Формування життєвих навичок в учнівської молоді закладів професійної (професійно-технічної) освіти

УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ І НАУКИ ОБЛАСНОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ

 

ХЕРСОНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ БУДИНОК ХУДОЖНЬОЇ ТВОРЧОСТІ

 

 

 

 

 

 

«Формування життєвих навичок в  учнівської молоді

закладів професійної (  професійно-технічної) освіти»

 

Методичні рекомендації заступникам директорів з виховної роботи

закладів професійної (  професійно-технічної) освіти

 

 

 

 

 

 

 

       

 

 

 

       Укладач: О.І. Митрохина

     методист вищої категорії

Херсонського державного будинку художньої творчості

       

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Херсон

 

План

 

I.	Вступ	2
II.	Формування життєвих навичок	3
	2.1. Практичні поради	5
	2.2. Поради. Розвиток творчих здібностей	11
	2.3. Школа для педагога	13
IV.	Розвиток компетентностей учнівської молоді	17
V.	Список рекомендованої літератури	21
VI.	Список використаних джерел	22

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

В наш час в педагогіці відбувається становлення нової системи навчання. До цього часу завданням педагога було навчити, дати знання. Тобто вкласти в голову учня ті знання, якими до цього часу володіло людство. Та за останні роки інформації, законів, знань людство накопичило дуже багато, вони швидко змінюються навчальний заклад не встигає вивчати інформацію, а вона виявляється вже застарілою. Учень в такому разі накопичує знання, а коли виходить за межи навчального закладу виявляється, що те, чого його навчили, вже непотрібно, бо є багато прогресивних знань. Тому сучасна школа має перейти на принципово нову особистісну парадигму, основною метою якої є розвиток життєзабезпечуючих якостей кожного. В рамках цієї парадигми потрібно зробити перехід від підтримуючого навчання до інноваційного. Це тривалий процес і до нього потрібно долучати не тільки учнів, а і їх батьків, які в більшості своїй отримували знання, ще коли школа вкладала певну кількість знань.

   Важливо відзначити, що в теперішній час в психолого-педагогічній науці особливу увагу приділяють вивченню проблеми життєвого (особистого) самовираження.

Формування соціально прийнятної поведінки підлітка можливе за двох умов. По-перше, якщо він усвідомлює існування проблем, які саме для нього може створити або вже створює його девіантна поведінка. Це завдання вирішується якраз в рамках інформаційної та заборонної моделей. По-друге – якщо буде усвідомлювати й альтернативу такій проблемній поведінці, при чому не просто усвідомлювати, а сприймати як прийнятну та корисну для себе.  В цьому випадку підлітку можна допомогти якраз в усвідомленні існуючої ситуації, її цілісного бачення. Або, іншими словами, допомогти зробити вибір та прийняти відповідальність за власні дії та їх наслідки. (Власне, здатність оцінювати наслідки власних дій та приймати свідомі рішення є однією з найважливіших навичок, розвитку якої потребує  не тільки девіантний підліток, а й будь-який).  Але, якщо свідомий вибір на користь змін зроблено, то є необхідним запропонувати альтернативу – якщо я відмовлюсь від чогось, що я можу отримати замість. Досить часто девіантний підліток відчуває власну неповноцінність, порівнюючи себе з більш успішними, на його погляд, однолітками та дорослими, що й призводить до продовження проблемної поведінки. За небажанням змінюватися стоїть страх – я не зможу стати таким, як інші, отже, я буду залишатися таким, як зараз, оскільки це звично. З такою позицією можна зустрітись і у тих підлітків, які прогулюють школу, і у тих, які вживають психоактивні речовини, і у тих, які займаються крадіжками чи пограбуваннями. Отже, така особа потребує навчання тим життєвим навичкам, оволодіння якими дало б їй змогу відчути впевненість в собі, а далі – розкритись як особистості.

На сьогодні модель навчання життєвим навичкам є найбільш молодою. За визначенням Всесвітньої організації охорони здоров’я під „життєвими навичками” розуміється здатність до адаптивної та позитивної поведінки, яка допомагає особистості впоратися зі щоденними перешкодами.

Формування життєвих навичок

Учням не вистачає сьогодні навчання стратегії життєвих навичок. Таке навчання полягає в тому, щоб запропонувати підлітку «приміряти» на себе стиль поведінки людини впевненої, але не агресивної, яка поважає іншу людину, передусім – себе. Кожне уміння вже містить схему орієнтування в непростій життєвій ситуації і відповідний спосіб виходу з неї.

Як сказати «ні», не втративши при цьому друзів

1. Прямо заяви свою позицію, не посилаючись ні на які обставини.
2.        З доводами, але стверджуй своє: «Так, ти маєш рацію, у пропозиції є привабливі моменти, але я не робитиму цього». Повторюй це у відповідь на всі вмовляння, що чуєш.
3.        Продовжуючи слухати, кивай, але кажи: «Моя відповідь  - все одно «ні».
4.        Переходь у наступ. Запитай: «Чому ти на мене тиснеш?». Запропонуй щось інше, висунь зустрічну пропозицію, яку ти не вважаєш сумнівною.

