Урок " Відомі народні промисли давньої України. Промисли Поділля"

Проект  з предмету « Я у світі»  з учнями 3 класу.

Тема проекту. Відомі народні промисли давньої України. Промисли Поділля.

Ключове питання: Якими  народними промислами володіли древні подоляни?

Обгрунтування  вибору проекту:

• виконати дослідницьку  роботу;
• познайомитись з ремеслами древніх предків;
• виховувати повагу до українського народу.

Характеристика проекту:

за характером діяльності – пізнавально – дослідницький;

за кількістю діяльності – колективний;

за тривалістю- довготривалий проект;

за ступенем самостійності – частково – пошуковий.

План роботи над проектом:

1. Об’єднання учнів у групи і визначення завдань для кожної із груп.
2. Складання плану роботи для кожної із груп.
3. Пошукова діяльність учнів.
4. Презентація виконаних робіт. Проведення уроку.

Мета. Познайомити учнів з ремеслами, якими володіли подоляни, з назвами професій людей, які пов’язані з даними ремеслами. Збагатити новими знаннями про життя давніх предків. Розширити словниковий запас учнів, розвивати пізнавальний інтерес, вміння критичного мислення. Виховувати бажання берегти, примножувати традиції українського народу.

Обладнання. Підручник  О.В.Тагліна, Г. Ж. Іванова « Я у світі» для 3 класу, презентації первісних знарядь праці, фотографії народних промислів, вишиті рушники, керамічний посуд.

                                                                    Хід уроку

1. Організація класу

• Діти, щоб наш урок пройшов успішно, якими ви повинні бути під час уроку?

У – уважними;

Р – розумними;

О – організованими;

К – кмітливими.

• А на додачу подаруйте один одному посмішку. Хай гарний настрій допоможе  у засвоєнні знань.

2. Мотивація навчальної діяльності

1. Вправа « Вилучи зайве»

• Діти, погляньте на запис. Вилучіть в ньому зайві числа і прочитайте девіз нашого уроку.

Любдваи і знодинай стривій ріддваний крчотириай

( Люби і знай свій рідний край)

• А як називається наш рідний край? ( Україна).
• Нема в світі краю кращого за наш. Чи знаєте ви, як називається чудова частина України, на якій ми з вами живемо? ( Поділля)

2. Довідкове бюро

Поділля – це частина України, що знаходиться між річками Південний Буг і Дністер.

3. Поетична хвилинка

Леся Українка назвала Поділля красою України. А ось як описує наш край поет Микола Вінграновський. ( Розповідає учень)

З дитинства полонив мене

Батьківський краю мій, щаслива доле.

Цвітуть слова під сонцем сніжно- білі

Твої замріяні сади.

Красо Поділля, красо Поділля

В моєму серці завжди ти.

• Окрасою Поділля є наше місто – Кам’янець – Подільський.

4 . Асоціативний кущ

• Які слова спадають вам на думку, коли ви чуєте слово – Кам’янець – Подільський?

( Моє рідне місто, вулиця, річка, квітка на камені, рідна школа, добрі і приємні люди, моя сім’я, туристи, Стара  фортеця, музеї і т.д.)

• Наше місто – місто- музей. В наш час  воно входить в 7 чудес України. З давніх часів місто - одне із центрів світової культури, є одним із найдавніших міст Східної Європи…Ще в давнину Кам’янець був центром розвитку торгівлі і ремесла.

5.Проблемне питання уроку

- Чи знаєте  ви, що вміли робити в давні часи далекі предки?

-  Ваші відповіді доповнить вірш « Наші предки». Послухайте його і  продовжте  давати відповідь на поставлене запитання.

Як кам’яні були сокири,

Як письма не знав ще світ,

То люди, мов печерні звірі,

Жили між скель і між боліт.

Та в Україні гожі села

Уже стояли на горбах.

Пишалися хатки веселі

У візерунках, у квітках.

А посуд! Стань й лише дивися.

Хто тих людей учив красі?

Було ж це літ тому п’ять тисяч

В доби камінної часи.

То наших предків предки давні,

Та сама кров, той самий рід.

Культурою своєю славний

Тепер на весь широкий світ.

• То що вміли робити наші предки?
• Так, із  давніх-давен  українці  займалися  різноманітними   ремеслами:    будували  з  дерева  хати,  меблі,  іграшки,  з  глини  робили  посуд,  вишивали  рушники,  серветки,  ткали  килими. Протягом    століть  багато  майстрів  створювали  речі,  які  були  необхідні  людям  у  побуті.  Виготовляли  майстри  ці  речі  як  для  свого  користування  так  і  на  продаж  на  базарі. (  Показ  наочності)  З  покоління  в  покоління  передавалися  таємниці  майстерності.

