Фрагмент п'єси М. Старицького "За двома зайцями"

ЗА ДВОМА ЗАЙЦЯМИ

За одноіменним твором М. Старицького

Ведучий.

Учні 10-Б класу пропонують вашій увазі фрагмент комедійної п'єси українського драматурга Михайла Старицького «За двома зайцями». Написана 1883 року українською мовою. Ця історія відбулася на Кожем’яцькій вулиці Києва.

Ведуча.

Отже, ми зробимо подорож у минуле. Нехай старенькі згадають, а молоді на вус намотають. А ось і герої цієї історії:

(ведучий та ведуча оголошують дійових осіб, які виходять на сцену, вітаючи глядачів)

Свирид Петрович Голохвастов – цирульник, який збанкрутував

Прокіп Свиридович Сірко — міщанин, має крамницю.

Явдокія Пилипівна — його жінка.

П р о н я — дочка їхня.

X и м к а — наймичка у Сірків.

Франт та Пляшка – друзі Голохвастого

(актори кланяються та йдуть за куліси)

ДІЯ І

В небі канареєчка літає

І співає прямо в горизонт

А ми підем вип'єм, погуляєм

В цьому все життя і весь наш резон.

Моя мама серце добре має,

А папаша мають магазин,

І вони меня не обижають,

Бо один у них я шикарний син.

Нас чекають баришні-коханки,

Жизнь така, що просто мармелад,

Так заграй, заграй же нам, титарка,

На веселий дуже, на очень лад.

Моя мама серце добре має,

мають магазин,

І вони меня не обижають,

Бо один у них я шикарний син.

Головастий. Ах, товариші, опечатали мою цирульню – єдиний спадок.

Пляшка. Нічьо, ось одружишся з багатою, і, як кажуть, в дамках.

Франт. І справді, немало зараз шикарних кралечок. Ось Галя, дочка Секлети Лимарихи. Просто конхветка.

Голохвастий. Так,  дівка нівроку. Але ж без приданого…

Пляшка. Грошей хочеш, то женись на  Сірковій Проні. Дівчина, скажем так, не перший сорт, але ж багата!

Головастий. Я давно об етом думаю. Гори воно все синім пламенєм, женюсь. І за доню Проню Сірки дають аж десять тисяч.

Франт. А чи захоче вона?

Голохвастий. Захоче!

Франт. А чи сподобаєшся ти їй?

Головастий. А кому ж я не сподобаюсь? Дивіться:

Честь імею рекомендовать сєбя: Свирид Петрович Голохвастов, собствєнной персоной.

Мадмуазель, банжур ля колєсон мерсі пепсі трі пардон. Ну не рвіть моє серце, як паклю, внутрі мєня Візувій так  і клокотіт, рішайте судьбу мою нещасную. Прошу у вас руку і серце. Повірте, Сіркові гроші будуть наші! Я його як трусону, так і посиплються з нього червінчики!

Пляшка. Свіря, ну Пронька ж такая поганая!

Голохвастий. Як жаба!А я куплю собі хорошого мила і буду відмивать після неї губи. А збоку заведу собі такоє монпансьє, що раз побачив і закоханий!

  Голохвостий і компанія виходять.

ДІЯ ІІ

   На сцену летить клунок з речами Проні. З-за куліс: «Тумба! Жаба!»

Проня. Сама така! Холєра! (збирає свої речі)

Головастий. Банжур, мадемуазель, моє серце розпалилось, як щипци, пока я дошол до вас.

Проня. Мерсі, мосьє.

Головастий. Честь імєю рекомендовать себя: Свирид Петрович Голохвастов, собствєнной персоной.

Проня. А я вас десь бачила!

Голохвастов. Не вдівітельно, мене весь Київ знає, я люблю з образованими людьми в проходку ходить. Ноги людині  для того, щоб землю бить, тому і ростуть, пардон, не із голови. Проня Прокоповна, а какоє такоє понятіє ви про амур імєєтє?

Проня Прокоповна. Я смерть люблю такі романи про любов, щоб як смола кипіла.

Головастий. Проня Прокоповна, про любов краще самим роман завесть. Дозвольте вас спитать, яке понятіє ви про мене імєєте?

Проня. Що ви про ето допитуєтесь? Мені конфузно. Я ж баришня.

Головастий. Ну і што, що баришня. Ето нічого.

Проня. Я і понятія в етом дєлє не імєю.

Голохвастов. Не переживайте, я імєю понятіє.

Проня. Хіба ви не знаєте, як безневинній дівиці стидно.

Головастий. Так без етого все одно не обійдеться, колись придьотся.

Проня. Не говоріть мені про любов, ето шкандаль.

Головастий. Нєт, я буду говорити про любов, я ж того, в вас влюбльон. Що ви про ето скажете?