Як допомогти собі бути почутим

1.        Коротко введіть свого співрозмовника в суть свого прохання. Наприклад: «Учора я дуже перехвилювалася, коли ти не прийшов вчасно на побачення, я сердилась на тебе і навіть прийняла пігулку валер’янки».
2.        Сформулюйте те, що ви хочете сказати, в позитивній формі та коротко. Спробуйте зробити це так: «Будь ласка, наступного разу дзвони мені, коли затримаєшся». І не кажіть: «Ніколи так більше не роби!».
3.        Вислухайте пояснення і виправдання, погоджуючись з кожним із них, і додавайте на зразок заїждженої платівки до кожного текст свого послання. Наприклад: «Ти абсолютно правий, ти будь з Танею, вона мені подобається, і, будь ласка, подзвони, якщо вирішиш затриматися наступного разу».
4.        «Я вважаю, що ти мудрий і обережний, тому, будь ласка, подзвони мені і скажи, що ти живий-здоровий».

Як поводитися із своєю невпевненістю

1.        Ризикніть пильно придивитися до реальності (що в ній лякає), при цьому відокремте почуття від фактів і думки від фактів.
2.        Перевірте, на що ви можете опертися в даних обставинах. Згадайте зовнішні і внутрішні опори.
3.        Продумайте ситуацію відступу на «запасний плацдарм», якщо трапиться щось погане. Продумайте тактику і стратегію відступу, дії і слова.
4.        Поясніть очікування та претензії до себе. Нагадайте собі, що не помиляється лише той, хто нічого не робить.
5.        Налаштуйте всю увагу на завдання, яке потрібно вирішити, не думайте про себе і свій стан.
6.        Виберіть для себе гідну винагороду.

 

Практичні поради

Тренінг спілкування. Спілкування людей – дуже складний і тонкий процес. Кожен із нас навчається спілкуванню в процесі життя, набувається досвід, який часто будується на помилках і розчаруваннях. Чи можна навчитися спілкуванню іншим способом, не використовуючи для цього лише свій реальний досвід? Нижченаведені ігри в цьому допоможуть.

Знайомство. Сідаємо колом. Пропонуємо вам подумати про те, що у вас, у вашому характері є найважливішим, найістотнішим. (Гонг). А тепер спробуйте виразити це в короткій формі. Наприклад: «Лід і полум’я», або «Тиха, печальна, мовчазна…» і т.д. (Гонг). Придумали? Добре. Зараз по колу, по черзі, починаючи з учасника, який сидить справа від ведучого, починайте представлятися групі. Спочатку назвіть своє ім’я, а потім скажіть кілька слів про себе, про свою сутність. Краще, якщо це буде сказано однією фразою, можна у віршах із використанням метафори. Те, що ви щойно вигадали. Просимо вас (Гонг). Спасибі. Ми зробили один крок назустріч один одному. Обсудіть, чиє представлення справило найбільше враження. Ведучий, керуйте. (Гонг). Спасибі. Гру закінчено (Гонг).

Метафора. Кожному цікаво знати, яке враження він справляє на оточуючих, які викликає асоціації, що сприймається як істотне, а що й зовсім не помічається. Пропонуємо взяти участь у творчому процесі, у спільному створенні художнього образу свого колеги. Для цього спочатку пропонуємо тому, хто бажає бути предметом творчості, вийти на середину кола. Будь ласка, хто хоче побачити себе очима інших учасників? Зараз завдання учасникам: який образ народжується у вас при погляді на вашого героя? Яку картину можна було б намалювати за цим образом: які люди можуть його оточувати, який інтер’єр чи пейзаж містить фон картини, які часи все це нагадує? Наприклад, образ русалоньки, яка плаває у водній стихії й оточена морськими чудовиськами, а може, у вас виникне образ самотнього мандрівника, який іде  пустелею невідомо куди… Отже, будь ласка,  поділіться своїми творчими ідеями з цього приводу. (Гонг). Спасибі. Чи є ще хтось, хто бажає подивитися на себе з боку? Ведучий, керуйте. Будь ласка. (Гонг). Давайте обміняємося враженнями. Ведучий, керуйте. (Гонг). Спасибі. На цьому гру закінчено. (Гонг).

Табель про ранги. Типова ситуація. Розмова начальника з підлеглим. Давайте сядемо парами. (Гонг). У цьому турі той, хто сидить зліва, - начальник, той, хто сидить справа (у кожній парі), - підлеглий. Тема розмови гостра, наприклад, отримання квартири, звільнення, переведення в іншу організацію, розмова про підвищення. Вибираємо будь-яку з цих або інших тем і починаємо розмову. Потім оцінимо її ефективність. Щоб досягти успіху, рекомендуємо використовувати такі прийоми. Починайте бесіду із похвали і щирого захоплення один одним. Не говоріть прямо людині про її недоліки або помилки. Якщо ви хочете критикувати співбесідника, краще вказати спочатку на свої помилки та недоліки, а потім на недоліки, співбесідника. Замість категоричної відмови краще поставити питання типу: «Чи не вважаєте ви, що так буде краще?». Дайте людині можливість зберегти свою репутацію. Не говоріть, наприклад, що вона не розуміє, а скажіть, що цього разу вона вчинила необачно. Схвалюйте також незначний успіх вашого колеги, його найменші досягнення. Намагайтеся створити людині хорошу репутацію, навіть приписуючи їй хороші риси, і людина буде прагнути  виправдати вашу думку. Намагайтесь показати, що недоліків, про які йде мова, можна легко уникнути різними способами, окрім тих, про які каже вам співрозмовник. Отже, парами обговорюємо проблеми, використовуючи вищезгадані прийоми. (Гонг). Спасибі. А тепер підніміть руки ті, кому вдалося досягти спільного рішення. На цьому гра завершується. Дякуємо всім за увагу.

