує інформацію і факти у стисле висловлювання, яке описує, віддзеркалює тему.

Форма сенкану.

1 – й рядок – тема (1 іменник)

2 – й рядок – опис (2 прикметника) 

3 – й рядок – дія (3дієслова), пов’язана з темою

4 – й рядок – ставлення (фраза з 4 слів) , почуття з приводу обговореного.

5 – й рядок – перефразування сутності (синоніми, узагальнення, підсумок 1 слово)  (додаток 8)

Зразки сектантів які використовують на етапі рефлексії.

Урок читання. Тема «Небилиці. «Морквяний вояк» (Волинська  нар. пісня)» .

  1. Пісня.
  2. Жартівлива, весела.
  3. Зацікавлює, дивує, звеселяє.
  4. Не вихваляйся - це погано. (Вмій  оцінювати  свої можливості).
  5. Вірш.

Урок читання. Тема «За Г. Демченко. «Сонцевик – Чарівник і Холодний вітер»». 

Підбір поняття до Холодний вітер.

  1. Розбишака.
  2. Нетерплячий, настирний.
  3. Шумів,  заважав, сварився.
  4. Будь уважним і терплячим.
  5. Кривдник.

Урок  Я і Україна. Тема «Твоя країна - Україна»

  1. Україна.
  2. Багата, оспівана.
  3. Розвивається, квітує, шумить.
  4. Україна рідний , славний край. ( Україна багата родючими землями. Дніпро – гордість, слава України. Я пишаюся рідною Україною.)
  5. Батьківщина. (Вітчизна, край)

Урок математики.  Тема « Геометричний матеріал».

1. Відрізки.

2. Прямі, рівні.

3. Креслити, з’єднати, сполучити.

4.Відрізки складають ламану лінію. (Довжину відрізків можна порівняти. Відрізки мають початок, кінець)

5.Фігура.

Урок Рідної мови. Тема «Звуки мовлення. Букви»

1.Букви.

2. Друковані, прописні (малі, великі)

3. Бачимо, читаємо, пишемо.

4. Буквами записуємо різні слова. ( З букв складаються слова)

5. Літери. 

Методика «Кубування»

Є методом навчання, який полегшує розгляд різних сторін теми. Цей підхід передбачає використання кубика із написаною вказівкою на кожній грані  щодо напрямку мислення або письма.

Наприклад,  можливі такі вказівки на гранях:

  1. Описати  це ( колір, форму, розмір, зовнішність, та інше)
  2. Порівняти ( На що це схоже? Від чого це відрізняється?)
  3.  Встановити асоціацію.
  4.  Проаналізувати.
  5. Знайти застосування цьому.
  6. Запропонувати аргументи «за» чи «проти» (від логічних до безглуздих)

Наприклад , урок   читання. Тема «Українська народна казка. «Колосок»»

  1. Яка вдача у мишенят ? (опис)
  2.  Порівняйте поведінку мишенят та півника? (порівняти)
  3.  Що тобі спало на думку,  коли ти прочитав імена мишенят? (встановити асоціацію)
  4.  Чому півник не зупинив мишенят коли ті виходили  з - за столу? (проаналізуй)
  5.  Чому навчає нас ця казка? (знайди застосування цьому) 
  6.  Чи згодні ви  зі словами казки «…Нема за що таких ледарів пирогами частувати» (запропонувати аргументи)

Фрагмент уроку української мови. Робота над словниковими словами.

 (Цей метод навчання полегшує розгляд різних сторін теми).

 

Лексичне значення слова

 

 

До історії  слова

 

 

Речення, тексти, фразеологізми, прислів’я, приказки

Сполучення слів

Спільнокореневі
слова

 

Синоніми, антоніми, омоніми

 

Цей метод допомагає дитині визначити, яка інформація йому знайома, і що він дізнався  нового. Це найголовніше, бо учень може сказати собі: «Це я знаю, але хочу взнати більше».

Приклад «Кубування» (робота в групах).

  1. Лексичне значення слова.

Ведмідь – дика кошлата тварина, що живе у лісі, зимує у барлозі, любить мед.

  1. До історії слова.

Ведмідь – означає «поїдавший мед», медоїд.

  1. Спільнокореневі слова.

Ведмідь, ведмежа, ведмедик, ведмежатник, ведмежий.

  1. Сполучення слів:

Великий, клишоногий, вайлуватий, старий, голодний, чорний, бурий, гімалайський, білий.

  • Побачити, зустріти, вислідити (ведмедя).
  • Реве, ричить, смокче (лапу), спить.
  1. Синоніми

Ведмідь -  клишоногий, топтигін.

  1. Фразеологізм:
  • Ведмідь на вухо наступив.
  • Ведмежа послуга.
  • Дивитися ведмедем.

Прислів’я:  Два ведмеді в одному барлозі не живуть.

  Для ведмедя зима – одна ніч.

Загадка: Клишоногий, вайлуватий,

            Смокче у барлозі лапу,

         Вміє голосно ревіть,

 Називається … (ведмідь).

Урок  математики. Тема « Геометричні фігури».

  1.  Розгляньте подані фігури (прямокутник, чотирикутник). Розкажіть про їх зовнішність: з чого складаються, якої форми та ін.. (опис)
  2.  Знайдіть,  що спільного мають ці фігури та чим вони відрізняються. (порівняти)
  3.  Розгляньте малюнки. Які предмети схожі на прямокутник, які на чотирикутник? (встановити асоціацію)
  4.  Які геометричні фігури: відрізки, чи промені,– можна використати для побудови цих фігур? Чому? (проаналізувати) 
  5.  Люди яких професій застосовують знання про чотирикутники та прямокутники? Чи доводилося вам застосовувати ці знання, як саме? (знайти застосування цьому) 
  6.  Чи згодні ви із висловом: « Знань, які ми отримали на уроці про прямокутники і чотирикутники,  достатньо для нашого подальшого життя». (запропонувати аргументи)

Метод «Передбачення» 

Цей метод застосовується, щоб «налаштувати», зацікавити і спрямувати учнів на те, щоб вони думали над темою, яку починають вивчати; заохотити до активного читання з метою кращого сприйняття  змісту тексту.

