Формування позитивних мотивацій при вивченні іноземної мови

ВП НУБіП України «Немішаївський агротехнічний коледж»

Методична розробка на тему:

Формування позитивної мотивації при

вивченні англійської мови

Викладача іноземної мови: Іваненко Л.П.

Розглянуто на засіданні

  циклової комісії іноземних мов

  Протокол №____ від ____________

                                                      Голова циклової комісії

 Григорян К. А._________________

2018

План

1. Мотивація – спонукання до активної навчальної діяльності.
2. Методи формування мотивації навчання.
3. Нетрадиційні форми занять англійської мови.
4. Використання Інтернету на заняттях.
5. Проектна методика.
6. Види мотивації при вивченні англійської мови.
7. Досягнення – як наочний доказ успіху.

Формування позитивної мотивації при вивченні англійської мови

Проблема розвитку мотивації досягнень учнів в процесі навчання англійській мові на заняттях та при виконанні самостійної роботи залишається мало розробленою на даному етапі. Англійська мова набуває дедалі більшого поширення в світі і небезпідставно претендує на звання «мови міжнародного спілкування». Результативність навчально-виховної роботи значною мірою залежить від знання і врахування ним вікових психологічних особливостей учнів. Учителю необхідно зрозуміти психологічну сутність і витоки цього стану, всіляко підтримувати й активізувати в інтересах успішного вивчення англійської мови, щоб учень вільно  володів цією мовою, як своєю рідною в своєму подальшому житті.

Як і для будь-якої іншої справи, для вивчення англійської мови, дитині потрібна позитивна мотивація тобто бажання займатися, потреба у цьому, інтерес. Без неї усі зусилля батьків чи вчителів будуть приречені на невдачу: дитина або не вчитиметься, або вчитиметься лише для того, щоб її не карали, і в останньому випадку знання будуть поверхневі й швидко забуватимуться.

Мотивація – спонукання учнів до активної навчальної діяльності, продуктивного пізнання змісту навчання.

На самому початку вивчення англійської мови в учнів висока мотивація. Їм хочеться розмовляти на англійській мові з ровесниками, принадною можливістю виявляється декламування віршів на мові авторів, спів англомовних пісень (що є популярно серед молоді), читаючи дізнаватися про інші країни.  Багато учнів бачать при вивченні англійської мови, щось нове, проникнення в новий незнайомий світ. Словом майже в усіх є бажання вільно володіти англійською мовою. Але коли починається процес оволодівання англійською мовою і відношення учнів вкрай змінюються, спостерігається багато розчарувань.

Адже цей процес передбачає процес накопичення, подолання різноманітних складностей, що відсуває досягнення мети, про яку так мріялось. В результаті зменшується мотивація до подальшого вивчення, зникає активність, слабне воля, спрямована на оволодіння англійською мовою, знижується успішність в цілому, яка в свою чергу негативно впливає на мотивацію. Згодом дорослішаючи учні шкодують з приводу втраченого, виникає незадоволення не тільки собою, але головним чином і всього навчання. Тому починаючи з початкової школи учитель повинен знайти для кожного учня мотив, закладення фундаменту.

Перш за все варто виділити  необхідні вимоги до уроку англійської мови на сучасному етапі.

Урок повинен:

·   мати сприятливий психологічний клімат для вивчення мови;

·   будуватися відповідно обраної учителем системи навчання;

· плануватися з урахуванням комунікативної спрямованості, яка повинна проходити наскрізь в ході реалізації практичної мети навчання іноземної мови;

·   викликати в учнів мотивацію вивчення англійської мови за рахунок залучення кожного до активної мовленнєвої та розумової діяльності, торкаючись при цьому й емоційної сфери дитини;

·   готувати учнів до самостійної роботи у позаурочний час;

· мати в наявності необхідні засоби, які дозволяють створювати навчальні ситуації та використовувати їх для навчання усного мовлення, читання та письма;

· включати різноманітні навчальні ігри, щоб знімати втому та напругу;

·  проводитися у нормальному (а не в уповільненому) темпі;

·  використовувати наочні матеріали ( таблиці, схеми, малюнки);

· використовувати нові інформаційні технології ( мультимедійну дошку або проектор)

·  застосовувати ігрову форму навчання;

· використовувати під час лекційного викладення теоретичного матеріалу музичний супровід, англомовні мультфільми, фільми.