Проня. Мерсі. Мені так жутко це слухати, шо аж серце тьопається.

Головастий. Хай тьопається, хай. Моя кукушечка (обнімає, збирається поцілувати)

Проня. Е ні! Спочатку зробіть мені предложеніє. Приходітє к нам.

Головастий. Я боюсь ваших родітєльов.

Проня. Хм, родітєльов! Як я скажу. Так і буде!

Проня. Папєнька, мамєнька! Хімка!

Химка. Га!

Проня. Не гакай!

Химка. А я не гакаю.

Проня. Не гакай.

Химка. Не гакаю.

Проня. Мамєнька! Папєнька! (обдивляється їх) Шо ви со мной дєлаєтє: говорити як треба не вмієте, вдіватись не вмієте, в хаті сама простота.

Сірчиха. Так простота не гріх.

Проня. Сєводня в меня будєт благородній кавалєр, может сватати буде.

Сірчиха. Ах! (сплескує руками).

Проня. Мамєнька, папєнька йдіть готуватись, Химка, а ти прибери в хаті і подогрєй шампанскоє.

  Батьки і Химка виходять

Проня. Как прінять? Сидя, льожа. Книжка, гдє моя книжка? Химка, где моя книжка, ота з панціону?

Химка. Так ви самі її мені віддали, щоб пироги загортати.

Проня. Ух (замахується).

   Чути гавкіт собаки.

Проня. Он! Химка, йди прийми панича. (напівлягає)

Химка. (Виходить). (До Голохвастого) Баришня уже лягли і просять.

  Входить Голохвастий

Головастий. Мій нижайший привіт тому, хто в етом дому. А найперше вам, Проня Прокоповна.  Горю, палаю од щастя, созєрцая вас.

Проня. А! Це ви! Банжур! Мамєнька, папєнька. Виходьте, пан Голохвастов прийшли.

    Виходять Сірки.

Голохвастий. Честь імєю рєкомендовать себя: Свирид Петрович Голохвастов, собствєнной персоной.

Сірко. Приємно бачити розумного чоловіка. (збирається обніматися, але Сірчиха його зупиняє).  Дозвольте запитати, ви синок покійного Голохвостого, що цилюрню держав за канавою?

Проня. Папєнька, їхняя фамілія Голохвастов. А ви якогось хвоста вплели.

Голохвастов. Натурально моя хвамілія Голохвастов, а то необразованноє мужичьйо перекручиваєт.

Сірко. Так ви значить того, не цилюрника синок.

Голохвастий. По натурі, по формі, по телу, как водиться. Но по уму, по образованості, ми вже не та хворма. Не тот центр тяжесті.

Сірко. Так ви вже того, цилюрню не тримаєте?

Проня. Папенька, я вам вже говорила: палікмахерская.

Сірко. Забув.

Голохвастий. Нічево, ето по простоті. Я комерцією займаюсь, у меня пудри, парфуми, бриальтін – кури не клюють.

Сірко. Так на такий товар грошви треба – страх.

Голохвастий. Ну так грошви у мене не перещитать. Мені весь Хрещатик должен.

Я вже почав строїти в Липках дачку, такий двух…трьох етажний домік. Главноє в чоловіка не гроші, а натурально хворма, вчьоность. Ви меня понімаєте, Проня Прокоповна?

Проня. Очень. Мнє після пансіону всьо іншим кажеться.

Голохвастий. Мадам, месьє я переговорил з вашою великокрозумной дочкой і скоропостіжно предлагаю їм руку і серце, і вони согласни. Не поблагословітє ето безумноє предпріятіє?

Сірко. Як наша дочка, так і ми.

Сірчиха. І я скажу так.

Сірко (збирається благословляти, але зупиняється) а як у вас з грошима?

Голохвастий. Шо? Може, я вам не нравлюсь? Так я…

Проня. Папєнька!

Сірчиха. Нам кращого жениха і не треба.(до Сірка) Шо ти робиш?

Сірко. Я згоден.

Голохвастов. Тогда поклоняюсь вам низенько, і непогано скорєє б вєнчаніє. А про другіє вєщі, позвольте прислати сватов переговорить.

                 Пісня «Тепер я стал багатий».

                  Тепер я стал багатий,

та мало грошики імєть.
                   В наш век короткуватий

Потратить треба их умєть!

                   Куплю я дом, куплю я дачу,
                   І магазин, і екіпаж.
                   Какая Галя не захочет
                   Чтоб совершить со мной вояж?

                   Тепер я стал багатий
                   та  мало грошики іметь
                   В наш век короткуватий
                   В проценти треба их умєть!

                   В душі моєй навтіж відкритой
                   Восторг расцвів,  наче цветок.
                   Прощай цирульня, гостра бритва,
                   Прощай навіки, помазок!

(Завіса)