Можна пропонувати передбачення:

  • за прислів’ями; 
  • за загадками ;
  • за твердженнями, догмою;
  • за ключовими словами,  тощо.

Приклад застосування методу «Передбачення» на уроках  російського читання.

Соедини части пословиц. Определи тему,  над которой будем работать.

В своем доме                                         дороже  всякого богатства.

Доброе братство                                    и камешек знаком.

Где лад,                                                   и стены помогают.

На родной стороне                                там и клад.

Дети приходят к выводу, что пословицы  объединяет тема «Родной край, родная земля» .

Приклад застосування методу «Передбачення» на уроці українського читання.

Відгадати загадки, визначити тему,  яку розпочинаємо вивчати:

  1. З небокраю, з-за діброви

      Вийшли воли чорноброві,

      Принесли води багато,

      Щоб землю поливати.  (Дощові хмари)

  1. Він незримо ходить лісом,

      Шарудить осіннім листом,

      У саду гойдає віти,

     Колихає на ніч квіти.  (Вітер)

  1. Не дід, а сивий, не спить, а стелеться,

     Вкриває море й океан і називається …(Туман)

4. Бігли білі їжачки,

    Погубились в них голки.

    І тепер усі голки

    Почіплялись на гілки.  (Іній)

  1. Діти в школу поспішають,

     Птиці в вирій відлітають,

     Листя жовте, небо синє –

     Настає пора … (Осіння)

Методика «Кероване читання з передбаченням» 

Опис методики

  1. Після ознайомлення з назвою тексту та його автором перед читанням ставимо дітям питання, які дозволяють зробити припущення, про що саме буде текст (учні можуть висловлюватися, працюючи у парах чи групах, індивідуально.)
  2. Текст розділити  на частини, і далі читати його будуть учні  частинами ( треба заздалегідь попередити учнів, щоб вони не читали текст наперед). Зупинки бажано робити на найбільш цікавих місцях, щоб створити інтригуючу ситуацію очікування.
  3. Після читання кожної частини учням ставлять запитання ( причому бажано уникати буквальних). Також пропонують  зробити прогноз (передбачення) стосовно того, що буде далі. А після читання наступної частини це передбачення аналізується.

Результати застосування  цієї методики залежать саме від системи питань, які учитель пропонує учням.

Прикладом цієї методики є  фрагмент уроку українського читання за темою

 «Л. Письменна. «Чарівна гостя»» (додаток  9 )

Сандерсівська схема систематизації питань Блума

На уроці є етап, який передбачає опитування учнів учителем. Опитування   націлене на стимулювання критичного мислення, тобто використання засобу спрямування критичних міркувань над текстом.  Ці запитання спонукають тлумачити факти, синтезувати думку, аналізувати інформацію, породжувати й трансформувати образи,  давати оцінку та зіставляти свої  уявлення з розвитком подій в оповіданні.

 Багаторівневе опитування передбачає такі складові:

* буквальні запитання  - вимагають відтворення  фактичної  інформації;

* запитання на переформування – вимагають від учня подати інформацію  в іншій формі;

* запитання на витлумачення – пошук  зв’язків  між ідеями, фактами, визначеннями та цінностями;

* запитання на застосування існуючих знань – надають учням можливість вирішувати або досліджувати далі логічні задачі;

* аналітичні запитання – з’ясовує мотиви, плани, логіку викладання; 

* запитання на оцінку – вимагає вироблення суджень.

Наприклад, урок  читання. Тема: «Л. Письменна. «Чарівна гостя»»

Запитання до тексту:

  1. Якою була молоденька ялинка?
  2. Як би змінився зміст казки, коли б виявилося, що дівчинка Марійка образила ялинку?
  3. Чому ялинка залюбки погодилася зробити подарунок дівчинці?
  4. Чому горобці розповіли ялинці про дівчинку та її бабусю?
  5. Якими рисами характеру автор наділив своїх героїв?
  6. Що тобі найбільше сподобалося у цій казці?

Методика  «Порушення послідовності»

Методика застосовується для  розвитку уваги  та  пам’яті у учнів, щоб сконцентрувати увагу на матеріалі, який вивчається. Перед читанням учитель наголошує, що для подальшої роботи над  текстом,   учні повинні якомога краще запам’ятати його зміст

А) «Порушена послідовність» в тексті

В. Сухомлинський. «Весняний вітер»,  3 клас.

Працюючи в парі, встановіть  послідовність тексту.

__  Холодний вітер гойдав віти, нагинав їх.

__  Клен цілу зиму спав.

__  Та ось одного сонячного ранку відчув клен, ніби  до нього доторкнулось щось тепле і лагідне.

__  Крізь сон він чув завивання хуртовини і тривожний крик чорного ворона.

__ А то до нього прилинув теплий весняний Вітер.

__ Прокинувся Клен.

Б) «Порушена послідовність» в лічилці

З’єднай пунктирними лініями слова в рядках лічилки.

Йшла                там                     корзинку

Загубила          Маринка            жмуриться

А в                   тому                    на стежинку

Хто знайде      корзинці             паляниця.

В) «Порушена послідовність» в діалозі.

Робота з підручником  в парі.

Э. Шим. « Ёлкино платье»

- Не трогай нас!

-__________________________________________________________

- И тихонько не задевай. Мы свою одёжку бережём.

- __________________________________________________________

- Иголки – не листья. Не меняются каждое лето.

- ___________________________________________________________

- Вот выросла свеженькая еловая лапка, а иголки сменяются только через семь лет.

- ___________________________________________________________

- Вот и приходится беречь.

Г) «Порушена послідовність» подій

«Царь Соломон и Пчела».  Самостоятельно  прочитайте сказку, укажите правильную последовательность событий.