Нахаба. Буває ж таке: ви стали в чергу і раптом перед вами хтось «влізає»! Ситуація досить життєва, але часто й слів не знаходиться, щоб виразити своє обурення. Та й не кожним словом легко відіб’єш бажання на майбутнє такій нахабі. Але як же бути? Не миритися ж із тим, що такі випадки мають бути неминучі. Спробуємо розібрати таку ситуацію. Будь ласка, розбийтесь на пари. У кожній парі той, хто сидить зліва, добросовісно стоїть у черзі. Нахаба заходить справа. Будь ласка, відреагуйте експромтом, та так, щоб більше він «лізти» не хотів. Будь ласка, почали! (Гонг). Спасибі. А тепер давайте влаштуємо на кращу відповідь у даній ситуації. Будь ласка, ведучий, організуйте це змагання. Оцініть найбільш винахідливого гравця цього змагання. Спасибі. На цьому гру закінчено. (Гонг).

Жарт. Чи варто говорити про те, яка велика роль гумору, жартів і взагалі хорошого настрою при досягненні взаєморозуміння. Як багато дуже серйозних питань, рішення яких буває досить-таки нелегким, виявляються легко вирішуваними під час гри! У кожному жарті є натяк. Жартуючи, можна зробити й сказати те, що при серйозному підході є проблемним. Як правило, запам’ятовуються люди, які, використовуючи жарт, створюють гарний настрій для оточуючих. Навіть анекдот, розказаний перед початком справи, налаштовує на дружній хід розмови. Ось давайте спробуємо пограти в таку ситуацію. Ви маєте один з одним обговорити одне серйозне питання. Яке саме? Це можна вирішити разом. Наприклад, яких екстрених заходів можна вжити для підйому економіки, покращення постачання товарами, реального підвищення продуктивності праці. Отож, давайте пограємо. Розбийтесь на пари. (Гонг). Діалоги намагайтесь провести так, щоб після кожної фрази йшов афоризм, жарт. Паузу можна заповнити також анекдотами… А щоб оцінити, хто налаштований на гумористичний лад, треба між  вами покласти якийсь предмет і пересувати його кожній парі, яка в даний момент має перевагу в гуморі. Закінчуючи змагання, подивіться, на чиєму боці буде цей предмет. Отже, жартівлива й водночас серйозна розмова. Оцінка гумору – предмет (монета, авторучка – що завгодно). Почали! (Гонг). Спасибі. Гра закінчена. Ведучий, будь ласка, обійдіть усіх гравців. Виділіть тих, хто має явну перевагу в гуморі. Будь ласка! (Гонг). Вітаємо переможців. На цьому гру завершено. (Гонг).

Вихід із контакту. Як вийти із контакту? Часом це зробити досить важко. Особливо, коли ми поспішаємо, запізнюємося. Спробуємо пережити цю складну ситуацію. Для початку розіб’ємось на пари. (Гонг). Уявіть, що ви зустріли не дуже знайомого, який починає з вами розмову, розпитує про справи, про сім’ю. Ви вступаєте в розмову. Однак, глянувши на годинник, розумієте, що потрібно вийти з контакту. Отже, розподіляємо ролі. Починаємо виходити з контакту. Будь ласка. (Гонг). Добре. А зараз потрібно оцінити, хто з учасників гри знайшов найбільш вдалий варіант виходу з контакту. Будь ласка. Кожний нехай підніме руку, на якій буде стільки відкритих пальців, на скільки ви оцінили успіх свого колеги. Будь ласка. (Гонг). Усім спасибі. Гру закінчено. (гонг).

Сліпий і поводир. Чи довіряємо ми іншим людям, чи довіряємо ми самим собі? Як часто нам цього не вистачає, і як багато ми через це втрачаємо… Будь ласка, всі встаньте, закрийте очі і походіть по кімнаті в різні боки протягом  3-4 хвилин. (Гонг)… Так, добре. Тепер відкрийте очі й розбийтесь на пари. Один із вас закриває очі, а інший водить його кімнатою, дає можливість доторкнутись до різних предметів, допомагає запобігти зіткненню з іншими парами, дає відповідні пояснення щодо їхнього пересування і т.д. Як давати команди? Найкраще – стоячи спиною, на деякій відстані. Будь ласка, почали! (Гонг). Добре, а тепер  поміняємось ролями. Кожен повинен пройти «школу довіри». Будь ласка. (Гонг). Добре. Тепер сядьте в крісла. Подумайте і скажіть, хто почував себе надійно, впевнено, у кого було бажання цілком довіритися партнерові?

Ведучий нехай оцінить переможців цього змагання. Отже, будь ласка, продумайте вашу оцінку, підніміть руку, а ведучий оцінює найкращих поводирів. Будь ласка, почали! (Гонг). Спасибі. На цьому гру закінчено. (Гонг).

