Формування навичок спілкування на уроках англійської мови дітей з ДЦП(норма розвитку) засобами інформаційно – комунікаційних технолог

Міністерство освіти і науки України

Департамент освіти і науки Донецької обласної державної адміністрації

Комунальний навчальний заклад обласної ради

«Донецький обласний інститут післядипломної освіти педагогічних кадрів»

 

 

 

 

 

 

                            Формування навичок спілкування на уроках англійської мови дітей з                    ДЦП(норма розвитку) засобами інформаційно – комунікаційних технологій

 

 

                                                                             Автор: Косенко  Євгенія Василівна

                                                                             вчитель англійської мови

                                                                             Добропільської

                                                                             загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів ,

                                                                              Добропільського району

                                                                             Науковий керівник: Лопухіна  Т.В           

 

 

 

                                                               Слов’янськ

2016

 

Зміст

 

 

Вступ……………………………………………………………………………….3

Розділ 1. Корекційна робота в школах для дітей з порушеннями опорно-рухового апарата.....................................................................................................5                       

1. Організація корекційно-педагогічної  роботи для дітей з ДЦП……………………………………………………………..5
2.  Основні напрямки роботи з дітьми з порушеннями функцій опорно-рухового апарата……………………………………………………………………...8

Розділ 2. Розвиток і корекція спілкування на уроках англійської  з використанням ІКТ………………………………………………………...13

    2.1 Формування комунікативних навичок  на уроках англійської мови за допомогою ІКТ …………………………………………………23

    2.2        ………………………………………………………...26

 

Висновки………………………………………………………………………...30

 

Список використаних джерел………………………………………………...33

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

   На сучасному етапі розвитку суспільства особливої актуальності набуває проблема адаптації людей з обмеженими фізичними можливостями. Важливе місце в цьому процесі посідає освіта, адже її належний рівень сприяє самоствердженню особистості, а для даної категорії людей забезпечує успішну соціальну адаптацію у суспільстві. Актуальною стає проблема

розширення спектру соціальної, медичної та педагогічної допомоги таким дітям.

Актуальність теми полягає в тому, що перед особами з обмеженнями життєдіяльності постає проблема забезпечення вільного доступу до якісної освіти, різних сфер життєдіяльності причиною яких є порушення функцій опорно-рухового апарату і мовлення. Для даної категорії людей не створено умов для найповнішого розкриття їхнього потенціалу й максимально можливого рівня інтелектуального, духовного та фізичного розвитку. Інвалідність дитини обмежує її участь в активній діяльності. Така дитина відірвана від багатьох подій життя, важливих для її формування як особистості. Це позначається на її баченні самої себе, на адекватності самооцінки. Неадекватна, занижена самооцінка суттєво впливає на поведінку дитини. Її невпевненість у власних силах знижує можливість досягти успіху. Хвора дитина внаслідок викликаних нездоров’ям обмежень вважає себе неповноцінною людиною. Зокрема, це стосується спілкування з іншими людьми, особливо – однолітками.

Об’єкт дослідження:  навчання дітей з ДЦП .

Предмет дослідження:  організація корекційного навчання дітей з ДЦП.

Мета курсової роботи: вивчити особливості організації корекційного  навчання дітей з ДЦП на уроках англійської мови .

Завдання курсової роботи:

1. Опрацювати наукову літературу по темі курсової роботи.

2. Висвітлити провідні шляхи організації корекційного навчання дітей з ДЦП.

3. Визначити й охарактеризувати специфіку організації  роботи вчителя англійської мови для  дітей з ДЦП(норма розвитку)

Методи дослідження: аналіз методичної літератури, синтез, узагальнення. 
Фактичним матеріалом для дослідження послужили наукові статті, методична література, присвячена даній проблемі, різні інтернет-сайти, а так само художні фільми,відеоуроки,телепередачі,мультфільми. 

Практічеські значущість дослідження: розроблені і запропоновані методи і прийоми можна використовувати на уроках англійської мови в середній школі. 
 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1

Корекційна робота в умовах  шкільних закладах для дітей з порушеннями опорно-рухового апарата

 

1.1 Організація корекційно-педагогічної роботи для дітей з ДЦП

 

   Основною метою корекційної роботи при ДЦП є надання дітям психологічної, педагогічної, логопедичної та соціальної допомоги; забезпечення максимально повної і ранньої соціальної адаптації, загального та професійного навчання. Дуже важливо розвиток позитивного ставлення життя, суспільству, родині, навчанню і праці. Ефективність педагогічних заходів визначається своєчасністю, взаємозв'язком, безперервністю, наступністю у роботі різних ланок. Педагогічна робота повинна носити комплексний характер. Важлива умова комплексного впливу - узгодженість дій фахівців різного профілю: невропатолога, психоневролога, лікаря ЛФК, логопеда, дефектолога, психолога, вихователя. Необхідна їх спільна позиція при обстеженні, лікуванні, психолого-педагогічної та логопедичної корекції.

  В комплексне відновлювальне лікування дитячого церебрального паралічу включаються: медикаментозні засоби, різні види масажу, лікувальна фізкультура (ЛФК), ортопедична допомога, фізіотерапевтичні процедури.

   Комплексний характер корекційно-педагогічної роботи передбачає постійний облік взаємовпливу рухових, мовних і психічних порушень у динаміці триваючого «витія дитини». Внаслідок цього необхідна спільна стимуляція розвитку усіх сторін психіки, мови і моторики, а також попередження і корекція їх порушень.

   При ДЦП важливо розвиток скоординованої системи міжаналізаторних зв'язків, опора на всі аналізатори з обов'язковим включенням рухово-кінестетичного аналізатора. Бажано спиратися одночасно на кілька аналізаторів (зоровий і тактильний, тактильний і слуховий).

   Необхідно гнучке поєднання різних видів і форм корекційно-педагогічної роботи (індивідуальних, групових і фронтальних).