___   Милость царя

___   Визит Пчелы к царю

___ Отдых царя Соломона

___ Царский приговор

Методика «Доповідач – респондент» 

Ця методика  сприяє формуванню зацікавленості, вносить елемент гри, є моментом театралізації, створює позитивний емоційний фон. Застосовується для формування пам’яті, уваги читачів. 

Процес роботи:прочитати  текст, запам’ятати  його.  Після опрацювання тексту вчитель викликає до дошки двох учнів. Один переказує зміст прочитаного. Другий уважно слухає. Потім все, що було пропущено, другий учень   показує за допомогою рухів, жестів, міміки,  а перший учень намагається доповнити розповідь.

Методика « Система позначок «Поміч»» упроваджується  на етапі усвідомлення змісту під час самостійного читання.

Позначки,  які пропонуються для використання у цій методиці:

«V» - прочитане, підтверджує те, що ви знаєте;

« - » - прочитане відрізняється від того, що ви знаєте чи думаєте, що знаєте, суперечить вашим уявленням;

«+» - прочитане несе нову інформацію;

«?» -  ви натрапили на інформацію, яка вас бентежить, чи ви хочете знати щось більше про це.

Наприклад  , урок  російського читання за темою  «Язык телодвижений» Личная территория. По книге Аллана Пиза». Після обговорення та читання учні складають таблицю (індивідуально або разом)

«V»

« - »

«+»

«?»

У каждого есть своя личная территория

У животных  личная территория зависит от того, где они выросли

Понятие о плотности населения 

Узнать больше о личной зоне человека

Понятие  «дистанция»

Нужно соблюдать золотое правило

«Держи дистанцию»

Японцы привычны к перенаселению

Какие меры длины использовали другие народы?

Урок математики за темою  « Доба і тиждень»

«V»

« - »

«+»

«?»

Тиждень – це 7днів

Неділя –це один день, вихідний, а не 7 днів

Тиждень – це 7 діб. День, доба – близькі за значенням слова

Дізнатися більше про час

Дні тижня: понеділок, вівторок, середа, четвер, п’ятниця, субота, неділя

Ніч, ранок, день, вечір – доба

Доба – проміжок часу, Земля здійснює оберт навколо своєї осі

Що таке ось?

 

Метод «Прес»

Цей метод допомагає навчитися знаходити вагомі аргументи і формулювати свою думку відносно спірного питання; розбиратися у своїх ідеях, а також формулювати їх у вигляді чіткої та логічної структури. Стратегія може бути використана на будь-якому етапі уроку.

Етапи методу:

  1. Висловлюємо свою думку «Я вважаю…»
  2. Пояснюємо причину такої точки зору: «Тому що …»
  3. Наводимо приклад додаткових аргументів на підтримку своєї позиції

« Наприклад…»

  1. Узагальнюємо, формулюємо висновки: «Отже…»,  «Таким чином…»

Для ілюстрації цього методу можна виготовити плакат ( додаток 10).

Наприклад, Рідна мова. 2 клас.  Тема:  «Велика буква у кличках тварин».

Завдання: знайди зайве слово, аргументуй свій вибір.

Рябуха, Орлик, собака, Сірко, Пушок.

1)  Я вважаю, що зайве слово собака.

2) Тому що, це слово є назвою тварини, а не її кличкою.

3) Наприклад,  слово котик, теж  не є кличкою тварини, а  є  назвою.  А слово  Мурчик -  є кличка котика, тому його пишемо з великої букви.

4)  Таким чином зайвим є слово собака.

Метод «Сюрприз»  використовується на етапі рефлексії.

До початку уроку учитель  готує картки, які в стислій формі ілюструють матеріал уроку і потребують коментарів: розпізнання формул, заповнення пропусків у формулах чи правилах, вибір методів для розв’язання рівнянь, нерівностей, тощо. Картки розміщують у яскравій « Чарівній скриньці». Під час підбиття підсумків вчитель витягає картки, пропонує класу навести потрібний коментар.

Особливості методу:

-  дає можливість наприкінці уроку зосередитись на головному;

- використовується для опрацювання результатів уроку, на якому були вивчені або використовувались комплексні знання, аналізувались різні події,  застосовувались декілька способів розв’язання  формул чи правил;

- дає можливість плавного переходу  до  коментування домашнього завдання;

- надає вчителю інформацію про необхідність корекції знань;                                - створює умови для введення на урок елементів гри, сприяє розвитку зацікавленості предметом, що вивчається, розвитку позитивних емоцій.

Наприклад, на уроці математики у 1 класі під час вивчення теми «Сантиметр»

у «Чарівній скриньці» знаходяться картки. Їх зміст треба доповнити.

1. Відрізок це _________________________________.

2. Довжину відрізків вимірюють  ___________________ (діти можуть продемонструвати лінійку).

3. Лінійка поділена  на ____________________________.

4. Відрізок  завдовжки 1 см відповідає довжині _____________ клітинок зошита (учні демонструють це у своїх зошитах) .

Щоб дітям було ще цікавіше, завдання із «Чарівної скриньки» може дістати казковий герой.

Під час вивчення теми «Додавання» у 1 класі у «Чарівній скриньці» знаходяться картки з прикладами.

2 + 2 =               3          2= 5        6 = 3 +                         6 – 4 =

2 + 4 =               5           1 = 6       5 =         + 2                4 – 2 =

Учням необхідно вилучити зайві картки, пояснити свій вибір. У прикладах на додавання вказати,  яких компонентів не вистачає, знайти їх, довести правильність свого вибору.

Метод «Рюкзак» використовується на етапі рефлексії.

Даний метод дає можливість залучити всіх учнів до роботи на цьому етапі. Суть методу полягає у тому, що кожен учень записує на папері відповідь на запитання: « Які з тих знань, умінь, способів дій, що отримав на уроці, візьмемо із собою для використання на інших уроках, для виконання  домашнього завдання, для використання у житті, тощо?» Папери з відповідями учні складають у рюкзак. Підводячи підсумки, вчитель вибірково знайомить учнів з відповідями .

