ФОРМУВАННЯ ПАТРІОТИЧНИХ ЯКОСТЕЙ У ВИХОВАНЦІВ ГУРТКА « СУВЕНІР»

ФОРМУВАННЯ ПАТРІОТИЧНИХ ЯКОСТЕЙ У ДІТЕЙ ГУРТКА                                       « СУВЕНІР»

Підготувала  кер. гуртка «Сувенір» Невстакай Н.Г.

Національно-патріотичне виховання молодших школярів дозволяє з першого класу формувати і розвивати свідоме ставлення дітей до своєї країни – вміння цінувати і поважати події минулого і сучасні досягнення нашого народу, розрізняти поняття добра і зла. Покоління, у якого виховано почуття патріотизму, готове до відстоювання інтересів своєї країни.

У посібнику Валентини Маящук є таке визначення: «…патріот України – це громадянин держави, який усіма можливими для нього способами сприяє її розбудові; любить свою Батьківщину і готовий до її захисту; поділяє ідею єдності всього українського народу; дбайливо ставиться до національних багатств та рідної природи і вимагає такого самого ставлення від навколишніх; шанує історичну пам’ять, державну мову та державні символи; любить рідну культуру, мову, національні свята, традиції і шанобливо ставиться до культурних надбань інших національностей країни; дотримується Конституції України та інших норм чинного законодавства, сприяє їх удосконаленню для загального блага; береже і зміцнює власне здоров’я і здоров’я співгромадян; дбаючи про власний добробут, поліпшує якість життя довколишніх та добробут держави; має активну громадянську позицію».

Патріотичне виховання молодших школярів буде ефективним, якщо:

 - здійснювати його ненав’язливо (ведення занять у гуртку виключно рідною мовою);

 - поступово і дозовано впливати на почуття, переконання та діяльність вихованців (бесіди, диспути);

- не нав’язувати патріотичні погляди зовні, але давати зразки кращого прояву патріотичних почуттів;

 - залучати до участі у виховній роботі батьків та громадськість (тісна співпраця гуртківців з волонтерами);

 - систематично використовувати ефективні елементи народної педагогіки, традиції національного виховання (вивчення традицій та обрядів українського народу, проведення виховних заходів за цими темами).

Мета патріотичного виховання – це виховання свідомого громадянина, патріота, набуття дітьми соціального досвіду, високої культури міжнаціональних взаємин, формування в них потреби та уміння жити в громадському суспільстві, духовності та фізичної досконалості, моральної, художньо-естетичної культури. Патріотичне виховання спрямовується на залучення учнів до глибинних пластів національної культури і духовності, формування у дітей та молоді національних світоглядних позицій, ідей, поглядів і переконань на основі цінностей вітчизняної та світової культури. Воно здійснюється на всіх етапах навчання, забезпечується всебічний розвиток, гармонійність і цілісність особистості, розвиток її здібностей та обдарованість, збагачення на цій основі інтелектуального потенціалу народу, його духовності і культури, виховання громадянина України, здатного до самостійного мислення, суспільного вибору і діяльності, спрямованої на процвітання України.

В. Сухомлинський зазначав: «Справжній вихователь саме і повинен досконало володіти вихованням засобами мудрого слова. У слові акумулюються взаємини між людьми, слово виявляє ідею, а ідея – стовповий корінь виховання. Серце дитини повинне бути відкритим перед словом, думкою, переконанням, повчанням вихователя». «Не вчи дитину штурханами, а добрими словами» Народна мудрість.

 Провідну роль у формуванні патріотизму відіграють такі вербальні методи, як розповідь,бесіда, роз’яснення, повідомлення, диспут тощо.

Методом великої виховної сили є приклад, бо «слова вчать, а приклади приваблюють» (Олександр Духнович). Прикладами наслідування має бути в першу чергу вчитель, а також герої – сучасні історичні, літературні, майстри своєї справи, самовіддані люди – справжні патріоти, які живуть поруч нас. «Добрий приклад кращий за сто слів» Народна мудрість

Заохочення у вигляді схвалення, подяки, привітання, нагороди стимулюють бажання діяти ще краще, збуджують позитивні емоції. Але тут важливо дотримуватися правила «золотої середини», щоб не перехвалити чи недооцінити діяльність учня. «Постійно давати дітям нагороди не варто. Через це вони стають самолюбними, і звідси розвивається продажний спосіб думок», говорив І. Кант.

Важливо, щоб керівник гуртка міг донести до душі кожної дитини свою любов до Батьківщини, і по краплинці, не нав’язливо, але постійно формувати патріотизм своїх вихованців. Лише вчитель, який постійно знаходиться у творчому пошуку, має високий рівень інформаційної культури та національнопатріотичної свідомості, безмежно відданий своїй справі, може ефективно формувати національно-патріотичну свідомість своїх вихованців, втілювати у життя нові вимоги часу. Школа має стати тим осередком, де плекається духовно багата особистість, формується громадянська зрілість школяра, адже за висловом Ш.О. Амонашвілі: «Школа є істотою з Майбутнього, і вона уміє спрямовувати дітей тільки в Майбутнє».

Мова – це соціальне явище, без якого не можливе існування будь-якого суспільства, в той час як суспільство, в свою чергу, не може існувати без мови. Говорячи про суспільство, ми акцентуємо саме на національній складові мовного питання, так як саме мова є чи не найголовнішим індикатором нації, за допомогою якого, вона самоідентифікується та визначає свою індивідуальність і неповторність. Вільгельм фон Гумбольдт – німецький науковць, який першим почав говорити про єдність мови, культури і мислення, функцією якої є збереження та передача духовного надбання нації. О. Потебня, вчений, що розглядав мову у контексті культури та закликав до вивчення мови в контексті історії народу, національного фольклору та художніх цінностей, які є культурним надбанням нації. Видатний вчений Ф. де Сосюр казав, що звичаї народу впливають на формування його мови, а мова формує сам народ. Саме мова є засобом відображення процесів формування культури, її соціальних різновидів та міжнародних зв’язків.