Найбільш ефективними методами формування мотивації навчання служать: інтегровані уроки, ігрові технології, формування пізнавальної мотивації через зв’язок що вивчається з життям, показу наслідку вчинків, формування відчуття обов'язку, відповідальності, профорієнтації, навчання з комп’ютером, використання повчальних програм: підручники, наочно-орієнтовані середовища, залучення учнів до участі в управлінні навчальним процесом (науково-дослідні проекти), оцінююча діяльність як прийом формування соціальної мотивації, та інші.

При проведенні уроку варто часто використовувати наочність, як засіб підвищення інтересу і один з прийомів формування мотивації. Наочність кожного виду виконує свої функції як засіб пізнання, ілюстрації думки, розвитку спостережливості, кращого запам’ятовування матеріалу

Разом з наочністю високий результат дає технологія проведення інтерактивних лекцій із застосуванням мультимедійних технологій навчання. Важливим на даний момент стає і оволодіння інформаційними і комунікаційними технологіями як необхідна умова переходу до системи безперервної освіти.

Одним з існуючої безлічі шляхів і засобів, вироблених практикою, для формування стійких пізнавальних інтересів і мотивів, є застосування в навчальному і виховному процесі інформаційних технологій. Під інформаційною технологією навчання розуміють сукупність форм організації взаємодії викладача в рамках й учня під час навчально-виховного процесу. Використання інформаційної технології на всіх стадіях педагогічного розвитку дозволяє не тільки скоротити час на освоєння матеріалу, підвищити глибину і міцність знань, рівень розвитку що вчаться, зняти напругу, індивідуалізувати і диференціювати процес навчання, стимулювати пізнавальну активність і самостійність, розвиток творчих здібностей людини, прививати навички дослідницької діяльності, формує пізнавальні і розвиваючі мотиви.

Для підвищення дієвості заняття іноземної мови в сучасних умовах є багато можливостей.

Відсутність у студентів природної потреби і необхідності користування мовою в комунікативних цілях створює великі труднощі, як для вчителів, так і для самих учнів. Потреба може виникнути тільки за умови такої організації навчальної діяльності учнів, яка здатна викликати високу мотивацію, що забезпечує не тільки їх активність на уроці, але й зберігає свою силу і в позаурочний час. Інтерес до предмета, бажання оволодіти ним залежить більшою мірою від того, яка технологія навчання використовується, як вчить учитель, і як вчаться у нього школярі.

Сьогодні все більша увага приділяється людині як особистості - її свідомості, духовності, культурі, моральності, а також високо розвиненому інтелекту та інтелектуального потенціалу. Відповідно, не викликає сумніву надзвичайна важливість такої підготовки підростаючого покоління, при якій середню школу закінчували б освічені інтелектуальні особистості, що володіють знанням основ наук, загальною культурою, умінням самостійно і гнучко мислити, ініціативно і творчо вирішувати життєві і професійні питання.

Часто нестандартні уроки пов'язані з груповими формами роботи. Ділові, рольові ігри, моделювання, імітація, імпровізація урізноманітнюють процес навчання. Під час розподілу функціональних обов'язків у групі кожен учень сам шукає своє місце відповідно до власних здібностей. Це є своєрідним психологічним стимулом для вибору свого статусу, своєї позиції, перевірка власних поглядів, ствердження у колі однолітків і в очах учителя.

Нетрадиційні форми уроку англійської мови реалізуються, як правило, після вивчення будь якої теми або кількох тем, виконуючи функції навчального контролю. Такі уроки проходять в незвичайній, нетрадиційній обстановці. Подібна зміна звичної обстановки доцільна, оскільки вона створює атмосферу свята при підведенні підсумків виконаної роботи, знімає психічний бар'єр, що виникає в традиційних через страх скоїти помилку. На таких уроках вдається досягти найрізноманітніших цілей методичного, педагогічного і психологічного характеру, які можна підсумувати в такий спосіб:

- здійснюється контроль знань, вмінь і навичок учнів з певної теми;

- забезпечується ділова, робота атмосфера, серйозне ставлення учнів до уроку;

- передбачається мінімальна участь на уроці вчителя.

Використання Інтернету на уроках англійської мови

Інтернет створює унікальні можливості для вивчення іноземної мови, він створює природне мовне середовище. Особливість предмета «іноземна мова» полягає в тому, що навчати мовленнєвої діяльності можна лише в живому спілкуванні.

Використовуючи інформаційні ресурси мережі Інтернет, можна, інтегруючи їх у навчальний процес, більш ефективно вирішувати цілий ряд дидактичних завдань на уроці:

- удосконалювати вміння аудіювання на основі автентичних звукових текстів мережі Інтернет;

- поповнювати словниковий запас, як активної, так і пасивної лексики сучасної мови;

- формувати стійку мотивацію іншомовної діяльності.

Використання відео-уроку

Оволодіти комунікативною компетенцією англійською мовою, не перебуваючи в країні досліджуваної мови, справа дуже важка. Тому важливим завданням вчителя є створення реальних і уявних ситуацій спілкування на уроці іноземної мови з використанням різних прийомів роботи.

Не менш важливим вважається залучення студентів до культурних цінностей народу-носія мови. У цих цілях велике значення мають автентичні матеріали, в тому числі відеофільми. Перевагою відеофільму є його емоційний вплив на учнів. Тому увага повинна бути спрямована на формування у школярів особистісного ставлення до побаченого. Використання відеофільму допомагає також розвитку різних сторін психічної діяльності учнів, перш за все, уваги і пам'яті. Під час перегляду виникає атмосфера спільної пізнавальної діяльності. У цих умовах навіть неуважний учень стає уважним. Для того, щоб зрозуміти зміст фільму потрібно докласти певних зусиль. Використання різних каналів надходження інформації (слухове, зорове, моторне сприйняття) позитивно впливає на міцність фіксації країнознавчого та мовного матеріалу.

Таким чином, психологічні особливості впливу навчальних відеофільмів на учнів сприяє інтенсифікації навчального процесу. Практика показує, що відео-уроки є ефективною формою навчання.

Застосування уроку-спектаклю

Ефективною та продуктивною формою навчання є урок-спектакль. Використання художніх творів зарубіжної літератури на уроках іноземної мови вдосконалює мовні навички учнів, забезпечує створення комунікативної, пізнавальної та естетичної мотивації. Підготовка вистави - творча робота, яка сприяє виробленню навичок мовного спілкування дітей та розкриття їх індивідуальних творчих здібностей.

Такий вид роботи активізує розумову та мовленнєву діяльність учнів, розвиває їх інтерес до літератури, служить кращому засвоєнню культури країни досліджуваної мови, а також поглиблює знання мови, оскільки при цьому відбувається процес запам'ятовування лексики. Важливо те, що учні отримують задоволення від такого виду роботи.

Використання уроку-свята та уроку-інтерв'ю

Вельми цікавою та плідною формою проведення уроків є урок-свято. Ця форма уроку розширює знання учнів про традиції та звичаї, що існують в англомовних країнах, і розвиває у школярів здатності до іншомовного спілкування, що дозволяють брати участь в різних ситуаціях міжкультурного спілкування.

Надійним свідченням освоєння мови є здатність учнів вести бесіду по конкретній темі. Урок-інтерв'ю - це своєрідний діалог. В залежності від поставлених завдань тема уроку може включати окремі підтеми. Підготовка і проведення уроків такого типу стимулює учнів до подальшого вивчення іноземної мови, сприяє поглибленню знань в результаті роботи з різними джерелами, а також розширює кругозір.

Метод проектів здобуває останнім часом усе більше прихильників. Він спрямований на те, що б розвити активне самостійне мислення дитини й навчити його не просто запам'ятовувати й відтворювати знання, які дає йому школа, а вміти застосовувати їх на практиці.

Проектна методика відрізняється кооперативним характером виконання завдань при роботі над проектом, діяльність, яка при цьому здійснюється, є по своїй суті креативною й орієнтованою на особистість учня. Вона припускає високий рівень індивідуальної й колективної відповідальності за виконання кожного завдання по розробці проекту. Спільна робота групи учнів над проектом невіддільна від активної комунікативної взаємодії учнів. Проектна методика є однієї з форм організації дослідницької пізнавальної діяльності, у якій учні займають активну суб'єктивну позицію. При доборі теми проекту вчитель повинен орієнтуватися на інтереси й потреби учнів, їхні можливості й особисту значимість майбутньої роботи, практичну значимість результату роботи над проектом. Виконаний проект може бути представлений у самих різних формах: стаття, рекомендації, альбом, колаж і багато інші. Різноманітні й форми презентації проекту: доповідь, конференція, конкурс, свято, спектакль. Головним результатом роботи над проектом будуть актуалізація наявних і придбання нових знань, навичок і вмінь і їх творче застосування в нових умовах.

Робота над проектом здійснюється в кілька етапів і звичайно виходить за рамки навчальної діяльності на уроках: вибір теми або проблеми проекту; формування групи виконавців; розробка плану роботи над проектом, визначення строків; розподіл завдань серед учнів; виконання завдань, обговорення в групі результатів виконання кожного завдання; оформлення спільного результату; звіт по проекту; оцінка виконання проекту.

Проектна методика вимагає від учнів високого ступеня самостійності пошукової діяльності, координації своїх дій, активної дослідницької, виконавської й комунікативної взаємодії. Роль учителя полягає в підготовці учнів до роботи над проектом, виборі теми, у наданні допомоги учням при плануванні роботи, у поточному контролі й консультуванні учнів по ходу виконання проекту на правах співучасника.

Отже, основна ідея методу проектів полягає в тому, щоб перенести акцент із різного виду вправ на активну розумову діяльність учнів у ході спільної творчої роботи. Урок-проект формує вміння самостійної роботи. Головною особливістю уроку-проекту є доступність теми й можливість її варіювання.

Таким чином нестандартні уроки дозволяють урізноманітнювати форми й методи роботи, позбавлятися шаблонів, створюють умови для виховання творчих здібностей школяра, розширюють функції педагога, дають змогу враховувати специфіку певного матеріалу та індивідуальні особливості кожного учня.

Використання нестандартних форм уроків сприяє формуванню пізнавальних інтересів учня, вони безпосередньо беруть участь у процесі навчання. Пізнавальна діяльність учнів переважно має колективний характер, що створює передумови для взаємодії суб'єктів навчання, дає можливість для обміну інтелектуальними цінностями, порівняння й узгодження різних точок зору про об'єкти, які вивчаються на уроці.

Ефективність нестандартних уроків забезпечується за умови володіння викладачем методикою їх проведення та умілого використання таких уроків у певній системі в поєднанні з традиційними формами роботи.

Як вже було зазначено, метою навчання іноземної мови в школі є формування міжкультурної компетенції учнів, яка реалізується в здатності до мовного спілкування. Нетрадиційні види уроків іноземної мови є запорукою успішної мовної активності учнів, з їх допомогою вони долучаються до культури країн, мови яких вивчаються, а також розширюють знання про культурну спадщину рідної країни, що дозволяє їм брати активну участь у діалозі культур.

Такі уроки дають можливість не тільки підняти інтерес учнів до предмету, що вивчається, але і розвивати їх творчу самостійність, навчати роботі з різними джерелами знань, формувати і удосконалювати комунікативні навички.

Отже, ефективність навчального процесу багато в чому залежить від уміння вчителя правильно організувати урок і грамотно вибрати ту чи іншу форму проведення заняття.

Розвиваючий і виховує потенціал нетрадиційних видів уроку розкривається в цілях, переслідуваних ними:

- Формування в учнів інтересу і поваги до культури країни досліджуваної мови;

- Виховання культури спілкування і потреби в практичному використанні мови в різних сферах діяльності;

- Розвиток мовних, інтелектуальних і пізнавальних здібностей, розвиток ціннісних орієнтацій, почуттів та емоцій учня.

Кожному вчителеві необхідно, розвивати їх наполегливість, силу волі, цілеспрямованість, заохочувати виконання завдань підвищеній трудності, учити чітко визначати цілі, завдання, критерії оцінки, щоб підтримувати і формувати мотивацію, привчати навчених до напруженої пізнавальної праці. До найбільш значущих прийомів соціальної мотивації можуть бути віднесені встановлення відносин співпраці між вчителем і що вчаться, залучення учня до організації навчального процесу, до оцінюючої діяльності. Основними прийомами, що включають навчальну взаємодію на рівні суб’єкта, можна назвати всі проблемні, частково-пошукові і евристичні ситуації, які створюються на уроках. Проте педагогові непросто організовувати проблемні ситуації на кожному уроці. От чому разом з ними можна запропонувати для учнів з виконавською активністю особливі рольові ситуації.

