Формування творчої особистості на уроках літературного читання в початкових класах.

Надія Миколаївна Вальоса, учитель початкових класів,

спеціаліст вищої категорії, старший учитель,

Першотравенська ЗОШ І-ІІІ ст.

Баранівський р-н, Житомирська обл.

Формування творчої особистості на уроках літературного читання в початкових класах

 

     Навчальний предмет «Літературне читання» - багатофункціональний. У процесі його вивчення здійснюється мовленнєвий, літературний, інтелектуальний розвиток школярів, виховується дитяча особистість.

Для сучасних дітей, активних і непосидючих, матеріал повинен бути цікавий,  захоплюючий. Таким чином можна  спонукати дітей мислити, шукати, уявляти, творити.

     Розвитку творчої уяви сприяють такі види завдань:

• словесне малювання;
• графічне ілюстрування;
• творчий переказ;
• читання за ролями;
• інсценізація за зміненим сюжетом;
• складання розповідей за уявою, використовуючи таблиці-опори, малюнки;
• складання за допомогою вчителя казок, розповідей, лічилок, загадок, віршів, ребусів тощо.

     Успіх мовленнєвої творчості учнів забезпечується цілеспрямованим зба-гаченням їхнього кругозору, формуванням словникового запасу. Для словникової роботи пропонують таке завдання: - Уявіть, що наснився осені осінній сон... Вона розмалювала його мовним пензликом і написала нам такі слова: «Синьоока, синь води, де-не-де, визирали».

(Учні читаючи слова, пояснюють їх самостійно та за допомогою вчителя. А потім, вживаючи ці слова, складають усні твори-описи про картини осінньої природи.)

     Розбудити творчу уяву кожної дитини, можна шляхом складання творчих робіт за уявою. Свої перші творчі спроби варто почати зі складання загадок. Спочатку  потрібно пояснити дітям, що таке загадка. Загадка – це цікаве завдання, яке має форму питального або розповідного речення, у якому слова часто римуються. У загадках називається не сам предмет, а подібний до нього за істотними ознаками.

     Можна запропонувати дітям скласти свою загадку за такою методикою:

• порівняти предмет, явище з іншим, схожим за істотною ознакою (скажімо, за кольором, формою, звуком тощо);

• включити цю ознаку в загадку так, щоб не відразу можна було здогадатися, про що чи про кого йдеться;

• висловити загадку стисло й чітко.

     Слід зазначити, що перш ніж складати загадку, варто виконати з учнями підготовчі вправи. Потрібно показати предмет, а діти повідомляють, на що цей предмет подібний, що їм нагадує, з чим асоціюється. Така робота виробляє у школярів образне мислення, вміння нестандартно вирішувати поставлені завдання. Потім доцільно провести таку бесіду:

- Діти, сьогодні, в час інформаційних технологій, ми не уявляємо свого життя без комп'ютера. На уроках «Інформатики» ви отримали початкові уявлення про комп'ютер. Чи подобається вам працювати з комп’ютером? (Звичайно, подобається).

- Чи допомагає вам комп’ютер у повсякденному житті і як? (Ми отримуємо потрібну інформацію в мережі Інтсрнет, спілкумось із друзями, однолітками електронною поштою, виконуємо графічні зображення на комп'ютері).

- З ким чи з чим ви можете порівняти комп'ютер? (Комп’ютер можна порівняти з телевізором, коробкою, другом, порадником, добрим чарівником, наставником).

- Що робить комп’ютер? (Комп’ютер показує, розказує, рахує, співає, пише, малює, розважає,  допомагає зв'язатися з другом, ровесником).

- А тепер, діти, складімо з вами загадку про комп’ютер, називаючи не сам предмет, а подібний до нього за істотними ознаками.

Діти працюють у парах, маючи можливість порадитись, обмінятися думками.

Загадки можуть бути такі:

• Говорить, а не людина,

  Показує, а не телевізор.

• Може він пісні співати,

  Може він порахувати,

  Малювати і писати,

  Помилки перевіряти.

     Наступний вид роботи над розвитком літературно-творчої діяльності школярів — складання вірша.

     Після опрацювання у четвертому класі твору В. Рутківського «Як складаються вірші» пропонують творче літературне завдання – скласти свій вірш використовуючи римовані слова.