   Тісна взаємодія з батьками і всім оточенням дитини є запорукою ефективності корекційно-педагогічної роботи. У силу величезної ролі сім'ї у процесах становлення особистості дитини необхідна така організація середовища (побуту, дозвілля, виховання), яка могла б максимальним чином стимулювати цей розвиток, згладжувати негативний вплив захворювання на психічний стан дитини. Батьки - найважливіші учасники педагогічної роботи, яку організує з дитиною, особливо якщо він з тих чи інших причин не відвідує освітній заклад. Для створення сприятливих умов виховання в сім'ї необхідно знати особливості розвитку дитини, її можливості і перспективи розвитку. Слід дотримуватися правильного режиму дня, організувати цілеспрямовані корекційні заняття, сформувати адекватну самооцінку та правильне ставлення до дефекту, розвинути необхідні в житті вольові якості. Для цього потрібно активне включення дитини в повсякденне життя сім'ї, в посильну трудову діяльність. Важливо, щоб дитина не тільки обслуговувала себе (самостійно їла, одягалася, була  охайною), але і мала певні обов'язки, виконання яких значимо для оточуючих (накрити на стіл, прибрати посуд). В результаті у нього з'являється інтерес до праці, почуття радості від усвідомлення корисності своєї праці, впевненість у своїх силах. Часто батьки, бажаючи позбавити дитину від труднощів, постійно опікають її, оберігають від всього, що може засмутити, не дають нічого робити самостійно. Таке виховання за типом «гіперопіки» призводить до пасивності, відмови від діяльності. Добре, терпляче ставлення близьких повинно поєднуватися з певною вимогливістю до дитини. Потрібно поступово розвивати правильне ставлення до своєї хвороби, до своїх можливостей. Ні в якому разі батьки не повинні соромитися хворої дитини. Тоді й він сам не буде соромитися своєї хвороби, замикатися у собі, обмежувати соціальні контакти.

   Для запобігання росту дитячої інвалідності внаслідок ДЦП велику роль відіграє створення поетапної системи допомоги, при якій можлива рання діагностика і ранній початок систематичної лікувально-педагогічної роботи з дітьми, що страждають на церебральний параліч. В основі такої системи лежить раннє, ще в пологовому будинку або дитячій поліклініці, виявлення серед новонароджених всіх дітей з церебральною патологією та надання їм спеціальної допомоги. Створена мережа спеціалізованих установ Міністерства охорони здоров'я, освіти і соціального захисту: поліклініки, неврологічні відділення та психоневрологічні лікарні, спеціалізовані санаторії, ясла-садки, школи-інтернати для дітей з порушеннями опорно-рухового апарату, будинки дитини, інтернати і різні реабілітаційні центри. У цих установах протягом тривалого часу здійснюється не тільки відновне лікування, але і кваліфікована допомога логопедів, дефектологів, психологів, вихователів з корекції порушень пізнавальної діяльності і мови.

   Діти, для яких всі види лікувально-педагогічної допомоги виявляються неефективними, а також діти, чиї батьки з якихось причин не можуть забезпечити їм лікування і виховання в домашніх умовах, беруться державою під тимчасову або постійну опіку. Вони направляються в будинки дитини (МОЗ), а потім в інтернати (Мінсоцзахисту).

 Необхідною умовою реалізації цих завдань є комплексний підхід до діагностики, розвитку та корекції порушених функцій, який забезпечується тісним взаємозв'язком психолого-педагогічних і лікувальних заходів. Здійснення загальнорозвиваючих завдань нерозривно пов'язане з вирішенням корекційних завдань.

   У зв'язку з тим, що контингент дітей з руховими порушеннями неоднорідний, при підготовці дітей до школи, шкільного і трудовому навчанню слід поєднувати індивідуальні, групові і фронтальні форми роботи (дефектолога, логопеда, методиста ЛФК), в рамках яких необхідний гнучкий підхід до оцінки засвоєння матеріалу різними дітьми.

   У багатьох дітей відзначаються коливання внутрішньочерепного тиску, підвищена метеочутливість і, як наслідок цього, коливання емоційного стану, уваги і працездатності. Деякі лікувальні заходи (медикаментозні препарати, процедури), що проводяться в дитячому садку, роблять різний вплив на психофізичний стан дитини. У зв'язку з цим в деякі дні доводиться максимально обмежувати заняття або взагалі не проводити їх з дітьми, які почувають себе дискомфортно, щоб не сформувати у них негативне ставлення до самого процесу занять. Весь лікувально-педагогічний процес в спеціальному ДОП будується таким чином, щоб у дітей стимулювалася рухова активність, самостійність, комунікативність, впевненість у своїх силах.

   Закріплення досягнутих результатів у  шкільного віку найбільш повно здійснюється в спеціалізованих школах-інтернатах для дітей з порушеннями опорно-рухового апарату, де ставиться завданням не тільки поєднання навчально-виховного і лікувального процесів, а й проведення трудового навчання, своєчасної та цілеспрямованої професійної орієнтації. У цих установах навчаються самостійно пересуваються і обслуговуючі себе діти з збереженим інтелектом, затримкою психічного розвитку або з легким ступенем розумової відсталості. У підготовчому класі шкіл-інтернатів виявляється справжній стан інтелекту, проводиться підготовка до подальшого навчання в школі з масової або адаптованої, подовженої на два роки програмі чи програмі для розумово відсталих.

   У школах-інтернатах здійснюється єдиний, цілісний підхід до особистості дитини з боку педагогічного та медичного персоналу. Від педагогів потрібні великий такт, знання індивідуальних особливостей дітей, уміння передбачити їх можливі реакції на критичні зауваження. Важливо зуміти виробити в дитини об'єктивне ставлення до своїх можливостей. Діти, які проживають у маленьких містах або сільській місцевості, позбавлені в даний час можливості навчання в спеціалізованих установах. Вони вчаться або в звичайних масових школах, або на дому, що часто значно знижує якість засвоєння знань, позбавляє їх можливості придбання необхідних трудових навичок. [6]

   Трудове виховання здійснюється як в процесі повсякденного життя, так і на спеціальних заняттях. Профорієнтація дітей з церебральним паралічем проводиться протягом усього періоду навчання з метою підготовки до майбутньої професії, найбільше відповідної психофізичним можливостям і інтересам підлітка. У школах-інтернатах працюють різні трудові майстерні - швейні, столярні, слюсарні. Дітей навчають діловодства та машинопису, садівництву та інших спеціальностей.