Особливості методу:

- створює основу для мотивації навчання на наступних уроках;

- дає можливість залучити до роботи ввесь клас;

- надає вчителеві інформацію про кожного учня, тощо.

Наприклад, на уроці математики у  2 класі за темою «Половина, третина, чверть»  можливі такі варіанти відповідей учнів:

1)  Коли ділитиму яблуко, щоб пригостити друзів, або друга.

2) Коли розрізають  іменинний торт.

3) Коли від цілого треба буде відрізати якусь частину.

4) Якщо на годиннику буде 15 хвилин на другу, то можна сказати чверть на другу.

Метод «Критичне читання тексту в парах»

Робота в парах є різновидом групової навчальної діяльності учнів, об’єднаних спільною навчальною метою.  Може  застосовуватись на різних етапах уроку. Сприяє позитивному ставленню до навчання, розвиває вміння пристосовуватись до роботи в групах, готує підґрунтя для широкого й ефективного застосування інтерактивних технологій. За умови парної роботи всі діти в класі отримують можливість спілкуватись, обмінюватись ідеями, спілкуватись, допомагати один одному, критично мислити, переконувати. (додаток 11)

Приклади завдань, що можуть бути використані в парах:

1) опрацювати текст та виділити в ньому головне;

2) проаналізувати задачу, правило;

3) розробити запитання для інших учнів;

4) переказати один одному прочитане та доповнити відповіді товариша;

5) перевірити завдання та оцінити роботу один одного;

6) відповісти на запропоновані запитання;

7) відтворити знання за ключовими словами;

8) розв’язати завдання; сформувати мету та очікувані результати уроку;виконати самостійну роботи із взаємодопомогою;

9) підвести підсумок уроку;

10) виконати тестове завдання  тощо.

Метод «Ключові слова» допомагає розвинути вміння:

- створювати цілісну картину, спираючись на мінімум інформації;

- передбачати, прогнозувати;

- виділяти головне, суттєве.

Наприклад, вивчаючи тему «Текст»,  на етапі рефлексії учням пропонується попрацювати в парах і знайти в правилі ключові слова, записати їх у зошити.

Ключові слова: зв’язані за змістом,  певна послідовність, заголовок. 

Коли учні обрали ключові слова, висловили думку стосовно їх важливості, учитель дає час, щоб вони  змогли підготувати свої відповіді. Після цієї роботи учні опираючись на  ключові слова, відтворюють  правило.

Наприклад, на уроці читання за темою «Т.Г. Шевченко. «Тихесенько вітер віє…»» проводиться робота над віршем і  текстом.

 Для відтворення змісту тексту є ключові слова: гордість, Україна, березень, село Моринці, кріпаки, співав, кобза, скрипка, життя.

Для відтворення змісту вірша «Тихесенько вітер віє…» разом з учнями  обираємо ключові слова. Після самостійного читання діти закривають підручники  і по ключовим словам відтворюють текст вірша, який записано на дошці.

Тихесенько ___    ____,

________, ______ мріють,

між ______, над _______

верби _______________ .

Сади ______   _______ ,

тополі __ _________

_____ _____ , мов сторожа,

Розмовляють __  ________...

Метод «Обери позицію»

Цей метод допомагає навчити обирати позицію відносно спірних проблем, висувати аргументи на захист свого вибору та прислухатись до аргументів тих, хто обирає іншу позицію.

____________________________________________________________________

так                                                           0                                                         ні 

Учням пропонується проблемна ситуація та шкала, на якій всі вони можуть позначити свою позицію.

1. Шкалу    можна зробити на аркуші паперу та передавати по рядах (групах), щоб учні  відмітили свою позицію кольоровим олівцем (ручкою тощо) .  Можна проголосувати  за  обрану позицію та зафіксувати результат біля відповідної позиції   на шкалі, що накреслена на дошці.

2. Учням пропонується навести аргументи  на підтримку власної точки зору.

3. На наступному етапі учні ознайомлюються з матеріалом, або проводять практичний дослід, або розбирають необхідне доведення, або виконують обчислення , які допоможуть розв’язати проблему.

Наприклад, на уроці математики за темою « Порядок дій у виразах» у 2 класі запитуємо:

-Чи важливо знати правила про порядок  виконання дій у виразах без дужок?

Шкала зображена на дошці. Методом голосування учні обирають позицію, аргументують її. Далі вчитель пропонує учням розв’язати вирази

40 – 12 + 8 =                     57 – 9  - 20=        12 : 3 * 8 =                         24 : 4 : 3 =

24 – 8 : 4 =                        20 + 4 * 7 =          4 *3 + 2 * 6 =

Варіанти відповідей учнів: порівнюємо 

40 – 12 +8 = 20           40 – 12 + 8 = 36     висновок

57 – 9 – 20 = 28          579 – 20 = 28     висновок

12 : 3 *4 =  1         12 : 3 *4 =  16        висновок

24 – 8 : 4 =  4              24 – 8 : 4 = 22        висновок                             

20 + 4 * 7 =                 20 + 4 * 7 = 48       висновок

4 *3  + 2 * 6 =             4 *3 + 2 * 6 = 24    висновок 

Діти приходять до висновку, що дуже важливо знати і використовувати правила про порядок дій у виразах без дужок. На цьому етапі переходимо до вивчення правила.

Метод «Знаємо – Дізнаємось – Дізналися»

Метод який дозволяє нагадати учням те, що вони вже знають, сформулювати запитання, котрі допомагають спрямувати їхній пошук для кращого розуміння даної теми. Метод можна використовувати  для того, щоб структурувати цілий урок.  У процесі роботи вчитель пропонує учням спочатку подумати над тим, що вони вже знають з теми уроку, поставити запитання з цієї теми та знайти на них відповіді.

Наприклад,  Я і Україна, тема « Чим схожі рослини?»,  2 клас .

 Протягом уроку: актуалізація, усвідомлення змісту, рефлексія. 

 Після контролю знань  діти відтворюють, що їм уже відомо з даної теми.

Що ми знаємо?

Про що дізнаємося ?

