«Формування соціально – психологічних компетентностей протидії булінгу в учнів.»

Доповідь

на засідання педради

«Формування соціально – психологічних компетентностей  протидії булінгу в учнів.»

Підготувала:

Практичний психолог,

Соціальний педагог

КЗ "Почапинської ЗЗСО"

Піговська Світлана Анатоліївна

Вступ

Підлітковий вік – це вік “допитливого розуму, жадібного прагнення до пізнання, вік кипучої енергії, бурхливої активності, ініціативності, спраги діяльності”. Сучасна психологічна наука визначає підлітковий вік як один із найскладніших періодів у житті людини. Підлітковий період  розпочинається з виникнення у дитини почуття дорослості. Почуття дорослості як внутрішнє психічне новоутворення має складний зміст. Воно виражається в тому, що рівень домагань підлітка передбачає його майбутнє становище, якого він фактично ще не досяг. У цей період особа має підвищену збудливість, імпульсивність і часто неусвідомлений, статевий потяг. Характерні риси цього віку – чутливість, часта різка зміна настрою, острах глузувань, зниження самооцінки. Розлади бувають поведінкові й емоційні.

Підліткові, що переживає одну із самих гострих вікових криз, властивий конфлікт, викликаний суперечками із самим собою, самопізнанням, самоствердженням і спробами самореалізації. Тому у конфліктній ситуації підлітки використовують прийом - придушення - відхід від реалізації цілей під впливом зовнішнього примусу, коли проблема заганяється вглиб і може у будь-який момент вийти назовні у формі агресії. Агресія може бути направлена на іншу людину або групу людей, якщо вони є причиною проблеми. Агресія при цьому носить соціальний характер і супроводиться станами гніву, ворожості, ненависті. Агресивні соціальні дії викликають у відповідь агресивну реакцію, і з цієї миті починається соціальний конфлікт. І так появляється цькування, булінг – прояв агресії з подальшим залякуванням особистості, цькування та погрози, моральне приниження. Така поведінка дає можливість людині показати більшості, що ти не слабкий. Але такі люди просто ховаються за маскою та дитячими образами. Це їхній спосіб помститися за дитячі травми.

На сьогоднішній день надзвичайно гостро постає проблема агресивних проявів у міжособистісних стосунках підлітків. Особливого розповсюдження набувають прояви систематичної, довготривалої агресії одних підлітків по відношенню до інших учнів, коли в ситуацію прояву агресії поступово “включається” весь учнівський клас.Актуальність вивчення цього явища у наш час обумовлюється тим, що по-перше, збільшується кількість фіксованих випадків даного явища. Ситуація булінгу призводить до низки педагогічних, психологічних, медичних наслідків. Проблема досліджувалась переважно західними науковцями.

1. Що таке булінг та  його причини?

Україна займає 9 місце серед 42 досліджуваних країн за відсотком жертв булінгу серед підлітків. Торік у нашій країні 67 % дітей стає жертвою чи свідком цькування. 40% постраждалих взагалі ні з ким не ділилися проблемою.

Булінг (від англ. Bully – хуліган, забіяка, насильник) – це цькування дітей однолітками в дитячих колективах. Це агресивна і свідома поведінка однієї дитини стосовної іншої. Булінг може проявлятися у вигляді психологічного тиску (образи, приниження, погрози, ігнорування тощо) та фізичних знущань (удари, поштовхи, принизливий фізичний контакт, побиття та інше). Не рідко фізичний і психологічний тиск об’єднуються. Від булінгу страждають і агресори, і жертви. Всі вони переживають емоційні проблеми, не вміють будувати стосунки з людьми, мають проблеми психо-емоційного розвитку. Вони потребуватимуть підтримки дорослих, які б допомогли їм розвинути здорові відношення з людьми не лише у школі, але й протягом усього їх подальшого життя.