   Після закінчення школи підлітки можуть продовжити професійне навчання у профтехучилищах, технікумах або у вищих навчальних закладах, для вступу, в які вони мають певні пільги. Існує також мережа спеціалізованих профтехучилищ Міністерства соціального захисту. Для вибору профілю установи, в якій найбільш доцільно вчитися або працювати підліткові, у якого церебральний параліч, проводиться експертиза працездатності. При працевлаштуванні інвалідів необхідно строго слідувати рекомендаціям МСЕК (медико-соціальні експертні комісії). При збереженому інтелекті підлітки можуть оволодіти професіями програмістів, економістів, бухгалтерів, бібліотекарів, перекладачів та інші. Люди з низьким інтелектом займаються клейкою коробок, штампуванням поштових конвертів і т.п.

   Основні принципи корекційно-педагогічної роботи з дітьми, що мають ДЦП:

1.     Комплексний характер корекційно-педагогічної роботи. Це означає, що потрібне постійне враховування взаємовпливу рухових, мовленнєвих і психічних порушень в динаміці розвитку дитини. Внаслідок цього необхідна спільна стимуляція (розвиток) всіх сторін психіки, моторики, мовлення, а також попередження і корекція цих порушень.
2.     Ранній початок онтогенічно послідовного впливу з опорою на збережені функції.
3.     Корекційна робота будується не з урахуванням віку, а з урахуванням того, на якому етапі психомовного розвитку знаходиться дитина.
4.     Організація роботи в рамках основної діяльності. При всіх корекційно-педагогічних заходах стимулюється основна для даного віку діяльність (в шкільному віці – навчальна діяльність).
5.     Спостереження за дитиною в динаміці.
6.     Тісна взаємодія з батьками і найближчим оточенням.

  Основні напрямки корекційно-педагогічної роботи:

• розвиток емоційного, мовленнєвого, предметно- дійового і ігрового спілкування з навколишніми;
• стимуляція сенсорних функцій (зорового, слухового, кінестетичного сприйняття);
• формування просторових і часових уявлень. Корекція цих порушень;
• розвиток уваги, пам'яті, уявлення;
• формування математичних уявлень;
• розвиток зорово-рухової координації і функціональних можливостей кисті і пальців, підготовка до оволодіння письмом;
• виховання навичок самообслуговування і гігієни;
• проведення логопедичної роботи.

 

1.2.Основні напрямки роботи з дітьми з порушеннями функцій опорно-рухового апарата

 На сьогоднішній день суспільство вкрай стурбоване зростанням кількості дітей з вадами психофізичного  розвитку та дітей-інвалідів. За оцінками експертів ООН та ВООЗ, кількість людей з обмеженими життєвими і соціальними функціями складає 10% населення земної кулі. Понад 120 млн. з них - це діти та підлітки. На жаль, ці світові проблеми не обійшли і нашої країни. За останні роки в Україні кількість дітей з порушеннями психофізичного розвитку зросла на 22%, щорічно на 5-6 тисяч збільшується число дітей-інвалідів.