Про що дізналися?

Рослини – зелені друзі

 

 

 

Рослини – прикраса житла

 

 

 

Рослини виділяють кисень

 

 

 

Рослини – джерело їжі для людей та тварин

 

 

Рослини мають різний вигляд

 

 

Деякі рослини мають лікувальні властивості

 

 

Три групи рослин: дерева, кущі, трав’янисті рослини

 

 

Органи рослин: стебло, корінь, листя, квітки, плоди, насіння

 

 

 

 

 

 

 

Під керівництвом учителя діти  визначають, чим будуть збагачені дані знання.

Що ми знаємо?

Про що дізнаємося ?

Про що дізналися?

Рослини – зелені друзі

Чи дихають рослини?

 

Рослини – прикраса житла

Для чого рослинам коріння?

 

Рослини виділяють кисень

Яку роль відіграє стебло?

 

Рослини – джерело їжі для людей та тварин

Яку роль відіграє листя?

 

Рослини мають різний вигляд

Яке значення для рослин   має кожен орган?

 

Деякі рослини мають лікувальні властивості

Чому рослини  живі організми?

 

Три групи рослин: дерева, кущі, трав’янисті рослини

 

 

Органи рослин: стебло, корінь, листя, квітки, плоди, насіння

 

 

 

Щоб знайти відповіді на поставлені запитання та збагатити знання, можна використати метод «Критичного читання тексту».

Метод «Критичне читання тексту» 

На етапі усвідомлення змісту   можна організувати парну роботу для критичного читання тексту. За умов парної роботи всі діти в класі отримують можливість говорити, обмінюватись ідеями, спілкуватись, допомагати один одному, переконувати, критично мислити.

Вчитель пропонує роботу в парах.

  На картках шести кольорів написані завдання для роботи з текстом. Кожна пара учнів отримує картку певного кольору і протягом  певного часу  опрацьовує статтю підручника. Оскільки кольори повторюватимуться, то у класі утворюються декілька робочих  груп за кольорами. Таким чином,  діти мають змогу доповнювати відповіді своїх  товаришів.                                                                                                                                    

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Що ми знаємо?

Про що дізнаємося ?

Про що дізналися?

Рослини – зелені друзі

Чи дихають рослини?

Дихають усіма органами і вдень, і вночі

Рослини – прикраса житла

Для чого рослинам корінь?

Коріння закріплює рослину в ґрунті. По ньому поступає волога й різні поживні речовини

Рослини виділяють кисень

Яку роль відіграє стебло?

Стебло утримує рослину над ґрунтом, підводить до сонця. Від кореня по стеблині пересувається вода і розчинені в ній поживні речовини 

Рослини – джерело їжі для людей та тварин

Яку роль відіграє листя?

Листя випаровують воду і добувають поживу з повітря

Рослини мають різний вигляд.

Яке значення для рослин   має кожен орган?

 

Рослині життєво необхідні  всі органи, бо кожен з них має своє призначення виконую свою роботу

Деякі рослини мають лікувальні властивості

Чому рослини  живі організми?

Рослини мають ознаки живої природи: живляться,  дихають, ростуть, розмножуються, відмирають

Три групи рослин: дерева, кущі, трав’янисті рослини

 

 

Органи рослин: стебло, корінь, листя, квітки, плоди, насіння

 

 

 

Стратегія «Взаємні запитання»

Текст або матеріал для вивчення поділено на логічно завершені частини.

Учні вголос читають за цілими частинами, самі ставлять запитання:

  • один одному в групі;
  • один одному в парах;
  • одна пара (група) іншій.

Стратегія «Джигсоу-1» (Мозаїка)

Учні класу об’єднуються у постійні групи (кількість учнів – це кількість частин у тексті). Кожен учень має певний номер.

 Учитель ділить текст на логічно завершені частини.

Кожна частина вивчається певною експертною групою, яка формується за однаковими номерами, за кольоровими картками.

Робота експертних груп

1. Учні вивчають свою частину, готуються донести її зміст до своїх товаришів у постійній групі. Отже, кожна дитина вивчає свою частину тексту, але за допомогою товаришів (експертів з іншої частини) повинна сприйняти весь текст в цілому.

2. Повернення експертів до постійної групи і взаємонавчання.

3. Перевірка засвоєння змісту вцілому всіма учнями.

 Стратегія «Письмо  в малюнках»

Алгоритм роботи:

- Намагайся намалювати те, що хотів сказати при роботі над матеріалом.

- Власні враження, відношення до подій перенеси на аркуш паперу.

Наприклад, «Письмо в малюнках»

Серце моє

 

 

 

 

 

Серце у мене дуже велике. Воно різнокольорове. Шматочок жовтого, тому що я добрий. Шматочок сірого, тому що інколи буваю сумним. А ще воно у мене яскраве, тому що я дуже люблю життя та своїх близьких.

Метод пошуку істини за допомогою контрольних запитань

Запитання – це форма мислення, в якій виражена потреба в інформації. Мислення високого рівня – вміння ставити питання по суті. Саме з метою розвитку критичного мислення треба навчити дітей ставити питання.

Мама-Ворона вчила своїх вороненят:

– Бійтесь людину, яка тримає в руках камінець, і не бійтесь людини, яка тримає руки в кишенях.

  • А якщо у людини в кишені камінець? – запитало вороненя.
  • З тобою все зрозуміло, - сказала Ворона. – Тебе більше не треба вчити.

                                                                                          Народна мудрість.

Основоположником методу шукання істини шляхом постановки навідних питань високого рівня і   наступних відповідей на них вважається древньогрецький філософ Сократ.

Класичний приклад використання  даного методу для рішення задач полягає в наступному:

  • формування  завдань і мети аналізу нового матеріалу;
  • складання по можливості повного списку запитань, які  прояснюють ситуацію і підводять до  вирішення проблеми;
  • постановка запитання  та відповіді на них;
  • формування у процесі відповідей рішення;
  • відбір кращого рішення.

