Фрагмент уроку: « Історичні скарби України»

Фрагмент уроку: « Історичні скарби України»

3 клас

Предмет  «Я у світі»

Горєлова О.В

-Можливо , діти , хтось із вас знає якісь історичні памятки, скарби нашого краю?

Діти розповідають.

А я дітки хочу познайомити з іще однією маловідомою памяткою нашого краю маєтком Ілляшівка.  Який було збудовано 200 років тому. Дуже цікава історія цього маєтку.  У 1770-1780роках власником земель села Ілляшівка став поляк Томаш Дорожинський, який з писаря дослужився до посла воєводства брацлавського. Томаш був двічі одруженим, але дітей не мав, тому в заповіті передав маєток в Ілляшівці своїй другій дружині - Хелені Четвертинській та своїм братам та кузенам. Спадкоємці ніяк не могли чесно поділити маєток між собою, тому вирішили його продати, а кошти рівно розподілити. Таким чином Ілляшівка потрапила у власність до Северина Букаря, ось нарешті і пролунало імя того хто займався будівництвом маєтку. Палац в Ілляшівці будувався Северином Букарем за проектом Домініка Мерлінга, відомого італійського архітектора. 
Палац симетричний , цегляний з високими вікнами. Зараз в цій білій одноповерховій будівлі важко уявити колишню велич палацу. Бо на ті часи палац був надзвичайно багато декорований. Домінантою фасаду був портик прикрашений тосканськими колонами. Портик прикрашав трикутний фронтон з барел’єфом Аполлона. 
Прикрасою палацу була мозаїкова зала прикрашена білими колонами та ліпниною. 
Друга зала, була теж великою, мала 4 вікна і використовувалася як їдальня. Цілу стіну покривала фреска, на якій було зображено палац в Лазенках, театр на Віспі та ще якийсь будинок. На бічних стінах було зображено "святині Сивіли з Пулів" та молодого пустельника на фоні руїн. В палаці був кабінет-бібліотека. Збірка книг складалася з 1000 томів переважно історичної тематики і частково релігійної. Цікавою була і кімната, яка називалася "білий салон". Стіни і прикраси салону були білого кольору, а м’які меблі - червоного. В одній з кімнат був камін прикрашений сатирами та колонами. 
На схід від палацу стояв флігель, а перед палацом було розбита клумба. Висока в’їздна брама, як і будиночок сторожа до наших часів не дожили. Відомо, проте, що будівництво обійшлося в таку кругленьку суму, що навіть такий відомий і багатий поміщик як Северин Букар був змушений село закласти під заставу, і заповів його своїй донці Клотильді. Близько 1830 р. вона продала маєток Ігнатію Дорожинському нащадкові Томаша Дорожинського. І належав палац йому до 1917 року. Зараз в приміщенні палацу розміщується школа де є музей.  Ви можете відвідати маєток разом з батьками  і стати екскурсоводами і розповісті їм історію маєтку Ілляшівка, думаю їм буде дуже цікаво.