     Незважаючи на те, що з віршем діти практично ознайомлюються ще в дошкільний період, варто нагадати учням, що таке вірш. Вірш — це невеликий поетичний твір, написаний ритмізованою мовою, найчастіше з римуванням рядків. Львівська письменниця Ірина Вільде писала так: «Слова — наче камінці. І мало назбирати їх купу. Треба вміти викласти з них чарівний візерунок, неповторний орнамент». Тому учням потрібно навчитися працювати зі словами, наче з кольоровими камінцями.

- Діти, яке основне, правило складання віршів? (Повинна бути рима).

- А що таке рима? (Це коли останні склади в словах однакові, наприклад: цвітуть, несуть, ростуть, ведуть, печуть, жнуть).

- Що ще важливе для вірша? (Зміст).

- А зараз, діти, потренуймось у складанні римованих рядків.

1. Подумайте, яке слово дібрати, щоб у чистомовці була рима.

Ірші, ірші, ірші — складаємо (вірші)

Има, има, има — щоб була у вірші (рима).

2. Доберіть слово, щоб рядки римувалися.

• Найкраще навчання —

  Літературне... (читання).

• Багато читаємо —

  Більше... (знаємо).

3. Складіть вірш за поданим початком та опорними словами.

І бринить із наших вуст слово наймиліше:

... моя,

... найрідніша.

4. Складіть вірш за опорними словами. Можливий такий варіант:

... простори                                      Широкі простори,

... гори Долини і гори —

... країна Рідна країна —

... Україна Моя Україна.

- А зараз, діти, подумайте і складіть вірші про весну, використовуючи слова

Настає-розстає; пригріває-оживає.

Ось що вийшло у дітей:

                                              Весна красна настає,

                                              Сніг у полі розстає,

Сонце тепле пригріває,

                                               Все навкруги оживає.

                                                         Падун Інна, 4 клас

     Отже, робота над складанням власних віршів, загадок не тільки цікава й захоплююча, а й корисна. Вона сприяє розвиткові в дітей літературних здібностей, уяви, фантазії, мислення, мовлення, естетичного смаку.

     Цікавою роботою, є складання сенкана. Потрібно пояснити школярам, що означає слово «сенкан». Це вірш, що складається з п'яти рядків. Походить від французького слова «п'ять» і позначає вірш у п'ять рядків. Під час складання такого вірша рима не обов’язкова. Основна увага звертається на зміст твору і на його форму, яка складається з п’яти рядків.

 

Методика складання вірша сенкана така:

1. Перший рядок має містити слово, яке позначає тему (звичайно, це іменник).

2. Другий рядок — це опис теми, який складається з двох слів (два прикметники).             

3. Третій рядок називає дію, пов’язану з темою, і складається з трьох слів (це дієслова).

4. Четвертий рядок є фразою, яка складається з чотирьох слів і висловлює ставлення до теми, почуття з приводу обговорюваного.

5. Останній рядок складається з одного слова — синоніма до першого слова, в ньому висловлюється сутність теми, ніби підбивається підсумок.

Наприклад:

Школа.

Гомінлива, весела.

Працює, виховує, творить.

Нове покоління натхненно ростить.

Дитинство.

     Літературно-творчі завдання школярі можуть виконувати колективно (класом, з допомогою вчителя, творчими групами, в парах) та самостійно в класі і вдома, а також диференційовано.

     Особливої актуальності набуває питання про застосування казки в навчальній та виховній роботі з дітьми.

     На прикладах казкових героїв діти вчаться оцінювати свої дії та дії інших. Через казкові образи дитина пізнає навколишній світ і формує свою творчу уяву. Саме під час роботи над казкою учень має можливість оживити матеріал, поновити його додатковою інформацією, «увійти в нього».

Новим видом творчої розповіді є «Казка на новий лад». Метою такої роботи є розвиток творчої уяви, мислення, зв'язного мовлення.

     Дуже подобаються дітям різні цікавинки - такі, як «Казкове роздоріжжя» або «Чарівний будиночок», в якому живуть казкові герої з різних казок. Учні обирають героїв до своєї казки. Це своєрідний «Салат із казок». Перші ознаки такого «салату-казок» можна помітити в дитячих малюнках, де фантастично вживаються персонажі різних казок. Діти об’єднують знайомих персонажів і складають нову казку-свою. Пригоди героїв переплітаються, як підказує уява. Діти дуже люблять наділяти відомі персонажі якостями, які їм не властиві (добра Баба - Яга, щедра лисиця) та створювати нові образи. Робота з учнями над розвитком їх творчої діяльності неможлива без розвитку творчої уяви. Для цього використовують різні види робіт.

1. Придумати казку:

• за пропонованим початком;

• за таблицею;

• за малюнком;

• на вільну тему.