3. Повідомлення теми і мети уроку

Діти, прочитайте тему уроку.

1. Словникова робота.

Промисли – це мистецтво, заняття людей.

• Отож, сьогодні  на  уроці  ми  дізнаємось  про  ремесла,  якими  володіли  українці  і  якими  володіють  в  наш  час, про професії людей, які займалися певним ремеслом;  дізнаємось  про  особливості  національного  одягу  предків  нашого  краю;  подивимось на  вироби,  які  були  зроблені вашими   прадідусями   та  прабабусями.  
•  Наш  клас  було  поділено  на  групи « Ремісники».  І  кожна  група  працювала  по  певному напрямку і виконала певне   завдання.  І  от  сьогодні  учні  кожної  групи  мають  нагоду  ознайомити  всіх  нас  з  новим  і  цікавим  матеріалом.  Будьте уважними, щоб у кінці уроку ви дали відповідь на запитання: які ремесла запам’ятались?
•  Отже,   давайте  прослухаємо підготовлені повідомлення  кожної  групи.

4. Засвоєння знань

1. Актуалізація опорних знань

• Діти, прочитайте, якими промислами займались наші давні предки і знайдіть ті, які вам відомі?
• Гончарство, вишивка, прядіння, килимарство, гутництво, мереживо, прядіння, обробка дерева, ковальство, плетіння, обробка шкіри, каменярство, обробка кістки, писанкарство, розпис, обробка соломи, бісероплетіння, різьбярство… Ось, як багато промислів!
• То яке мистецтво вам відоме? На якому уроці ми його вивчали?
• Пригадайте, що таке декоративно – прикладне мистецтво?

( Декоративне- дуже гарне, « прикрашальне», а прикладне – використовується у побуті.)

• Декоративно – прикладне мистецтво – це відображення духовного сівту людини. Воно зародилось ще у давні часи.

5. Презентація груп  « Ремісники»

Нашим  завданням  було  підготувати  повідомлення  про  народні  ремесла  наших  предків.

• 1. Найдавнішим мистецтвом була обробка кістки. Із кістки виготовляли наконечники для списів, голки для шиття, прядіння.
• Із кісток виготовляли кам’яні сокири, які були необхідні у сільському господарстві.

2. Також дуже давно виникла обробка каменю. З каменю видовбували кільця для криниць, прикраси при вході у хату над  дверима, статуї « кам’яні баби».
3. – Відгадайте загадку

Глина в кого оживає?

Творить хто з неї дива?

В кого посуд ніби жар?

Ну, звичайно, це ….( гончар)

 Гончарство –  теж є одним із найдавніших   в  світі  ремесел.

Гончарство існувало там, де були придатні до цього глини.   

 Перша  посудина,  яку  зробили    собі  люди,  була  з  глини. Гончарі  виготовляли  глечики,  кухлі,  а  також  іграшки,  різні  скульптури.  Гончарі  спочатку  добували  глину,  очищали  її від камінців, потім  місили, робили  з  неї  вироби,  підсушували  ці  вироби  і  випалювали  на  вогнищах    чи  у  печах.  Все  це  вони  робили  вручну.  А  потім  винайшли  гончарний  круг,  за  допомогою  якого   виготовляли  гончарі  свої  вироби.  Ці вироби оздоблювали орнаментом, який малювали кольоровими глиняними фарбами. Глиняні вироби: миски, горщики, глечики, дитячі свистунці  користувалися у побуті або розвозили і продавали на ярмарках. На Поділлі центром ярмарку було наше місто Кам’янець – Подільський.

- Діти, обпалений на вогні горщик, намагнічується і залишається таким впродовж багатьох століть. А ось далі після гончарства появилось ковальство.

4. Ковальство походить від слова « кувати», що означає- обробляти залізо на вогні. Ковальство -  це  обробка  металу  способом  гарячого  кування.  Розпалюючи, вони надавали йому різної форми. Ковалі робили потрібні у сільському господарстві речі: підкови, плуги, коси, серпи, лопати, сокири. Ковальство появилось майже 5 тисяч років тому.

  Майже  в  кожному  селі  на  околиці була  розташована  кузня.  Інструмент  коваля  складався  з  великого  і  малого  молота.  Спочатку  коваль  розігрівав  до  червоного  кольору  шматок  металу  в  горні,  де  горіло  вугілля,  далі  брав  кліщами  залізо,  клав  його у кувало  та  бив  по  ньому  молотом,  подаючи  предметові  потрібної  форми.  Викувавши  річ,  її  кидали  у  корито  з  холодною  водою,  щоб  річ  охолола.  Ковалі  виготовляли  зброю,  ножі,  сокири,  лопати,  сапи,  цвяхи,  замки,  залізні  ворота,  підковували коней. Багато залишків знарядь праці можна побачити у  Старій фортеці нашого міста.