За статистикою, 80% український дітей піддаються цькуванням навіть не усвідомлюючи цього. В усіх соціальних системах завжди є лідер, середня група і так званий “вигнанець”. У початковій школі діти ще не займаються жорстоким булінгом, але вже можуть бути непривітними до інших. Щойно вчитель починає видобувати систему конкуренції та пріоритетів – діти починають один одного травити. А справжній булінг почнеться у середній школі – з 10-11 років – вік входження у підліткову кризу. Обов’язок шкільного психолога, вчителя – виявити лідера, вести з ним дружні бесіди, виробляючи толерантність.

Булінг, згідно визначення CDC (Centers for Disease Control and Prevention), - це будь-яка агресивна поведінка однієї людини чи групи людей, які не є родичами жертви, що повторюються неодноразово або має очевидні передумови для повторення. Психотерапевт І.Бердишев визначає булінг як свідоме, тривале насильство, що не носить характеру самозахисту і виходить від однієї або декількох осіб. На думку соціолога І.М.Кона, булінг – це залякування, фізичний або психологічний терор, спрямований на те, щоб викликати в іншого страх і тим самим підпорядкувати його собі. Т.Фалд, автор Інтернет ресурсу BullyOnLine (www. bullyonline.org) вважає булінгом регулярну негативну поведінку одного працівника по відношенню до іншого або до цілої групи його колег, включає різні прискіпування через дрібниці, часто зовсім необґрунтовані, негативну оцінку роботи або відмова від будь-якої оцінки, прагнення ізолювати працівника або групи працівників від інших, розпускання брудних чуток і пліток. На наш погляд всі ці визначення у повному обсязі виражають сутність булінгу, а висвітлюють лише деякі його аспекти. Ми прийшли до висновку можна вважати умисне, що не спрямоване на самозахист і не санкціоноване нормативно-правовими атами держави, тривале (або таке, що повторюється) фізичне або психологічне насильство збоку індивіда або групи, які мають певні переваги (фізичні, психологічні, адміністративні тощо) до індивіда, що відбувається в організованих колективах з певною особистою метою (наприклад, бажання заслужити авторитет у деяких осіб).

Згідно з дослідженнями 24% українських дітей хоча б раз стискались із цькуванням у школі. З них менша половини розповідало про цей досвід батькам, рідним та друзям. Дуже часто булінг призводить до непоправних наслідків, а тому останнім часом у світі активно говорять про те, як зупинити шкільне насилля.

Перше, що треба зрозуміти – діти неохоче розповідають про цькування у школі, а тому не слід думати, що у перший же раз, коли ви її спитаєте її про це, вона відповість вам чесно. Тому головна порада для батьків – бути більш уважними до проявів булінгу. Якщо ваша дитина стала замкнутою, вигадує приводи, щоб не йти до школи, перестала вчитись, то поговоріть з нею. Причини такою поведінки може бути не у банальних лінощах. Також до видимих наслідків булінгу відносять розлади сну, втрату апетиту, тривожність, низьку самооцінку. Якщо дитину шантажують у школі, вона може почати просити додаткові гроші та кишенькові витрати, що ви не будете звинувачувати її у тому, що вона стала жертвою булінгу. Розкажіть дитині, що вона немає нічого поганого у тому, щоб повідомити про агресивну поведінку щодо когось учителю або принаймні друзям. Поясність різницю між “пліткуванням” та “піклуванням” про своє життя чи життя друга/подруги. Також не слід у розмові з дитиною використовувати такі сексистські кліше, як “хлопчик має бути сильним та вміти постояти за себе”, “дівчинка не повинна сама захищатись” та інші. Це тільки погіршить ситуацію.

Психологи наголошують, що саме тому батькам необхідно мати довірливі стосунки з дітьми і знати головні ознаки за якими можна виявити булінг, щоб підтримати і захистити свою дитину.

Центр інформації про права людини на основі матеріалів ЮНІСЕФ підготував інструкцію для дітей та дорослих, аби правильно та своєчасно реагувати на прояви цькування.