Учні можуть підключатися до технології оцінювання усних і письмових відповідей однокласників, тобто брати на себе роль експерта, консультанта, для цього їх необхідно озброїти критеріями по оцінюванню відповідей, щоб не виникло істотних розбіжностей. Учневі можна запропонувати роль режисера, який стежить за темпом уроку; мудреця, який підводить підсумок заняттю, хранителя знань і т.д.

Важливо також спонукати учнів до накопичення мовного матеріалу. Для цього рекомендую застосовувати різні мовні ігри, ігри-змагання та використання англомовних короткометражних мультфільмів та фільмів, органічно їх включати в уроки. Це допоможе краще засвоїти всі сторони мовного матеріалу. Наприклад гра: «Який ряд згадає більше слів на тему …», « Який ряд швидше зробить переклад…» і т.д.

Варто виділити такі види мотивації при вивченні англійської мови:

І. Широка соціальна мотивація;

ІІ. Мотивація пов'язана з перспективним розвитком особистості;

ІІІ. Комунікативна мотивація;

IV. Мотивація, породжена самою навчальною діяльністю.

Кожний вчитель повинен впроваджувати всі ці види мотивації на уроках при вивченні англійської мови використовувати певні методи, форми.

Для того, щоб краще знати мотиви учнів на уроках час від часу доцільно застосовувати анкетування, що дає змогу виявити всі види мотивацій. В кожного учня переважає свій вид мотивації, тому вчителеві доцільно знати які засоби, форми та методи слід застосовувати на уроках англійської мови.

Під мотивацією  приймається до уваги застосування різних способів формування в учнів позитивних мотивів і ставлення до навчання.

Мотивацію, як етап уроку виділяють умовно, бо вона здійснюється  протягом всього заняття, на кожному з його етапів, різними способами залежно від дидактичної мети, логіки процесу засвоєння знань, типу уроку. Основними способами мотивації є: показ практичного значення знань, наведення цікавих прикладів, створення ситуацій успіху, повідомлення учням теоретичної значущості навчального матеріалу, постановка далеких і близьких перспектив у навчанні. До важливих засобів формування в учнів мотивів та пізнавальних інтересів належать: чітка організація і логіка процесу навчання, авторитет учителя, стиль спілкування, залучення учнів до самостійного здобування знань та ін.

Слід також розвивати і мотивацію колективних досягнень. Цього можна досягти шляхом включення учнів у парну і групову роботу. Результат колективної діяльності залежить від готовності кожного члена колективу включити власні зусилля в досягнення загальної мети.

Але що ж робити з тими учнями, які, не дивлячись на всі вчительські старання, не прагнуть ні до яких досягнень. Невмотивований учень стане мотивованим, якщо вчитель стане спілкуватися з ним, сприймаючи його в позитивному світлі. Не випадково психологи називають цей метод методом прогнозів, що само виконуються.

Отже слід зазначити, що великий потенціал несе в собі особистість учителя. Учень має бачити на уроці закоханість учителя в мову, яку викладає, має відчувати повагу до народу — носія мови, історії і звичаїв країни мови. Учні довго пам’ятають того вчителя, який вмів використовувати допитливість і на­полегливість дітей, бо вона задо­вольняється лише в радісній кому­нікативній атмосфері взаємодії учнів і вчителя, який зумів навчити їх долати труднощі, що з’являються в різних життєвих ситуаціях, тобто виховав у них наполегливість, волю, старанність, навчив самостійно орі­єнтуватись у сучасному житті. Системність, наполегливість і воля є необхідні складові процесу розвитку школяра, суть якого скла­дається з того, що все це надає кон­кретну визначну цілеспрямованість і суспільну значущість.

Хотілося б підкреслити ще раз важливість розвитку мотивації колективних досягнень. Саме вона дозволяє придбати дітям через навчальну працю ті навики співпраці, які можуть стати для них необхідними в подальшому житті. Прагнення дітей до колективних досягнень важливе для гармонійного виховання особи. Розвиток людини з мотивацією, направленою виключно на справу або на себе, не може зробити його щасливим і успішним в житті, велику частину якого він проводить в спілкуванні і в спільній діяльності з іншими людьми.

  Проблема розвитку мотивації досягнень учнів в процесі навчання англійській мові на уроках і в позакласній роботі залишається мало розробленою на даному етапі. Цій темі присвятили дослідницькі роботи такі люди як Е.И. Кирічук, Л.П. Кичатинова, А.И. Ліпкина, А.К. Маркова, Т.А. Матіс, А.Б. Орлова і ін. Також над цим питанням працюють багато педагогів про роботи яких ми поки не знаємо.

Займаючись проблемою вивчення формування позитивної мотивації, одним з перших встає питання про те місце, яке воно займає в структурі особистості.

Є такий особливий вид потреб, як потреба в досягненнях.

Є такий тип учнів, які відчувають сильну потребу в досягненнях, вважають за краще покладатися на власні сили і прагнуть самовдосконалення. Вони схильні працювати над завданнями, які вимагають чималих зусиль, але не є нерозв'язними. Вони відчувають більше задоволення від своєї роботи тоді, коли самі можуть її планувати і самостійно визначати свої цілі.

Ті учні, які зазвичай вчаться з високою потребою в досягненнях ставлять перед собою такі завдання, виконання яких буде для тих, що оточують символом або ознакою успіху. Такі люди хочуть бути завжди на висоті і люблять отримувати позитивні відгуки про свою діяльність від тих, що оточують. Схвалення тих, що оточують для них понад усе. Такі люди навіть свій вільний час присвячують діяльності, пов'язаній з їх основною роботою.

На формування у дитини позитивної мотивації в навчанні впливають установки батьків. Зазвичай батьки з високою потребою в досягненнях вимагають від своїх дітей більшої самостійності. Їх діти вже в відносно ранньому віці вчаться покладатися на власні сили. В результаті у них розвивається відчуття впевненості в собі, і власні досягнення приносять їм радість.

Батьки з низькою потребою в досягненнях, як правило, надмірно опікають своїх дітей. Навіть коли в цьому немає необхідності, вони допомагають їм виконувати повсякденні справи. Таким дітям надається менше свободи, і в них, зазвичай, формується слабка потреба в досягненнях.

Таким чином, досягнення розглядається як наочний доказ успіху. Тому формування у дитини позитивної мотивації можна охарактеризувати як прагнення досягти поставленої мети, досягти успіху.

Різні автори по-різному дивляться на співвідношення між прагненням до успіху і уникненням невдачі. Одні вважають, що це взаємовиключні полюси за шкалою «мотиву досягнення» і якщо людина орієнтована на успіх, то він не відчуває страху перед невдачею (і навпаки, якщо вона орієнтована на уникнення невдачі, то в неї слабо виражено прагнення до успіху). Інші доводять, що виразно виражене прагнення до успіху цілком може поєднуватися з не менш сильним страхом невдачі, особливо якщо воно зв'язане для суб'єкта з якими-небудь тяжкими наслідками. І дійсно, є дані, що між вираженням прагнення до успіху і уникненням невдачі може бути позитивна кореляція. Тому швидше за все йдеться про переважання у того або іншого суб'єкта прагнення до успіху або уникнення невдачі за наявності того й іншого. Причому це переважання може бути як на високому, так і на низькому рівні вираження обох прагнень.

Учні, мотивовані на успіх, віддають перевагу завданням середньою або трохи вище середньої трудності. Вони впевнені в успішному результаті задуманого, їм властиві пошук інформації для думки про свої успіхи, рішучість в невизначених ситуаціях, схильність до розумного ризику, готовність узяти на себе відповідальність, велика наполегливість при прагненні до мети, адекватний середній рівень прагнень, який підвищується після успіху і знижується після невдачі. Дуже легкі завдання не приносять їм відчуття задоволення і справжнього успіху, а при виборі дуже важких велика вірогідність неуспіху; тому вони не обирають ні ті, ні інші. При виборі ж завдань середньої трудності успіх і невдача стають рівно вірогідними, і результат стає максимально залежним від власних зусиль людини.

Учні ж з схильністю до уникнення невдачі шукають інформацію про можливість невдачі досягши результату. Вони беруться за рішення як дуже легких задач де їм гарантований 100% успіх, так і дуже важких де невдача не сприймається як особистий неуспіх. Переживання успіху або невдачі залежить від рівня прагнень. Якщо новий результат досягає або перевищує цей рівень, з'являється відчуття успіху, якщо ж не досягає - невдачі. Успіх і невдача безпосередньо відбивається на рівні прагнень наступного виконання. Після успіху цей рівень, як правило, підвищується, а після невдачі - знижується, але не навпаки (закономірність зрушення). Зміщення рівня досягнень вгору або вниз залежить від інтенсивності пережитого успіху або невдачі.