Формування навичок самостійного складання казки, як один з етапів розвитку творчої активності учнів

Формування навичок самостійного складання казки, як один з етапів розвитку творчої активності учнів початкових класів.

Казка тісно пов’язана з дитинством кожного з нас, а особливо у дітей. Саме діти дізнаються з казки, що таке добро і зло, які риси характеру є позитивними, а які негативними. На основі казок формується світобачення дітей та їх світогляд, закладаються основні принципи людської сутності та становлення дитини , як особистості. Наше сучасне покоління росте, взявши за приклад життя різних казкових або мультяжних персонажів. Саме так, діти починають пізнавати ціну дружби, а інколи , наслідуючи характери та вчинки, накладають дії та життя цих персонажів видаючи за власні, взявши їх за основу.

Працюючи в школі я спостерігала за ставленням учнів до пізнання казки. Безумовно казка займає особливе місце у житті дітей. Вони люблять їх читати, інсценізувати, фантазувати, обговорювати та співставляти характери дійових осіб  з власними рисами характеру, поведінкою, а також наслідувати казкових персонажів. В сьогоденні діти більш за все полюбляють казки фантастичні, пригодницькі та магічні. Саме зараз діти відшукують магію у казці, можуть мислити нестандартно, творчо. Саме тут учні можуть втілити свої несміливі мрії, думки та фантазії.

Та , виходячи з досвіду, вони зовсім не вміють коректно їх оформити, підібрати вдалі слова та влучні вислови, виокремити найголовніше. Я прагну показати учням, що формулювати свої думки потрібно змістовно та поетапно.

В повсякденнній практиці я зіткнулася з проблемою саме  на етапі підготовки та підведення до самостіного складання казки. Зокрема , проводячи уроки української мови, переді мною та моїми учнями постала саме ця проблема. В підручнику «Українська мова» (за Вашуленко М.С., Мельничайко О.І., Васильківська Н.А) є ряд вправ , спрямованих насамперед на розвиток творчої активності учнів та нестандартного мислення на основі складання казок . Працюючи з третьокласниками я побачила, що скласти казку самостійно, спираючись на власний досвід та на знання від прочитаних раніше творів , учні не можуть втілити свої думки, фантазії в один змістовний, невеликий за обсягом твір та більш менш коректно оформити його. Навіть спираючись на   опорні малюнки  або на заданий початок чи на знання, обговорення змісту відомих казок дітям все ж важко розвинути свою творчу думку та «оживити» її.

Як же зарадити цій проблемі? Знаючи можливості своїх учнів та їхні уподобання , спираючись на здатність продуктивного відтворення їхньої пам’яті я пішла шляхом вирішення цієї проблеми через гру, інсценізацію  та фактичне відтворення знань; через проведення ряд цікавих та пізнавальних вправ. І використовуючи ці вправи можна інших предметах, здійснюючи інтеграцію.  Саме ця тема мене зацікавила тим, що учні під час складання казки перекладають фактично свої обовязки на батьків або тільки спираючись на допомогу учителя. Тому потрібно вчити дітей мислити творчо, нестандартно, вміти розвивати свою думку та образне мислення.

Свою роботу я поділила на три етапи:

І етап – початковий. Сюди належать ряд ігрових вправ , які поетапно через гру, дитячі поробки та міні-інсценізацію розкривають  та підводять учнів до самостійного складання казки.

ІІ етап – основний.   Це сам процес формулювання власних думок, послідовне відтворення фактичного змісту(на основі ігрових вправ І етапу) та занотовування , тобто запис пройденого етапу та оформлення його у твір- казку.

ІІІ етап – заключний. Це застосовування казки вчителем , здійснюючи інтеграцію, міжпредметні зв.язки.

Так , як розвиток творчої активності моїх учнів краще всього відбувається через дію, то , застосувавши систему вправ довели, що гарний результат залежить від грунтовної поетапної підготовки.  То ж розглянемо більш детально кожен з етапів. 

І – етап.

У підручнику українська мова пропонується учням дуже багато вправ, стосуються саме тема складання казок на основі або опорних  малюнків, або за заданим початком. Вони  відносяться, як на домашнє опрацювання, так і для класної роботи.

Зокрема, одним із таких варіантів пропонується учням  скласти казку за поданим початком : «Маленьке зернятко потрапило восени під велику грудку землі». Розширивши цю тему ми можемо застосувати ряд нижче запропонованих вправ і в інших класах та на інших предметах . що стосуються  теми хліба, збирання урожаю, росту рослини та її будову.