Воскова паличка. Пропонуємо вам гру на довіру та підтримку один одного. Станьте всі в коло, щільніше один до одного. (Гонг). А зараз один учасник нехай вийде в центр кола і розслабиться, а всі інші нехай простягнуть руки перед собою. Погойдуючи гравця в центрі зі сторони в сторону підтримуйте його, не даючи впасти. Отже, учасник у центрі, готовий? Почали гру! (Гонг). Нехай через цю процедуру пройдуть усі інші по черзі. Будь ласка. (Гонг). Спасибі. Тепер сядьте у крісла. Питання до всіх: хто дійсно міг розслабитися, не боявся впасти, хто повністю довірився учасникам гри? Оцініть свою довіру за п’ятибальною системою і підніміть руку з відповідним числом пальців. Подивимося ж, хто у нас переможці? Будь ласка, почали! (Гонг). Усім спасибі. Гру закінчено. (Гонг).

Вибір тактики. У мовленнєвому спілкуванні можна вибрати різні тактики поведінки: придушення, поступливість, підлаштовуваність, захист, співробітництво, компроміс. Зараз вам належить випробувати всі ці тактики в дії.  Будь ласка, розбийтесь на пари. (Гонг).  А зараз визначте для себе ролі. У кожній парі один буде начальником, другий – підлеглим. (Гонг). Починаємо роботу. Уявіть собі таку ситуацію: у кінці робочого дня начальник підходить до співробітника. Кінець місяця, підрозділ завантажений терміновими справами, і ось між начальником та підлеглим відбувається розмова: «Я прошу вас залишитися після роботи, щоб закінчити термінові справи». Підлеглий: «Не можу, робочий день закінчився». Мета кожного з вас: знайти тактику поведінки. Подивимось, хто виграє. Отже, як би ви продовжили цю розмову? Почали. (Гонг). А тепер питання до всіх: «Хто за своєю суб’єктивною оцінкою знайшов гнучкий хід?  Хто в кожній парі виграв: начальник чи підлеглий? Вирішуйте в кожній парі, хто кого». Переможець піднімає руку. Якщо перевага не очевидна, можна руку не піднімати. Будь ласка! (Гонг). Так, а зараз наступний тур нашого змагання. Ведучий, будь ласка, виберіть одного з тих, хто переміг у ролі начальника, і другого переможця в ролі підлеглого. Нехай вони розіграють сцену наново для всіх. Якщо можна набрати кілька таких пар, програємо декілька публічних виступів. Ведучий, вам слово. Почали! (Гонг). Добре. І на завершення – висновок ведучого, хто ж усе-таки у всій грі був на найвищому рівні. Будь ласка, слово ведучому. (Гонг).

Прийом на роботу.  А зараз ми з вами – робітники однієї фірми. В цій фірмі діє рада з прийому нових працівників. До ради входять представники різних підрозділів. Кожен із вас може вибрати роль по душі. Це може бути й менеджер, і головний інженер, і директор фірми або заступник з маркетингу і т.д. Кожного цікавить своя сфера. Ви ставите претендентові запитання. При цьому пам’ятайте, що це не монолог, тому необхідно так організувати обмін думками у формі запитань і відповідей, щоб у ньому брали участь усі. Тому формулюйте свої запитання, визначення, оцінки таким чином, щоб вони непрямим способом змогли виразити своє ставлення, взяти участь у співбесіді. Отже, вам належить взяти участь у співбесіді під час прийому на роботу. Розподілимо ролі. Нехай кожен візьме папірець і напише, яку роль буде грати, або ви будете в ролі  претендента на заміщення вакантної посади, або представляти когось із членів комісії. Зробіть так, щоб усім вистачало ролей. Враховуйте, що ролі будуть змінюватися, тому кожен пройде через кожну роль. Отже, на підготовку записок з вашими ролями відводиться 30 секунд. Будь ласка, почали. (Гонг). Отже, ролі розподілені. Давайте зробимо так, щоби претендент займав місце посередині, в центрі, а всі інші, сидячи на своїх місцях, будуть грати ролі, які вони собі вибрали. Претендент може навіть встати, вийти і увійти, як належить, щоб зайняти  своє місце в центрі. Комісія, приготуйте свої питання, щоб через дві-три хвилини винести кінцевий присуд, берете претендента чи ні. Отже, претендент, ваш вихід. Просимо, будь ласка! (Гонг). Добре, а тепер давайте всі записи пересунемо вправо і ви поміняєтеся ролями. Вперед виходить новий претендент. Співбесіда починається! (Гонг).

Далі, без будь-якого додаткового нагадування, ведучий бере ініціативу у свої руки (дає команду пересунути записки з ролями вправо й обговорити кандидатуру наступного претендента). І так продовжуєте, поки всі не пройдуть усі ролі. Ведучий, будь ласка, ініціатива у ваших руках. Почали! (Гонг). Спасибі. Мабуть, можна закінчити. Давайте підведемо підсумки. Виберемо найцінніших претендентів на роботу у вашу фірму. Ведучий, вам заключне слово, будь ласка. (Гонг).