• Найбільш поширеною формою навчання таких дітей є спеціальні школи та інтернати. На сьогоднішній час гостріше постає проблема навчання дітей з особливими потребами в умовах загальноосвітніх шкіл, спостерігається тенденція інтеграції дітей у загальноосвітні навчальні заклади. Це діти з проблемами розумового розвитку та порушеннями опорно-рухового апарату.
• Порушення опорно-рухового апарату виникають внаслідок певного захворювання, що призвело до розладу рухових функцій, внаслідок травми хребта. Діти з порушеннями опорно-рухового апарату відчувають труднощі під час пересування, користуються різноманітними допоміжними засобами.
• Церебральний параліч виникає внаслідок уражень мозку плоду. Серед факторів, що призводять до цього- киснева недостатність, пологові черепно-мозкові травми, інтоксикація в період вагітності, інфекційні захворювання тощо. Характерними для ДЦП є рухові розлади, неспроможність контролювати та координувати рухи, мимовільність рухів, порушення загальної та дрібної моторики, рівноваги, просторової орієнтації, порушення мовлення, слуху та зору, підвищена виснажливість, нестійкий емоційний тонус. Ці стани можуть посилюватись при хвилюванні, несподіваному зверненні до дитини, перевтоми, намаганнях виконати певні цілеспрямовані дії. Для дітей з ДЦП характерна обмеженість артикуляційних м’язів, порушено голосоутворення, підвищена салівація. Також спостерігається порушення фіксації і простеження предметів, зорово-моторна координація. Моторні порушення обмежують здатність самостійного пересування і самообслуговування, перешкоджають освоєнню предметно-практичної діяльності, що негативно позначається на формуванні вищих психічних функцій, інтегративної діяльності мозку, загальному ході психічного розвитку.
• Ряд вчених ( С. Дуванова, Н. Трофімова) виділяють такі особливості структури інтелектуального розвитку при ДЦП:
• знижений запас понять та уявлень про навколишній світ, що обумовлено вимушеною ізоляцією, обмеженням контактів дитини з однолітками, утруднення пізнання навколишнього світу в процесі предметно-практичної діяльності, порушення сенсорних функцій;
• нерівномірний, дисгармонійний характер інтелектуальної недостатності. Мозаїчний характер розвитку психіки пов'язаний з  органічним ураженням мозку на ранніх етапах його розвитку. Несформованість вищих коркових функцій є важливою ланкою порушень пізнавальної діяльності при ДЦП. У деяких дітей розвивається словесно-логічне мислення, в інших переважають наочні форми мислення;
• сповільненість психічних процесів, труднощі переключення на інші види діяльності, недостатність концентрації уваги, зниження обсягу механічної пам’яті. Велика кількість дітей відрізняється низькою пізнавальною активністю, що проявляється у відсутності інтересу до завдань, слабкій зосередженості, повільності й зниження переключення різних психічних процесів. Низька розумова працездатність частково пов’язана із церебрастенічним синдромом, що характеризується швидко наростаючим стомленням при виконанні інтелектуальних завдань. Найбільш чітко це проявляється в шкільному віці при різних інтелектуальних навантаженнях.
• характерні розлади емоційно-вольової сфери, які проявляються по-різному: підвищена емоційна збудливість, дратівливість, рухове розгальмування; чи навпаки - загальмованість, сором’язливість, боязкість. Схильність до коливань настрою часто поєднується з інертністю емоційних реакцій.
• спостерігається своєрідна структура особистості: достатній інтелектуальний розвиток поєднується з відсутністю впевненості в собі, самостійності, з підвищеною сугестивністю.
• Основними напрямками корекційно-педагогічної роботи з дітьми з ДЦП є: розвиток емоційного, мовного, ігрового спілкування, стимуляція зорового, слухового, кінестетичного сприйняття, формування просторових і часових уявлень, корекція їх порушень, розвиток передумов до інтелектуальної діяльності ( уваги, пам’яті, уяви), розвиток зорово-моторної координації, підготовка до оволодіння письма.
• Значне місце в корекційно-педагогічної роботи при ДЦП відводиться логопедичній роботі. ЇЇ завданнями є: розвиток мовного спілкування, нормалізація тонусу м’язів і моторики артикуляційного апарату, розвиток мовного дихання, голосу, просодики, формування сили, тривалості, керованості голосу в мовному потоці, вироблення синхронності дихання, голосу і артикуляції, корекція порушень вимови.
• Особливе значення для дітей , які мають інтелектуальні та фізичні проблеми, є ігрова діяльність. Саме у грі, на фоні яскравих позитивних емоцій формуються перші знання, уміння та навички дитини. Вдало підібрані і вміло проведені ігри стануть помічниками у набутті необхідних навичок. Під час гри створюються такі умови, в яких кожна дитина отримує можливість самостійно діяти, набуваючи власний руховий або чуттєвий досвід. Це особливо важливо для дітей із спеціальними потребами. Дидактична гра дозволяє забезпечити потрібну кількість повторень на різному матеріалі при збереженні емоційно-позитивного ставлення до завдання.
• Більшість дітей із психофізичними вадами потребують постійної стимуляції концентрації уваги. Тому, при організації гри з такими дітьми є постійне нагадування умов та правил гри, повторення символів, команд. Також, організуючи ігрову діяльність, слід пам’ятати, що діти з порушеннями опорно-рухового апарату не можуть і не повинні довгий час перебувати в одному положенні. Існує багато ігор, які сприяють розвитку уваги, мовлення, мислення, пам’яті, рухової активності. Важливо обирати ті ігри, які чітко працюють у напрямку подолання відповідних недоліків. Тільки допомога та підтримка дорослого дозволять дитині з ДЦП отримати від ігор і задоволення, і користь.
• Дитина з ДЦП часто не може координувати і вправно діяти пальцями руки, але якщо ми допоможемо під час гри використати вже набуті навички, ми розширимо її можливості та наблизимо до спроможності навчатися.
• Чому так важливий розвиток мілкої моторики для дитини? Справа в тому, що в головному мозку центри, які відповідають за мовлення та рухи пальців рук знаходяться один біля одного. Таке тісне сусідство дає можливість впливати на розвиток активного мовлення через тренування дрібної моторики пальців рук. Різноманітні маніпуляції з предметами сприяють активізації цього процесу, що особливо цінне для дітей з ДЦП. Дуже важливе розучування текстів, віршів з використанням пальчикової гімнастики. Це стимулює розвиток мовлення, просторового мислення, уваги, уяви, виховує швидкість реакції та емоційну виразність, що для дітей з особливими потребами дуже важливо.

Можна використовувати такі форми роботи:

• Дитина опускає кисті рук в посуд, заповнений водою ( піском, крупою), вибирає різні предмети, називає їх. Потім те саме вже із закритими очима.
• Малювання на піску різних предметів, букв, цифр.
• Ліплення з пластиліну геометричних фігур, букв, цифр. Впізнання зліплених букв із закритими очами.
• Ігри-шнурівки.
• Вправи для пальчикової гімнастики
• Постукування по столу пальцями рук почергово.
• Поплескування кистями рук по столу почергово і одночасно.
• Пальчики «бігають»- вказівний і середній пальці спочатку правої, потім лівої рук,пальчики «вітаються» ( торкаються) один одного спочатку правої, потім лівої рук,стискання пальців в кулак і розмикання,загинати по черзі пальці правої руки, лівої, обох рук,розведення пальців в сторони правої, потім лівої руки, обох рук одночасно,пальці «переплітаються», долоні стискаємо.

• Ефективною роботою також є логопедичний точковий масаж. Мета точкового масажу, який використовується в логопедичній практиці є нормалізація тонусу м’язів голосового, дихального та артикуляційного апаратів. Точковий масаж корисно проводити на фоні релаксації та фоні аутогенного тренування. Дуже ефективною формою є горіховий масаж. Дітям він дуже подобається. Крім того, волоський горіх чудово усуває стрес, позитивно впливає на точки, що сприяють розвитку мовленнєвої активності дітей, їх дрібної моторики. Цей вид роботи проводиться у формі гри з віршованим супроводом. Разом з мовленням розвиваються сенсорні здібності. Для цікавості можна розмалювати горішок ( очі, ротик, носик, чубчик). Також корисні – шишковий масаж та масаж прищіпками.
• Дуже важливо працювати над ритмом і темпом дитини з ДЦП. Це розучування віршів, лічилок ( поєднання рухів і словесного супроводу). Необхідно виконувати вправи для розвитку дихання і голосу, які сприяють виробленню правильного діафрагмового і мовленнєвого дихання, його сили та тривалості( наприклад, приспівування голосних звуків).