Фрагмент уроку:

Роздатковий матеріал : вата, пластилін, декілька зернин, борошно, малюнки сільськогосподарської техніки.

Провівши бесіду ,чого саме основою є зерно, переходимо до дії.

• Що ви бачите перед собою? (зерно). Що ви про нього заєте?
• Діти, що потрібно для того , щоб проросло зерно?
• Потрібно посадити його у  грунт. (взяли невеликий шматок пластиліну )
• Чи вистачить цього для росту нашому  зернятку?
• Ні. Бо грунт потрібно підготувати та удобрити. (розминаємо пластилін, роблячи його пухким та м.ким і саджаємо зернятко).
• Діти, що зима приносить зі своїм приходом?
• Сніг.
• На вашу думку, що він символізує, нагадує, коли вкрив землю?
• Ковдру. Чи буде тепло зернятку під цією ковдрою? чому?
• Так. Вона захищатиме його від лютих морозів і зігріватиме. ( діти роблять снігову ковдру . сиплячи вату на пластилін-землю з зернятком).
• Що буде робити зернятко під теплою сніговою ковдрою?
• Спати. Набиратися сили.
• Яка пора року настане після зими? Як зміниться погода?
• Весна.Подує теплий весняний вітерець (діти дують відтворюючи вітер , здуваючи вату).
• Що сталося з ковдрою? (розтанула)
• Пригріє тепле сонечко, піде дощик. Що станеться з зернятком . (почне швидко рости). Чому ? Бо для росту потрібне тепло та вода).
• Як ви думаєте, яке виросте зернятко?
• Великим, колосистим.
• Що ми отримаємо, коли воно виросте?
• Урожай.
•  Що роблять з зерном? (збирають та мелють на борошно та печуть хліб).
• Чи довгий шлях хліба до столу? Чому? ( пригадування , поетапне відтворення).

За бажанням учителя можна показати малюнки техніки , якою обробляють землю, сіють та збирають урожай.Учні набагато краще запам.ятовують та з легкістю відтворюють послідовність подій, уявляють всі етапи та проживають їх разом з маленьким зернятком, ніби з живою істотою. Всі ці події діти беруть за основу своїх казок. Також можна показати малюнки настрою зернятка: сум, страх, сон, радість, щастя, тобто як змінюється настрій зернятка на кожному етапі.

На цьому етапі я хочу продемонструвати ще ідеї відповідно до теми космосу.

Ця тема є досить цікавою та актуальною для учнів. До кінця не вивчена та непізнана, вона становить  велику загадку та інтерес для школярів. Як можна поєднати цю тему і перенести її у казку? Саме казка для дітей – це теж щось загадкове, поки що незбагненне і чаруюче. Тому що, всі діти вірять у дива , у щось добре, світле,фантастичне.  Сьогодні діти все більше зображують у своїх малюнках не добрих, щирих тваринок, а таких нам добре знайомих казкових персонажів, як вовка і зайця з "Ну, постривай!" та ін. і взагалі не знають, а небачених нам фантастичних, неіснуючих персонажів. У сучасному поколінні зовсім інше бачення, інший світогляд та світосприйняття, у них формуються уже нові цінності. Навчаючи їх мислити по-новому, нестандартно ми самі вчимося, відмовляючись від застарілих стереотипів.

Тому разом зі своїми учнями ми любимо творити історію своїми руками.

Опрацьовуючи  різні  твори з літературного читання , зокрема , що стосується уявних подорожей, як сторінками минулого,  (розліл "Похвала книгам!"), так і подорожей до вигаданих , існуючих лише в нашій уяві місць (уривок з повісті В. Нестайка "Суд у цирку") ми переконалися. що оживити, відвідати незвичайну країну можна лише  силою думки і польоту фантазії.

То чому ми не можемо здійснити мандрівку просторами космосу? Відвідати чужі планети або створити власні.

У підручнику подане завдання: створення казки про снігове містечко на основі прочитаних казок (с.        впр.       ). ми пішли  далі і вирішили створити казку про ніким небачену снігову планету.Вона не схожа ні на яку іншу, але вона жива, хоч  і вкрита вічними снігами.

-  На якій планеті ми живемо? Чим вона приваблює інших?

- Якою ми зобразимо її? ( вписування в пелюстки квітки слів - характеристики нашої планети, центр символізує землю).

- Від чого залежить ріст усього живого на Землі?

- Від сонячного тепла.

- Що ми бачимо, коли дивимось на зоряне небо? (Зірки).

- Планети, на яких діє сила сонячного тяжіння утворюють сонячну систему.

За бажанням учителя можна створити макет сонячної системи (за допомогою пластиліну або кольорового паперу).

- На вашу думку , де буде знаходитись наша планета?

- недалеко від планети Земля, але вона невидима для нас.

- Як вона виглядатиме? (біла,вкрита вічними снігами)

- а чи буде життя на цій планеті?

- так. Але люди не відчуватимуть холоду, всі будуть любити один одного та допомагати. Зникнуть такі почуття, як страх, заздрість , брехня. Всі будуть рівними і розмовлятимуть однією мовою. Люди будуть жити в одному великому кришталевому палаці, а поруч з ними житиме щастя. На ній будуть жити тільки добрі, щирі люди.

- Який вигляд матиме природа?

- Назвіть тварин, які там житимуть? (можуть називати неіснуючі, вигадані види).

Учні виготовляють планету, враховуючи усю інформацію, яку вони озвучили.

У підручнику пропонується на самостійне складання казки про горіх чи каштан.

Та я хочу навчити своїх учнів мислити творчо, нестандартно, навчити висловлювати свої фантазії та розвивати власну думку. Я веду їх  до того, щоб вони вміли побачити в невидимому видиме, щоб могли змістити вічне, кам.яне.

Для цього язапропонувала їм скласти казку про непримітний, сірий, зовсім нікому не цікавий камінчик.

Для цього я дала на вибір декілька різних камінців. поміщених у різні посудини: у піску, У воді, у листі, траві. Всі вони були різні , як за формо. , так і за забарвленням.

- Що ви знаєте про каміння?

- Яка їхня користь?

- Подивіться на власні камінці. Як вони виглядають?

- Чи можна їх оживити?

- Давайте зробимо їх трішки схожими на нас.

- Ще раз уважно роздивіться їх і спробуйте визначити їхній настрій.

Творча робота :

1) Складання мапи слів - настрою камінців;

2) Малювання обличч за допомогою гуаши або маркера.

- Чи змінився вигляд камінця? А настрій?

- Чи може він бути комусь другом? Чому?

ІІ етап - самостійне складання казки учнями.

Ще раз проаналізувавши мапу слів - характеристик, квіткограму настрою, детально роздивившись творчі роботи  учні починають писати казку.  Вони набагато краще відтворюють фактичний зміст відповідно до кожного етапу.Вона є більш розгорнутою, насиченою та змістовнішою. Порівнявши попередній досвід результат набагато кращий . Учні, ніби проживають усе разом з своїм героєм, та висловлюють власні почуття, більш сміливо виражають свої думки та фантазії.

До уваги казки, які склали учні 3 класу.

Казка 1.                      "Маленьке зернятко"

Маленьке зернятко восени потрапило під велику грудку землі.

Воно було дуже маленьким та його скував страх. Та відкривши свої оченята воно відчуло , як приємно пахне земля. Справді,земля була ніжною та пухкою. Вона ніби промовила: не бійся я тебе захищу від вітрів і морозів та своєю поживною силою буду напувати тебе. Тож воно вмостилося як найзручніше і солодко заснуло. А легенький та м.якенький сніжок вкрив усю землю білосніжною ковдрою. Цілу зиму йому снилися сни про те , як великий гарний колосок колишеться вітрами та буяє колоссям.

Прийшла весна, дні стали набагато довшими та світлішими. Пригріло тепло сонечко та зізріло зернятко. Тісно стало зернятку у своїй оселі і воно почало рости. А ласкаве сонечко  з лагідним вітерцем додавали йому сили. Задріботів дощик, рясно напуваючи землю.

Виросло зернятко великим та забуяло на пшеничному полі. Запишалося своєю вродою, налилося медовим збіжжям. А земля все нашіптувала йому: рости, рости, рости...

Принесло воно багато користі. Спочатку тварини смакували смачними зернинами, рятуючись від голодної смерті. А зернятко нікому не відмовляло всіх щедро пригощало. Та прийшов час, коли тяжко стало зернятку втримувати повний колос соковитого збіжжя і став він хилитися до землі.

Аж тут почувся гул, свист гуркотіння... Це вийшли в поле хлібороби збирати урожай. Зраділо зернятко, усміхнулося.

Велика користь від мене, подумало зернятко. Спочатку я частував тварин, птахів, а тепер весь рік мною смакуватимуть люди.

Казка - релаксація № 2.

 "Невідома снігова планета"

 Космос... Чи можу я багато розказати про цей далекий, незнаний, до кінця непізнаний світ? Люблю спостерігати за нічним , зоряним небом і уявляю, що один із вогників належить мені. З нетерпінням чекаю ночі, і ось я уже лечу, блукаю по цій незнаній безодні.

Яка краса!!! Одна за одною пролітають планети: непривітна, сіра, холодна... Я знаю цю сіру планету - це Місяць. А он далі червоного кольору Марс,а ось Венера, далі Юпітер. Всі вони нагадали мені перегони на великих повітряних кулях. Та чи знайдеться одна з таких повітряних куль для мене? Я давно знайшла свій вогник на Землі, та чи зайду я його тут в Космосі?!

І я лечу далі... І тут краєчком ока помічаю яскраве сяйво. Але ж ні куди воно поділось? Та я відчуваю ,що сяйво це для мене. І

тут вогник зробився то фіолетовим, то блакитним, то виблискує синім. Моє серце забилося швидше і я розумію . що цей вогник кличе, манить мене , запрошує в гості. ще трішки, зовсім  трішки. І широкі космічні простори зникли, а переді мною відкрилися ворота в небачений та прекрасний дивосвіт.

Ні! Це ціла планета білосніжного кольору, але тут зовсім не  відчувається холоду. А небо... воно , ніби відображає усі відтінки води: переливається, малює картини. І ростуть тут дивовижні квіти, та такі , яких ще не бачило людське око. І пахне відних так, ніби хтось розлив тут найвишукані парфуми.

Навкруги бігають , граються діти, ну зовсім, як у нашій школі. Але ж дивина: усі босоніж та по-літньому одягнені. Як таке можливо, коли під ногами виблискує сніжок.

Та ось переді мною постав незвичайний , зроблений із кришталю, дуже великий палац . Силою думки я враз опинилася всередині. Там я побачила (в) дуже багато людей. Вони всі усміхалися, обнімалися та світилися щастям. Та ще більше вони зраділи мені і сказали , що ця планета тільки для добрих, щирих і люблячих людей. Біля них шукали ласки досі незнані мною тварини. Так тому що, це планета добра і щастя.

Казка №3            "Маленький камінець"

Жив собі на світі непримітний камінець. Він був сірого, холодного кольору. Він завжди був сумний, бо в нього зовсім не було друзів. Камінець думав, що він нікому не потрібний і нікому нема від нього ніякої користі.

Він чув, як багато інших камінців вихвалялися один перед одним:

- Я дуже важливий, = говорив один, - бо будую будинки, без мене аж ніяк не можна.

- Ні , я важливіший - казав інший- я даю людям тепло.

- Без мене аж ніяк - вихвалявся третій - мною оздоблюють будинки.

Тільки непримвтний сірий камінець не міг нічим похвалитися .

Він зажурено лежав край дороги і нікому до нього не було ніякого діла. Тільки зрідка хлопчаки могли підкинути ногою, або кинути у воду, спостерігаючи за кругами  на воді. А ще могли стрельнути з рогатки, лякаючи сонних птахів. ось так і мандрував камінець з одного місця на інше.

Та одного разу маленький хлопчик звернув увагу на маленького камінця. Чимось він зацікавив його.Він підняв його та став пильно роздивлятися. Нарешті хлопчик  приніс камінця додому. Камінець дуже сподовся хлопчикові. Він дістав фарби і почав розмальовувати. І враз камінець подився на світ зовсім іншими ,вже блакитними, наче небо, очима. Ще один рух і камінець усміхнувся хлопчикові. Тай сам він вже був не сірий, не холодний , а яскравого зеленого, схожого на весняну травичку, кольору.

Куди б не ішов хлопчик він завжди брав із собою свого зеленого камінця. В хлопчика теж не було багато друзів, тому сидячи на березі річки,  чи гуляючи в лісі він розмовляв.Ні! Не з собою! А з своїм новим другом  - камінцем.

- Я тобі   можу розказати про всі свої секрети та переживання, - говорив хлопчик. Ти гарний друг, ти вмієш слухати. А камінець тільки лагідно посміхався, ніби промовляючи : не переживай, я буду сумлінно берегти твої таємниці. Коли хлопчикові була потрібна підтримка чи порада, він знову діставав свого вірного друга. Той у відповідь дарував лагідну посмішку і мовчазливо прмовляв: ти молодець, ти впораєшся, ти сильний...

Можливо частинку своєї сили камінець дійсно подарував хлопчикові, як вияв вдячності. Бо з того часу, як почалася їхня дружба, хлопчик став набагато сміливішим і впевненішим у собі. Так,  у нього почали з.являтися нові друзі та знайомства. Та він не забував про свого вірного друга. Так і не зчувся хлопчик, як неприміний камінець став не тільки другом хлопчика, а й справжнім оберегом.

Виріс хлопчик, став дорослим, але в маленькій кишеньці свого одягу він  носив свого вірного друга маленького, зеленого камінця.

Він і не подумав, що приніс найбільшу користь: він подарував людині шастя.

ІІІ етап.

Інтеграція.

Чи можна поєднати казку з предметами природничого циклу, наприклад? Або підвести до вивчення певної теми на уроках читання, спираючись на досвід попередньо складеної казки. Я вирішила застосувати такий метод у своєму третьому класі.

До прикладу, вивчаючи на уроці природознавства ріст рослини я викор стала метод 6 цеглинок LEGO.

1). Спочатку вчитель читає казку, яку попередньо склав з учнями "Маленьке зернятко".

2). Повторне читання казки з використанням цеглинок LEGO.

Читаючи поетапно казку вчитель робить паузу у тих місцях, де діти мають визначити , що  потрібно для росту рослини.

Попередньо зазначивши:

зелений - рослина;

червоний колір -  поживні речовини;

жовтий колір - світло ;

оранжевий колір - тепло, сонечко;

блакитний колір - повітря;

синій колір - вода.

"Маленьке зернятко потрапило восени під велику грудку землі". - ( Учні беруть зелений колір цеглинки);

" Не бійся, я захищу тебе від вітрів і морозів, а своєю поживною силою  буду напувати тебе". ( Діти складають башточку : на зелений колір кладуть червоний);

"Прийшла весна. День став набагато довшим та світлішим". - на червоний кладуть оранжевий;

"Пригріло тепле сонечко" - ( наступний колір жовтий);

"Подув легенький вітерець" - блакитний колір;

"Задріботів дощик, рясно напуваючи землю" - синій колір.

- Що потрібно для росту рослини? - Діти , дивлячись на складену башточку легко відтворюють знання.

Доцільно застосовувати казку і на уроках літературного читання, адже діти краще запам.ятовують та відтворюють матеріал, спираючись саме на цікаві моменти.

Застосувати кузку"Невідома снігова планета" теж можна уроках природознаства.

Під час читання казки учні можуть:

                                                           1) малювати нічне зоряне небо, місяць;

                                                            2) моделювати макет сонячної системи ( за допомогою пластиліну, кольорового паперу);

                                                           3) малювати космічні простори.

Наголошуючи на тому , що космос до кінця не досліджений, невідомий і безмежний, що в ньому дуже багато таємниць, яких ще ніхто не зміг розгадати то можна припустити про існування нашої вигаданої планети і винести її на малюнок або поробку.

На уроках літературного читання, читаючи чарівні казки, в яких відбуваються чарівні перетворення можна пофантазувати і , як додаткове завдання дофантазувати твір.

Наприклад: у творі В. Нестайка "Суд у цирку" можна допустити, що хлопці за допомогою чарівних окуляр  потрапили на невідому снігову планету, на якій жилм руді люди. І саме там відбувався над одним із друзів суд.

На уроці природознавства вивчаючи тему "Корисні копалини" можна на прикладі казки про камінець.

- Про які тверді породи ви почули у  казці? (  виберіть їх з коробки копалин?

- Яке їхнє значення?

- Де можна їх використати?

На уроках української мови подано багато вправ на складання казки за малюнками: у лісовій школі. напр.

Тема лісових жителів надзвичайно актуальна, але чому не можна "оживити" інших персонажів, які на перший погляд нічим не можна зацікавити. Ось наприклад простий камінець. Чи може він бути другом?

Виявляється, що так. Багато дітей по всьому світі купували через мережу інтернет маленьких дурузів - камінчиків.

Ми створили з простого камінця справжню яскраву іграшку, розмалювавши її. Та спостерігаючи за дітьми вона повсякчас перебуває у їхніхпортфелях, а дехто використовує її як амулет.

Моя робота націлена насамперед на розвиток в учнів творчих здібностей. Їм ще дуже важко дається відокремлювати свої фантазії від реальності. Тому їх потрібно націлити, провести  грунтовний підготовчий етап, спрямувати їхні думки в правильне русло. Непотрібно упускати момент , який стосується розвитку творчості дитини або перекладати це на плечі батьків. Комплекс вправ, фантазія,  дитяча думка все це перейде у поступовий, але плідний етап. А вчитель повинен виступити націлювачем, другом, помічником.