Конфлікт. Хто з нас не потрапляв у складну неординарну ситуацію? Як вийти з неї з найменшими втратами? Зараз ми з вами будемо грати не парами, а трійками. Розподіл ролей такий – один – керівник, двоє – конфліктуючі (керівник викликав їх для врегулювання конфлікту). А яка саме конфліктна ситуація? Ми часто стикаємось з ними в житті. Давайте візьмемо одну з таких, яку самі пережили. Наприклад, двоє претендують на одну путівку, є можливість купити автомобіль, але тільки одному з вас тощо. Отже, розбийтесь на «трійки» й розподіліть ролі. Почали. (Гонг). Мета керівника – загасити конфлікт. Мета конфліктуючих – винести конфлікт на поверхню і, мабуть, перемогти в цій суперечці. Ведучий повинен зрозуміти, в чому суть суперечки, відділити привід від причини, виділити справжній стан речей за допомогою конструктивних питань, дати оцінку даній ситуації. Отже, будь ласка, вигадайте тему конфлікту і починайте! Почали! (Гонг). Добре, тепер давайте оцінимо, хто ж переміг у цьому конфлікті. Будь ласка, визначте переможця в кожній трійці. Переможці, підніміть руки! (Гонг). Ведучий, організуйте показовий виступ переможців, вибравши тему конфлікту. Почали. (Гонг). На завершення підведемо підсумок усієї гри. Ведучий, виберіть найзапекліших конфліктуючих і найкращого арбітра. Будь ласка, вам заключне слово. (Гонг).

Знайомство на вулиці. Всі учасники гри  розбиваються на пари. Завдання одного з учасників пари: познайомитися з іншою, абсолютно незнайомою людиною на вулиці. До цього він докладає максимум зусиль, всю свою кмітливість. Мета вважається досягнутою, якщо йому вдається дізнатися ім’я людини та номер телефону. Другий, навпаки намагається уникнути знайомства, але все ж залишається в межах логіки й органічності свого образу. Необхідно, звичайно, попередньо обговорити місце дії образів, в яких постануть наші герої, а також приблизно мету знайомства, учасники визначають найбільш успішного гравця з обох боків. Отже, розбийтесь на пари. Почали. (Гонг). Спасибі, давайте підведемо підсумки. Ведучий, організуйте показовий виступ усіх бажаючих. (Гонг). Усім спасибі. Гру завершено. (Гонг).

 

Поради. Розвиток  творчих  здібностей

Розширюйте кругозір

1.        Слідкуйте за новинами в різних галузях знань і накопичуйте все, що можна використати у вашій роботі.
2.        Обмінюйтесь своїми думками з іншими, говоріть про свої ідеї, не приховуйте їх.
3.        Сміливо беріть участь у заходах, під час яких обговорюються цікаві  для вас ідеї.
4.        Збирайте вирізки (копії) різних видань, робіть записи і регулярно перечитуйте їх.

Зберігайте активність і зацікавленість у справах

1.        Повністю зосереджуйте свою увагу на справі, якою ви  зайняті в даний конкретний момент.
2.        Формулюйте висновки з власного досвіду.
3.        Пам’ятайте: невдачі та негативний досвід мають і позитивний результат, оскільки сприяють розвитку.

Розвивайте активні і нестандартно сферу своєї діяльності

1.        Систематично й цілеспрямовано переглядайте спеціальну літературу та інші джерела.
2.        Збирайте інформацію, аналізуйте її, групуйте за проблемами.
3.        Формулюйте на основі прочитаного висновки, записуйте їх.

Розвивайте здатність до вирішення проблем

1.        Проявляйте інтерес до всіх проблем.
2.        Правильний підхід до проблеми економить час, а визначенні її – половина справи.
3.        Не тримайтеся лише за перший спосіб уточнення проблеми.
4.        Уважно прислухайтесь до думки інших людей.
5.        Навчіться вислуховувати різні точки зору й визнавати наявність проблем.
6.        Сприймайте проблеми як виклик, як можливість саморозвитку.

Ідеї народжуються в процесі роботи

1.        Записуйте всі альтернативні рішення, які спадають вам на думку, й пов’язані з ними важливі моменти.
2.        Не затримуйтесь надовго на жодному способі вирішення проблем.
3.        Будьте готові до заперечення навіть хорошої ідеї.
4.        Коли ви шукаєте ідею, забудьте про критику.
5.        Запитайте себе, чому дане питання не можна вирішити принципово іншим, нестандартним способом.
6.        Дайте простір для своєї уяви, не довіряйте лише розуму й логіці.

Розвивайте впевненість у собі та зацікавленість у справі

1.        Формуйте в себе гарний настрій.
2.        Уникайте будь-яких перешкод під час занять творчою роботою.
3.        Прагніть виконувати творчу роботу тоді, коли ви перебуваєте в найкращому настрої.
4.        Розвивайте в себе зацікавленість у справі і палке бажання вирішувати проблеми.

Відшліфуйте ідеї і навчіться правильно подавати їх

1.        Навчіться говорити не про «свої», а про «наші» пропозиції.
2.        Прагніть вносити пропозиції тоді, коли всі інші спроможні їх сприйняти.
3.        Висувайте ідеї в слушний час та у відповідній атмосфері.
4.        Відразу ж записуйте ідеї, які спали вам на думку.

 

Школа для педагога

Практичні поради, які дають змогу педагогові розвивати емоційний інтерес, який у свою чергу сприяє виживанню людини в новому тисячолітті.

1.        Практичне завдання «чи легко робити зміни?»