Іноді дітям з обмеженими можливостями важко вивчити лічилку, вірш, грати пальчиками. Проблема може бути в тому, що дитина просто не здатна зосередитися на достатньо довгий проміжок часу. Деякі діти погано розуміють звернене мовлення, в них порушена вимова окремих звуків, в них не розвинена пам'ять. Таким дітям потрібно більше часу, щоб у них виникла зацікавленість до віршів, приказок, ігор з пальчиками.Народна педагогіка - ефективний засіб залучення дітей до української культури. Форми використання народної творчості різноманітні. Це залежить від віку дитини, її розвитку.

• Обстеження мовлення дітей з ДЦП показало, що дефекти звуковимови в них обумовлені дизартрією різної форми та ступеня прояву. Внаслідок ураження центральної нервової системи виникає таке порушення як дизартрія. До дизартрії належать такі дефекти мовлення, внаслідок яких порушується не тільки вимова звуків, а й інші фонетичні компоненти: темп, виразність, модуляція, сила голосу, дихання, із запізненням розвивається розуміння мови, словника, граматичної будови. Найбільш поширеною є псевдобульбарна дизартрія.
• Для таких дітей характерні : амімічне обличчя, утруднені жувальні і ковтальні акти, салівація, порушення мовного дихання, глухий здавлений голос, порушення темпу, виразності мовлення. Особливість дизартрії при ДЦП виникає при впливі тонічних рефлексів на мовленнєву артикуляцію. Це визначає специфіку роботи з такими дітьми. Навчання та заняття потрібно проводити в такому положенні дитини, щоб вплив тонічних рефлексів на мовленнєвий апарат був мінімальний.
• Завданням логопедичної роботи при дизартрії з дітьми з ДЦП є розвиток відчуттів артикуляційних позицій та рухів. Для покращення артикуляційних рухів виконуються вправи через зусилля, вправи із відкритими очима і закритими. У практиці шкільних логопедів найчастіше зустрічається легка ( стерта) форма дизартрії. При дизартрії в роботу логопеда входить: масаж, пасивна і активна артикуляційна гімнастика, вправи на розвиток дихання, голосу, вправи на розвиток слухової уваги та фонематичного слуху, робота над зв’язним мовленням.
• У дітей з ДЦП наявні дисграфія й дислексія, що обумовлено порушенням зорового сприймання форми і просторових уявлень в поєднанні з дефектом стереогностичної функції. У таких дітей помітна бідність словника, що обумовлено недостатньою сформованістю просторових й часових уявлень, узагальнюючих понять, наявні фонетичні, фонемографічні, граматичні, семантичні помилки при відтворенні одержаної ними інформації на заняттях корекційної спрямованості.

   До таких помилок відносяться  змішування літер, що позначають приголосні звуки. які відрізняються один від одного наявністю або відсутністю вібрації голосових зв'язок ( дзвінкі та глухі), додаткового підняття спинки язика ( м’які та тверді), за місцем утворення, за способом утворення, пропуск, заміна, додавання окремих літер та складів. Для більшості дітей характерна недостатня диференціація і низька актуалізація просторових зв'язків і відношень. Слід зазначити, що такі мовленнєві помилки мають стійкий характер і зберігаються впродовж тривалого періоду. Усе це вказує не тільки на недорозвинення мовлення, а й на особливий рівень можливостей пізнання оточуючого, своєрідний спосіб мислення зі специфічним рівнем розвитку інтелектуальних операцій аналізу та синтезу. Тому на початок шкільного навчання у дітей з ДЦП залишається ще несформованою лінгвістична готовність до засвоєння програмового матеріалу з рідної мови.

     Процес письма є особливою формою мовленнєвої діяльності, що відрізняється від усного мовлення як за своїм генезом та психофізіологічною побудовою, так і за своїми функціональними особливостями.

    Формування навички письма починається з аналізу звукового складу слова.

Тому однією із головних умов для оволодіння дитиною письмом є достатньо збережений фонематичний слух. Важливу роль для оволодіння цим процесом відіграє правильна артикуляція, яка бере участь у процесі навчання письма дітей перших років навчання. Метою корекційної роботи логопеда з подолання помилок на заміни та змішування букв, що позначають звуки, близькі за акустико-артикуляційними ознаками, є формування у дітей звукової артикуляції фонем, розвиток слухової уваги та пам’яті, фонематичного аналізу і синтезу.

    Другий складний етап письма пов'язаний з перекодуванням елементів - фонем в оптичні елементи - графеми. Кожна графема має свою зорово-просторову будову, для реалізації якої потрібний складний просторовий аналіз та сформовані рухові навички кисті руки. Для засвоєння в дитини оптичного та зорово-просторового образу букви, диференціації оптично схожих букв слід підбирати спеціальні завдання з розвитку зорового сприймання, зорового аналізу та синтезу, просторових уявлень. Такі завдання спрямовані на розвиток орієнтування у власному тілі ( права і ліва частини), визначення напрямку у просторі, орієнтування в оточуючому середовищі.

  Отже процес оволодіння навичкою письма складається з декілька етапів та є складним для оволодіння і тривалим для дітей, які мають органічні ураження центральної нервової системи, тобто для дітей з ДЦП.

   Навчальна діяльність передбачає достатній рівень сформованості мовленнєвого розвитку як основи для оволодіння писемним мовленням. Процес підготовки дітей з ДЦП до оволодіння навичками письма є важливим актуальним напрямком в навчально-корекційній роботі, оскільки готовність до навчання письму є основою для подальшого засвоєння дитиною рідної мови, соціальної адаптації та інтеграції його в соціальне середовище.