Типи запитань

  1.     Ознайомчі, мета яких –отримати нову інформацію (Що це? Навіщо це?)
  2.     Контрольні – для перевірки знань своїх і чужих (Що? Коли? Де?)
  3. Навідні на рішення проблеми запитання, що допомагають знайти сильну ідею чи зрозуміти ситуацію. Їх ще можна назвати «сократівськими»(З яких частин складається задача? Що відомо про …? Що треба визначити, знайти, вирішити…? Що треба зробити спочатку, а що потім?).
  4.     Проблемні і розвиваючі запитання, які спонукають до мислення і розуміння (Порівняйте… Поясніть… Співставте… Чим відрізняється…? Що спільного…? Як працює…? Чому так вийшло…? Що робити…?).
  5.     Критикуючі. Їх мета - оцінити  і виявити недоліки.
  6.     Провокаційні, мета яких виробити у дітей пильність, критичне відношення та сумнів  (Навіщо мити руки, якщо вони знову забрудняться?).
  7.     Запитання на самовизначення. Мета цих запитань -  усвідомлення створеної ситуації, самоаналіз (Що я хочу? Що мені потрібно? Для кого я це роблю?).
  8.     Мудрі питання. Повторимо, що розумна людина відрізняється від мудрої тим, що розумна знає,  як вирішити проблему, а мудра знає, як не мати проблем (Навіщо це я роблю? З якою метою? Кому це вигідно? В чому я помиляюся?Що не передбачив? Чому навчила мене моя помилка? Хто я такий? Що мені потрібно? і т. п.).
  9.     Дурні питання. (Класичний приклад. Вирішили звірі міст через річку будувати. Довго обговорювали всі проблеми будівництва. Лев запитує: «Запитання є?».Осел запитує: «А як будемо будувати: вздовж чи впоперек?»).
  10. Відсіюючі  запитання. Наприклад: учитель пропонує дітям вгадати, який  казковий герой  знаходиться у скриньці  (Це Буратіно? Це жива істота? Це виготовлене  руками?).
  11. Олімпіадні запитання – запитання, які не стільки контролюють самі знання, як вміння ними користуватись.
  12. Прогнозуючі на виявлення наслідків (Що буде, якщо…? А що було б якби…?).
  13. Цікаві провокують інтерес у дітей до відповіді, до мислинневої  діяльності.

У класі варто організувати бібліотечку, в якій буде різноманітна довідкова література. Кожне запитання дитини – це можливість навчити її самостійно знаходити відповідь, займатися пошуком в словниках та енциклопедіях, допомогти їй полюбити сам процес самостійного набуття знань і проведення досліджень.

Методика «Збережи останнє слово за собою»

Ця методика особливо корисна в ситуації, коли треба сором’язливим та неохочим до висловлення думок  учням взяти участь у дискусії в класі.

1. Учитель дає завдання учням перед початком читання тексту, щоб вони знайшли уривки, які їх інтригують, дивують, здаються цікавими чи викликають лють.

2. Учні зазначають сторінку, де розміщений цей уривок, та виписують його на аркуш паперу.

3. На іншому боці аркуша учні пишуть  свої коментарі  до  уривка. Вони вказують, що в ньому інтригує, дивує, здається цікавим та викликає лють.

4. На наступному уроці учитель викликає когось прочитати обраний ним уривок, але не коментар до нього.

5. Після цього учень (або вчитель) спонукає  інших учнів  прокоментувати цей уривок. Учитель теж може висловити свої думки, але його коментар не повинен бути першим та останнім.

6. Коли клас висловив свої коментарії  учень , який вибрав цей уривок, перегортає свій аркуш паперу та читає свій власний коментар. Це останнє слово. Після цього ніхто не має права висловлюватися та коментувати.

Метод «Карта персонажів»

1. Учні обирають героїв.

2. Дають їм характеристики.

3. Наводять докази за текстом, що підтверджують ці характеристики.

 

 

 

 

 

 

Метод « Спрямоване читання з обдумуванням»

Мета цього методу полягає в тому, щоб  зацікавити учнів і залучити до уважного читання тексту, який необхідно зрозуміти під час читання мовчки.

Учні спочатку читають визначення слів,  які зустрічаються в тексті, а потім читають текст, щоб знайти слово, що відповідає визначенню.

Наприклад, урок читання за темою « В. Чухліб, «Повінь»», 3 клас:

- Птах роду горобцеподібних, довжина тіла 10-12см, вага 7 – 11г. Гніздовий птах, рідкісний, селиться біля водойм, живиться комахами, корисний. Його гніздо вважається чудодійними ліками, а тому пов’язане з різними забобонами   (ремез).

- Найпоширеніша риба хижак у наших водоймах  (щука).

- Дикоростучий овоч, родом з Європи та Азії, відомий людям з доісторичного часу. Існує біля 200 видів. (щавель).

- Допомагає пересуватися людям по водоймах ( човен).

- Тварина, яка належить до числа найбільш поширених, родина ссавців. Має близько 30 видів.  Швидко бігає, деякі види можуть досягати у швидкості до 70км/г (заєць).

- Природне лихо, що виникає,  коли вода виходить за межі звичайного для неї басейну водойми. Трапляється при значному підвищенні води : весною в наслідок танення снігів, під час довготривалих дощів (повінь).

Методи письма :

«Швидке письмо» дає можливість протягом від однієї до п’яти хвилин написати щось із певної теми чи розкрити питання. Початком, підказкою може бути незакінчене речення, яке дописують діти. Учні повинні писати швидко,  без відривання руки чи ручки від паперу. Вони мають бути повністю зосереджені на тому, що пишуть, а не на тому, як вони пишуть. Учитель може запропонувати  декільком учням  поділитися тим, що вони написали. 

Цей метод часто використовується як мотиваційна діяльність, або під час консолідації. Він може застосовуватися на будь-якому уроці, включаючи природничі науки та математику.