Керівник просить схрестити руки так, як кожному учаснику тренінгу зручно. Просить запам’ятати, яка рука «зверху». Потім усі виконують елементарно просте завдання: схрестити руки навпаки – так, щоб рука, яка була «зверху», опинилася «знизу». Наступний етап – само рефлексія людей зі схрещеними «навпаки» руками. Майже всі кажуть відчують деякий дискомфорт. Звідси випливає простий висновок: будь-які зміни, як правило, створюють відчуття дискомфорту! А при зміні цілої педагогічної системи тим більше…

 

2.        Педагогічний прийом «погляд з позиції учня»

Учитель почав розмову з батьками, присівши навпочіпки. Батьків це здивувало. Тоді вчитель пояснює, що він хоче поговорити з батьками з позиції їхніх 10-річних дітей, щоб вони краще зрозуміли, що насправді потребують учні у цьому віці.

3.        Практичне завдання «малюємо разом спільний дім»

Учасники практикуму вдвох, не кажучи жодного слова, водять обома руками одним фломастером. Вони на аркуші паперу малюють будинок, у якому їм було б зручно жити. Коли малюнок готовий, учні аналізують спільну роботу (Хто був лідером? Чи змогли намалювати те, що хотіли? Чи дратував вас напарник? тощо).

Зрештою, всі роблять простий висновок, що спільною «оселею» для нашого соціального життя є наші стосунки, які треба вміти будувати на засадах взаєморозуміння, толерантності та співпраці.

4.        Робота в групі «давайте говоритимемо один одному компліменти…»

Всі учасники тренінгу діляться на групи і компактно сідають один біля одного (5-6 осіб). Один слухач із групи сідає спиною до інших. Він не має права нічого говорити, може лише записувати почуття.

Всі інші члени групи повинні сказати все позитивне, що вони можуть знати чи, можливо, навіть уявляти про людину, яка сидить до них спиною (потім по черзі кожен сідає спиною до інших і слухає, що про нього скажуть хорошого).

По-перше, такий тренінг ламає стереотипне уявлення про те, що за «спиною» можна сказати лише погане.

По-друге, піднімає рівень самооцінки кожного учасника (Боже, який я розумний, вишуканий, технічно підкований, елегантний, інноваційний, дружелюбний…).

По-третє, це чудовий спосіб змінити на краще стосунки в колективі й навіть у сім’ї.

Робота в групах завершується колективною розмовою про те, що на озброєнні в кожного з нас має бути оптимістична педагогічна гіпотеза, яка б базувалася на таких вихідних передбаченнях:

1.        Усі люди народжуються хорошими (це головний секрет життя).
2.        Наші очікування щодо майбутнього (зокрема й те, якою ми бачимо в майбутньому ту чи іншу людину) творять сьогодення.
3.        Ми завжди маємо змогу обирати наші думки, почуття й дії.
4.        Кожний дорослий відповідальний за кожну дитину.
5.        Ми відповідаємо за свою поведінку, почуття, вибір тої чи іншої дії та її наслідки.

Можна поставити тепер риторичне запитання до педагогів: «Шановні педагоги, скільки ви написали в цьому листів-подяк батькам, у яких ви похвалили їхніх дітей? Адже саме висока оцінка з боку вчителя надихає учнів бути кращими…».

Окрім цього, педагоги мають зрозуміти ще одну просту істину: діти є послами школи у своїх сім’ях, саме через них можна донести до батьків наші педагогічні ідеї, нашу філософію освіти.

 Тож  кожному педагогові варто пообіцяти собі змінити стиль поведінки з дітьми, любити їх такими, якими вони є, бути разом з ними, коли їм важко, навчитися мотивувати їх змінюватися на краще…

1. Практичне завдання «моє серце»

Воно здійснюється в два етапи:

а) всі учасники практикуму мають своє «серце» нетрадиційним способом (їх просять відійти від стереотипного зображення серця);

б)  пари обмінюються «серцями» і розповідають одне одному про своє нове «серце» (те, яке кожен щойно отримав від партнера).

Робота завершується запитаннями ведучого: «Чи сподобалося Вам нове «серце»? Хто хоче забрати своє «старе серце». Чому?».

Всі приходять до серйозних висновків про те, що вчитель не завжди готовий «серце віддати дітям», дати їм можливість скористатися знаннями, які йдуть з учительського «серця»…

Звичайно, серце – лише символ, та, як каже східна мудрість, «у наповненому серці є місце для всього, у порожньому серці немає місця ні для чого».

5.        Експеримент «чи легко бути сліпим?!»

Всі учасники заняття об’єднуються в пари. Спочатку один учасник експерименту з кожної пари стає на 12 хвилин «сліпим», інший у ролі поводиря водить його під руку.

Потім ролі змінюють (поводирем стає той, хто був «сліпим») і завдання ускладнюють («сліпий» тепер може зорієнтуватися лише на звуки, які подає поводир).

Колективна рефлексія наприкінці заняття свідчить про те, що поводир відчув себе відповідальним за людину, яка перебувала під його опікою. «Сліпий» же відчував себе безпорадним і вдячним тій людині, яка його вела.

Такий експеримент є чи не найкращим способом зрозуміти психологію сліпої людини, перейнятися її почуттями. Всі учасники експерименту доходять висновку: як добре, що я можу бачити! Як непросто живеться сліпим!

Ніхто з них не хотів бути сліпим, але так сталося…

Це заняття може завершитися філософсько-педагогічними узагальненнями: як часто дитина подає сигнали біди, а вчитель залишається «сліпим» і не звертає на них увагу!? Ми зобов’язані розпізнавати всі сигнали й адекватно реагувати на них, тоді відчуватимемо себе щасливою людиною…

6.        «Криголам» як комплекс прийомів, які сприяють налагодженню кращих стосунків

Ведучий демонструє простий спосіб створення «теплої» атмосфери в групі. Так, він запропонував стати в одну лінію і зробити один одному… масаж, потім розвернутись і зробити масаж іншому сусідові.