- Діти, археологи налічують близько 150 предметів, виконаних ковалем. Це і прикраси кінської зброї, костюми, перстні, пряжки, защібки, дверні замки, шлеми, бойові топірці і інші металеві вироби.

                5. Бондарство – це  ремесло  по  виготовленню   дерев’яних  діжок,  бочок,  відер, кадіб,  ступ.  Великі кадоби  бондарі  робили  для  зберігання   зерна  і  м’яса;  ступи – для  лущення  і  подрібнення  зерна;  жлукту – для  замочування  білизни.  Робили  ці  вироби переважно  з  дуба,  сосни,  верби,  берези.  Майстрів, які  виготовляли  ці  вироби  називали  бондарі.

- Діти, деревина використовувалась у будівництві міст, сіл, фортець. Плуг, знаряддя праці, теж був із дерева. Він був легким і це було зручно при обробці землі. А земля, оброблена таким плугом, була пухкою і родючою.

               6. Різьблення – одна  з  найдавніших  технік  художнього  оформлення  виробів  з  дерева .   Різьбярі  виконували  найтоншу  роботу  по  дереву  за  допомогою  випилювання,  художньої  різьби.  Вони  оздоблювали  предмети  з  дерева.  Дерев’яні,  різьблені  предмети  найчастіше  виготовляли  з  явора,  з  груші,  з яблуні,  з  горіха,  з  сливи,  з  кедра.  Дерево  заготовляли  за  10  років  до  його  обробки.

VI. Фізкультхвилинка

- Наші предки з давніх часів любили танцювати і співати. Пісня – це душа народу. Тож, відпочинемо.

- Ось і відпочили. А тепер продовжимо роботу.

                       7. Ткацтво  і  килимарство – дуже  давнє  ремесло.  Спочатку  тканину  ткали  лише    для  одягу,  а  лише  потім  вже  для  того,  щоб  утеплити  своє  житло,  тобто  почали  створювати  килими.  Центром узорного ткацтва було Поділля. Виготовляли  тканину  на  спеціальному  верстаті,  переплітаючи  нитки  льону,  вовни,  коноплі.  Це  була  жіноча  справа.  Також  одним  із  жіночих  занять  було  виготовлення  килимів,  які  жінки  виготовляли  вручну.  Також  із  ниток  коноплі,  льону,  вовни,  але  ці  нитки  були  товстими.  Їх  також  переплітали    і  таким  чином  отримували  килим. 

- Діти, ткати- це була важка робота.

   8.Столярство – деревообробний  промисел.  Столярі  виготовляли  дерев’яні  лави,  скрині,  табуретки,  стільці,  дерев’яні  ліжка,  віконні  рами,  плуги.   Велику  увагу столярі  приділяли  оздобленню  виробу.  Тому  на  своїх  виробах  вирізали  різні  малюнки.

                    9. Ложкарство  -  це  ремесло  по  виготовленню  дерев’яних ложок,   ополоників,  мисок,  тарілок  та  іншого  кухонного  начиння.  Ложкарі  використовували  такі  породи  дерев,  як  береза  та  осика,  а  іноді  і  груша.  Розрізнялися  ложки  прості,  нефарбовані.  Їх  називали  мужицькими  або  циганськими.  Були  ложки  пофарбовані  у  золотавий  та  темно-червоний  колір  з візерунками.  Такі  ложки  називали  руськи.  Ложкарством  займалися  чоловіки  похилого  віку,  тобто  дідусі.  

                      10.  Плетіння -  це  виготовлення  господарських  виробів  з  лози,  кори  липи,  з  кори  берези,  верболозу,  коріння  ялини,  сосни.  Займалися  цим  ремеслом  чоловіки. Вони  плели  кошики,  рибальські  знаряддя,   дорожні  корзини,  іграшки,  легкі  меблі.

                       11. Писанкарство -  це  розписані  цілющими  знаками   великодні  яйця.  Назва « писанка»  походить  від  слова « писати»,  тобто  «прикрашати  орнаментом».  Писанки  розписували  жінки  і  дівчата. Символічними  знаками  на  писанках  були  хрести,  зірки,  птахи,  сонце,  дубове  листя  та  інші  узори. Писали  писанки  спеціальним  писочком.  Вмочували  його  в  розтоплений  віск  запаленої  свічки  і  наносили  узор  і  фарбували  яйце  у  світлий  колір.  Потім  знову  вмочували  писочок в  віск,  наносили  узор  і  фарбували  вже  в  інший  колір.  Так  повторювали  цю  процедуру  декілька  разів  і  отримували  кілька  кольорів.  Розписану  писанку  очищала  від  воску,  витирали  полотняною   тканиною. Обрядове  значення  писанок – це  збереження  роду.                 