«Вільне письмо» є подібним до швидкого, але потребує більше часу. Учитель пропонує учням написати так багато, скільки вони зможуть  з тої чи іншої теми  протягом 5 – 10 хвилин. Потім дає хвилину, щоб закінчили останню думку. Учні не повинні хвилюватися стосовно техніки та граматики, а думати тільки про ідеї. Це письмо найбільш часто використовується в заключній фазі уроку, проте інколи може бути мотивуючою діяльністю.

«Щоденник подвійних записів» -  це прийом, що дозволяє учням читати,  а потім взаємодіяти з ідеями, на які вони наштовхнулись.  Учні креслять  вертикальну лінію згори донизу посередині аркуша паперу. На лівому боці зазначають, яка частина тексту справила найбільше враження, а праворуч коментують те, що написано ліворуч.

РОЗДІЛ 5. Оцінювання досягнень учнів на уроці

Коли завдання учня полягає в тому, щоб дати правильну відповідь, то оцінювання навчання та виставлення оцінок є справою досить простою.  Можна перевірити розуміння ідей тексту за допомогою тестів, питань, есе, методів письма та ін. Як бути,  коли ж учитель хоче оцінити , на скільки добре учні працюють спільно в малих групах, чи вміють вони поставити оригінальні та логічні запитання стосовно проблеми? В цьому випадку вчителі зважають на дві речі:

- оцінюють якість мислення ( коментують своє оцінювання, надають дітям поради, завдяки чому вони зможуть досягти  добрих результатів);

- оцінюють навчальні прийоми , що застосовують учні (уважно спостерігають за тим, на скільки добре  учні користуються тими навичками навчання, яким їх навчили;  чи знаходять вони способи , щоб покращити свої знання).

Оціночна діяльність учителя

1.Учитель спостерігає,  на скільки добре учні беруть участь у навчальному занятті.

2. Учитель  оцінює  розумові процеси : здатність посідати певну позицію та підтверджувати свою точку зору аргументами.

  • Чи ясно учень сформулював свою позицію?
  • Чи підкріпив він свою точку зору двома або більше аргументами?
  • Чи ясно учень сформулював зв'язок між висловленою позиціє та аргументами на її підтримку?

3. Заохочує  загальні успіхи групи та присуджує   бали всім членам групи, якщо в результаті виконаної роботи  підвищується загальна успішність групи.

4. Критерії оцінки участі у обговоренні

Критерії оцінки участі у обговоренні

Незначною мірою

Посередньо

Значною мірою

Чи охоче учень брати участь у обговоренні?

 

 

 

Чи дає учень глибоку ґрунтовну відповідь?

 

 

 

Чи може підкріпити свою відповідь доказами з тексту?

 

 

 

Чи чітко висловлюється та чи дотримується теми?

 

 

 

 

 Як оцінити учнів  за великою кількістю  їх діяльності ?

Учитель складає контрольний  список певних навичок, що мають бути оцінені. Ці навички, зазвичай,  використовуються як критерії  для оцінювання досягнень  кожного учня.  Контрольний список  може містити типи запитань (високий  чи низький рівень). Учитель спостерігає:  чи наводить учень докази для  своїх тверджень, чи відповідає на  запитання іншого учня.

Оцінка є найбільш надійною та адекватною, коли вчитель чітко ставить  цілі та визначає завдання уроку так, щоб це було зрозуміло для учнів, батьків, шкільної адміністрації.

Критерії оцінювання не встановлюють «правильну відповідь» на запитання, а скоріше описують тип розуміння та комунікації , яким  учні мають слідувати ( навчальний продукт чи діяльність,що оцінюється). Далі вчитель виділяє час для того, щоб пояснити критерії оцінювання  учням .  Він може  в деяких випадках залучати учнів для розроблення  критеріїв оцінювання. Це також дає додаткову можливість для навчання.

Як оцінювати окремих учнів, коли вони працюють у групах?

Учитель обирає одного учня та спостерігає  за його діяльністю  упродовж якогось часу, оцінює  та фіксує результати спостережень у перевірному листі, який містить прізвище учня, дату спостережень і тему уроку.

Як визначити внесок кожного учня, коли він працює в групі?

Учитель креслить  схему відповідно до того, як учні сидять у групах. Коли окремий учень певної групи виконує якусь роботу і досягає певних результатів, учитель може це відмітити. Переконавшись, що всі члени цієї групи оцінені адекватно, учитель переходить до наступної групи.

Для кожного уроку, на якому використовуються методи критичного мислення та активного навчання, треба заздалегідь вибирати групу (якщо використовується групова робота) чи окремих учнів, які будуть оцінені. Це дозволить учителю планувати те, кого з учнів треба  опитати і які навички можуть бути оцінені протягом дня.

Наприклад ,  орієнтовні цілі уроку й оцінювання можливостей  на уроці  Я і Україна за темою «Жива природа»:

Учні мають описати  подібності й відмінності між тваринами та рослинами, пояснити, чому вони належать до живої природи, чим вони відрізняються від неживої природи.

  Щоб дійти висновків, дітям необхідно зрозуміти концепції  живої  та неживої природи,  заснованої  на певних якостях цих понять, чітко розуміти  терміни «тварини», «рослини»,  здатність живих організмів.

Для того, щоб дійти тих висновків, які необхідні для досягнення цілей уроку, учні демонструють навички критичного мислення: порівняння, оцінювання, виділення причинно- наслідкових зв’язків , готують презентації (письмові чи усні), які логічні за змістом і містять підтримку тверджень.

Стандарти для учнів

 ( їх можна використовувати для оцінки того, як працюють окремі учні)

  • Учень не тільки дає відповіді, а наводить аргументи для підкреслення своїх відповідей на запитання більш високого рівня;
  • Учень ставить запитання більш високого рівня своїм одноліткам і вчителю;
  • Учень створює продукти в усній та письмовій формі, які відбивають критичне мислення;
  • Учень демонструє ініціативу мотивації та навчання як у класі,  так за його межами, ставлячи запитання й ініціюючи дії, які виходять за рамки уроку;
  • Учень демонструє впевненість у собі в процесі навчання, ставлячи запитання, аналізуючи, висловлюючи ідеї, позиції та думки, точки зору, які відрізняються від того, що кажуть інші його однолітки та вчитель;
  • Учень розуміє, аналізує та систематизує інформацію;
  • Учень застосовує критичне мислення на заняттях із певних предметів, ставлячи під сумнів  висновки з проведених експериментів, які зробили інші, і робить висновки,  засновані на інформації, отриманій у ході спостережень, вимірювань і експериментів.