П’ять хвилин колективного масажу – і вже всі сміються, всі стали ближчими один одному… Як легко змінити очікування людей і як легко змінити хоч у чомусь життя на краще!

Фінал заняття теж проходить у стилі «обійміться, брати мої…». Усі встали й, підійшовши один до одного, сказали щось приємне. Ведучий нагадує: «Ви забули сказати щось приємне мені!». Й відразу ж коментує цей факт: «Часто і в учнівському колективі буває людина, про яку всі забувають…».

 

 

Розвиток компетентностей учнівської молоді

           Учасниками навчального процесу є учень, вчитель, батьки. Кожному відведено свою роль. Основною метою діяльності педагога повинен стати розвиток компетентостей учнів. Педагог професійно-технічного закладу має розглядати  компетенцію як сукупність знань, вмінь та навичок учнів, їх досвіду. І обов’язково потрібно націлювати учнів на перспективу, тобто виконуючи завдання, учень повинен знати де  це йому знадобиться. Мається на увазі формування соціально психологічної компетенції учнів, бо якщо людина здатна вирішувати життєві запити, реально усвідомлюючи адекватність цілей своїм власним психологічним можливостям, то їй відкривається перспектива реалізувати себе в суспільстві. Досягається ця мета, коли мотивується вивчення теми.

           На даному  перехідному етапі все ще пріоритетними в навчальному процесі є математика, мова тощо.  Уроки технологічного профілю вважаються незначними. Та саме вони є підсумком всього навчального процесу. Саме на цих уроках учень, спираючись на свій життєвий досвід, виконує ту чи іншу роботу, саме тут педагог може вказати на міжпредметні зв’язки, саме на цих уроках  можна формувати життєві навички та навички життєзабезпечення.

            В підлітковому віці діти шукають шляхи самовираження, самозатвердження. Вони хочуть бути кращими за друзів чи знайомих. І саме тоді педагог технологічного профілю, повинен допомогти підліткам самозатвердитись, через розвиток його творчих  здібностей. Учень, пізнаючи певні прийоми технології, виконуючи їх, розвивається не тільки розумово, а й творче. Якщо за виконане завдання дитина отримала гарну оцінку, то в неї виникає зацікавленість в подальшій роботі.       

                Програма  «Школа життєтворчості особистості» реалізовує чотири принципи: навчитись пізнавати, навчитись жити, навчитись працювати, навчитись жити разом. Програма зорієнтована на те, щоб навчити дитину бути конкурентоспроможною в суспільстві з ринковою економікою, орієнтуватися в системі цінностей, планувати стратегію власного життя, визначати своє життєве кредо та свій життєвий шлях. Протягом усього курса активно використовуються інтерактивні форми навчання: дискусії, ділові та рольові игри, «мозкові штурми», робота в малих групах.

                 Використання ігрових моментів на уроках  відіграють значну роль та мають велике значення ігри в житті дитини. Отже з повною впевненістю можна сказати,  що ігри  на уроках професійного спрямування це:

        повне розкриття індивідуальних можливостей учня (точність, акуратність, кмітливість тощо);

        виховання творчого відношення до праці (гра викликає високий емоціональний підйом, забезпечує позитивні емоції в учбовій діяльності). Цей психологічний настрій сприяє більш ефективному формуванню уваги, пам’яті, розвиває кмітливість та ініціативність при вивченні нового, повтору або закріпленні  матеріалу, використання знань на практиці.

          Постає питання : Які ігри можна використовувати? Наприклад, для формування економічної компетентності учнів доцільно використовувати ділові ігри. Одним із основних достоїнств ділової гри – включення школяра в такі економічні відносини, в які його не може поставити ніяка інша діяльність    (наприклад, розрахувати витрати школи - інтернату  за місяць, знайти шляхи економії). Ділова гра актуалізує засвоєні економічні знання, дозволяє розібратись в них достатньо глибоко, так її можна проводити декілька раз з новим інформаційним забезпеченням  (наприклад, розрахувати свої витрати на тиждень, знайти шляхи економії і т. д.) І останнє, вона ставить учнів в активно – суб’єктивну позицію, оскільки від них залежить результат, вони приймають кінцеве рішення.

           Підготовка ділової гри   починається  з розробки сценарію – визначення ситуації і об’єкта. В зміст сценарію входять : учбова ціль, постановка задачі, план гри, загальний опис процедури, зміст ситуації й характеристика дійових осіб.

            Професійне самовизначення є не тільки інформованістю учня про світ професій, але і його самостійний аналіз різних видів професіонального труда. Однак, постає питання : чи  всі школярі зможуть розпитати представника той чи іншої професії та отримати найбільш важливу інформацію? Вміння знайомитись з інформацією, аналізувати її по даній схемі потрібно завжди :  при роботі з довідниками, при бесіді, при відвідування закладу, тощо. Але надати схему аналізу недостатньо, важливо шляхом тренування навчитися її використовувати. Одним з таких тренувальних заходів засвоєння схеми аналізу є гра « Асоціації».