2. Видозмінювати, перетворювати, комбінувати на основі набутого досвіду, створювати відносно нові образи та ситуації.

3. Уявляти події з послідовності їх розвитку, встановлювати залежність між окремими подіями; «входити» у відображені обставини, використовувати відповідні відтворювальні засоби для втілення образів; наділяти героїв діями (якостями) фантастичного характеру.

     Наочним матеріалом можуть бути ілюстрації, розміщені на набірному полотні. Можна запропонувати дітям зобразити обраних героїв і додати за бажанням свого улюбленого героя, а потім розповісти товаришам за цим малюнком свою казку.

     Одним із видів роботи, що сприяє розвитку творчої уяви, є складання своєї авторської казки.

      На уроках читання учні можуть розмірковувати про характери і вчинки героїв твору:

1. Знайди і поясни образні слова та вислови, якими передаються суттєві ознаки події. Наприклад. Як ти розумієш вислів «дрімають села», «садки дрімають», «тихо гріються хатки»? Який настрій вони створюють?

2. Знайди слова, що образно передають різний стан людини, засоби спілкування, зовнішність дійових осіб, і спробуй пояснити, чому автор добирав саме такі слова.

3. Визнач головну думку твору.

     Це завдання інтегрує в собі аналіз, порівняння, доведення. Тут доцільна така послідовність: виділення речень, які передають найважливіші думки; визначення головної дійової особи; встановлення зв'язку між головною думкою твору і змістом прислів'їв та приказок, які йому відповідають.

4. Завдання на формування оціночних суджень: морально-етичне оцінювання.

Як ти зрозумів вчинок головного героя? Як би ти вчинив на його місці? Чому?

5. Визнач ставлення автора і читача до зображуваного в художньому творі. З чого можна дізнатися, що автор співчуває або засуджує вчинок дійової особи?

     Для розвитку творчої діяльності учнів на основі прочитаного можна використовувати  такі завдання:

• ілюстрування художніх образів твору за своєю уявою;

• створення ігрових ситуацій, в яких учні є авторами, акторами, гляда чами;

• колективне складання варіантів кінцівок до відомих казок;

• складання письмових творів - мініатюр;

• складання усних оповідань (розповідей) від імені одного з героїв;

• інсценування прочитаного за зміненим сюжетом;

• заповнення пропусків у художньому описі предмету;

• складання загадок, лічилок, небувальщин;

• віршування (за допомогою вчителя).

     Усі запропоновані завдання розраховані на пошукову діяльність учнів, не-ординарний, нетрадиційний підхід та творче застосування набутих на уроках знань і вмінь.

Робота над творчими вправами задовольняє низку вимог: 

— реалізує пізнавальну потребу молодшого школяра, що грунтується на природних інстинктивних реакціях — «дослідницькій» та «ігровій», потребу у враженнях, спілкуванні, самореалізації та самоактуалізації;

— втілює єдність змістовного, почуттєво-емоційного в пізнавальній діяльності;

— відповідає основним критеріям: понятійності, самостійності, гнучкості, ігровій комбінаторності;

— орієнтує не на результат, а на спосіб дії.

     Робота над розвивальними творчими вправами здійснюється поетапно за допомогою дослідницьких, ігрових, творчо-прикладних дій, під час яких розвиваються та поєднуються операційне та образно-асоціативне види мислення.

     Розвивальні творчі вправи спрямовані на розвиток фонематичного слуху, пнемонічних процесів (пам’яті), уваги, творчої уяви, мислення, мовлення, комунікативних здібностей.

     Місце розвивальних та творчих вправ у структурі уроку залежить від багатьох факторів:

- рівня підготовки учнів;

- дидактичної мети;

- характеру навчального матеріалу;

- часу, відведеного на вивчення теми.

     Використовуючи творчі вправи, потрібно дотримуватися таких вимог:

- цілеспрямованість застосування;

- підпорядкованість тематиці, навчально-виховній меті уроку;

- відповідність дитячому світогляду, віковим та індивідуальним особливостям;
- різноманітність форм організіції навчальної праці учнів (індивідуальні, групові, колективні);

- нерозривний зв’язок з іншими формами та методами роботи.

Отже, систематичне використання запропонованих завдань у навчально - виховному процесі допомагає розвинути в кожного учня гнучкість мислення, навчити кожну дитину логічно розмірковувати, нестандартно розв’язувати проблему, не зубрити, а думати, самостійно робити висновки, пропонувати оригінальні рішення.