Причинами булінгу можуть бути:

1. Помилкове уявлення про те, що агресивна поведінка допустима;
2. Бажання завоювати авторитет в очах друзів та однолітків;
3. Бажання привернути увагу впливових дорослих;
4. Нудьга, здирство;
5. Часто діти вважають знущання способом стати популярними, керувати та мати вплив на інших, привернути увагу, змусити інших їх боятися.

• Це занижена самооцінка.

Навіть якщо дитина виявляє це через нарцисизм, надмірно відкритість, зверхність;

• Атомосфера вдома.

 Дуже часто жертвами булінгу стають діти, з ким вдома поводяться як жертвою. Школа і садок – каталізатор домашніх проблем. Тож, якщо дитина звикла маніпулювати своїм становищем жертви, щоб отримати більше уваги до себе. Поблажливість батьків, якщо звикла, що до неї краще ставляться, коли вона бідна й нещасна, то вона відтворюватиме навколо себе таку ж атмосферу і в школі. Часто такими дітей роблять бабусі, підживлюючи ідею безпорадності дитини. Як результат – дитина не може себе відстояти за наявності сильного лідера;

• Заряджена частина в класі.

Це дитина агресор якій чхати на почуття інших, яка шукає слабшого, використовує його як грушу для биття, вирівнюючи свій психологічний стан. Відрізнити таку дитину – жертву агресорам від “вигнанця” можна за однією ознакою. “Вигнанець ” буде таким у всіх колективах. А от дитина-жертва агресора може бути в інших колективах навіть лідером (де його психологічна структура вважатиметься сильою).

2.  Види булінгу та стилі  поведінки.

Найпоширенішими видами булінгу є:

1)Вербальний (словесний) булінг – це знущання або залякування за допомогою образливих слів, яке включає в себе постійні образи, погрози й неповажні коментарі про кого-небудь (про зовнішній вигляд, релігію, етнічну приналежність, інвалідність, особливості стилю одягу і т. п.).Принизливі обзивання, дошкуляння, жорстока критика, плямування репутації, висміювання, агресивні зауваження, записки з погрозами застосування насилля, поширення неправдивих обвинувачень, ворожих пліток. Приклад: одна дитина каже іншій: “ Ти дуже, дуже гладкий, просто як твоя мама ”. Характерні ознаки: діти, які зазнали проявів вербального булінгу, часто замикаються в собі, стають вередливими або мають проблеми з апетитом. Вони можуть розповісти вам про образливі слова, які хтось висловив на їхню адресу, і спитати, чи це правда. Тому розвивайте самоповагу дітей і вчіть їх цінувати свої сильні сторони. Найкращий захист,який можуть запропонувати батьки, - це зміцнення почуття власної гідості і незалежності своєї  дитини та її готовності вжити заходи в разі потреби.

2)Фізичний булінг – фізичне залякування або булінг за допомогою агресивного фізичного залякування полягає в багаторазово повторюваних ударів, стусанах, підніжках, блокуванні, поштовхах і дотиках небажаним і неналежним чином. Приклад: з дитини привселюдно стягують штани на дитячому майданчику. Характерні риси: коли ц відбувається, багато дітей не розповідають своїм батькам про інцидент, тому необхідно стежити за можливими попереджувальними сигналами й непрямими ознаками, такими як незрозумілі порізи, подряпини, удари, синці, відсутній або порваний одяг, часті скарги на головний біль і біль у животі. Тому якщо ви підозрюєте, що вашу дитину піддають фізичному насильству, почніть випадкову розмову – спитайте, як справи у школі, що відбувалось під час обіду чи на перерві, по дорозі додому. На основі відповідей з’ясуйте в дитини, чи вів хто-небудь себе образливо у ставленні до неї. 

3)Соціальний булінг – систематичне приниження почуття гідності потерпілого шляхом ігнорування, ізоляції, уникання. Приклад: група дівчаток у танцювальному класі обговорює вечірку у вихідні та обмінюється фотографіями, не звертаючи при цьому жодної уваги на одну дівчинку, яку діти вирішили не запрошувати, роблячи вигляд, що її не існує. Характерні риси: стежте за змінами настрою своєї дитини, іі небажанням долучатись до товариства однолітків, і більшим, ніж зазвичай, прагненням до самотності. Дівчатка частіше, ніж хлопчики, відчувають соціальну ізоляцію, невербальне або емоційне залякування. Душевний біль від такого виду булінгу може бути таким же сильним, як від фізичного насильства, і тривати значно довше. Тому, використовуйте вечірній час, щоби порозмовляти з дітьми про те, як пройшов їх день. Допомагайте їм у всьому шукати позитивні моменти.

4)Кібербулінг – це кіберзалякування (кібернасильство) або булінг у кіберпросторі полягає у звинуваченні когось з використанням образливих слів, брехні та неправдивих чуток за допомогою електронної пошти, текстових повідомлень і повідомлень у соціальних мережах. Приклад: хтось розміщує в соціальних мережах такий текст: “ Петро повний невдаха. Чому хтось узагалі з ним спілкується?! Він же гей ”. Характерні ознаки: стежте за тим, чи проводить ваша дитина більше часу в Інтернеті, спілкуючись у соціальних мережах, чи буває при цьому сумною та тривожною. І повідомлення образливого характеру можуть поширюватись анонімно і швидко, що призводить кіберзалякування, тому спочатку встановіть домашні правила користування Інтернетом. Домовтеся з дитиною про тимчасові обмеження, що відповідають її віку.

Якщо дитина повідомляє вам, що вона або ще хтось піддається знущанням, булінгу, підтримайте її, похваліть за те, що вона набрала сміливості й розповіла вам про це, зберіть інформацію.

3.Уявлення про булінг серед підлітків.

   Відмінності між булінгом та мобінгом.

 Про мобінг ми чуємо дедалі частіше. Таке враження, що йдеться про епідемію нової соціальної хвороби. У кожному разі, варто розібратися, що це: реальна серйозна небезпека для кожної людини чи чергова “розкручена” тема; нове модне слівце чи явище,яке існує давно?

Термін “мобінг”виник на початку 80-х легкої руки психолога і вченого-медика, доктора Ханца Леймана, який провів дослідження цього явища на робочих місцях у Швеції. Мобінг – це регулярне та цілеспрямоване нанесення фізичної й душевної шкоди людині, дитині. Це довготривале “відторгнення” дитини більшістю членів класу чи групи. Як показують дослідження, актуальним в учнівських колективах стало поняття “мобнгу” (від англ. – натовп, глум й означає психологічний терор, який здійснює група по відношенню до особистості). А булінг (термін, який трапляється переважно у Британії): найчастіше цим словом позначаюь цькування “сам на сам”.

Види мобінгу:

• Бойкот
• Причіпки
• Кепкуваня
• Дезінформація
• Спричинення шкоди здоров’ю
• Дрібні крадіжки або псування особистих речей

У жодному разі не можна недооцінювати можливого негативного впливу мобінгу на здоров’я, психіку і навіть долю людини, котра йому піддається. Та батькам не слід вступати в конфлікт з дитиною, яка дражнить їхнє дитину. Не вступайте в конфлікт з батьками дитини, яка дражнить вашу, особливо якщо ви думаєте, що має місце булінг

Отже, різниця між булінгом і мобінгом полягає в наступному: мобінг – це коли натовп нападає на одну людину, а булінг – це коли одна людина (хуліган, булл ер) або декілька людей погрожують  залякують.

  Булер, та його ознаки:

Один із страшних снів батьків – отримати телефонного дзвінка, в якому повідомляється, що їх дитина побила когось чи образила. Складно правильно зреагувати на таке повідомлення. Важко зрозуміти. Кому вірити та як себе поводити, коли запущено конфліктний сценарій у стосунках між дітьми.

Булерами стають ті діти, які ростуть без заборон, не сприймають авторитет батьків. Але разом з тим їх головна проблема – бажання відчути підтримку та повагу дорослих. Якщо це прагнення не реалізоване, воно породжує агресію, яку треба на комусь зганяти. Більшість булерів – це діти-нарциси, які не спроможні у момент агресії відчути емоції інших, але хочуть довести свою зверхність.

Ознаки булера:

• Фізично та соціально більш енергійний за своїх однолітків;
• Не вміє сприймати відмову;
• Має середню чи високу самооцінку;
• Часто проявляє ознаки егоїзму чи нарцисизму;
• Ймовірно, став жертвою у минулому;
• Сприймається лідером у колі однолітків;
• Буває імпульсивним;
• Його легко вивести з себе;
• Не вистачає співчуття до інших;
• Має не надто високий емоційний інтелект;
• Полюбляє агресивні спортивні ігри.

Пасивні учасники “свита” – це найближче оточення булера. Його друзі або просто ті, хто вирішили, що вигідніше схвалювати його дії (навіть просто сміхом). Якщо булер популярний у школі, то його поведінку схвалюють, щоб увійти в число вибраних. Але рідко хто зізнається. Що переходить на бік “свита” не тільки заради популярності, але в більшій мірі з почуття самозбереження. Спостерігачі не завдають ударів, вони не знімають відео, і не схвалюють того, що відбувається. Коли вони бачать цькування, вони не знаходять сил, щоб зробити але і відвести очі теж не в силах. І в цьому їхня біда, адже відомо, що ті, хто бачать трагедію, отримують велику психологічну травму, ніж жертва. Вони можуть обговорювати це між собою, зрідка обмовитися вдома про те, що відбувається, перетравлюватися наодинці з собою, у записах щоденника.

Хто може стати жертвою цькування? Єдиного портрета немає. Жертву вибирають за принципом “не такий”, а критерій може бути будь-який: розумний / тупий,худий / жирний, високий /низький, кучерявий /рудий і т.д. Головне, щоб людина була з низьким рівнем опірності, а інакшість знайти можна в будь-якій людині.

Цькування може тривати у класі роками, тому що ніхто з учасників не бачить безперечно виходу. І саме самозбереження змушує їх адаптуватися під те, що відбувається.

 Протидії булінгу

Насильство у школі – буденна реальність для багатьох людей в усьому світі. Переслідування, знущання, погрози онлайн, образи – все це негативно впливає на школяра та його успіхи в навчанні.

Я підтримую думку Брукса Гібса ( педагога з соціальних навичок, спеціаліста у сфері боротьби з булінгом), що коли вас б’ють – це не цькування, це злочин. А злочини мають бути покарані.

Верховна Рада України підтримала в першому читанні законопроект щодо протидії булінгу в школах, яким вводяться штрафи за цькування. За це проголосували 235 народних дерутатів.

Законом пропонується встановити адміністративну відповідальність за булінг, а також за приховування подібних випадків і ввести штрафи від дванадцяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Розмір штрафу залежатиме від виду вчиненого правопорушення.За цькування у школах передбачаються штрафи від 40 грн до 3400 грн.

Закон визначає механізми протидії булінгу. Освітній омбудсмен буде проводити перевірки щодо булінгу та своєчасного реагування працівників освітніх установ та такі випадки. Так. За моральне або фізичне насильство та агресію у будь-якій формі загрожуватиме штраф у сумі від 40 до 850 грн. Подібне стягнення очікує також на батьків кривдника, якщо він ще не може відповідати перед законом. За вчинення таких дій із особливою жорстокістю щодо неповнолітнього будуть стягувати штраф від 1700 до 3400 грн.

Каратимуть і вчителів. За приховування булінга штрафуватимуть від 850 до 1700 грн. Директори шкіл повинні будуть контролювати, як виконуються заходи з протидії булінгу, розглядати заяви про випадки цькуваня від учнів та їхніх батьків.

Експерементальна частина

  Соціологічне опитування

Своє дослідження я проводила за допомогою соціологічного опитування. Основною сукупністю мого опитування являлися підлітки віком 14-16 років.

Опитування проводилося та такими питаннями:

1. Що для вас означає “булінг” ?
2. Ви були жертвою булінгу ?
3. Які емоції чи переживання ви відчували до дітей, які опинилися у складних ситуаціях булінгу ?
4. Ви маєте право відмовитися робити те, до чого вас примушують силою або образливими, злими словами ?
5. Ви маєте право цькувати інших?

Також проводилось ще одне опитування за такими питаннями:

1.  Як захистити себе від булінгу ?
2.  Які можуть бути наслідки булінгу?
3. Як обирають жертву?
4.  Що повинна робити дитина у ситуації булінгу?

Результати дослідження

Виходячи з інформації, отриманої при соціальному опитуванні, я отримала певні результати.

На питання, чи ви маєте право цькувати інших, усі учні відповіли ствердно, що ні.

На питання, чи ви були жертвою булінгу, 70% учнів відповіло, що ні, а 30 % відповіло, що так. Деякі старшокласники написали, що наслідками булінгу є самогубство. І обирають жертву дивлячись на образ мислення, на те, як вона чинить.

На питання, як захистити себе від булінгу,88% учнів відповіло, що потрібно звернутись по допомогу до батьків, вчителів чи психолога,8% - проігнорувати та 4% - морально захищатися.

На питання, які емоції чи переживання ви відчули до дітей, які опинилися у складних ситуаціях булінгу, 92% учнів відповідо, що співчуття, а 8% - хвилювання.

 4.  Цікаві факти про булінг

1. Майже у 60% Випадків булінгу, ситуація знущань припиняється, коли втручається одноліток. Ти можеш втрутитись, сказавши учню якого задирають – що він не один, запросити його разом провести вільний час, або допомогти йому розказати про все комусь з дорослих і отримати допомогу.
2. Чи знаєш ти, що увівши у пошук термін “булінг”, ти знайдеш більше 101 мільйона результатів.
3. Менше 30% хлопців та 40% дівчат віком до 14 років – говорять з однолітками про те, що з них насміхаються або знущаються.
4. Більше 20% учнів старших класів повідомили про те, що потерпали від булінгу в минулому році.
5. Немає жодної характеристики або причини, через що одна дитина насміхається над іншою. Булінг може трапитись з  будь-ким.
6. 64% учнів, які зазнали знущань – ніколи не повідомляли про це дорослим. Дуже важливим є повідомляти про всі ситуації булінгу, які ти спостерігав, оскільки той учень, який став об’єктом булінгу, може ще не бути готовим розказати про це дорослим та звернутись по допомогу.
7. 70% учнів повідомляють про те, що вони спостерігали випадки булінгу он-лайн (в соціальних мережах). Якщо ти бачиш, що з когось глузують або принижують в Інтернет-мережі – ти можеш відповісти підтримавши людину, яку ображають. Уявіть, яким би став Інтернет-простір, якби він був повний позитивних коментарів, замість негативних.
8. Ролі учнів в ситуації булінгу (жертви. Ініціатора, свідка) можуть змінюватись з часом. Часто підлітки, які чинять насильство по відношенню до інших – самі потерпали раніше від нього. Учень, якого образили та принизили вранці дорогою до школи – може насміхатися з молодшого учня після уроків.
9. Наслідки Інтернет-переслідувань для підлітків цілком передбачувані: важкі депресії, нервові розлади, а також спроби суїциду. Так, наприкінці минулого року весь світ вразила трагедія канадської школярки Аманди Тод, яка наклала на себе руки через Інтернет-переслідування. Причому 15-річна дівчина виклала в мережу відео, де пояснювала причини всього страшного вчинку. Це відео подивилися мільйони користувачів по всьому світу.
10. За результатами всеукраїнського дослідження ЮНІСЕФ, яке проходило в лютому 2017 року, 67% дітей стикалися з випадками булінгу; 24% українських школярів відносять себе до числа жертв булінгу.