               Не треба забувати про технології дистанційного навчання, котрі дозволяють вирішувати декілька типів дидактичних задач: виконання печатних робіт, розробка дидактичного матеріалу, написання рефератів, доповідей, повідомлень, творчих проектів і т. д.; використання комп’ютерних програм як носіїв додаткової та пізнавальної інформації — це гіпертекстові системи, які надають легкий пошук  по ключовим словам потрібної інформації, графіки, звукозапис, ілюстрації, анімація, відеоматеріал, учбовий довідковий матеріал, як засіб наочності, як засіб навчання і  контролю та організації дослідницької праці. Ці компоненти підвищують ефективність  самостійної праці учнів з  додатковою інформацією, котра надається  на СD у вигляді  електронних довідників, бібліотек, словників, енциклопедій та ігор. При вивченні теми «Художнє конструювання виробів. Поняття про стиль, силует. Складання моделі плечового виробу.» можна використовувати комп’ютерну гру « Barbi. Показ мод», як практичну роботу.

            Дуже дієвим є засіб використання написання доповідей, рефератів, повідомлень, тощо при вивченні тем з агротехніки рослин, технології догляду за тваринами. Тут учні не тільки знаходять інформацію, аналізують її, але ще розвивають такі життєві (психосоціальні) навички та навички забезпечення життя, як прийняття рішень, критичне мислення, спілкування, вміння слухати, впевненість у собі, навички навчання, читання, вміння зробити презентацію, тощо. Діти з зацікавленістю включаються в роботу, особливо коли пропонується використати їм таку форму збору інформації, як інтерв’ю. Педагог пропонує їм взяти інтерв’ю  в інших членів колективу ( і це не обов’язково повинні бути вчителі) або у учнів, які допомагають по господарству, а потім порівняти досвід. 

            Отже, виходячи з концепції предмета, педагог професійно-технічного навчального закладу повинен здійснювати формування технічно та  технологічно освіченої особистості, підготовленої до життя й активної трудової діяльності в умовах сучасного високотехнологічного, інформаційного суспільства, життєво необхідних знань, умінь і навичок ведення домашнього господарства та сімейної економіки, основних компонентів інформаційної культури учнів, забезпечення умов для їх професійного самовизначення, відпрацювання з учнями навичок творчої діяльності, виховання культури праці, здійснення допрофесійної та професійної підготовки за їх бажанням і з урахуванням індивідуальних можливостей.

 

 

 

 

 

 

Список рекомендованої літератури

 

1.        Бабич В. Батькам про особливості морально-статевого виховання дітей підліткового віку // Директор школи. – 2005. - № 2-3 (338-339).
2.        Байрамова М. Технології учнівського самоврядування // Директор школи / М. Байрамова, А Дзюбук, В. Дзюбук. – 2003. - № 15-18 (255-258).
3.        Бондаровська В. Лідерство: деякі психологічні правила // Завуч. – 2003. № 32 (182).
4.        Буяльський Б. Як ми спілкуємося. Мовленнєвий етикет українського народу // Директор  школи / Б. Буяльський, А. Оверчук. – 2002. - № 33-36 (225-228).
5.        Кирилюк С. Шкільне містечко // Завуч. – 2003. - № 29 (179).
6.        Макаренко А.С. Книга для батьків. – К.: Рад. школа, 1978. – 327 с.
7.        Макаренко А.С. Методика виховної роботи. К.: Рад. школа, 1990. – 366 с.
8.        Методичні рекомендації щодо організації та проведення виховної роботи в професійно-технічному навчальному закладі // Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України. – К.: МОН України, 2001. –     С. 12-17.
9.        Основи національного виховання: Концептуал. Положення /   В.Г. Кузь, Ю.Д. Руденко, З.О. Сергійчук та ін.: За заг. ред. В.Г. Кузя та ін. – К.: Ін форм.-вид. Центр «Київ», 1993. -  Ч.1. – 152 с.
10.   Полякова Г. Школярська управлінська еліта // Завуч. – 2003. -     № 26 (176).
11.   Практична педагогіка виховання: Посібник з теорії та методики виховання / За ред.. М.Ю. Красовицького, упорядник: Г.І. Іванюк. – К.: Івано-Франківськ: ЗАТ «Надвірнянська друкарня», 2000. – 218 с.
12.   Робоча книга вихователя. Випуск 1 / Укладачі О.І.Тимчишин,  В.І. Уруський. – Тернопіль: ТОІППО, 2000. – 300 с.
13.   Система контролю за роботою класних керівників // Директор Школи. – 2001 - № 2889-32 (173-176).
14.   Стельмах А. Молодий вчитель – проблема чи перспектива? // Завуч. – 2003. - № 34 (184).
15.   Сухомлинский В.А. Сто советов учителю. – К.: Радянська школа, 1984. – 254 с.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел

 

 

 

1. Бондарук Т.І., Шевчук Л.І. Методика організації виховної роботи в професійно-технічному навчальному закладі: Методичний посібник. – Хмельницький: ХНУ, 2007. – 234 с.

2.  Бондаровська В. Лідерство: деякі психологічні правила // Завуч. – 2003. № 32 (182).

3.  Горбунко П. Програми розвитку життєвих навичок для підлітків: Київ: Севастопольская школа тренеров. 2009. – Інтернет сторінка.

4. Теоретичний дослід теми «Формування життєвих компетентностей учнів в умовах технологічного профілю навчання» - Інтернет сторінка.