Формування сталого розвитку суспільства на засадах розвитку соціального підприємництва в територіальних громадах

Соціальне підприємництво – як інноваційне джерело розвитку сільських територій

Останнім часом проблеми розвитку сільських територій України є дуже актуальними та злободенними, оскільки дедалі частіше спостерігається активна деградація і вимирання сіл, зниження виробничої та практично повне руйнування соціальної інфраструктури села, скорочення платоспроможності сільського населення й зниження рівня зацікавленості у результатах своєї праці.  Як  наслідок,  відсутність  виробничих  потужностей  та  вкрай  незадовільні  умови  життя,  дедалі  частіше  зумовлюють  надзвичайно  високий  рівень міграції значної чисельності економічно-активного населення у міста, а отже, у більшості випадків, відплив найбільш кваліфікованої робочої сили.

Так, з кожним роком спостерігається збільшення частки міського населення і зменшення − сільського: на сьогодні чисельність сільського населення України становить близько 14 млн. осіб, з яких економічно-активними є понад 7 млн. осіб.

Для розв’язання існуючої проблеми варто з одного боку – сконцентрувати всі наявні зусилля на припиненні занепаду переважної частини сільських територій, а з іншого – знайти оптимальний шлях, щодо їх поступового відродження.

Це особливо актуальним є саме для Житомирської області, яка за статистичними даними 2016 року має 1613 сільських населених пунктів та 43 селища міського типу.[5]

Ключовою проблемою для вирішення поставлених завдань в нашій країні є фінансування. Надзвичайно гостро стоїть питання фінансування на селі. І тому значні зрушенні у цьому питання стали помітними саме зі створенням об’єднаних територіальних громад.

Запровадження  та  розвиток  соціального  підприємництва  на  селі  може розв’язати проблеми розвитку сільських територій. Загальну схему створення соціального підприємства на селі можна описати так: спочатку ініціатор (чи їх група) створення соціального підприємства повинен виокремити нагальну  проблему  на  селі,  далі  –  вирішити  яким  видом  діяльності  слід  займатись,  обсяг  необхідного  фінансування,  очікувані  прибутки  та  терміни розв’язання проблеми.

На нашу думку, на цьому етапі доцільним є створення бізнес-плану, де й буде зазначена необхідна інформація. При визначенні напрямків діяльності сільських соціальних підприємств необхідно звертати увагу на перспективні, які в кінцевому результаті зможуть досить швидко забезпечити прибутковість підприємства. До  таких  належать:  вирощування  нетрадиційних  культур (сої, ріпаку, рапсу); тварин та птиці (розведення африканських страусів, перепелів, павлінів, цесарок, шиншил тощо); агроекологічне виробництво продукції; сільський зелений туризм; виробництво добрив тощо.

Для прикладу: за умови створення страусиної ферми можна буде розвивати сільський зелений туризм, а за наявності великої кількості гною – розведення червоних дощових каліфорнійських черв’яків задля отримання добрив, звичайно – з подальшою їх реалізацією. Страусина ферма – це екзотичний, але водночас досить вигідний і перспективний бізнес, який дозволяє створити багатопродуктове і практично безвідходне виробництво, адже попитом  користується  практично  все:  м’ясо,  шкіра,  жир,  пір’я,  яйця  і  навіть кігті птиці. Цей факт підтверджує поява значної кількості страусиних ферм у різних куточках країни, але незважаючи на такий ажіотаж, попит на страусів і на продукцію страусівництва все ще перевищує пропозицію.

Таким чином, запровадження та розвиток соціального підприємництва на селі дозволить фінансово та ресурсно підтримати сільську соціальну інфраструктуру, створить можливості для реалізації соціальних програм, програм розвитку сільських територій без збільшення податкового навантаження та обсягу бюджетних видатків. Особливо, це слід використати  в період структурних та територіальних змін в суспільстві. Прикладом цього є створення об'єднаних територіальних громад, які і направлені на відродження та розвиток сільських територій.

А соціальні підприємці, за словами Грегорі Діза, виконують роль  агентів змін за рахунок:

• прийняття місії, спрямованої на створення і підтримку соціальної цінності;
• виявлення та реалізація нових можливостей, пов'язаних з цією місією;
• участь у процесі постійних інновацій, адаптації та навчання;
• загостреного почуття відповідальності за долю соціальних груп, для яких він працює  і за результат своєї діяльності.

Таким чином, соціальне підприємництво може мінімізувати бюрократичний характер в некомерційних структурах, що є особливо гострою проблемою в питаннях бізнесу.