Часто буває, що обставини складають не найкращим чином, а то і просто без видимих причин у людей псується настрій і зникає бажання щось робити. Щоб уникнути таких ситуацій, повторюйте щодня ці прості істини, і у вас будуть всі шанси стати забезпеченою, успішною, цікавою у спілкуванні людиною.

Отже, ось ці істини, які добре мотивують і надихають! Вчасно сказані самому собі, вони можуть змінити наступні події докорінно, якщо їх повторювати щодня – вплинуть на підсвідомість так, як заняття в тренажерній залі впливають на наші м’язи. Поступово нові звички і настанови поведінки стануть вашою суттю.

Ось ці чарівні слова:

• Чого треба боятися?

Багато з нас найбільше бояться померти. Але чи цього треба боятися? Значно гірше дозволити собі животіти і згаснути, будучи ще живим. Життя дане нам для того, щоб ми розвивалися, удосконалювалися, розкривали свій потенціал. Не бійся зробити помилку, дій!

• Сильні люди вміють посміхатися

Навчіться посміхатися. Посмішка приертає людей, вони починають бачити в вас впевнену, рішучу, добру людину. Поступово ваш настрій покращиться, ви відчуєте приплив внутрішніх сил, з’явиться енергія і віра в себе.

• Не сприймайте думку людей про себе як незаперечну істину

Хто може знати вас в усіх подробицях, крім вас самих? Звичайно, ніхто! Не звертайте особливої уваги на те, що думають люди, які вас оточують, нікому не відомо все, що ви пережили, пройшли, дізналися і подолали. Вислухайте, але не сприймайте як істину.

• Минулого не існує

Живіть нинішнім моментом. У кожної людини зберігаються в пам’яті минулі події, але      реальність – це поточний час. У реальності є лише те, що ви переживаєте в цю мить. А минуле пішло безповоротно, його треба відпустити з усіма негативними епізодами, переживаннями і подіями.

• Не забувайте подякувати

Будьте вдячні всім і завжди, життя дає вам лише те, що ви віддаєте. Не варто плекати злих помислів, коли хтось вчинив з вами погано. Просто скажіть цій людині “дякую” за те, що знаєте тепер, з ким не треба мати спільних справ і близько спілкуватися. Подякуйте собі за те, що змогли залишитися спокійним у ситуації, коли інші починають нервуватися і злитися.

За таке ставлення до навколишнього світу Всесвіт обдарує вас оптимістичним ставленням до життя і новими можливостями.

Продовжуючи роздум над п’ятою заповіддю, Святіший Отець звернув увагу на те, що вона стоїть на сторожі гідності людини.

 Байдужість вбиває, адже це немовби сказати іншій людині “ Ти для мене мертвий ”. На це звернув увагу Папа Франциск під час загальної аудієнції в середу 17 жовтня 2018 р., повертаючись до роздумів над п’ятою Божою заповіддю “Не убий”.

Ненависть – це вже вбивство

Святіший отець нагадав, що як йшлося минулого разу, ця заповідь вказує на те, що “в Божих очах людське життя є цінним, священним і недоторканним”. А тому ніхто не може “зневажати життя іншого чи своє власне”, адже “людина носить у собі Божий образ та є об’єктом його безмежної любові”. Ісус же об’явив ще глибше значення цієї заповіді, стверджуючи, що на Божому суді також і “гнів проти брата є формою убивства”, а тому апостол Іван писав: “Хто ненавидить брата свого – той убивця” .

“Однак, Ісус не зупиняється на цьому, але в світлі тієї є логіки додає, що також образа та зневага можуть убивати. А ми звикли ображати інших. Це правда. І образа іншого стає для нас немов подихом”, - сказав Наступник святого Петра, зауважуючи, що Ісус каже нам: “Зупинися, бо образа коїть лихо, вбиває”. Зневажати – це “форма вбивства людської гідності”, а тому “було би прекрасним, якби це повчання Ісуса ввійшло в наші серця та уми”, вилившись у постанову ніколи нікого не зневажати.

Примирення, як передумова молитви

“Жоден людський кодекс не прирівнює настільки різні вчинки, надаючи їм той самий ступінь осаду. І будучи послідовним, Ісус заохочує навіть припинити жертвоприношення, якщо згадаємо про те, що брат носить у своєму серці образу на нас, щоб піти й намагатися помиритися з ним. І також ми, йдучи на Святу Месу, повинні мати таке ж наставлення примирення з людьми, з якими ми мали проблеми, про яких ми погано думали них, яких ми ображали”, - сказав Папа, завернувши увагу на те, що, натомість, дуже часто можна побачити, як чекаючи на початок Святої Меси, вірні пліткують і когось обмовляють…

Байдужість вбиває

За словами Святішого Отця, настільки поширюючи сферу п’ятої заповіді, Ісус хоче сказати нам, що людина має “благородне життя”, а її “сокровенне “я” ”є не менш важливим від фізичного існування. “В дійсності, щоб зранити невинність дитини достатньо несвоєчасного вислову. Щоб розбити серце юнака вистачить перекреслити його довіру. Щоб звести людину на ніщо, достатньо ігнорувати її. Байдужість вбиває. Це немов би сказати іншому: “Ти для мене мертвий”, бо ти вже вбив його в своєму серці”, - сказав він, додаючи, що не любити – це перший крок до вбивання, а не вбивати – перший крок.

“Хіба я сторож свого брата?...”

Папа вказав на те, що на початку Біблії читаємо “жахливі” слова, які зринули з уст першого вбивці, тобто, Каїна: “Хіба я сторож своєму братові?”. Саме так говорять вбивці: це мене не стосується, це не моя справа. То чи є ми сторожами наших ближніх? “Так, ми є ними”, - відповідає Святіший Отець, пояснюючи:

“Людське життя потребує любові. А яка любов є справжньою? Та, яку нам показав Христос, тобто, милосердя. Любов, яка нам не може забракнути, це та, яка прощає, яка приймає того, хто заподіяв нам лихо. Ніхто з нас не може вижити без милосердя, всі ми потребуємо прощення. Всі. Отож, якщо вбивати означає нищити, усувати когось, то не вбивати означає дбати, цінувати, приймати. І також прощати”.

Не вистачить тільки не робити нічого злого

Папа підкреслив, що не слід обманювати себе думко про те, що зі мною все гаразд, коли не роблю нічого зло. На відміну від каменя чи рослини, від людини вимагається чогось більшого. “Існує добро, яке слід зробити, яке приготоване для кожного з нас”, - сказав він, наголошуючи, що “Не вбивай” – це заклик “до любові й милосердя”.

Висновок

Отже, що булінг – явище, що може виникнути в більш-менш організованих, сталих дитячих колективах, стосується і впливає на всіх його учасників, призводячи до порушення навчально-виховного процесу в школі, викликає тривалі наслідки для особистості, інколи віддалені в часі. Тому постає гостра потреба усвідомлення того, що це проблема ;підготовки фахівців з певними теоретичними знаннями, спеціальними уміннями, навиками для виявлення, попередження та подолання такого негативного соціально-психолого-педагогічного явища, як булінг.

Тему насильства над дітьми непотрібно замовчувати, а також удавати, що нині в суспільстві ці питання не є актуальними. Про це потрібно говорити, адже проблема жорстокого поводження з дітьми та проявів підліткового насильства – це проблема держави і кожної свідомої особистості, оскільки дитина і підліток формується не сама по собі, а в навколишньому середовищі.