Учитель розробляє набір критеріїв до кожного стандарту: опис того, що можна спостерігати у класі, якщо учні перебувають на початковому, середньому або високому рівні освоєння кожного  з  цих стандартів.

 

 

 

 

 

 

 

 Висновки

Співпраця учнів з учителем і своїми товаришами дозволяє послідовно, долаючи труднощі, йти до поставленої мети. Знання можуть бути вершиною піраміди, на якій стоїть особистість. Тому треба постійно пам’ятати про піраміду засвоєння учнями навчальної інформації.

Ефективність засвоєння учнями навчальної інформації прямо залежить від ступеня активізації їх залучення до процесу навчання. Тому головним завданням  у своїй роботі вважаю формування творчо розвиненої особистості, створення умов співпраці учня з учителем, учня зі своїми однокласниками.

З досвіду роботи можу зробити висновок: найкращим у навчанні є те, коли учні, оцінюючи свої можливості, вибирають різне за часом і складністю навантаження. Діти самовизначаються за допомогою різнокольорових карток, у них є можливість вибирати завдання. Кожен учень відчуває, що він цікавий як особистість. У дітей з׳являється прагнення до спільної організації шкільного життя, формується здатність довільно регулювати свої дії, обґрунтовувати свою позицію і приймати думку іншого, якщо вона більш обґрунтована.

Учням потрібно допомагати усвідомити важливість співпраці і набуття умінь:

- поваги до думок інших;

- уважно слухати;

- викладати матеріал у формі повідомлення.

Робота школярів на уроці в групах чи в парах заохочує до спілкування між дітьми, уважного ставлення один до одного, допомоги. Саме так відбувається пошук співробітництва, співдружності, спільної ідеї, проблеми і мети діяльності.

Власний досвід свідчить про те, що які б інноваційні технології ми не впроваджували в практику, досягти успіху можна лише зацікавивши учня на уроці,  коли, розвиваючи свої здібності, він задовольняє пізнавальні потреби. І тут мені допомагають стратегії технології розвитку критичного мислення, оскільки молодші школярі постійно відчувають потребу в ігровому спілкуванні.

А групова робота для них — це перша можливість виявити себе як особистість, самовиразитись і самоствердитись.

Застосування технології розвитку критичного мислення під час вивчення навчальних дисциплін  як на уроках, так і в позакласній роботі, створює додаткову мотивацію до навчання. Учні добре засвоюють матеріал, тому що це їм цікаво.

Ця технологія дозволяє одночасно і більш ефективно формувати в учнів низку ключових компетентностей. Перш за все — «уміння вчитись», тобто вміння самостійно здобувати знання в будь-якому вимірі «простору навчання». Вони вчаться організовувати свою роботу з розв’язання актуальних проблем і досягнення потрібного результату, набувають навичок самоконтролю, самооцінки, самовдосконалення. Співпраця учнів між собою та з учителем сприяє формуванню соціальної компетентності демократичної природи. Учні навчаються спільно визначати проблеми і мету діяльності, ефективно співпрацювати, бути ініціативними і відповідальними за прийняття рішень, обґрунтовано відстоювати свою думку.

Технологія  стимулює загальну активність учнів, сприяє створенню плідного освітнього середовища  й утвердження системного характеру навчання та самонавчання. За своєю сутністю технологія формування критичного мислення має інноваційний характер: вимагає від учнів застосування  нових знань з опорою на раніше засвоєний матеріал; виробляє вміння діяти і приймати рішення самостійно чи в складі команди , розв’язувати конфлікти; шукати, компонувати і застосовувати нову інформацію з різноманітних джерел, використовуючи сучасні технології для виконання конкретних завдань; розвиває критичне мислення і прагнення до творчості та саморозвитку; формує бажання і здатність самостійно вчитися.

Технологія формування та розвитку критичного мислення є однією з інноваційних педагогічних технологій, що відповідає вимогам Національної доктрини розвитку освіти України щодо переходу до нового типу гуманістично-інноваційної освіти. Увага переноситься на процес набуття школярами знань, умінь, навичок, життєвого досвіду, які трансформуються в компетенції.

Системне запровадження цієї технології  дозволяє готувати дітей нового покоління, які вміють розмірковувати, спілкуватися, чути та слухати інших. Усі учні, поступово опановуючи технологію, використовують її у повсякденному

житті. І саме початкова ланка є фундаментом формування критичного мислення як пріоритетного напрямку виховання особистості сучасної молодої людини.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 Список використаної літератури

1. Вукіна, Н.В., Дементієвська, Н.Л., Суизенко, І.М. Критичне мислення: як цього навчити. - за наук. ред. О.І. Пометун. –Х. - 2007.

2. Дичківська, І.М. Інноваційні педагогічні технології - К. - Академвидав, 2004

3. Кроуфорд, А.Е., Саул, А.В., Метьюз, С.С, Макінстер, Д.Е.  Технологія розвитку критичного мислення учнів  - К. - «Плеяди», 2006.

4. Макаренко, В.М., Туманцова, О.О. Як опанувати технологію формування критичного мислення - . Х. – Видавнича група «Основа» «Тріада +», 2008.

5. Савченко, О.Я. Сучасний урок у початкових классах - К. -  Магістр-5,2007.

6. Ярош, Г.О., Седова, Н.М. Сучасний урок у початковій школі. 33 уроки з використанням технології критичного мислення. - X. -  Видавнича група «Основа»,2007.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

doc
Пов’язані теми
Педагогіка, Інші матеріали
Додано
29 жовтня 2018
Переглядів
1634
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку