Формування та розвиток у молодших школярів комунікативних здібностей. Теоретична частина

 

 

 

 

Формування та розвиток у молодших школярів комунікативних здібностей

 

 

 

Теоретична частина

 

 

 

 

 

                                                                        Вчитель початкових класів

                                         ЗОШ № 1                                                                                                                   

                                               Хоменко Н.А. 

 

 

 

 

 

 

 

Формування та  розвиток у молодших школярів

комунікативних здібностей.

      Теоретична частина

1.                Привітання. Знайомство.Мотивація (1, 5 хв.)

• Шановні колеги! Я рада нашій зустрічіСвоїм педагогічним  кредо вважаю вислів  оскара Уальда : « Найкращий спосіб зробити дітей хорошими – це зробити їх щасливими». Сьогодні разом із вами я хочу розглянути питання  «Формування та  розвиток у молодших школярів комунікативних здібностей».

                  Інтерактивна вправа «Незакінчене речення»

• Подумайте і закінчіть речення.

«Від зустрічі  я очікую…»

«Наше спілкування буде….»

«Я сподіваюсь…»               (відповіді колег)

• Від зустрічі  очікую нових думок, вражень, нового досвіду.

               Наша зустріч   буде плідною, корисною та пізнавальною.

               Я сподіваюсь на вашу підтримку у вигляді активної  взаємодії.

II. Актуальність проблеми (2 хв)

Наш час - це час кардинальних змін у суспільстві і в системі освіти.  У сучасних умовах школа повинна не лише дати учням певний обсяг знань, але й забезпечити формування й розвиток інтелектуальної, творчої, ініціативної особистості, здатної жити у принципово нових умовах, реалізувати себе в житті, бути успішною . Тому й актуальним завданням сучасної школи є реалізація компетентнісного підходу в навчанні, який передбачає  формування і розвиток ключових компетентностей.

Мрія кожного вчителя, і я думаю ви зі мною погодитеся, щоб кожен наш учень став успішної людиною. А одна з головних якостей успішної людини  - це вміння красиво та переконливо висловлювати свої думки. Одна з легенд говорить, що, коли до Сократа привели молоду людину, щоб мудрець дав оцінку його особистісним якостям, Сократ сказав: «Говори, щоб я міг тебе бачити».

• Як ви розумієте слова Сократа?

Віртуозне володіння промовою впливає на оточуючих, дозволяє домогтися професійного і кар'єрного зростання. Тому формування комунікативної компетентності учнів – одне з основних завдань вчителя початкових класів.

Враховуючи актуальність визначеного питання, метою моєї педагогічної діяльності є сформувати компетентну особистість молодшого школяра , забезпечити гармонійний розвиток усіх видів мовленнєвої діяльності.

III. Визначення понять «комунікативна компетентність» і «комунікативні здібності» ( 2 хв.)

Отже, давайте з´ясуємо сутність поняття «комунікативна компетентність».

Поняття “комунікативна компетентність” (від лат. communico – роблю загальним, зв’язую, спілкуюся і competens (competentis) – здатний) .

Існують декілька визначень даного поняття.

Комунікативна компетентність – здатність вступати в комунікацію з метою порозуміння ( за Л. Гузєєвим ).

Комунікативна компетентність – це вища здатність особистості, яка дає змогу розв’язувати проблеми, що виникають у різних життєвих ситуаціях, це конгломерат знань, мовних та позамовних умінь і навичок спілкування, набутих особистістю під час природної соціалізації, навчання та виховання (за Ю.Ємельяновим).

В нашому Держстандарті подано таке визначення.

Комунікатина компетентність – здатність особистості застосовувати у конкретному спілкуванні знання мови, способи взаємодії з навколишніми і віддаленими людьми та подіями, навички роботи у групі, володіння різними соціальними ролями.

Варто зауважити, що в психології поняття «комунікативна компетентність» і «комунікативні здібності» вважаються синонімічними поняттями.

Отже, в словнику психологічних термінів подано таке визначення:

Комунікативні здібності – це здібності особистості, що забезпечують ефективність її обміну інформацією в процесі діяльності з іншими особистостями, і психологічну сумісність в діяльності.

Як бачимо, ці визначення співзвучні.

        IV. Історичний і сучасний розвиток проблеми

Формування комунікативних умінь і навичок  -  одна із провідних проблем методики навчання мови. Цю проблему досліджували визначні педагоги й лінгвісти XIX – XX століть, такі як М.Ф. Бунаков, Ф.І. Буслаєв, В.І. Водовозов, Я.К. Грот, О.А. Потебня, В.О. Сухомлинський, К.Д. Ушинський, Ф.Ф. Фортунатов, Н. Марецька та інші, які вбачали мету навчання рідній мові у формуванні мовленнєвих здібностей.

 Сучасний стан проблеми формування комунікативної компетенції представлений теоретичними доробками О.Ю. Прищепи,  В.І. Капінос, Т.О. Ладиженської, О.Н. Хорошковської, М.С.Вашуленка та інших.

V. Держстандарт. Освітня галузь «Мова та література»( 2,5 хв.)

 - На вашу думку, як  можна  визначити рівень сформованості комунікативної компетентності?

Сформованість комунікативної компетентності учнів визначається за такими параметрами:

Ø     вміння висловлювати і доводити думку;

Ø     вміння презентувати свій продукт;

Ø     можливість безпосереднього спілкування;

Ø     адекватне ставлення до критики;

Ø     здатність до відтворення інформації з елементами логічного опрацювання матеріалу (виділення головної думки, встановлення зв’язку між відомим і новим);

Ø     культура мовлення;

Ø     адаптація в мовному середовищі.

Звичайно, вчителі мають можливість на всіх навчальних заняттях розвивати мовлення дітей. Але саме на уроці української мови формуються в учнів всі види мовленнєвої діяльності, основи культури усного й писемного мовлення,базові вміння й навички використання мови в різноманітних сферах і ситуаціях спілкування.

Для організації ефективної мовленнєвої діяльності учнів необхідно чітко усвідомлювати прописану в Держстандарті  та програмі мету вивчення української мови та мов національних меншин.

            Відповідно до Державного стандарту метою вивчення мов - є формування в учнів комунікативної компетентності шляхом засвоєння доступного і необхідного обсягу знань з мови навчання, опанування всіх видів мовленнєвої діяльності та набуття певного соціального досвіду.

• Пригадайте, яка змістова лінія в мові навчання  є основною? ( Мовленнєва)
• Так, дійсно, при цьому мовна, соціокультурна і діяльнісна змістові лінії спрямовані на забезпечення мовленнєвої.

 Для досягнення зазначеної мети передбачається виконання таких завдань:

1. Створення позитивної мотивації до засвоєння знань: (3 хв)

 В.Сухомлинський говорив: «Найтонші джерельця, з яких наповнюється ріка єдності навчання й виховання — це бажання дитини вчитися. Але як же відкривати оті джерельця, як зробити, щоб вони не замулилися? Чим попередити тривожне явище, з яким, на жаль, часто доводиться стикатися нам, педагогам: скажімо, дитина несла до школи вогник жаги до знань, але він хутко погас, натомість народився найстрашніший, найлютіший ворог навчання —……………. байдужість»

 - Як ви вважаете, що Сухомлинський вважав  найстрашнішим, найлютішим  ворогом навчання?                (Байдужість)

«Вправа Прес»

- Чи погоджуєтеся ви з В.Сухомлинським? Доведіть свою думку, будуючи свою відповідь за поданим планом:

1) позиція: « Я  вважаю, що …»

2) обґрунтування : « … тому що…»

3) приклад: « … наприклад …»

4) висновки: «Отже (тому), я вважаю…»

Дякую, колеги.

На мотиваційному етапі намагаюсь зацікавитися учнів, створити умови для усвідомлення  важливості  навчального матеріалу, розуміння чому і для чого їм потрібно вивчити даний розділ програми, що саме вони повинні засвоїти, щоб успішно виконати основну навчальну задачу.

Зацікавлюю  учнів  через нестандартний початок уроку, створення  ігрової  або навчально-проблемні ситуації  різними прийомами:

• а) постановкою перед учнями завдання, вирішення якого можливе лише на основі вивчення даної теми (наприклад,  визначте рід поданих іменників: вітрище, вогнище, нежить, дівчисько, путь. Діти не зможуть безпомилково визначити рід цих іменників, таким чином ми доведемо важливість знань  та зацікавимо дітей до вивчення даної теми );

• б) бесідою (розповіддю) про теоретичну та практичну значущість майбутньої теми. Так, поглиблюючи відомості про український алфавіт, доцільно навчити школярів користуватися словником, швидко складати алфавітні списки. Ці вправи показують практичне спрямування знання алфавіту.

• в) розповіддю  про те, як вирішувалася проблема в історії науки.

( Наприклад,  при вивченні фразеологізмів можна розповісти про їх виникнення або походження. Стійке словосполучення рукою подати .

•   Як ви вважаете, що  використовували замість сучасних міліметрів, сантиметрів,кілометрів?
•   Першим еталоном мір були пальці руки чи ноги. Пригадуєте: на палець, на ніготь, ні на крок. Рукою подати - це відстань у довжину руки, тобто зовсім близько.

2. Формування умінь і навичок з усіх видів мовленнєвої діяльності ( 5 хв.) (аудіювання,  говоріння, читання, письмо).

•              На вашу думку,  який відсоток свого часу людина витрачає на спілкування?     ( приблизно 70 відсотків ) .

  - Чи можна один із видів мовленнєвої діяльності вважати пріоритетним?

 ( Ні, бо показником сформованого мовлення учнів є гармонійний розвиток усіх видів мовленнєвої діяльності.)

 Вправа   «Дискусійна сітка Алвермана».       

•                   Тоді, шановні колеги, чи погоджуєтеся ви з прислів’ям « Більше слухай, менше говори»?  Протягом 30 секунд, на заготовлений аркушах паперу запишіть у дві колонки аргументи «за» та «проти».
•                   Тепер об´єднайтеся у пари, обговоріть написані аргументи протягом 30 секунд.
•                   Зараз в групах обговоріть ваші аргументи протягом 1 хвилини, та дайте коротку аргументовану відповідь на поставлене питання.

Висновок: я вважаю, що для людини важливо і говорити, і слухати, а ще важливіше, вміти  це робити. Як казав Пьєр Буаст, французский лексикограф и поэт

« Мистецтво слухати — майже рівнозначне мистецтву говорити».

Формування комунікативної компетентності передбачає розвиток умінь спілкуватися усно і письмово.

  Для розвитку усного мовлення  використовую такі вправи:

- розігрування діалогу, монологу та засвоєння слів ввічливості;

- інсценування казок;

- усний опис картини;

 - сюжетно-рольові ігри;

 - розширення словникового запасу школярів через роботу зі словниками;

 - складання словосполучень та речень, відновлення деформованого тексту;

 - здійснення перекладів текстів, паралельне використання двох мовних систем.

  Для розвитку писемного мовлення  використовую такі завдання:

            -  написання запрошень, привітань, оголошень;

-  листування з ровесниками;

 - складання пам’яток «Правила спілкування» , «Правила розмови по телефону» , «Правила, які слід дотримуватися під час інтерв’ю»  тощо і відпрацювання їх із дітьми;

  -  написання переказів та творів з  використанням засобів художньої виразності.

3. Засвоєння елементарних знань про найважливіші мовні одиниці, необхідні та достатні  для формування мовленнєвих умінь і навичок:

Робота зі словом, словосполученням, реченням.

Використовуючи різноманітні творчі завдання збагачую  та активізую словниковий запас учнів та знання з лексики і орфоепії, поглиблюю знання про синоніми, антоніми, омоніми, пряме й переносне значення слів, фразеологізми . Формую  вміння утворювати словосполучення та  виділяти їх із речення; проводжу роботу, спрямовану на попередження типових помилок у побудові словосполучень, вправи на конструювання речень, які формують вміння спрощувати або ускладнювати речення, виразно вимовляти, змінюючи логічний наголос тощо.

Ця робота готує дітей до написання творів, переказів.

4. Залучення до національної культури народу, мова якого вивчається.

На уроках української мови в процесі навчання використовую народознавчий матеріал: тексти, у яких розкриваються сторінки історичного минулого, які містять інформацію про відомих українців минулого і сьогодення, українські обереги,

народні звичаї традиції, обряди; тексти, які  розкривають походження географічних назв; широко використовую жанри  українського фольклору;  репродукції картин українських художників  для написання тексту за їх сюжетом.

 Вся ця робота сприяє формуванню в учнів національної свідомості, пробуджує інтерес до української народної культури, прищеплює любов і повагу до своїх предків, гордість за свій народ .

5.          Сприяння інтелектуальному, моральному, соціокультурному та естетичному розвитку особистості.

Одним із показників високо інтелектуальної особистості, її моральності, внутрішньої і зовнішньої краси є мовленнєва культура. В умінні спілкуватися виявляються інтелект і рівень мислення індивіда, його освіченість і вихованість, культурність і ціннісні орієнтири.

Для формовання морально- етичних якостей учнів , культури поведінки в сім’ї, у шкільному середовищі,  громадських  місцях  використовую тексти з данних тематик. На уроках діти слухають, читають, переказують тексти на цю тему, пишуть  власні тексти, аналізують сюжетні малюнки, складають діалоги з виконанням соціальних ролей (театрального глядача,  пішохода, покупця тощо).

VI. Аспекти формування комунікативної  компетентності  та засоби їх реалізації.

Я вважаю, що  ефективність, якість та результативність поставленої мети можливо досягти побудувавши нашу діяльність за трьома ключовими аспектами:

У зв’язку з обмеженістю у часі я не буду зупинятися на кожному аспекті детально, а перейду до практичної частини.