    Ще одна із складних та значущих форм психічної діяльності людини є читання. Будь-яка інформація, яку людина отримує ззовні, поступає до нас у закодованому вигляді. Саме за допомогою інтелектуальної діяльності ми в змозі зрозуміти отриману інформацію. Як відомо читання- це складний психофізіологічний процес, що відбувається за допомогою аналітико-синтетичної діяльності. Становлення навички читання в учнів молодших класів відбувається в межах традиційного аналітико-синтетичного методу і полягає у поступовому переході від поскладового читання до читання цілими словами та   словосполученнями.

    В Україні загальноприйнятим методом навчання дітей читання є аналітико-синтетичний звуко-буквений метод. Але у багатьох дітей із ДЦП  виникають труднощі в опануванні читання. В основі цих труднощів лежить недорозвиток різних рівнів сукцесивних структур, які забезпечують здійснення послідовного та кількісного аналізу слова. З такими дітьми можна  впроваджувати нетрадиційний глобальний та напівглобальний методи навчання читання (Д.Доман, А.Лурія, В.Тарасун).Основне завдання глобального методу навчання читання зводиться до забезпечення розповідного, вільного мовлення, природного звучання тону, без типового розтягування та монотонного нанизування слів.

Такий процес навчання читання складається з 3 етапів ( В.Тарасун):

• Симультанний-формування максимально дифузного цілісного образу слова, в якому не виділені елементи, з яких воно складається.
• Сукцесивний-виділення елементів слова ( склад, буква), що розпізнається і вивчається.
• Симультанний- передбачає формування цілісного образу букви.

 Для цього методу використовуються картки зі словами великим шрифтом. Для читання добираються слова, у вимові яких у дитини не виникає труднощів. Слова, записані на картках, включають назви предметів, що належать власне дитині( меблі, продукти харчування, іграшки тощо). Словник добирається таким чином, щоб діти навчилися не тільки добре читати ці слова, а й комбінувати з них різноманітні словосполучення.

  За соціально-економічних умов у сучасній системі освіти дедалі більша роль відводиться інклюзивній моделі навчання, яка проявляється у різноманітних формах спільного навчання та виховання дітей з особливими потребами. Діти з ДЦП стали однією з перших категорій дітей зі спеціальними потребами, які були задіяні в інклюзивну модель освіти. У зв’язку з великою кількістю мовленнєвих порушень у таких дітей, постала проблема створення та залучення у навчально-корекційний процес нових методів навчання.

    У дітей з обмеженими можливостями здоров’я негативні сторони життя перевищують позитивні. Тому обов’язковою педагогічною умовою формування життєвої компетентності є індивідуально-особистісний підхід до організації корекційно-відновлюваного процесу. Неможливо впливати на психіку дитини, проводити коригуючи заняття без глибокого знання процесів, що впливають на її поведінку. Послідовне та періодичне спостереження, спеціалізовані заняття та ігри допомагають вивчити емоційно-вольовий та інтелектуальний потенціал дитини.

     Дитина із психофізичними вадами дуже важко вживається в суспільне життя. Але якщо поряд з нею кваліфіковані педагоги, цей шлях до дорослого життя дитина пройде швидше та з більшими придбаннями.

 

Розділ 2. Розвиток і корекція спілкування на уроках англійської  з використанням ІКТ

«Вивчити іноземну мову - означає стати вдвічі багатшим ”, писав О.І.Герцен. Здавна знання іноземних мов високо цінувалося в житті суспільства. Володіння кількома мовами розширює кругозір, підвищує ефективність інтелектуальної праці, збагачує духовний світ людини поглиблює знання рідної мови. Мова людини - складова її діяльності. Користуючись мовою як засобом пізнання і спілкування, людина говорить, слухає, пише. Дійсно, сказати, що людина оволоділа мовою, можна лише тоді, коли вона успішно користується нею у спонтанному мовленні з іншими людьми.

Сучасна школа повинна підготувати людину, яка думає і відчуває, яка не тільки має знання, але й вміє використовувати ці знання в житті. У зв'язку з модернізацією сфери освіти актуальним стає питання компетентнісного підходу в навчанні. Серед ключових компетенцій важливе значення має комунікативна компетенція школяра.

Ця компетенція означає оволодіння всіма видами мовленнєвої діяльності, культурою усного та писемного мовлення, вміннями та навичками використання мови в різних сферах і ситуаціях спілкування. Простіше кажучи, комунікативна компетенція полягає в умінні спілкуватися.

Сьогодні, у вік розвитку інформаційно-комунікаційних технологій, знання іноземної мови необхідно кожному. На уроках англійської мови ми формуємо комунікативні навички, тобто здатність і готовність школярів здійснювати іншомовне спілкування і добиватися взаєморозуміння з носіями іноземної мови, а також розвиваємо і виховуємо учнів засобами навчального предмету.

Навчитися добре і правильно висловлювати свої думки в усній та письмовій формі, вміти переконливо, яскраво говорити і писати необхідно кожному, навіть учням ДЦП (норма розвитку) . Тому одним з найбільш головних завдань на сучасному етапі навчання вважається формування комунікативних навичок. Формування комунікативних навичок відбувається на початковому етапі навчання англійської мови так і в подальшому вивченні.

Для дітей ДЦП (норма розвитку ), щоб уроки відбулися, треба створити в класі доброзичливу обстановку, де діти відчували б себе вільно, розкуто, спокійно.

Створити атмосферу вільного спілкування, активного залучення до роботи, активізації навчальної діяльності, підвищення мотивації до навчання дозволяє використання засобів інформаційно-комунікаційних технологій.

Одним із важливих методів активізації пізнавальної діяльності учнів є метод проектів. В літературі знаходимо таке визначення зазначеного методу:

« Метод проектів – це така організація самостійної діяльності учнів у межах ними ж обраної теми, що проводиться у два етапи: етап підготовки та етап висвітлення кінцевого результату цієї діяльності».

Метою проектної роботи є автономне вивчення окремим учнем того чи іншого матеріалу, який є часткою одного великого розділу.

Сутність проектної методики полягає в тому, що ціль занять і способи її досягнення повинні визначатися власне учнем на основі його інтересів, індивідуальних особливостей, потреб, мотивів, здібностей. Внаслідок цього, особистісно орієнтоване навчання, що лежить в основі проектної методики, передбачає зміну традиційної схеми взаємодії учитель-учень, суб’єкт-об’єкт на схему партнерства суб’єкт-суб’єкт.

Система освіти, на думку багатьох дослідників, не може бути незалежною від суспільного й політичного устрою держави, вона за всіх часів відгукувалася на соціальне замовлення. Саме в силу цього політика держави останнім часом спрямована на те, щоб впровадити інформаційні технології в школи.

Комп'ютер бере на себе левову частину рутинної роботи вчителя, вивільняючи йому час для творчої діяльності.Як відомо, придатність технічних засобів навчання й контролю для використання на заняттях з іноземної мови визначається за наступними критеріями:

• по-перше, вони повинні сприяти підвищенню продуктивності праці й ефективності навчального процесу;
• по-друге, забезпечувати негайне й постійне підкріплення правильності навчальних дій кожного учня;
• по-третє, підвищувати свідомість і інтерес до вивчення мови;
• по-четверте, забезпечувати оперативний зворотний зв'язок і поопераційний контроль дій всіх учнів;
• по-п'яте, мати можливість швидкого введення відповідей без тривалого їхнього кодування й шифрування.

Як показує практика, із всіх існуючих засобів навчання комп'ютери щонайкраще "уписуються" у структуру навчального процесу, найбільш повно відповідають дидактичним вимогам і максимально наближають процес навчання англійській мові до реальних умов.

Комп'ютер забезпечує й всебічний (поточний, рубіжний, підсумковий) контроль навчального процесу. Контроль, як відомо, є невід'ємною частиною навчального процесу й виконує функцію зворотного зв'язку між учнем і викладачем. При використанні комп'ютера для контролю якості знань учнів досягається й більша об'єктивність оцінки. Крім того, комп'ютерний контроль дозволяє значно заощадити навчальний час, тому що здійснюється одночасна перевірка знань всіх учнів. Це дає можливість викладачеві приділити більше уваги творчим аспектам роботи з учнями.

 

Всі ми протягом декількох років стикаємося з цим терміном – ІКТ- майже кожен вчитель має в наявності комп’ютер або ноутбук, без допомоги яких зараз вже роботу вчителя не можна уявити. Сучасні діти – це можна так сказати, ІКТ покоління, їх мало чим зараз можна здивувати. Іноді в комп’ютерних засобах вони розбираються набагато краще нас. І тому вчитель, як майстер своєї справи має йти в ногу з часом, з кожним кроком все більше вдосконалюватися. Зараз нам доступні дуже багато ІКТ засобів, про які ми часто говоримо, які використовуємо по мірі можливості. Але не маючи достатньої матеріально-технічної бази, досить складно всі задумки, всі можливості використати на своїх уроках. І тому використовуємо тільки елементи тих можливостей, які є в ІКТ.

Серед засобів ІКТ, які найчастіше я використовую в своїй роботі це Інтернет, який має неосяжні простори з накопиченою інформацією, це комп’ютерні програми різноманітного спрямування, це інтерактивні комплекси, це он-лайн сервіси для навчання, це дистанційна освіта, тестування, електронні словники , це зібрання навчальних мультфільмів, відеофільмів та аудіо записів. Цей список можна продовжувати довго і говорити про переваги або недоліки використання ІКТ засобів.

Мені б хотілося зупинити свою увагу на комп’ютерних презентаціях. Ще п’ять років тому комп’ютерні презентації тільки ввійшли в нашу практику. Спочатку вони здавалися для нас вершиною майстерності. Той вчитель, який опанував навичками створення слайд-презентацій, здавався майстром. Ці навички дозволяли йому привертати увагу  яскравими картинками, це дозволяло активізувати роботу на уроці, візуалізувати та супроводжувати ту інформацію, яку доносив вчитель. Сьогодні, я думаю, нікому з викладачів не в дивину використовувати на уроках слайд-презентації для візуалізації інформації - це відноситься до норм сучасного навчання. Візуалізація виступає як проміжна ланка між навчальним матеріалом і результатом навчання, що дозволяє «ущільнити» процес пізнання, очистити його від другорядних деталей і, тим самим, оптимізувати. Візуалізація забезпечує синтез знань.

Проте, найчастіше вчителі-предметники, що не вдосконалюють методику викладання предмета, використовують на уроках знеособлений показ набору слайдів, запозичених з декількох старих презентацій і трохи відредагованих, тим самим роблячи помилку. При цьому велика частина зусиль таких вчителів витрачається на дві речі: вмістити на слайди всю наявну інформацію і надати «красивість», використовуючи всілякі ефекти PowerPoint і кліпарти. Відповідно учні починають втрачати інтерес ще при погляді на титульний слайд будь-якої подібної презентації. Багато школярів воліють просто почути живу розповідь, ніж «мертве» читання і конспектування щільного тексту зі слайдів.

Але презентація теж може бути «живою». Вона може допомагати вчителю донести свої ідеї, а не сковувати себе рамками слайду. Презентація може бути цікавою, привертати увагу до теми предмета, а не відволікати від неї. Тому сьогодні, як ніколи, актуальне питання створення графічних презентацій, що дозволяють учням сприймати і засвоювати інформацію більш ефективно. І саме на цьому засобі ІКТ я зупинюся більш докладно.

Я хочу провести невеличкий експеримент. Я пропоную до вашої уваги на перегляд дві презентації, вони зовсім невеличкі, а потім попрошу вас висловити свої думки. (показ скрайб-презентації «Шкільні речі», комп’ютерна презентація «Шкільні речі»).

Новою тенденцією в освітньому процесі є «скрайбінг» - використання замальовок для проведення уроків.

У перекладі з англійської мови «скрайбінг» означає «ескіз, замальовка». Виникнення даного стилю ведення презентацій пов'язують з американськими дизайнерськими компаніями, які стали використовувати в своїх виступах спрощені ілюстрації і схеми. Такі презентації називаються «скрайб».

Скрайбінг буває «ручний» і «комп'ютерний». Нас цікавить комп’ютерний скрайбінг. Такий скрайбінг можна створити за допомогою хмарного сервісу PowToon і програми VideoScribe.

Скрайбінг - це новий унікальний спосіб привернути увагу, завоювати аудиторію, забезпечити її додатковою інформацією та посилити ключові моменти презентації. Успіх і ефективність скрайбінга пояснюється тим, що людський мозок, схильний малювати картинки, мислити образами, а мова малюнка - універсальна мова.

Три ключові аспекти в роботі по створенню скрайб-презентації:

Перший аспект - навички візуалізації. Скрайбінг перетворює тези презентації в слова і образи, які запам’ятовують діти і збагачують свій словниковий запас, описує зв'язки і підкреслює ключові моменти. Скрайберу (фахівець скрайб-презентації) не обов'язково володіти технікою класичного малюнка, але він повинен розуміти, як правильно і зрозуміло замінювати дієслова та іменники на символи й образи у формі замальовок.

Другий - вміння працювати зі схемами. Скрайбінг - це не тільки образні малюнки. Наочно продемонструвати свої ідеї можна, перетворивши їх на графіки, матриці, ієрархічні структури та діаграми. При цьому всі види схем і малюнки повинні складати цілісний візуальний образ.

Третій аспект - навички спілкування з аудиторією. Основна мета вчителя - донести до учнів свої ідеї і пояснити їм, що вони повинні виконувати в процесі пізнання досліджуваної теми. При цьому необхідно пам'ятати, що аргументи повинні слідувати один за одним, а клас треба постійно залучати до процесу навчання. Він повинен іти від меншого до більшого, від слова до речення, від речення до зв’язного висловлювання.

Основна функція даного способу подачі інформації - швидко і якісно донести її до учнів. Вагомим плюсом у використанні скрайбінга є те, що всі ілюстрації можна підготувати заздалегідь, і це дозволить уникнути непотрібного хвилювання під час проведення самого уроку. При створенні презентації можуть використовуватися готові картинки, графіки, аудіо- і відеоряд. Грамотне поєднання слів та ілюстрацій здатне наочно відобразити основні ідеї презентації.

Візуалізація уроку є підсумком певного етапу формування навичок, у тому числі теоретичного, в візуальній формі виражає його результати, виявляє недоліки та суперечності, служить для пошуку шляхів поглиблення розуміння і подальшого навчання.

Представляючи свій майстер-клас, я акцентувала увагу на тому, що пріоритетним у викладанні англійської мови є не тільки розвиток спілкування , ще і знайомство з культурою країн досліджуваної мови, а й підвищення мотивації до вивчення мови та активізації навчання при формуванні комунікативних навичок завдяки використанню засобів скрайб-презентації. Таким чином, дозвольте представити на ваш розсуд фрагмент заняття з використанням скрайб-презентації.

 

Т: - Як і в усьому світі, в нашому місті народжуються діти, люди відзначають свята та річниці, влаштовують вечірки та святкування. А з чим у вас асоціюються свята? (As elsewhere in the world, in our city children are born, people celebrate holidays and anniversaries, parties and celebrations. What do you associate the holidays?

- The tree,with the holiday,with gifts.(З ялинкою, вихідними,з подарунками)

T: - You are right (показую подарунок)

Дарувати подарунки по- англійськи -to give gifts, а отримувати - to receive gifts

(Показую людей ,які дарують і отримують подарунок)

What do you like better - to give or to receive? I like to receive and you?

-Gift. I like to receive gifts

-Як правильно і ввічливо дарувати та реагувати на подарунки? Сьогодні ми і навчимося це робити.( How to properly and politely to give and respond to gifts? Today we will learn how to do it.)

T: - Що ж люди зазвичай дарують?( What do people usually give?)

P1: - Цукерки, книги (a cake, flowers)

T: Look at the screen. There are some most popular gifts: a cake, flowers, a box of chocolate, books, toys, perfume.

 Захист (називає речі)

This is a box of chocolate.

These are books.

This is a cake.

These are toys.

Т: -You are right. There are many occasions for celebrating. Look at the screen:

- holidays

- birthdays

- parties

- a new baby

- buying a new house

T: - Зараз ви повинні будете сказати, які подарунки більш доречні в різні свята. (Now you tellsng what gifts are more appropriate in different festivals.)

A cake is a good gift for a birthday.

A box of chocolate is an excellent gift for a party.

A bunch of flowers is a perfect gift to a mother of a new born baby.

  На цьому етапі я використовую прийом закріплення правильного вживання дієслівних словосполучень

1. Закінчити речення:

• A toy is a good gift for a …

• A perfume is an excellent gift for …

• Books are perfect gifts for…

2. Вставити пропущені слова:

• A … is a good gift for a birthday.

• A hand-made gift is a…gift for a holiday.

• A …is a good gift for a friend’s birthday.

3. Скласти речення за підстановочною таблицею

                                               Інтерв'ю

 T: What is more important for you when you choose a gift? Look at the screen: occasion, money I have, who it is, where I'm from. Repeat after me, please.

• What is more important for you when you choose a gift?

• For me choosing a gift depends on ...

Вибери  подарунок і придумайте дві фрази: як подарувати і відреагувати.     

(Ця вправа дозволяє опанувати навички монологічного мовлення. Крім комунікативних навичок освоюються та навички ввічливого спілкування).

T  - I hope you'll like – сподіваюсь тобі сподобається

- I think you will like – думаю тобі сподобається

Thank you very much!