                        12.  Виготовлення  іграшки  теж  було  народним  ремеслом.   Іграшки  робили  з  дерева,  з  глини, з тканини,  з  паперу,  з  соломи,  з  лози.  Виготовляли  іграшки переважно  жінки  як  забавлянки  для  дітей  та  для  продажу  на  базарі.  З  глини  робили  свищики  в  вигляді  коника,  баранця,  пташки,  півника.  Вважалося ,  що  свищик  відганяє злих  духів  від  дітей.Також  виготовляли  ляльки- мотанки  з  тканини.  З  дерева  вирізали  рухомі  фігурки  ведмедів,  ковалів,  теслярів.

                        13. Вишивка  - один  із  давніх  і  найбільш  розповсюджених  видів  народного  мистецтва.    Щоб  оздобити  своє  життя,  найбільше  уваги  приділялося  вишиванню  рушників,  скатертин,  наволочок,  серветок,  одягу.  Найчастіше  вишивали «хрестиком».   Ретельно  підбирали  колір  ниток  для  вишивання. Подільська вишивка є однією з найкрасивіших і складних на Україні. А чи знаєте ви, який колір переважав на вишивці подолян? Так, червоний і чорний.  Червоний  колір  означав   квіти,  любов,  а  зелений  - зелені  трави,  голубий – чисте  небо,  чорний – журбу,  жовтий – достиглі  в  полі  колоски.  Кожний   колір  мав  своє  значення.  Чорний,  зелений,  жовтий – чоловічі  кольори,  а  голубий – жіночий.

- Діти, які ще предмети використовувались при вишивці? ( Полотно, наперсток, п’яльця). Отож, вишивкою займались у кожній подільській хаті. Найпочесніший образ  при вишивці – це зображення дерева, так вишивали у Придністров’ї. Рушники використовували у весільному обряді, а потім ним прикрашали у хаті.

- Отож, діти, кожне  село  на  Україні   здавна  славилося  людьми  якоїсь  професії.  Ви  багато  вже  почули  назв  професій,  які  існували  в  далекі  часи   і  існують  і  зараз  в  наш  час.  Але  багато  було  й  таких  професії,  які  на  сьогодні  вже  не  зустрічаються.  Це  і  мотузники -це   майстри,  які  виготовляли  мотузки,  і  мосяжники – це майстри,  які  виготовляли  з  міді  хрести,  топірці,  щипці,  стельмахи – це люди,  які  виготовляли  сани,  вози,  колеса,  гребінники – це майстри,  які  виготовляли  гребені  для  прядіння. 

VII. Робота  над  загадками

  Вчитель: 

Сіла  Оля  на  пеньок,  вишиває…. (рушничок)

             *          *          *             *               *                  

У  землі  родився,  на  кружелі  вертівся,

На  вогні  пікся,  на  базарі  бував,  людей  годував.

Як  упав,  той  пропав,  ніхто  не  поховав.            (горщик)

             *          *           *            *              *

Біля  тіла – вухо,  голови  не  маю.

Молоко, сметану,  квас  добре  зберігаю.               ( глечик)

            *           *            *            *             *

            Качка  у  морі,  хвіст  на  заборі.                               (кухлик)        

VIII. Виставка  виробів  народних  ремесел

---   До  нашого  уроку  ми  готувалися  уже  давно.  Ви  підготували  цікаві повідомлення  про  народні  ремесла  наших предків,  також  допомогли  організувати  ось  таку  виставку  виробів  народних  умільців.  Подивіться  як  багато   цінних   речей  ви   зберігаєте  вдома,  бо  ці  вироби  виготовляли  ваші  прабабусі  і  прадідусі.  Ось  я  зараз    хочу  надати  слово  нашим  дітям,  які  хочуть  розповісти  дещо  цікаве  про  ці  вироби.

(Діти  розповідають  про  вироби  виставки)

9. Підсумок уроку

• Ось і закінчився урок. Перевіримо, чи взнали ви те, що хотіли.

Гра « Незакінчене речення»

• Найдавніше ремесло - ….
• Вироби з металу - …..
• На подільській вишивці кольори - ….
• Для різьблення деревина повинна відстоятись…

 

• Яке  з  ремесел  вам  припало  до  душі?
• Діти, ви  познайомились з народними промислами у давні часи. Я впевнена, що кожен із вас, по бажанню,  може вибрати те, що припаде йому до душі, і продовжувати справу народних умільців і у наш час.

10. Домашнє завдання

• Намалювати подільський рушничок. Поговорити з рідними про їх захоплення.